2.3. Державна підтримка малого підприємництва в регіоні


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 

Загрузка...

Важливим напрямком ринкової трансформації економіки України є створення умов становлення й розвитку національ-ного підприємництва, у першу чергу, малого підприємництва. З розвитком цього сектора економіки зв’язують забезпечення стійких темпів економічного росту, формування цивілізованих ринкових відносин. Як особливий сектор економіки, мале підприємництво характеризується протиріччям між високою соціально-економічною значущістю й украй низькою життє-здатністю, обумовленою його об’єктивно підлеглою роллю й залежністю в системі відносин з державою, органами місцевого самоврядування, великими підприємствами, фінансово-кре-         Розділ 2

дитними інститутами. Місія вирішення цього протиріччя по-кладається на державну систему підтримки малих підпри-ємств, що на регіональному рівні ще зовсім не досконала.

Державна політика в області малого підприємництва є невід’ємною складовою частиною економічної політики країни з ринковою економікою, в основі якої лежить поєднан-ня механізму ринкового саморегулювання й державного регу-лювання. Метою державної підтримки малого підпри-ємництва є створення політичних, правових, організаційних і економічних умов для вільного розвитку малого підприємництва, що забезпечують:

♦          ріст чисельності зайнятих у секторі малого підприєм-ництва, доходів і рівня соціальної захищеності праців-ників малих підприємств;

♦          підвищення темпів розвитку малого підприємництва, як одного зі стратегічних факторів соціально-еко-номічного розвитку держави, збільшення частки малих підприємств у формуванні всього складового внутрішнього валового продукту (виробництва товарів, надання послуг, чисті податки), розширення сфер діяльності й економічне зміцнення малих підприємств.

Утримання системи підтримки малого підприємництва є важливою економічною функцією держави й включає уп-равлінський і забезпечувальний вплив на хід розвитку зовнішнього й внутрішнього середовища малого підпри-ємства. Забезпечувальний вплив означає доведення до малих підприємств матеріальних, грошових, інформаційних ре-сурсів, держзамовлень, послуг. Управлінський вплив пов’яза-ний із плануванням, контролем, вирішенням організаційно-адміністративних питань. Обидва ці впливи покликані надава-ти малому підприємству стійкий, ефективний, керований ха-рактер.Життєздатність малого підприємства визначається тіснотою його зв’язку з державою, включаючи громадські ор-ганізації, і великими підприємствами. Тому систему підтрим-ки малого підприємництва можна представити як єдність двох

 

підсистем: державно-суспільної й інтеграційної. Із цих по-зицій система підтримки малого підприємництва являє собою сукупність заходів, здійснюваних державними центральними, регіональними, місцевими органами управління за участі гро-мадських організацій, і великими підприємствами, спрямова-ними на поліпшення зовнішнього й внутрішнього середовища малих підприємств.

Заходи, реалізовані в державно-суспільній підсистемі підтримки, покликані навести порядок, насамперед у зовнішньому середовищі малого підприємництва, включаючи податкову реформу, удосконалювання законодавства, захист від злочинних зазіхань, усунення адміністративних бар’єрів, поліпшення умов збуту й т.ін.

Фінансова й матеріально-технічна підтримка повинна бу-ти селективною та здійснюватися з урахуванням принципу вибірковості. Для того, щоб змінити традиційну структуру ма-лого підприємництва, пріоритети варто віддавати підприємцям виробничої сфери, представникам депресивних регіонів, безробітним, депортованим громадянам.

Державно-суспільна підсистема включає законодавчі, фінансові, податкові, учбово-інформаційні й консультаційні види підтримок.

Розвиток інтеграційної підсистеми підтримки включає різноманітні форми коопераційного впливу великих і малих підприємств: субпідряд, франчайзинг і т.ін. Господарська інте-грація малого й великого бізнесу, доповнюючи взаємо-вигідним рухом інформаційні, технологічні, сировинні та інші ресурси, робить більше передбачуваним вплив зовнішнього середовища малого підприємства, стабільним — його внутрішній стан.

Реалізація перерахованих вище заходів здійснюється че-рез розгалужену мережу інститутів підтримки малого підприємництва (мал. 3).

Цілі, принципи й напрямки допомоги малим підприємствам фіксуються в державних програмах підтримки

Інститути підтримки малого підприємництва

Органи законо-давчої і вико-навчої влади

(політика, регіо-

нальні програми,

норми, пільги)

Органи міс-цевого само-врядування

(програми,

ресурси, міс-

цеві податки,

пільги)

Великі під-приємства

(партнерство,

ресурси, безпе-

ка)

Фінансові органи

(кредити,

інвестиції,

аудит, по-

датки)

Учбово-

інформаційні

центри

Самооргані-

зація суб'єктів ма-лого бізнесу

Міжнародні організацп

(партнерство, методики, кредити, інвестиції)

 

Регіональні фонди під-тримки ма-

лого

підприєм-

ництва

(фінанси, га-

рантії)

Стра-

хові

фонди

(стра-ховка)

Інвестиційні компанп

(інвестиції)

Спеціалі-зовані та муніци-пальні банки (кредити)

Лізингові компанп

(обладнан-

ня,

виробничі

площі)

Консал-тингові компанп

(консуль-тації)

Бізнес-

інкубато-

ри

(мате-

ріальні

ресурси,

контакти)

Техно-парки

(консульта-ції, навчан-

ня, інформація)

Вузи, учбові центри

(навчання)

Союзи,

об'єднання,

асоціацп

(підтримка,

інформація,

спільна діяль-

ність, лобію-

вання)

Мал. 3. Інститути підтримки малого підприємництва

 

малого підприємництва, які, будучи підкріпленими відповідними матеріальними, інформаційними, фінансовими, кадровими й іншими ресурсами, є основною формою здійснення державної політики стосовно малого бізнесу. Зга-дані програми реалізуються в рамках конкретних напрямків допомоги, що надається різними інститутами підтримки ма-лих підприємств. Державні програми підтримки малого підприємництва в розвинутих країнах численні й мають кон-кретний, вузький характер. У нашій країні переважає інший підхід, відповідно до якого на державному й регіональному рівнях розробляються нечисленні комплексні програми підтримки малого підпри-ємництва, розраховані, як правило, на два роки.

Регіональна програма розвитку малого підприємництва являє собою погоджений за ресурсами, виконавцями і строка-ми реалізації комплекс заходів, спрямованих на створення правових, фінансових, соціально-економічних, організаційно-господарських і інших умов розвитку малого підприємництва в регіоні.

Програмне забезпечення розвитку й підтримки малого підприємництва опирається на два важливих принципи дер-жавної політики: програмно-цільовий підхід і координацію різних рівнів управління. Перший пов’язаний із чітким визна-ченням мети, шляхів і способів їхньої реалізації, з орієнтацією на кінцеві результати й визначенням необхідного ресурсного забезпечення. Другий — з необхідністю визначення ролі й місця кожної ланки управління в досягненні мети, поставленої в Програмі на даному етапі. Дії центральних, регіональних і місцевих органів державної виконавчої влади, суб’єктів мало-го підприємництва, об’єднань і союзів підприємців, органів ринкової інфраструктури повинні бути цілеспрямовані на створення й підтримку сприятливого середовища для розвит-ку малого бізнесу, формування й впровадження ефективної державно-суспільної системи його обслуговування, підтримки й захисту.

Розділ 2

Структурно-логічна модель розробки регіональної про-грами розвитку малого підприємництва включає етапи визна-чення пріоритетних напрямків підтримки малого підпри-ємництва, програмних завдань і обґрунтування комплексу за-ходів по реалізації цих завдань (мал. 4).

Перший етап — аналітичний — ставить своєю метою, по-перше, визначити місце й роль малого підприємництва, як важливого сектора економіки, у пріоритетних напрямках соціально-економічного розвитку регіону.

Галузеві й регіональні пріоритети, які сформовані в Кон-цепції соціально-економічного розвитку регіону на довгостро-ковий період, а також в інших регіональних програмах, дозво-лять обґрунтувати на другому етапі розробки Програми не тільки цілі розвитку малих підприємств у галузях і регіонах, а й пріоритетні напрямки підтримки малого підприємництва. Такий аналіз дасть можливість тісно взаємопов’язати програ-му розвитку підприємництва з іншими регіональними програ-мами. Крім того, комплексний аналіз дозволить оцінити демо-графічну ситуацію, використання природного, ресурсного, ви-робничого, науково-технічного потенціалу регіону, що також важливо для розроблення заходів з ресурсного забезпечення Програми.

По-друге, аналітичний етап включає оцінку стану й визна-чення головних проблем розвитку малого підприємництва в регіоні. На цьому етапі дається характеристика структури й по-тенціалу малого підприємництва Криму, оцінка результатив-ності малого підприємництва, аналіз підприємницького сере-довища й виділення основних факторів, що найбільше вплива-ють на розвиток малого підприємництва. Оцінка стану розвит-ку й аналіз проблем малого підприємництва здійснюється з урахуванням забезпечення зайнятості населення, задоволення населення товарами й послугами, наявності й використання природних і вторинних ресурсів, відповідності інфраструктури підтримки малого підприємництва потребам регіону, доступу суб’єктів малого підприємництва до кредитів та інвестицій.

o

н

н

"d К о

о

»-І

A X

S о й

CD №

о S

V!

Ш

К

к о.

я

о

S К

о

 

о о

я й я

К m S к

К

к

н

Удосконалення фінансово-кредитної підтримки МП

Удосконалення

юаємозв'язків з місцевими

органами влади

Формування інтеграційних

зв'язків великого і малого

бізнесу

Забезпечення безпеки МП

Регулювання ресурсних і збутових ринків

Матеріально-технічна

Кадрова

Інформаційна

Фінансова

Інфраструктура підтримки МП

Самоорганізація суб'єктів МП

Межнародні організації підтримки МП

Формування суспільної думки

££■

 

Аналіз Концепції соціально-

економічного розвитку АРК до

2011 г.           

\                      

Аналіз пріоритетів

соціально-еконо-

мічного розвитку

регіону

лноша иошияєоа тншягліл

Розділ 2

Інформаційна база аналізу розвитку малого підпри-ємництва формується на основі даних органів державної стати-стики, а також спеціальних досліджень, які можуть проводити соціологічні служби, громадські підприємницькі структури, за результатами вибіркових опитувань, анкетування. До аналізо-ваних приватних показників варто віднести: кількість діючих малих підприємств на 10 тис. чол. населення, чисельність пра-цюючих на малих підприємствах, питому вагу малого підприємництва у ВВП регіону; надходження в бюджети від діяльності суб’єктів малого підприємництва, кількість створе-них нових робочих місць у сфері малого підприємництва, у то-му числі по галузях народного господарства.

Багатокомпонентність діяльності малого підприємництва визначає необхідність розрахунку узагальнюючого, інтеграль-ного показника, значенням якого можна охарактеризувати рівень розвитку цього сектора економіки в різних регіонах. Пошук кількісних узагальнюючих характеристик розвитку малого підприємництва — це практична потреба управління, необхідність зіставлення й вирівнювання умов для розвитку малих підприємств в окремих регіонах, прагнення до досяг-нення пропорційності, збалансованості розвитку економіки регіону.

Ранжирування регіонів на основі приватних і узагальнюю-чих показників дозволить виявити диспропорції, проблеми в розвитку малих підприємств у окремих містах і районах, зро-бить адресною їхню підтримку.

Для оцінки загального рівня розвитку малого підприємництва необхідна система відносних показників. Це можуть бути величини порівняння (у середньому на душу, на 10 тис. чол.), структури (питома вага в загальному обсязі), ко-ординації (один показник стосовно іншого), динаміки (темпи росту) і т. ін.

Можна запропонувати наступне угруповання питомих по-казників, що характеризують різні сторони діяльності й ре-зультативності малих підприємств.

 

1.         Кількість малих підприємств на 10 тис. чоловік наявно-го населення.

2.         Обсяг продукції, зроблений малими підприємствами в загальному обсязі продукції регіону, %.

3.         Обсяг реалізованої продукції малих підприємств до за-гального обсягу реалізованої продукції, %.

4.         Питома вага чисельності зайнятих у малому підприємництві до загальної чисельності, %.

5.         Середня заробітна плата на одного працюючого в МП, грн.

6.         Питома вага прибуткових підприємств у загальній їхній чисельності, %.

7.         Питомі витрати малих підприємств на інновацію й інформатизацію своєї діяльності, грн. на 1 підприємство.

Вибір і обґрунтування системи показників представляє певну складність, тому що з одного боку, необхідно досягти максимальної інформативності, а з іншого боку — мінімальних обсягів інформації, тому що кожний новий показник, крім труднощів його розрахунку, міняє ранг регіону (міста, району) у порівняльному аналізі.

Ранжирування регіонів на основі індикаторів розвитку дає можливість виявити лідерів і аутсайдерів у секторі малого підприємництва.

Аналітичний етап розробки програми створює основу для формування другого етапу — вибору пріоритетних напрямків підтримки малого підприємництва.

Пріоритети підтримки малого підприємництва в регіональному аспекті варто погоджувати з регіональними пріоритетами Програми соціально-економічного розвитку регіону. З метою більш повного й ефективного залучення в господарський оборот ресурсного потенціалу регіону не-обхідно враховувати переваги територіального поділу, коопе-рації праці й інші регіональні особливості. Зокрема, визначаю-чи регіональні пріоритети, доцільно виділити депресивні рай-они або райони, що тяжіють до цієї категорії.

Розділ 2

Надання підтримки, у т.ч. фінансової, малим підпри-ємствам у цих регіонах, формування інфраструктури розвитку підприємництва, створить нові робочі місця, поліпшить умови життєдіяльності, збільшить виробництво товарів і послуг.

Визначення пріоритетних напрямків підтримки малого підприємництва в галузевому аспекті також варто погоджува-ти з галузевими пріоритетами Програми соціально-еко-номічного розвитку регіону. Важливим завданням цього етапу розробки Програми розвитку малого підприємництва є зміна сформованої традиційної його структури, заснованої на торгівлі, сфері послуг. Галузевими пріоритетами може висту-пати бізнес у курортно-рекреаційному комплексі республіки, малий бізнес у промисловості. Основою розвитку цих сфер економічної діяльності є природні й ресурсні передумови.

При обґрунтуванні пріоритетних напрямків розвитку ма-лого підприємництва в курортно-рекреаційному комплексі, особливо у промисловості, важливо враховувати екологічні аспекти, а також наявність власних сировинних ресурсів. Так, в Автономній Республіці Крим, виходячи з концепції стійкого розвитку й пріоритетності розвитку рекреаційного комплексу, структурна перебудова галузей народного господарства орієнтована на збереження природи, відновлення порушеного середовища перебування, використання поновлюваних ре-сурсів. Стійкий розвиток галузей народного господарства по-винен передбачати природо- і ресурсозберігаючі технології, носити захисний, а не руйнівний характер для природи.

У Криму є можливість шляхом реструктуризації, реконст-рукції й раціоналізації використати хоча якісно неоднорідний, але досить потужний раніше створений виробничий по-тенціал. Не тільки позитивні, а й негативні результати попе-реднього надіндустріального розвитку за певних умов можуть бути використані як унікальні ресурси широкомасштабного, наукомісткого, комплексного використання елементів при-родного середовища, а саме: накопичених відходів, територій, зайнятих смітниками, сховищами, відвалами, промисловими площадками й комунікаціями зіпсованих земель.

 

Певна частина матеріально-речовинних результатів раніше зроблених капіталовкладень може стати одним з голо-вних стратегічних потенційних ресурсів і ефективно викорис-товуватися в інтересах стійкого розвитку держави. Так, мільйони тонн накопичених відходів можуть стати надійною, різноманітною й дешевою сировинною базою для вироб-ництва малими підприємствами нетрадиційних матеріалів і виробів. Тисячі кубічних метрів виробленого гірничого про-стору кар’єрів можуть бути використані для розміщення при-родо-руйнуючих виробництв у мінімально необхідному об-сязі, складування відходів, формування рекультивованих і ре-абілітованих техногенних ландшафтів та ін. Багато сотень зручно розташованих промислових площадок і об’єктів інже-нерної інфраструктури після їхньої реконструкції можуть бу-ти використані в найрізноманітніших цілях: для промислово-го й цивільного будівництва, створення торгово-транспортних вузлів, плантаційних господарств, об’єктів нетрадиційної енергетики й ін.

Галузеві пріоритети повинні формуватися на базі досліджень і наступної класифікації підгалузей за двома кри-теріями: економічної ефективності й соціальної результатив-ності.

Перший критерій припускає визначення ступеня принци-пової можливості розвитку малого бізнесу в цій підгалузі, її інвестиційної привабливості для підприємця й ступеня про-гресивності. Другий критерій повинен відображати соціаль-ний ефект розвитку малого бізнесу в підгалузі, а саме процес створення робочих місць, включаючи число створюваних ро-бочих місць на одиницю витрат, професійно-кваліфікаційні характеристики робочої сили, необхідної для їхнього запов-нення, середній рівень оплати праці.

Галузі промисловості, з погляду використання можливос-тей малого підприємництва, можна умовно розділити на групи. До однієї з них варто віднести ті, специфіка яких припускає найбільш масштабну участь малих підприємств у виробничих

Розділ 2

процесах і наукових розробках. Це насамперед наукомісткі га-лузі з диверсифікованим виробництвом (машинобудування, радіоелектроніка, приладобудування), а також мікробіологічна й медична промисловість. Ці галузі вимагають використання праці висококваліфікованої робочої сили, у тому числі дослідників і науковців, що надзвичайно важливо для збере-ження накопиченого інтелектуального потенціалу регіону. До цієї групи варто віднести й традиційні наукомісткі галузі, у яких є широкі можливості створення дешевих робочих місць для відносно малокваліфікованої робочої сили. Це деревооб-робна й поліграфічна промисловість, промисловість будівель-них матеріалів, харчова, переробна й місцева промисловість.

У галузях точного машинобудування, приладобудування й електронної техніки поряд з інноваційною діяльністю до-сить перспективним є випуск малими підприємствами певних видів комплектуючих виробів. Основне підприємство в цьому випадку бере на себе інженерний супровід процесу вироб-ництва на малих підприємствах-супутниках.

Якщо з позицій структурної перебудови економіки, підви-щення її технологічного рівня, збереження наукового по-тенціалу й створення робочих місць для молоді, що вступає в працездатний вік, перевагу варто віддавати наукомістким га-лузям, то з позицій збільшення зайнятості — традиційним га-лузям.

При порівнянні різних варіантів проектів підтримки мало-го бізнесу в умовах гострого дефіциту фінансових ресурсів мо-же виступати мінімізація витрат на створення одного робочо-го місця.

Вартість введення робочого місця в загальному випадку складається з вартості введення активної й пасивної частини основних фондів і приросту оборотних коштів. Для малих підприємств вартість введення складається тільки з вартості активної частини й приросту оборотних коштів, тому що в пе-реважній більшості випадків їм немає необхідності вводити будинки й спорудження.

 

У табл. 1 приводиться вартість створення одного нового робочого місця [13].

Таблиця 1

Вартість створення одного нового робочого місця в різних галузях промисловості, тис. грн

 

Галузь промисловості          Повна вар-тість         Активна час-тина     Оборотні кошти

Машинобудування в цілому            48,4     26,9     16,7

У тому числі: приладобудування    39,4     19,4     13,9

Виробництво засобів обчислюва-льної техніки   46,8     22,7     13,9

Медичне машинобудування й біотехнологія        41,9     39,4     14,8

Мікробіологічна        73,6     29,1     12,9

Медична        50,2     15,9     12,9

Деревообробна         26        10,8     10,7

Промбудматеріалів   33,1     11,2     13,5

Харчова         40,7     19,1     12,8

Легка  20,2     11,5     7

Розрахунок такого показника при розробці програм підтримки малого підприємництва може стати найваж-ливішим індикатором, що підтверджує не тільки соціальну, а й економічну доцільність вкладень у пріоритетні галузі. Для ви-бору пріоритетних напрямків підтримки малого бізнесу мо-жуть бути використані такі показники, як строки окупності капіталу, норма прибутку, рівень заробітної плати, ступінь конкурентності з боку імпорту, імпортозалежність і т.ін.

Ряд підгалузей промисловості має обмежені можливості для розвитку малих підприємств через технологічні і вироб-ничі особливості. У першу чергу це стосується безпосередньо важкого, енергетичного й транспортного машинобудування, а також окремих видів нафтового й хімічного машинобудуван-ня, що характеризується дрібносерійним та індивідуальним характером і тривалим циклом виробництва. Проте певні пер-спективи в розвитку малого підприємництва є в допоміжних

Розділ 2

виробництвах і службах цих галузей (ремонт, транспорт, енер-гетичне обслуговування й т. ін.), а також в окремих підгалузях промисловості (наприклад, у хімічній промисловості — пере-робка пластмас, виробництво гумотехнічних виробів, вироб-ництво аудіо- і відеокасет та ін.). Ремонтні, ремонтно-будівельні служби, енергетичне обслуговування можуть виво-дитися зі складу основного виробництва шляхом створення малих підприємств із метою як здешевлення ціни продукції (витрати по утриманню таких цехів включаються в собівартість), так і диверсифікованості діяльності малих підприємств.

Основними напрямками розвитку малих підприємств в інших підгалузях машинобудівного комплексу можуть стати: в автомобілебудуванні, хімічному й нафтовому машинобуду-ванні — розширення дилерської мережі, служб маркетингу, ак-тивізація рекламної діяльності; у верстатоінструментальній галузі — створення на діючих і новостворених малих підприємствах кооперативного виробництва компонентів про-дукції верстатобудування на основі міжнародного поділу праці для продажу на внутрішньому й зовнішньому ринках; у тракторному й сільськогосподарському машинобудуванні — широке залучення малого бізнесу до участі у формуванні підприємств регіонального машинобудування.

В окрему групу можуть бути включені галузі промисло-вості, у яких малий бізнес взагалі не має істотних перспектив розвитку — насамперед у галузі паливно-енергетичного ком-плексу. Це пов’язано, у першу чергу, з дуже високою капіта-лоємкістю робочих місць, що у десятки разів переважає серед-ню в промисловості, тривалістю інвестиційного циклу, унікальністю окремих агрегатів з великою одиничною по-тужністю й технологічною неможливістю виділення їх зі скла-ду підприємства. Оцінку можливостей розвитку малих підприємств у галузях промисловості з урахуванням спе-цифіки їхнього виробничого циклу, вартості створення робо-чих місць і інвестиційної привабливості доцільно використати

 

при оцінці інвестиційних програм, визначенні пріоритетів підтримки розвитку цих підприємств у галузях, порівнянні соціальної й економічної ефективності таких програм, а зна-чить — для підвищення їхньої обґрунтованості й реалізова-ності. Такий підхід буде сприяти посиленню “точкової”, цілес-прямованої підтримки малого підприємництва, причому не тільки непрямими методами, а й за рахунок прямого держав-ного вкладення грошей.

Третій етап розробки регіональної Програми розвитку ма-лого підприємництва включає визначення програмних за-вдань і обґрунтування заходів підтримки для їхньої реалізації. Поліпшення змісту й підвищення якості завдань регіональної програми може бути досягнуте на основі алгоритму плануван-ня, що відрізняється від існуючого й заснованого на принципі єдності й взаємозумовленості трьох основних напрямків підтримки малого бізнесу:

а)         регулювання зовнішнього середовища малого

підприємництва;

б)         прямого ресурсного забезпечення конкретних малих

підприємств;

в) розвитку інфраструктури підтримки МП.

Перша група завдань з регулювання зовнішнього середови-ща малого підприємництва включає заходи для: удосконалю-вання фінансово-кредитних відносин; формування інтег-раційних зв’язків великого й малого бізнесу; удосконалювання взаємин з місцевими органами влади; регулювання ресурсних і збутових ринків; забезпечення безпеки малих підприємств.

Фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва є найважливішим завданням регіональних програм. Фінансово-кредитне забезпечення програм розвитку малого підприємництва повинне здійснюватися за рахунок державно-го й місцевого бюджетів, позабюджетних коштів, у тому числі отриманих від приватизації державного майна, міжнародних фондів, коштів всеукраїнського й регіонального фондів підтримки підприємництва, коштів регіональних центрів зайРозділ 2

нятості, кредитів банків, коштів регіональних громадських об’єднань підприємців, добровільних внесків фізичних і юри-дичних осіб та інших організацій, зацікавлених у реалізації Програми або окремих її частин. Указом Президента “Про державну підтримку малого підприємництва” передбачено для підтримки малого підприємництва виділяти не менш як 0,5% річних прибутків місцевих бюджетів.

Головна мета цього розділу Програми створити в регіоні стабільну й гнучку систему фінансово-кредитної підтримки, спростити доступ малих підприємств до фінансово-кредитних ресурсів, об’єднати фінансові можливості всіх джерел підтримки малого підприємництва в регіоні.

Дефіцит бюджетних асигнувань на цілі розвитку малого бізнесу може бути компенсований шляхом подальшого роз-витку мережі інфраструктури фінансово-кредитної підтримки малого бізнесу на основі розробки й застосування сучасних форм співробітництва з вітчизняними й закордонними банка-ми й інвестиційними фондами в області фінансування малого підприємництва. Таке співробітництво припускає формуван-ня груп банків, фінансових компаній, інвестиційних фондів, що працюють із суб’єктами малого підприємництва, створення умов для здешевлення кредитних ресурсів для розвитку малих підприємств, сприяння залученню коштів приватних інвес-торів, розвиток малих підприємств у формі акціонерних това-риств, сприяння просуванню цінних паперів малих підприємств на фондовий ринок. Доцільне створення системи фінансування суб’єктів малого підприємництва на основі на-дання гарантій з метою широкого залучення позабюджетних ресурсів у сферу малого підприємництва, що охоплює всі лан-ки кредитно-гарантійної системи. У рамках цього завдання пе-редбачається формування групи небанківських кредитних ор-ганізацій, фондів і інших суб’єктів інфраструктури підтримки малого підприємництва, що володіють правом надавати га-рантії виступати поручителями з кредитів і позик, надаваних малим підприємствам.

 

До заходів щодо вдосконалювання фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва можуть бути також відне-сені:

♦          введення пільгового оподаткування прибутку, отрима-ного за рахунок інноваційних заходів;

♦          використання гнучкої інвестиційної підтримки, орієнтованої на виробничу й інноваційну сфери;

♦          використання спеціальних гарантійних фондів страху-вання виданих кредитів і диференціальних кредитних ставок;

♦          створення системи пільгового патентного й ліцензійно-го обслуговування малих підприємств;

♦          розвиток механізмів і структури мікрокредитування, взаємного фінансування й страхування.

Завдання з формування інтеграційних зв’язків великого й малого бізнесу ставлять своєю метою підстрахувати мале підприємництво від ринкових катаклізмів, забезпечити взаємовигідний рух інформаційних, технологічних, сировин-них, кадрових і фінансових ресурсів в інтересах національного господарства.

Взаємозв’язки між підприємствами повинні формуватися на основі кооперації через поділ праці. Цей процес, як прави-ло, здійснюється децентралізовано, на основі пошуку підприємствами партнерів, здатних брати участь у спільній роботі з найменшими витратами й чітко виконувати договірні зобов’язання. При цьому успіх залежить від кількості по-тенційних партнерів, а отже, від ефективності антимонополь-ної політики й рівня розвитку малого бізнесу. В умовах струк-турної перебудови економіки в галузевому й регіональному масштабах надзвичайно важливо державне регулювання раціонального співвідношення кількості більших і малих підприємств. Державне регулювання повинне проявлятися в наданні пільг малому бізнесу, у стимулюванні великих підприємств розміщувати замовлення на малих підприємствах, де виробничі витрати значно нижчі. За

Розділ 2

досвідом розвинутих країн кожна велика компанія співпрацює з десятками дрібних підприємств Малі підприємства, маючи універсальні можливості, можуть робити всілякі послуги ве-ликим партнерам за прийнятними цінами. Відносна дешевина таких послуг визначається спеціалізацією й універсальністю малих підприємств. Це можуть бути послуги, які не вписують-ся в профіль виробництва великого підприємства, наприклад, спеціальна підготовка зразків продукції для виставок, рекла-ми, виготовлення дослідних зразків меблів і та ін. На жаль, у нас у країні організаційний механізм, що зв’язує великих і дрібних виробників, поки не створений.

Через те, що кооперація малого й великого бізнесу здійснюється більше за територіальною ознакою, ніж галузе-вою, розвиток її багато в чому залежить від місцевих органів влади й недержавних організацій (союзів підприємців, асоціацій і т. ін.). Регіональна програма підтримки малого підприємництва повинна консолідувати зусилля практично всіх сторін, зацікавлених в успішній роботі малих підприємств і збільшенні їх кількості. Регіональні органи влади зацікавлені в підвищенні зайнятості населення й зростанні надходження податків від малого бізнесу, великі підприємства — у найбільш повному використанні потенційних можливостей малих підприємств для вирішення своїх корпоративних завдань.

Місцевій владі, громадським організаціям варто викорис-тати компромісні взаємовигідні варіанти взаємозв’язку між великим і малим бізнесом, виступати ініціаторами цих зв’язків.

Регіональні органи підтримки малого підприємництва, акумулюючи й узагальнюючи інформацію про можливі замов-лення великих підприємств, можуть допомогти малим підприємствам вийти на реальні контракти. У промислово розвинутих країнах субпідряд практикується досить широко. У Японії, наприклад, склався принциповий підхід до форму-вання відносин з постачальниками, суть якого полягає в збільшенні обсягу робіт, переданих великими компаніями на

 

контрактній основі малим спеціалізованим фірмам, і в скоро-ченні загального обсягу кількості прямих постачальників ком-плектуючих [14].

У ролі посередника, що організує співробітництво малих підприємств із фінансово-промисловими групами на основі контрактних, субпідрядних, орендних відносин, можуть висту-пати комерційні банки, за родом своєї діяльності, що зав’язують контакти з обома сторонами. Збільшенню замовлень із боку ве-ликих виробників сприяє нова стратегія управління вироб-ництвом — аутсорсінг (outsoursing). В основі даного напрямку — пошук варіантів передачі на виготовлення частини виконува-ного замовлення іншим виконавцям за умови, що це буде де-шевше, ніж самостійне виконання даної роботи. Так само великі компанії порівнюють витрати на самостійне обслуговування інформаційних потоків, розробку комп’ютерних програм, ор-ганізацію харчування співробітників з розміром оплати за цю саму роботу малим спеціалізованим фірмам. Аутсорсінг поста-вив під сумнів такий універсальний показник ефективної робо-ти компанії, як питомий дохід на одного працівника. Фірма з не-великим числом співробітників може виконати великий обсяг робіт, користуючись послугами аутсорсерів.

Багато хто зазнає труднощів при закупівлях матеріалів і комплектуючих у незначних обсягах через відсутність вільних оборотних коштів або складських приміщень. Наприклад, міні-пекарні не можуть закуповувати борошно вагонами за відпускними цінами, а закупівля дрібними партіями у посе-редників обходиться значно дорожче. У підсумку це відби-вається на різних цінах на хліб, які контролюються адміністрацією. Такі ситуації типові для малого бізнесу, уник-нути їх можна, організувавши мережу дрібнооптових мага-зинів, що обслуговують тільки малі підприємства. Створення подібних інфраструктурних ланок полегшить великим підприємствам зв’язки з малим бізнесом. Що стосується без-посередніх взаємин, то тут необхідно розвивати франчайзинг, лізинг і т. ін.

Розділ 2

Франчайзинг, як система договірних відносин великих і малих підприємств в області збуту продукції, дозволяє вирішити багато проблем малого підприємництва. Зокрема він залучає в бізнес велику кількість людей, що не ризикують відкрити власне підприємство без підтримки й навчання, дає можливість освоїти малому бізнесу нові технології, розшири-ти сфери його діяльності. Система франчайзингу перспектив-на в роздрібній торгівлі, у сфері швидкого харчування, побуто-вого обслуговування, у будівництві, готельному сервісі. Фор-мування мережі франчайзингових компаній — важливе за-вдання регіональної програми розвитку малого підприємництва. Місцеві органи влади, регіональні органи підтримки малого підприємництва повинні взяти активну участь у підготовці нормативних актів, методичних матеріалів і пропозицій про введення податкових пільг, створенні спеціалізованих банків даних, організації юридичної, консал-тингової, інформаційної допомоги франчайзерам і франчайзі (пошук і підбір ділових партнерів, консультації сторін, спри-яння в навчанні й контролі та ін.), створенні спеціалізованих фірм-посередників, що займаються підбором партнерів й інших аспектів розвитку франчайзингу на комерційній основі; наданні на пільгових умовах будинків і приміщень підприємцям — учасникам системи франчайзингу.

Значення лізингу, як форми взаємодії великого й дрібного виробництва, обумовлено самим ходом українських реформ. З одного боку, у результаті структурних зрушень і різкого скоро-чення попиту багато великих підприємств не використовують значну частину виробничих фондів. З іншого боку, велика маса дрібних виробників не має у своєму розпорядженні належної матеріальної бази й коштів для закупівлі техніки. Розв’язати це протиріччя допоможе лізинг, але не фінансова його форма, що припускає виплату користувачем повної вартості орендованого об’єкта до закінчення терміну договору, а інтеграційна.

Важливим завданням Програми є розширення практики застосування різних форм лізингу в малому підприємництві,

 

формування мережі лізингових компаній для роботи з малими підприємствами.

До комплексу заходів матеріально-технічної підтримки суб’єктів малого бізнесу можна віднести:

♦          надання малим підприємствам виробничих, торговель-них, службових приміщень;

♦          формування фондів нежилих приміщень, незавершено-го будівництва й невстановленого устаткування й пере-дача їх в оренду або власність підприємцям шляхом аукціонів і конкурсів;

♦          створення умов для організації товарних і фондових бірж, мережі прокату устаткування, техніки, створення закупівельних пунктів сільгосппродукції;

♦          створення мережі регіональних лізингових компаній для зменшення витрат малих підприємств на придбан-ня засобів виробництва;

♦          поліпшення умов ресурсного забезпечення малого підприємництва (комплектуючими, запчастинами, па-ливно-мастильними матеріалами й т.ін.);

♦          надання пільг з оренди майна державних, комунальних підприємств;

♦          вжиття заходів зі спрощення процедури відведення зе-мельних ділянок, одержання дозволу на будівництво, реконструкцію, введення в експлуатацію й розміщення об’єктів;

♦          організація проведення конкурсів по наданню в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призна-чення.

Завдання з регулювання ринків збуту викликані різким їхнім зменшенням, що відбулося внаслідок зубожіння насе-лення, неплатоспроможності підприємств, а також вторгнен-ням на вітчизняний споживчий ринок іноземних виробників, не стримуваних протекціоністською політикою держави, і значним ростом витрат. Все це призвело до масового “затова-рення”. Важливо в цій групі завдань передбачити антимоно-польні міри, заходи щодо припинення несумлінної конку        Розділ 2

ренції, а також заходи щодо розміщення на малих підпри-ємствах державних замовлень. Установлення обов’язкової квоти на розміщення держзамовлень дасть їм гарантії ре-алізації товарів і послуг, дозволить оптимально планувати ви-робничу й фінансову діяльність.

Друга група завдань по прямій ресурсній підтримці сто-сується тільки тих суб’єктів малого підприємництва, які виз-начені в обраних пріоритетних напрямках другого етапу регіональної програми. Це можуть бути малі підприємства в депресивних регіонах, малі підприємства, що створюють ро-бочі місця для уразливих груп населення: безробітних, жінок, інвалідів, демобілізованих офіцерів, депортованих громадян і т.ін. Ця група завдань припускає стимулювання інвестиційної активності. Механізм, що дозволяє поєднувати інтереси дер-жави й суб’єктів малого підприємництва при розгляді заявок на кредити, відпрацьований у Москві [14]. Тут фінансування підприємницьких проектів здійснюється залежно від їхньої значущості для потреб міського господарства й соціальної сфери шляхом:

♦          видачі кредитів, субсидій, дотацій;

♦          надання кредитно-фінансовим організаціям гарантій Фонду підтримки малого підприємництва на всю суму кредиту або його частину;

♦          спільного із кредитно-фінансовою організацією фінан-сування;

♦          повної або часткової компенсації кредитно-фінансовим організаціям недоотриманого прибутку при кредиту-ванні суб’єктів малого бізнесу за зниженою процент-ною ставкою;

♦          страхування кредитів, що надаються комерційними фінансовими структурами.

Відповідно до класифікації найважливіших видів ресурсів у пряму ресурсну підтримку включаються також групи заход-ва з матеріально-технічного, кадрового, інформаційного забез-печення конкретних малих підприємств.

 

Завдання регіональної програми з удосконалювання за-безпечення системи підтримки включають заходи щодо роз-витку інфраструктури підтримки малого підприємництва, у тому числі інформаційних, консультаційних, освітніх складо-вих; самоорганізації суб’єктів малого підприємництва — ство-рення союзів, об’єднань, асоціацій малих підприємств; міжна-родних організацій, що здійснюють підтримку вітчизняного малого підприємництва, а також заходів щодо формування громадської думки про мале підприємництво.

До заходів щодо розвитку інфраструктури підтримки мо-жуть бути віднесені:

а)         заходи щодо створення й підвищення ефективності ви-

користання інфраструктури підтримки малого підприєм-

ництва й інформаційних систем:

♦          створення регіональних фондів і агентств; учбово-діло-вих центрів й бізнес-центрів; бізнес-інкубаторів і техно-парків, маркетингових центрів та регіональних центрів субконтрактації й партнерства для малого підпри-ємництва;

♦          створення регіональних центрів, а також розширення мережі агентств підтримки підприємництва в районах з недостатнім рівнем розвитку малих підприємств;

♦          формування республіканської мережі інформаційних центрів на базі діючих об’єктів інфраструктури підтримки підприємництва шляхом координації, інтег-рації й взаємодії діючих інформаційних систем, забез-печення малого підприємництва;

♦          формування інформаційно-статистичних масивів, про-ведення моніторингу малого підприємництва в районах і в різних секторах економіки;

б)         науково-методичне й кадрове забезпечення малого

підприємництва, взаємодія із засобами масової інформації й

пропаганда підприємницької діяльності:

♦          проведення науково-дослідних робіт з дослідження

ефективності засобів підтримки малого підпри-

ємництва в галузевому й регіональному аспектах;

Розділ 2

♦          організація підготовки, підвищення кваліфікації й пе-репідготовки працівників для сфери малого підпри-ємництва в тому числі розробка сучасного модульного учбово-методичного забезпечення, орієнтованого на ефективні освітні технології; організація перепідготов-ки державних службовців, що працюють у системі підтримки малого підприємництва; організація підго-товки й перепідготовки представників малого бізнесу для роботи в умовах ринкової економіки;

♦          організація системи консультаційних послуг для підприємців, у тому чослі для початківців, з питань за-конодавства й оподатковування, менеджменту й марке-тингу, надання допомоги з розробки бізнес-плану;

♦          створення мережі навчальних закладів з основ підприємницької діяльності у вузах, установах після-дипломного навчання;

♦          сприяння виставкової діяльності, у тому числі ор-ганізації постійно діючих ярмарок і колективних стендів із продукцією малих підприємств;

♦          видання інформаційних бюлетенів, довідників, широке використання телебачення й преси для оперативного інформування суб’єктів підприємництва.

Програмні завдання, сформовані по трьох групах, по-винні супроводжуватися ресурсними джерелами їхнього за-безпечення (фінансовими, кадровими, інформаційними, ор-ганізаційними), строками виконання, відповідальними за ви-конання завдань. За кожним завданням формулюється перед-бачуваний (очікуваний) результат, наприклад, створення но-вих робочих місць, розвиток дрібномасштабних ринків, ста-новлення субпідрядної бази, розвиток інноваційного процесу, розвиток внутрішнього ринку, ріст рівня життя населення, збільшення податкових надходжень. Такий підхід робить Програму контрольованою, з моніторингом, за строками, ви-конавцями, розділами, складовими кожного розділу (завдан-ням).

 

На мал. 5 наведена схема дворівневої матричної структури програми з узгодження функціонального і виконавчого блоків програми. Сукупність функціональних заходів щодо ре-алізації трьох груп завдань утворить відповідні функціональні підпрограми. Кожна функціональна підпрограма, що скла-дається з комплексу заходів, погоджується з елементами (ви-конавцями) виконавчої структури. При цьому кожному захо-ду (вертикальний рядок у матриці) повинен відповідати хоча б один елемент виконавчої структури, тому що будь-який захід підлягає виконанню певним органом, організацією, учас-ником. Матрична структура регіональної програми розвитку малого підприємництва дозволить скоординувати діяльність державних, регіональних і місцевих органів влади, великих підприємств, органів ринкової інфраструктури для підтримки, обслуговування й захисту малих підприємств у регіоні.

Напрямки й механізми функціонування системи підтрим-ки малого підприємництва повинні бути адекватні реальному стану зовнішнього й внутрішнього середовища малого бізнесу. Розглянута структура й програмні завдання представляють регіональний рівень цієї системи. Однак говорити про ефек-тивну систему підтримки малих підприємств можна тільки при поєднанні трьох рівнів: державного, регіонального й місцевого. Ряд проблем, що постають перед малими підприємствами, може бути й повинен зважуватися на дер-жавному рівні й реалізовуватися в державній програмі підтримки малого підприємництва. Це, насамперед, питання вдосконалювання правової бази й реформування оподатку-вання.

Доцільний розвиток третього рівня підтримки малого підприємництва — місцевого рівня, що припускає створення в рамках органу місцевого самоврядування громадської ради із проблем малого підприємництва й територіального агентства.

Розділ 2

 

Функціональна структура (завдання, заходи)

Виконавча     Завдання з регулювання зовнішнього середовища          Пряма ресурсна підтримка  Заходи щодо забезпечення

системи підтримки МП

структура       1          2          3          i           1          2          3                      1          2          3          m

Регіональні органи управління (міністерства, відомства)            1                                                                                                                                           

 

            2                                                                                                                                          

 

            3                                                                                                                                          

 

            ...                                                                                                                                         

Органи місцевого самоврядування            1                                                                                                                                          

 

            2                                                                                                                                          

 

            ...                                                                                                                                         

Фінансові органи (інвестиційні, страхові, лізингові компанії й ін.)        1                                                                                                                                          

 

            2                                                                                                                                          

 

            3                                                                                                                                          

 

                                                                                                                                                        

Великі підприємства            1                                                                                                                                          

 

            2                                                                                                                                          

 

            ...                                                                                                                                         

Громадські організації          1                                                                                                                                          

 

            2                                                                                                                                          

 

            3                                                                                                                                          

 

            ...                                                                                                                                         

Установи, регіональні фонди й інші організації    1                                                                                                                                          

 

            2                                                                                                                                          

 

            3                                                                                                                                          

 

            …                                                                                                                                        

Мал.5. Матрична структура регіональної програми розвитку малого підприємництва