9.2. Бюджетування при управлінні витратами


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 

Загрузка...

Для стабільного, спрямованого на перспективу розвитку сільського господар-ства є створення економічно обґрунтованої системи управління, в якій центральне місце займає бюджетування — складова частина управлінського обліку. Бюджетом називається обґрунтований план дій менеджера. Він є інструментом координації, регулювання, адаптації, стимулювання, оцінки керованої системи. Бюджети ство-рюють можливість для експрес-аналізу та контролю за виробничими витратами, що дозволяє оцінити діяльність менеджерів, визначити ефективність і результативність управлінських рішень. Бюджетне планування дозволяє знизити витрати часу та ана-ліз відхилень від заданої програми.

Організаційна структура сучасного сільськогосподарського підприємства має ве-лику кількість структурних одиниць зверху донизу, які можна розглядати як сукупТема 9. Планування витрат та методика складання кошторису витрат

ність різних центрів відповідальності, зв’язаних між собою лініями відповідальнос-ті. В табл. 9.1 приведені найбільш типові центри відповідальності на підприємствах Полтавської області.

Таблиця 9.1

Центри відповідальності у виробничій сфері сільськогосподарських підприємств Полтавської області

 

Підрозділ (тип центрів відповідальності)   Центр відповідальності        Керівник центру відповідальності            Основні види діяльності

Ферма ВРХ ( центр витрат і доходів)         Молочно-товарна ферма з потоковим циклом виробництва            Завідуючий фермою ВРХ    Виробництво молока, вирощення молодняку до 20 днів

 

            Ферма по відгодівлі ВРХ     Завідуючий фермою ВРХ    Відгодівля молодняку на м’ясо і підготовка ремонтного молодняку

Свинотоварна ферма ( центр витрат і доходів)    Основне стадо свиней         Завідуючий свино-товарною фермою          Одержання і вирощен-ня молодняку до 60 днів

 

            Ферма по відгодівлі свиней

            Відгодівля молодняку на м’ясо і підготовка ремонтного молодняку

Рослинницькі бри-гади (центр витрат і доходів) Рослинницька брига-да № 1–2       Головний агроном            Виробництво продукції рослинництва

Бригада по кормо-виробництву (центр витрат і доходів)           Бригада по кормови-робництву     Бригадир            Закладка і зберігання грубих і соковитих кормів

Тракторні бригади (центр витрат і до-ходів)        Тракторна бригада № 1–2    Бригадир        Пропонування тракторних послуг внутрігосподарським підрозділам

Автопарк (центр вит-рат і доходів)            Автопарк       Зав. гаражем  Пропонування авто-послуг внутрігосподар-ським підрозділам

Тік (центр витрат і доходів) Тік       Зав. током      Доробка зернової про-дукції і насіння власно-го вироб ництва

Будівельно-ремонтна бригада (центр ви-трат і доходів) Будівельно-ремонтна бригада        Бригадир            Будівельно-ремонтні послуги внутрігосподар-ським підрозділам

Складське господар-ство (центр витрат і доходів            Складське господар-ство     Зав. складом  Зберігання ТМЦ, що належать підприємству

Переробка продукції (центр витрат і до-ходів)     Цех по переробці продукції Начальник цеху         Первинна перероб-ка власної товарної сільськогосподарської продукції, приготуван-ня кормосумішей

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

Продовження табл. 9.1

 

Сільськогосподар-ський центр (центр витрат та реального прибутку) Адміністративний центр     Керівник господар-ства           Постачальницько-збутова, фінансова і адміністративна ді-яльність

 

            Технологічна служба            Керівник господар-ства       Консультаційні послу-ги внутрі підприємства

 

            Соціальна сфера        Керівник господар-ства       Утримання соціальної сфери

            Екологічна сфера       Керівник господар-ства       Підтримання еколо-гічного середовища відповідно до норм

Розподіл витрат по центрах відповідальності дає можливість конкретно визна-чити обов’язки, права і відповідальність працівників, які несуть відповідальність за операційні витрати даного об’єкта та ефективність їх використання.

При складанні бюджетів необхідно використовувати набір планових ідентичних показників для аналізу і контролю. Показники повинні мати змістовну і часову су-місність та бути своєчасно відкориговані. Процес коригування може включати три типи прийняття управлінських рішень [6, С. 145–146].

«Ресурс — ресурс» — передбачає вибір виду ресурсу та оцінку його впливу на вит-рати;

«Ресурс — продукт» — передбачає, для якого виду виробництва продукції най-більш доцільно використовувати ресурси;

«Продукт — продукт» — передбачає, яку кількість можна виробити продукції при обмежених ресурсах для одержання максимальної кількості прибутку.

Основним інструментом бюджетування є норми та нормативи.

Необхідність створення типових галузевих систем норм і нормативів підтверд-жується практикою багатьох підприємств агропромислового комплексу. Наприклад, у ЗАТ «Агросоюз» Дніпропетровської області на створення своєї загальногосподар-ської автоматизованої бази економічних нормативів витрачено понад 470 тис. гри-вень за сім років.

Першу народногосподарську систему норм запроваджено в 1980 р. Відповідно до цього розроблена і затверджена у 1985 р. система норм і нормативів для галузей АПК.

У державно-плановій економіці головна увага зосереджувалась на центральному управлінні матеріально-речовими процесами і потоками, лімітувались засоби вироб-ництва, його результати (продукція і послуги) планово розподілялись, нормативне господарство мало централізований характер.

У 1985 р. в п’яти основних групах містилося 92 види норм і нормативів. Типо-вих і обов’язкових було 58% чи 63% наявності, 57% із них затверджувалися вищими органами управління (районними, обласними і республіканськими). Ці самі органи розглядали 73,5% індивідуальних норм і нормативів.

Починаючи з 1990 р., централізація різко пішла на спад. З огляду на це значно зменшилося число централізовано установлюваних норм і нормативів. Якщо в 1985 р. поза підприємствами розглядалося, узгоджувалося і затверджувалося 89,1% загаль-ного числа нормативних показників, то нині це менше третини. Щодо матеріальноТема 9. Планування витрат та методика складання кошторису витрат

технічної і методичної бази, то вона, як і нормативна база, раніше створювалося цен-тралізовано. Органи управління народним господарством, володіючи прерогативою на нормування і його організацію, визначали провідні інститути із розробки мето-дичних матеріалів і норм, нормативів, формували мережу установ — розроблювачів у країні.

У галузях АПК визначалися 23 провідні інститути як за напрямами нормування, так і видами ресурсів, їхнього використання. Усього в АПК за сферами розроблення норм, нормативів, методичних матеріалів брало участь понад 640 наукових, норма-тивних та інших організацій.

Нині, через утворення суверенних держав, мережа розроблювачів методичних документів і нормативних показників значно зменшилася.

В АПК є 59 науково-дослідних, проектних, навчальних інститутів, центрів, які можуть займатися нормуванням. Однак багато з них через низку причин організа-ційного характеру перепрофілювали свої нормативні підрозділи на виконання інших досліджень.

Анкетування 37 інститутів і навчальних закладів III–IV ступенів акредитації за-свідчило, що питома вага нормативної тематики за останні чотири роки знизилася з 12,5 до 1,1%. Зменшилася чисельність фахівців, зайнятих у нормуванні. Навіть в Інституті аграрної економіки Української Академії аграрних наук цими проблема-ми майже не займаються. Респонденти повідомляють, що через відсутність фінан-сування змушені скоротити обсяги спільної роботи з іншими установами чи цілком відмовитися від їхніх послуг. У 1989 р. у розрахунку на кожний головний чи провід-ний інститут в колишньому СРСР припадало десять організаційних співвиконавців, 1995 р. — 0,38, а нині співвиконавців практично немає. Очевидно, що потрібно відно-вити і використати досягнення минулих років, розробити чітку скоординовану мере-жу для створення галузевих систем економічних норм і нормативів.

Ці системи мають складатися із сукупності положень, методичних рекоменда-цій, нормативних матеріалів, класифікованого переліку і складу норм та нормати-вів, порядку їхньої розробки і відновлення, розгляду, узгодження і запровадження в дію. Галузева система є організаційно-методичною основою для формування норма-тивної бази галузі певної виробничої спеціалізації, обсягу виробництва, природно-виробничих умов тощо. Їх застосування дасть змогу в кожному підприємстві постійно мати необхідний для прийняття управлінських рішень масив обґрунтованих норм і нормативів, що враховують місцеві організаційно-економічні й природно-кліматичні особливості. Вона повинна бути універсальною і придатною для формування норма-тивної бази розвитку всіх виробничих типів підприємств. Тому склад норм і норма-тивів, які включаються до неї, значно більший, ніж це необхідно для окремо взятого підприємства. Крім того, система передбачатиме можливість використання сфор-мованої на її основі нормативної бази для обліку й аналізу діяльності підприємств, розрахунку показників, необхідних під час складання договорів з орендними, під-рядними колективами, окремими орендарями, кооперативами, контролю за їхньою роботою. Тому потрібно в кожній галузі й підгалузі агропромислового комплексу створювати свої типові галузеві системи нормативів, які були б розроблені й побу-довані ієрархічно — від найменших до укрупнених нормативів, і застосовувалися за фасетним принципом, коли будь-яка безліч нормативів, показників розглядається незалежно від підпорядкованості за своїми особливими групами ознак.

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

Типова галузева система норм і нормативів є складовою частиною системи для функціонування економічного механізму агропромислового комплексу загалом.

Виходячи з вимоги взаємозв’язку і сумісності систем норм і нормативів, галузей виробництва і рівнів управління в країні, а також необхідності автоматизації про-цесів формування нормативної бази (збирання, нагромадження, відновлення норм і нормативів), структура типової галузевої системи створюється відповідно до струк-тури галузей економіки країни, яка виражається в системі техніко-економічних норм і нормативів за видами робіт і за витратами (економією) праці, сировини, матеріалів і паливно-енергетичних ресурсів, нормативів використання виробничих потужностей та інвестицій тощо.

Для галузі сільського господарства можливо встановити такі групи норм і нор-мативів: ефективності сільськогосподарського виробництва; затрат праці і заробітної плати; витрат і запасів сировини, матеріалів, палива й енергії; тривалості освоєння проектних потужностей підприємств, що запроваджуються, і показники використан-ня виробничих потужностей; інвестицій і капітального будівництва; використання сільськогосподарської техніки, устаткування і потреби в них; фінансових, грошо-вих (комплексних) витрат на виробництво (обслуговування, цільові заходи і т. ін.); соціально-економічні; охорони навколишнього середовища; галузеві специфічні нор-ми і нормативи.

Структура типової системи нормативів при плануванні може мати 10 груп нор-мативів: 1) показники, що характеризують основні технологічні процеси сільсько-господарського виробництва; 2) затрати праці і заробітної плати, нарахувань на неї; 3) витрати сировини, матеріалів, палива й енергії; 4) норми запасів матеріальних цін-ностей; 5) нормативи капіталовкладень; 6) нормативи тривалості освоєння основних фондів, використання техніки, устаткування і потреби в них; 7) нормативи фінан-сових показників; 8) грошових (операційних) витрат на виробництво; 9) соціально-економічні; 10) охорони праці й навколишнього середовища.

В сільськогосподарських підприємствах до першої групи нормативів належать природні чинники, що визначають можливість вирощування тих чи інших культур (тепло, волога, інші агрокліматичні елементи), земельні угіддя, що оцінюються за місцем знаходження конфігурації й топографії місцевості, якості ґрунтів. Наявність трудових ресурсів, насіння, кормів, добрив, меліорантів, хімічних і біологічних засо-бів захисту рослин, нафтопродуктів, основні характеристики тварин, сільськогоспо-дарської техніки, виробничих приміщень, будівель, споруд, стандарти на сільськогос-подарську продукцію.

Друга група — нормативи часу, виробітку, обслуговування, тарифної системи, нормативи надбавок, доплат і преміювання, тобто нормативи основної (постійної) і додаткової (перемінної) частин заробітної плати.

Третя група — показники використання сировини і матеріалів, норми витрати мінеральних, органічних, мікробактеріальних, органо-мінеральних добрив, регулято-рів росту рослин, хімічних меліорантів ґрунтів, хімічних і біологічних засобів захисту рослин, дефоліантів і десикантів, біологічного палива, матеріалів для ґрунтових сумі-шей, насіння, розсади і посадкового матеріалу, кормів, макро- і мікроелементів та під-годівель, каротину й вітамінів для худоби і птахів, амінокислот, води, підстилкового матеріалу, хімічних консервантів кормів, норми витрати сировини і матеріалів при первинній обробці і переробці сільгосппродукції, на допоміжні та інші потреби виТема 9. Планування витрат та методика складання кошторису витрат

робництва, технічне обслуговування і ремонт основних фондів, виробничі норми ви-трати матеріалів у будівництві й на виготовлення будівельних деталей, виробів і кон-струкцій, норми витрати паливно-енергетичних ресурсів, норми виробничих запасів матеріалів і палива, норми природного збитку і втрат сільськогосподарської продук-ції, сировини, матеріалів, палива при транспортуванні і збереженні, норми і нормати-ви збільшень, втрат урожаю від впливу різних чинників (дії і післядії мінеральних, органічних та інших видів добрив, від застосування меліорантів, від зрошення, осу-шення, застосування регуляторів росту рослин тощо), нормативи приросту продук-тивності сільськогосподарських тварин і птахів залежно від різних чинників, норми і нормативи термінів і обсягів проведення сільськогосподарських робіт, поживності кормів, їхньої структури, відтворення, технологічних режимів утримання сільсько-господарських тварин, навантаження різних видів худоби і птахів на земельні площі, норми потреби в бджолосім’ях, нормативи посівної й посадкової площ медоносів для бджільництва, посадкової площі шовковичних для шовківництва, нормативи збитків врожаю від різних чинників.

Група чотири — норми страхових перехідних фондів насіння, кормів, нормативи запасів матеріальних ресурсів промислового виробництва (мінеральні добрива, ядо-хімікати, паливо, медикаменти, засоби захисту тварин, ремонтні матеріали і запчас-тини, тверде паливо тощо).

Група п’ять — нормативи питомих капітальних вкладень на технічне переозбро-єння, реконструкцію, розширення і нове будівництво об’єктів виробничого і неви-робничого призначення, норми тривалості будівництва об’єктів, житлових будинків і об’єктів комунального господарства, нормативи величини розриву в часі (лага) між проведенням капітальних вкладень і одержанням ефекту, норми тривалості освоєння проектних потужностей об’єктів тваринництва і промислового птахівництва.

Група шість — норми денної (змінної) продуктивності, річний (сезонний) ви-робіток і завантаження тракторів, комбайнів та іншої сільськогосподарської тех-ніки, нормативні терміни служби машин, норми, що визначають потребу парку в ремонтно-обслуговуючих впливах, нормативні коефіцієнти, інші показники, норма-тиви потреби в машинах і устаткуванні, структури парку, нормативи потреби в засо-бах технічного обслуговування і діагностування машин, у резервних машинах.

Група сім — нормативи, що регламентують взаємовідносини з Державним і місце-вими бюджетами, позабюджетними фондами, внутрі-господарськими підрозділами та окремими працівниками, банками і підприємствами, визначають розміри відраху-вань на цільові фонди і резерви, відображають фінансовий стан і платоспроможність підприємства та характеристику надійності банків.

Група вісім — нормативи грошових витрат на 1 га сільськогосподарських культур на сто голів тварин і птахів, одиницю продукції, комплекс робіт з видобутку добрив, дос тавлення, збереження і внесення мінеральних добрив і хімічної обробки посівів сільськогосподарських культур, нормативи комплексних витрат коштів на застосуван-ня біологічних засобів захисту рослин, вапнування, фосфоритування й обробки солон-цевих ґрунтів, рекультивації земель, поверхневого поліпшення природних сіножатей і пасовищ, догляду за культурними і природними сіножатями і пасовищами, лісосмуга-ми і лісомеліоративними насадженнями, садами, виноградниками й іншими багаторіч-ними насадженнями, із заготівлі, транспортування різних видів кормів, ветеринарно-санітарного обслуговування тварин, нормативи грошових витрат у первинній обробці

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

сільськогосподарської продукції, у підсобних підприємствах і промислах, допоміж-них і обслуговуючих виробництвах.

Група дев’ять — нормативи із удосконалення соціальної структури трудового колективу, норми і нормативи умов праці й охорони здоров’я, норми розрахунку со-ціальної інфраструктури (житла, підприємств торгівлі й громадського харчування, культурно-просвітніх установ, шкіл і дошкільних закладів, побутового обслугову-вання, лікувально-оздоровчих установ), норми господарсько-питного споживання води і водовідведення, споживання електроенергії на комунально-побутові потреби, витрати газу, забезпеченості внутрігосподарськими дорогами з твердим покриттям, нормативи зелених насаджень.

Група десять — норми відведення земель під захисні лісові насадження, нормативи на рекультивацію земель, відведення земель для сільськогосподарських потреб водо-споживання і водовідведення, водоохоронні зони, нормативні вимоги до збереження і застосування засобів хімізації, розміщення населених пунктів і виробничих центрів.

За своєю структурою система має поділятися на групи, підгрупи, блоки, види норм і нормативів. Групи утворені відповідно до загальноекономічних галузей еко-номіки і галузевої системи норм і нормативів. Підгрупи створюються за принципом об’єднання норм і нормативів за загальними ознаками у сфері застосування. Бло-ки, як частини підгрупи, є сукупністю норм і нормативів за загальними ознаками у сфері застосування. Блоки, як частини підгрупи, є сукупністю норм і нормативів, об’єднаних за конкретними ознаками використання (підгалузь, група матеріалів, сільськогосподарських культур, види тварин, види допоміжних і обслуговуючих ви-робництв тощо). Види норм і нормативів поєднують нормативні показники, що за-стосовують в одній із областей планового процесу і відбивають використання у ви-робництві певного виду ресурсів.

Структура і склад систем дають змогу використовувати їх під час організації фор-мування бази знань норм і нормативів на основі автоматизованої системи збирання, нагромадження і їхнього відновлення як невід’ємної складової частини автоматизо-ваної системи економічних розрахунків.

Таким чином, розробка галузевих систем економічних норм і нормативів в АПК є нагальною потребою для створення техноекономічних стандартів виробництва про-дукції й розвитку оптимального ринкового середовища.

Бюджетування в сільському господарстві має ряд особливостей і може склада-тись із таких етапів: планування графіку координації дій між центрами відповідаль-ності; визначення стратегії розвитку підприємства та чинників, які впливають на зменшення виробництва продукції; уточнення статей витрат по об’єктах та сферах відповідальності; обґрунтування нормативів як на вартісні, так і кількісні параметри виконання технологічних процесів; проведення допоміжних розрахунків по визна-ченню і обґрунтуванню кількісних і якісних характеристик об’єктів витрат і доходів в умовах реального часового потоку, обговорення бюджетних показників центрами відповідальності, складання стандартних бюджетів.

Як показує досвід, процес бюджетування в сільськогосподарських підприємствах може здійснюватись після 10 січня кожного року і одночасно по всіх центрах відпо-відальності.

Першою необхідною умовою є визначення і координація бюджетної інформації по центрах відповідальності.

Тема 9. Планування витрат та методика складання кошторису витрат

У практиці адміністративно-командної економіки у процесі планування витрат використовувався нормативний метод, а в світовій практиці найбільш популярним є розрахунково-конструктивний метод, який дозволяє приймати рішення в комп-лексі та ефективніше координувати зв’язки між центрами відповідальності. Плану-вання здійснюється спочатку по обсягах виробництва, а потім — по статтях витрат, далі — статті витрат калькулюються і проводиться планування фінансових результа-тів. Слід відмітити, що раніше при плануванні зберігалась аналогічна послідовність, відмінність полягає в тому, що раніше більш застосовувався регламентований нор-мативний метод, а зараз — розрахунково-конструктивний, який базується на марке-тингових дослідженнях. Нами проведені дослідження планування собівартості зер-нових культур. Метою нашого дослідження було визначення точки беззбитковості та маржинального доходу. Незважаючи на заперечення ряду вчених про неможливість поділу витрат на постійні і змінні на сільськогосподарську продукцію, проведений цей поділ на основі розроблених в Полтавській державній агарній академії техноло-гічних карт.

Слід відмітити що цей поділ умовний, але він дозволяє визначити основну тен-денцію. Розглянемо детально проведені розрахунки. В табл. 9.2 проведений поділ ви-трат на умовно-змінні та умовно-постійні.

Таблиця 9.2

Калькуляція собівартості зернових культур в кооперативі «Батьківщина»

Котелевського району

 

Статті витрат Од. вим.         Виробничі витрати на 1 ц зернових

 

           

            Всього            у тому числі:

 

           

           

            Умовно-постійні       Умовно-змінні

Оплата праці (пряма і непряма)      люд.-год.        2,2       1,47     0,73

Насіння          кг         1,53     1,53    

Мінеральні добрива  кг д. р. 1,18                 1,18

Органічні добрива    т          2,12                 2,12

Засоби захисту рослин                    1,5                   1,50

Пально-мастильні матеріали           кг         5,34     3,56     1,78

Електроенергія          кВт. год.         -          -          -

Амортизація              2,1       2,10    

Поточний ремонт                 1,32     1,32    

Загальновиробничі витрати                       1,22     1,22    

Інші матеріальні витрати                 3,68     2,45     1,23

Собівартість — всього         грн/цнт           22,19   13,65   8,54

Збір продукції            т          7743    Х         Х

Площа га         1650    Х         Х

Ціна реалізації            грн/цнт           43,52   Х         Х

Виходячи із розрахунків технологічної карти, близько 2/3 витрат на оплату праці віднесено на умовно-постійні (оплата праці на підготовці ґрунту, посіві, догляді за

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

посівами), а 1/3 витрат на оплату праці віднесено до умовно-змінних (оплата праці на збиранні урожаю). Стаття «Насіння» віднесена повністю на умовно-постійні, так як тут чітко встановлена норма висіву.

Стаття «Органічні та мінеральні добрива» віднесена до умовно-змінних витрат, тому що від кількості внесених добрив залежить урожайність сільськогосподарських культур з одного гектара зібраної площі.

Стаття «Пально-мастильні матеріали» розподіляється аналогічно статті «Оплата праці». Решта статей віднесені до умовно-постійних за винятком інших матеріальних витрат, де витрати визначались конкретно за кожним елементом. Даний поділ дозво-лив побудувати графік беззбитковості та визначити точку беззбитковості.

Наприклад, обсяг реалізації до 3 тис. т збитковий, а понад 3 тис. т господарство отримує прибуток. Маржинальний дохід як різниця між виручкою, реалізованою продукцією та умовно-змінними витратами, що показує, як ефективно потрібно ви-користовувати умовно-змінні витрати. Даний розподіл витрат здійснювали на умов-ну продукцію, яка включає зерно, солому, зерновідходи.

Метою дослідження було обґрунтування точки беззбитковості основної продук-ції зерна, хоча додаткові надходження можуть бути від реалізації соломи і зерновід-ходів.

Дане дослідження проведено автором із використанням комп’ютерної програми. Слід зазначити, що особливості технологічного процесу в сільському господарстві. коли вихід продукції визначається не тільки кількістю спожитих ресурсів, матеріалів праці, а й іншими факторами, наприклад, завдання щодо виробництва 6000 ц зерна може вирішуватися шляхом засіву 200 га при врожайності 30 ц з 1 га або 250 га при врожайності 24 ц. Витрати при цьому будуть різними, оскільки частина їх залежить від кількості продукції, частина — від площі, а частина взагалі не залежить від за-значених факторів. Іншими словами, в окремих виробництвах всі витрати поділя-ються не на дві групи, як це передбачено системою дірект-костінг, а на три: змінні, які безпосередньо визначаються виходом продукції; умовно-змінні, які залежать від іншого показника, який може впливати, в свою чергу, на кількість продукції; постій-ні. У сільськогосподарських підприємствах до умовно-змінних можна віднести, як це доводять ряд авторів, витрати рослинництва, які визначаються площею посівів, а у тваринництві — кількістю голів худоби.