9.1. Планування витрат підприємства


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 

Загрузка...

Враховуючи важливість рівня витрат для виробничої та іншої діяльності, їх фор-муванням слід управляти, у тому числі планувати за місцями, видами і носіями. Пла-нування витрат за місцями здійснюється для контролю за їх формуванням та для організації відповідальності за досягнутий рівень витрачання через порівняння фак-тичної і планової величин. Цей аспект планування витрат стосується безпосередньо підрозділів підприємства, які з точки зору центрального апарату управління підпри-ємством є концентрованими місцями витрат і центрами відповідальності за їх рівень.

Планування витрат за їх видами, тобто однорідними економічними елементами, показує ресурсний аспект витрат, що має важливе значення для аналізу собівартості продукції і виявлення резервів її зниження. До однорідних видів витрат (економічних елементів) належать матеріальні витрати, заробітна плата, відрахування на соціаль-ні потреби, амортизаційні відрахування на відшкодування зносу основних засобів, амортизаційні відрахування на відшкодування зносу нематеріальних активів, інші витрати. Це загальна номенклатура елементів витрат, властива всім рівням управ-ління на підприємстві. В окремих підрозділах у їх складі є певна специфіка. Так, у більшості підрозділів відсутній такий елемент, як амортизація нематеріальних акти-вів, до складу витрат внутрішньо коопераційних виробничих підрозділів вводиться додатковий елемент — послуги власних підрозділів (ремонтного, інструментального, транспортного цехів тощо) [1, С. 15].

Планування витрат за носіями дає змогу визначити собівартість окремих видів продукції підрозділів, що є необхідною умовою організації внутрішньоекономічних відносин між ними, визначення рентабельності виробів підприємства й обґрунтуван-ня його цінової політики.

Оскільки при плануванні йдеться про витрати у майбутньому періоді, тобто очі-кувані витрати, їх величина є певною мірою ймовірною, хоча й обчисленою на об-ґрунтованій нормативній базі. Ряд чинників обумовлює відхилення фактичного рів-ня витрат від запланованого. Це зміни в обсязі виробництва, цінах на ресурси, інші не передбачені в плані чинники впливу на виробничий процес. Такі відхилення до-кладно аналізуються і є підставою для прийняття відповідних управлінських рішень.

План витрат у складі показників кошторису (собівартості продукції) і планових калькуляцій виробів розробляється на основі виробничої програми підрозділу і норм витрат ресурсів. Загальна схема цієї процедури показана на рис. 9.1.

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

Номенклатура і обсяг продукції

Норми витрат, ціни, тарифи

Витрати підрозділу

 

Об’єкт формування — продукція прямі витрати

1          '          

Калькуляція за прямими витратами          

                                  

           

           

Кошторис підрозділу: прямі + непрямі витрати

Калькуляція за виробничими витратами

Об’єкти формування підрозділ: непрямі витрати

Кошторис непрямих витрат

Розподіл непрямих витрат між виробами

Рис. 9.1. Загальна схема складання плану витрат підрозділу підприємства (цеху)

Для кращого сприйняття схема істотно спрощена, на ній не показано взаємозв’язків між підрозділами в процесі розроблення плану й особливо між основними і допоміж-ними структурними одиницями. Одним із проявів таких зв’язків є метод формуван-ня внутрішніх витрат, а саме напівфабрикатний і безнапівфабрикатний. У першому випадку до складу витрат підрозділів входить вартість напівфабрикатів і продукції, виготовленої іншими підрозділами підприємства. Такий порядок обов’язковий, коли між підрозділами існують справжні чи умовні ринкові відносини.

За безнапівфабрикатного методу, який найбільш поширений у вітчизняній про-мисловості, вартість напівфабрикатів власного виробництва не заноситься до собі-вартості продукції виробничих підрозділів. їх передання за технологічним маршру-том контролюється системою не бухгалтерського, а оперативного обліку. У цьому випадку сума витрат основних виробничих підрозділів дорівнює витратам підпри-ємства, оскільки внутрішній оборот тут не враховується [2].

При цьому треба мати на увазі, що вартість продукції і послуг допоміжних і об-слуговуючих підрозділів завжди входить до собівартості продукції основних підроз-ділів. Для цього здійснюється розподіл витрат допоміжних і обслуговуючих підрозді-лів між основними підрозділами пропорційно обсягу наданих ними послуг.

Планування витрат, як і їх фактичне формування, здійснюється знизу вверх, по-чинаючи з місць витрат і центрів відповідальності. Закінчується цей процес складан-ням загального кошторису підприємства і визначенням собівартості продукції. Схе-матично це показано на рис. 9.2. При цьому слід враховувати, як відшкодовуються витрати на утримання апарату управління, загальних відділів і служб: відносяться на собівартість продукції (калькулювання за повними витратами) чи розглядаються як

Тема 9. Планування витрат та методика складання кошторису витрат

витрати періоду і повністю відшкодовуються в розрахунковому періоді безпосеред-нім відніманням їх суми від виручки періоду. Перший варіант був традиційним для нашої промисловості. Другий упроваджується з 2000 р. згідно з новими положення-ми бухгалтерського обліку, що відповідають міжнародним стандартам.

 

Рис. 9.2. Спрощена схема складання плану витрат підприємства

Поточні витрати є одним з результативних показників господарської діяльності підприємств торгівлі, основна мета планування яких — визначення загальної суми витрат, необхідної для забезпечення нормальної роботи та якісного обслуговування споживачів, з урахуванням наявних резервів зниження витрат. Планові розрахунки витрат діяльності використовують для визначення потреби в обігових коштах, пла-нування фінансових результатів діяльності підприємства, визначення економічної ефективності реалізації окремих товарів, комерційних угод, інвестиційних проектів, а також для формування цінової політики підприємства.

Витрати звичайної діяльності планують за такими видами: операційні витрати, фінансові витрати, інші витрати звичайної діяльності. Операційні витрати планують за групами: собівартість реалізованих товарів і продукції власного виробництва, ад-міністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.

Не підлягають плануванню втрати від участі в капіталі та надзвичайні витрати.

При плануванні визначають також рівень операційних витрат і витрат обігу у від-сотках до загального обсягу товарообороту.

Інформаційною базою для планування витрат звичайної діяльності виступають такі фінансово-економічні показники розвитку підприємства: плановий та фак-тичний обсяг і структура товарообороту, товарного забезпечення, запасів товарно-матеріальних цінностей, планова середньо спискова чисельність, штатний розклад, прийнята на підприємстві система оплати праці, наявна матеріально-технічна база підприємства та проекти її розвитку. При плануванні беруть до уваги інформацію

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

про місцезнаходження постачальників, умови постачання товарів, діючі на відпо-відний період ставки, тарифи, розцінки, норми та інші розрахункові показники, які використовує підприємство для внутрішньогосподарського планування, матеріали аналізу витрат в цілому на підприємстві за окремими елементами та статтями витрат за поточний рік (квартал, місяць) [3, С. 64].

Обґрунтування плану витрат звичайної діяльності підприємства здійснюють ме-тодом прямих техніко-економічних розрахунків за кожною статтею витрат. Загаль-ний розмір витрат за видами діяльності та підприємства в цілому визначають шля-хом додавання планової суми витрат за кожною калькуляційною статтею.

У зв’язку з тим, що кожна стаття витрат є комплексною, розрахунки необхідно проводити за кожним елементом витрат, що підлягає плануванню та включається до тієї чи іншої статті.

Отже, будь-яке підприємство, перш ніж почати виробництво, має чітко уявляти, на який прибуток воно може розраховувати. Для цього воно вивчає попит і визначає ціну реалізації продукції. Рішення приймається після порівняння передбачуваних доходів з витратами, які мають бути понесені. Останні є одним з найважливіших по-казників господарської діяльності, оскільки показують, у що саме обходиться підпри-ємству виробництво того чи іншого продукту або послуги.

При управлінні підприємством найбільш важливе значення має управління ви-тратами, яке включає контроль і регулювання витрат. Система управління витрата-ми підприємства — це система економічних засобів і методів спрямованого впливу на інтереси галузі, підприємства, працівника з метою оптимального їх узгодження з інтересами споживачів і всього суспільства в цілому по дотриманню відповідних суспільно необхідних пропорцій у формуванні витрат.

Система управління витратами підприємства передбачає створення детальної класифікаційної схеми витрат.

Одним з головних етапів системи управління витратами є процес планування ви-трат, що являє собою встановлення цілей організації та її підрозділів у формі визна-чення виробничих завдань і вибір шляхів їх досягнення.

Таким чином, в умовах небувалого падіння виробництва як ніколи є актуальним аналіз досить важливого фактора, що впливає як на політику виробника, так і на орі-єнтацію покупця — витрати підприємства.