Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
7.1. Методи розрахунку собівартості продукції (послуг) : Управління ресурсами та витратами. Навчальний посібник : Бібліотека для студентів

7.1. Методи розрахунку собівартості продукції (послуг)


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 

Загрузка...

Формування виробничих витрат є основною функцією внутрішньогосподар-ського (управлінського) обліку. Витрати виробництва — це визначена в грошовому обчисленні вартість ресурсів, використаних господарюючими суб’єктами протягом певного періоду з метою отримання прибутку.

Процес визначення собівартості одиниці продукції неможливий без визначення та розподілу витрат. Найчастіше зустрічаються чотири методи калькулювання: по-замовний, попроцесний, нормативний і простий [1]. Метод позамовної калькуляції полягає в обліку витрат за конкретним видом продукції, яка замовлена за договором (наприклад, облік витрат на вирощення ячменю для комбікормового заводу). Попро-цесний метод передбачає облік витрат однорідного виду продукції у великій кількос-ті (наприклад, облік витрат на вирощенні зернових культур) за окремими періодами: незавершене виробництво, передпосівний обробіток, посів, догляд за посівами, збір урожаю. Нормативний метод обліку витрат здійснюється при плануванні за норма-ми витрат в розрізі кожної статті витрат. Простий метод калькулювання передбачає облік витрат за фактичними витратами з урахуванням витрат на основну, побічну та супутню продукцію.

Контроль за зниженням собівартості продукції (робіт, послуг) і аналіз причин відхилень від плану найбільш ефективний тоді, коли дані ведуться в розрізі статей витрат за окремими видами продукції (робіт, послуг), за місцями виникнення витрат та за сферами відповідальності. В процесі калькулювання виконуються ряд робіт, які вимагають методичного рішення, а саме:

—        визначення переліку статей витрат та обґрунтування методики їх відображення;

—        розподіл витрат між готовою основною, побічною продукцією та незаверше-ним виробництвом;

—        обґрунтування методики розподілу непрямих витрат між видами продукції (послугами);

—        встановлення центрів витрат, доходів і сфер відповідальності.

В залежності від технології і характеру продукції (товарів, робіт, послуг)

об’єктами калькулювання можуть бути:

—        одиниця продукції (товарів, робіт, послуг) в даному господарюючому суб’єкті

та його галузі;

Модуль 1. Теоретичні та методологічні основи управління ресурсами і витратами

—        одиниця продукції (товарів, робіт, послуг) за окремими процесами, стадіями;

—        одиниця продукції (товарів, робіт, послуг) в структурних підрозділах господа-рюючого суб’єкта;

—        напівфабрикати.

З об’єктом калькулювання дуже тісно пов’язані калькуляційні одиниці, які є ви-мірниками об’єкта калькулювання. Калькуляційні одиниці можуть бути обрані за такими ознаками:

—        натуральні — 1 ц, 1 т, метр кубічний, кг, л, тощо;

—        умовно-натуральні — 1 т/км, 1 ум. ет. га, 1 умовна банка;

—        приведені одиниці — маса продукту в перерахунку на вміст корисних речовин, поживних речовин, наприклад кормові одиниці;

—        експлуатаційні — одиниця потужності машин, двигунів, корисна площа будинку;

—        одиниці часу — людино/години, машино-дні, машино-зміни; одиниці викона-них робіт, послуг.

Метод калькулювання залежить від типу організації і технології виробництва і включає в себе принципи збору інформації з центрів витрат про використані ресур-си, узагальнення і розподілу непрямих витрат. За будь-яких умов процес калькулю-вання передбачає вибір об’єкта витрат, формування прямих і непрямих витрат, що підлягають розподілу між об’єктами витрат. Вибір об’єкта витрат залежить від мети управління.

В господарствах, де виробництво продукції відбувається в одному технологічно-му процесі, витрати обліковуються по виробництву в цілому. А в тих господарствах, де продукція в процесі виробництва проходить декілька послідовних стадій (переді-лів), облік витрат слід організувати за окремими стадіями виробництва.

Методика групування витрат за об’єктами калькулювання є спільною для усіх галузей господарювання в нашій державі, але має свої особливості в сільському господарстві (табл. 7.1), зокрема це стосується обліку прямих витрат, узагальнен-ня і розподілу непрямих витрат, відображення даних у реєстрах внутрішньогос-подарського (управлінського) обліку. Внутрішньогосподарський (управлінський) облік групує первинні дані в декількох напрямах — за економічним значенням, центрами витрат, доходів і сферами відповідальності, видами продукції (послуга-ми). Це дає змогу формувати інформацію в тому напрямі, у якому вимагає система управління.

Використані, як було зазначено раніше ресурси поділяються на природні (земля, вода, ліси тощо), трудові (праця), матеріальні (капітал) [3].

Вони відрізняються між собою природою їх створення, особливостями фор-мування та функціонування, виробничим і природним періодом участі у вироб-ництві.

Функціонування природних ресурсів формує такі витрати, як рента або орендна плата і плата за землю. Витрати на заробітну плату пов’язані з функціонуванням тру-дових ресурсів, а використання основних засобів –частиною витрат на амортизацію. Виробничі запаси (насіння, корми, добрива тощо) в процесі їх використання пере-носять свою вартість на новостворений продукт повністю. Сукупні витрати живої та уречевленої праці на виробництво сільськогосподарської продукції становлять ви-трати на виробництво, за допомогою яких визначається собівартість продукції (робіт, послуг).

Тема 7. Методологія розрахунку собівартості продукції (послуг)

Таблиця 7.1

Методи розподілу комплексних витрат (основної та побічної продукції зернових культур)

 

            Коефі- Вихід   Вихід   Виручка          Питома           Витрати,        Собі-

            цієнт   продук-          продукції        від реалі-        вага ви-          грн      вартість

                        ції, ц з в умов-           зації, грн         трат, %                       грн/ц

                        1 га      них од.                                              

1          2345678

 

Метод використання                                                                                 

натуральних показ-                                                                        

ників:                                                                        

Основна продукція   1          52,7     52,7                 92        1992    37,80

Допоміжна продукція           0,08     42,1     4,2                   8          163      3,87

Всього            Х         Х         56,9     2736    100      2155    Х

 

Метод на основі                                                                             

вартості реалізації в                                                                        

точці розподілу:                                                                              

Основна продукція   1          52,7                 23360  86        1854    35,1

Допоміжна продукція           0,08     42,1                 4000    14        301      7,1

Всього            Х         Х         27360  100      2155    Х

Собівартість продукції — це виражені в грошовій формі поточні витрати на вироб-ництво і реалізацію одиниці продукції. Вона включає затрати минулої і уречевленої праці у витрачених засобах виробництва і затрати на оплату праці [4]. Це економіч-ний показник, в якому знаходять відображення усі сторони виробничо-фінансової ді-яльності господарюючого суб’єкта та засіб внутрішнього контролю за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів та підвищенні рентабельності. Собі-вартість складається з витрат, пов’язаних з технологією виробництва та його управ-лінням, витрат на реалізацію продукції, непродуктивних витрат, що виникають без-посередньо у процесі виробництва, і позавиробничих витрат.

П(С)БО 1 визначає витрати як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Таке визначення витрат викликає чимало дискусій. Так В. П. Ярмолен-ко стверджує, що витрачання сировини на виробництво продукції не означає змен-шення економічної вигоди, бо вона переходить у незавершене виробництво, а далі — в готову продукцію, яка приносить економічну вигоду [5].

Отже в основі визначення собівартості продукції ( послуг) є витрати. Від їх пра-вильного формування і розподілу залежить як собівартість, так і ціна виробленої і реалізованої продукції (послуги).