6.4. Попроцесний кошторис витрат


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 

Загрузка...

При попроцесному кошторисі витрат виробничі витрати групуються по підроз-ділах або по виробничих процесах. Повні виробничі витрати акумулюються по двох основних статтях — прямих матеріалах і конверсійних витратах (сумі прямих витрат на оплату праці і віднесених на собівартість готової продукції заводських накладних витрат).

Питома собівартість (середні витрати на одиницю продукції) визначається шля-хом ділення повної собівартості, що відноситься за рахунок центру витрат, на обсяг виробництва цього центру витрат.

Попроцесний кошторис зручний для тих підприємств, які виготовляють однако-ву продукцію, здійснюючи низку взаємопов’язаних операцій або процесів.

Взагалі попроцесний кошторис витрат використовується в таких галузях , як на-фтова, вугільна, хімічна, текстильна, паперова, у виробництві пластмас, скла і харчо-вих продуктів.

I оскільки питома собівартість при попроцесному кошторисі є середній показник, то й сама система попроцесного кошторису потребує меншої кількості облікових опе-рацій, ніж позамовна система. Тому багато підприємств переважно користується сис-темою попроцесного кошторису. Але, звичайно, вибір того чи іншого методу коштори-су значною мірою залежить від особливостей виробничого процесу і видів виробничої продукції. I якщо витрати на виробництво різних виробів значно відрізняються один від одного, то застосування попроцесної системи кошторису не зможе забезпечити отримання адекватної інформації, тому тоді доцільніше використати метод позамов-ного кошторису. Деякі підприємства можуть застосовувати і змішаний варіант (коли окрім основної продукції виготовляють продукцію по спеціальних замовленнях).

Найбільш відповідають для використання попроцесного кошторису підприєм-ства, які мають такі особливості:

—        якість продукції однорідна;

—        окремі замовлення не впливають на виробничий процес в цілому;

Модуль 1. Теоретичні та методологічні основи управління ресурсами і витратами

—        виконання замовлень покупця забезпечується на основі запасів виробника;

—        виробництво є неперервним, масовим і здійснюється поточним методом;

—        застосовується стандартизація технологічних процесів і продукції;

—        контроль витрат по виробничих підрозділах більш доцільний, ніж контроль на основі обліку вимог покупця, або характеристик продукту;

—        попит на продукцію постійний.

Облік витрат при попроцесному кошторисі складається із чотирьох етапів:

1.         Підсумування в потоці речових одиниць продукції. Визначається сума оди-

ниць продукції, що підлягає обробці в даному підрозділі протягом періоду часу. При

цьому її обсяг на вході повинен дорівнювати обсягу на виході. Цей етап допомагає ви-

явити «втрачені» в процесі обробки одиниці продукції. Взаємозалежність може бути

відображена формулою:

Початкові запаси + Кількість одиниць продукції на початок періоду = Кількість одиниць повністю завершеної і переданої далі продукції + Запаси на кінець періоду.

2.         Визначення продукції на виході в еквівалентних одиницях. Для того, щоб ви-

значити питому собівартість продукції в умовах багатопроцесного виробництва, важ-

ливо встановити «повний обсяг роботи», виконаної за обліковий період. В обробній

галузі існує специфічна проблема, пов’язана з тим, як враховувати ще незавершене

виробництво (роботи, що виконані частково). Для мети попроцесного кошторису ви-

трат одиниці частково завершеної продукції вимірюються на основі «еквівалентів по-

вних одиниць продукції».

Еквівалентні одиниці — це показник, що відображає, яка кількість повних оди-ниць продукції відповідає кількості повністю завершених одиниць плюс кількості частково завершених одиниць продукції, з урахуванням ступеня їх готовності.

Приклад 2. На підприємстві за квартал виготовлено 440 одиниць готової продукції; 100 одиниць продукції зі ступенем завершеності 60% і 60 одиниць продукції зі ступенем завершеності 30%. Розрахувати кількість еквівалентних одиниць продукцп підприємства, ви-готовлених за даний період.

Рішення.

3 точки зору виробничих витрат 100 одиниць продукції зі ступенем завершеності 60% еквівалентні 60 повністю завершених одиниць. А зі ступенем завершеності 30% — еквівалентні 18 повністю завершених одиниць (60 :100) х 30 =18 од.). Таким чином, кількість еквівалентних одиниць продукції, виготовлених за квартал, складе: 440 + 60 + 18 = 518 одиниць.

3.         Визначення повних витрат і розрахунок питомої собівартості з розрахунку

на еквівалентну одиницю продукції. На цьому етапі підсумовуються повні витрати,

віднесені на виробничий підрозділ за період часу. Питома собівартість у розрахунку

на еквівалент складе:

 Повні витрати за період

Питома собівартість =          .

Еквівалентні одиниці продукції за період

4.         Облік одиниць повністю завершеної і переданої далі продукції і одиниць, що

залишаються в незавершеному виробництві. Для попроцесного кошторису витрат

використовується зведена відомість витрат на виробництво. В ній узагальнюються

як повні витрати, так і показники питомої собівартості, віднесені на той чи інший під-

розділ, і міститься розподіл повних витрат між запасами незавершеного виробництва

та запасами готової продукції.

Тема 6. Види кошторису витрат та їх розподіл

Зведена відомість витрат на виробництво охоплює всі чотири етапи кошторису і є джерелом для щомісячних записів у журнал. Це зручна процедура, за допомогою якої дані про витрати доповідаються керівнику.

Попроцесний кошторис витрат дає керівнику при прийнятті рішень низку пере-ваг, що забезпечують:

—        контроль за процесом виробництва комплектуючих частин і компонентів;

—        вміле управління товарно-матеріальними запасами в результаті обліку кіль-кості матеріалів, праці і розміру накладних витрат на основі принципу еквіва-лентних одиниць;

—        допомога адміністрації в оцінці діяльності виробничих підрозділів і роботи ме-неджерів по видах продукції;

—        можливість визначити ефективні або найменш витратні альтернативні вироб-ничі методи або процеси;

—        виявлення кількості незавершеної до кінця періоду продукції, що дозволяє ке-рівництву розраховувати, наскільки швидко виробництво цієї продукції буде завершено в наступному періоді.

Хоча попроцесний кошторис витрат не такий працемісткий і детальний, як по-замовний, проте він має свої недоліки. При попроцесному кошторисі неможливо до кінця співставити фактичні витрати з конкретними виробами. Якщо при виробни-цтві якого-небудь продукту виникають надлишкові витрати, пов’язані з понаднор-мативним браком або переробкою, то при усередненні вони зливаються з іншими ви-тратами на цей продукт.