6.2. Методика розподілу загальновиробничих витрат


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 

Загрузка...

Згідно з Інструкцією з використання Плану рахунків — рахунок 91 щомісяця по-винен закриватись [1], тобто загальновиробничі витрати розподіляються на об’єкти витрат щомісяця. На дебеті рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» відображають такі витрати звітного періоду: на утримання апарату управління цехом (підрозділом тощо); ремонт будівель, споруд, інвентарю, що обліковуються у складі основних за-собів цеху; вартість матеріалів та виробів, використаних на проведення дослідів, за-робітна плата і відрахування на соціальне страхування робітників, зайнятих на цих роботах; витрати на охорону праці; вартість малоцінного та швидкозношуваного ін-вентарю терміном експлуатації до 1 року, інші витрати; збитки від простоїв; збитки від псування матеріальних цінностей при зберіганні в цехах; збитки від недовико-ристання деталей, вузлів та технологічної оснастки; нестачі матеріальних цінностей; інші непродуктивні витрати (наприклад, допомога з непрацездатності, що виникла внаслідок виробничої травми і виплачується на підставі судових рішень), витрати майбутніх періодів, довгострокові і короткострокові позики, витрати рахунків 80, 81, 82, 83, 84 класу 8. Це можливо, наприклад, в сільському господарстві для тварин-ницької галузі. Але, зважаючи на специфічні особливості сільськогосподарського виробництва та трудомісткість розрахунків, ряд вчених [2] вважає, що розподіл цих витрат доцільно розподіляти в кінці року. Щомісяця слід накопичувати їх на рахунку

Тема 6. Види кошторису витрат та їх розподіл

91 «Загальновиробничі витрати», а розподіляти та списувати в кінці року на об’єкти обліку витрат пропорційно до загальної суми витрат без вартості насіння (в рослин-ництві) та кормів (у тваринництві). Для цього можна скористатись формулами:

К

(6.5)

YuВі

Взі = К x Ві,

де: К — коефіцієнт розподілу загальновиробничих витрат; ^Вз — сума загальновиробничих витрат;

^Вi — сума всіх витрат без вартості насіння (кормів);

В і — загальновиробничі витрати, віднесені на відповідну культуру (вид продукції тваринництва);

В — всі витрати, віднесені на відповідну культуру (вид продукції тваринництва).

Дана методика відображена в табл. 6.2.

Таблиця 6.2

Розподіл загальновиробничих витрат по об’єктах обліку

 

Об’єкти обліку          База розподілу

(сума витрат

без вартості

насіння)          Коефіцієнт розподілу            Загально-виробничі витрати          Кореспондуючі рахунки

 

           

           

           

            Дебет  Кредит

Озима пшениця        867458            0,0031 2692    231      911

Ячмінь            199304            0,0031 618      231      911

Кукурудза       107258            0,0031 332      231      911

Соняшник      48360  0,0031 150      231      911

Багаторічні трави      10401  0,0031 32        231      911

Разом  1233781          0,0031 3824    231      911

Однією із особливостей калькулювання собівартості продукції, робіт чи послуг в галузях сільського господарства є те, що у виробничу собівартість адміністративні витрати (рахунок 92) не включаються. Вони, як і витрати на збут (рахунок 93) та інші витрати діяльності (рахунок 94) накопичуються за дебетом відповідних рахунків, а по закінченні звітного періоду списуються на рахунок 79 «Фінансові результати». Такі зміни є не що інше, як удосконалення обліку, оскільки собівартість продукції, робіт та послуг не завищується, а відповідає фактичним витратам, понесеним на виробництво. Як було відмічено раніше, виробнича собівартість сільськогосподарської продукції — це операційно-технологічні та загальновиробничі витрати, пов’язані з вирощенням відповідної продукції (основної, побічної, супутньої) за певною технологією.

Формування собівартості реалізованої продукції як одного з найбільш важливих інструментів системи господарювання в умовах ринкової економіки вимагає вирі-шення ряду питань, пов’язаних з обліком та розподілом загальновиробничих витрат.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (П(С)БО 16) [4] собівартість реалізованої продукції (Ср) складається з виробничої собівартості продукції (Св), яка була реалізована впродовж звітного періоду, нероз-поділених постійних загальновиробничих витрат (Анп) та понаднормативних вироб-ничих витрат (Б ):

Модуль 1. Теоретичні та методологічні основи управління ресурсами і витратами

р

Ср = Св + Анп + Бнн,          (6.6)

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні. До змінних витрат належить та їх частина, величина якої змінюється прямо пропорційно (або майже прямо) до зміни обсягу виробництва. Змінні загальновиробничі витрати розподіля-ються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробіт-ної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

Під нормальною потужністю розуміють очікуваний середній обсяг, що може бути досягнутий для умов звичайної діяльності протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обсягу виробництва.

Слід зауважити, що відповідно до П(С)БО 16 «Витрати» [4] перелік і склад по-стійних і змінних загальновиробничих витрат установлюються самими господар-ствами.

Вченими [5, 6], до яких приєднується автор, запропонована методика розподілу загальновиробничих витрат з використанням кореляційно-регресійного аналізу.

В процесі дослідження була використана облікова та статистична інформація про щомісячні обсяги виробництва і загальновиробничих витрат [7].

Вивчалась зміна загальновиробничих витрат відповідно до періоду року та зв’язок між цими витратами і обсягами виробництва.

Важливою складовою кореляційно-регресійного аналізу є визначення форми зв’язку між чинниковою та результативною оцінками.

Для дослідження форми зв’язку між обсягами загальновиробничих витрат (ре-зультативна ознака — у) і обсягами виробництва (факторна ознака — х) використано графічний метод. Лінійний зв’язок між показниками описується рівнянням прямої лінії з коефіцієнтами регресії «а» в табл. 6.3 [2]:

у = a + ex.       (6-7)

Використовуючи дані таблиці, впорядковуємо систему рівнянь. Лінійній моделі відповідає система рівнянь з двома невідомими:

[Yjy=an+bYjx

і V^     V^       V^ 2 '  (6-8)

\2_Jxy = a2_Jx + b2_Jx

де: n — кількість співвідношень показників (одиниць сукупності); усума загальновиробничих витрат за місяць, тис. грн; хобсяг виробництва за місяць, тис. грн.

Вихідні і розрахункові дані для розв’язання системи рівнянь наведені:

[27616х5 = 12а + 67117х4х;

І243895527 х 8 = 67117 х іа + 63643805 х 66.        (6'9)

Розв’язавши систему рівняння, одержимо лінійне рівняння залежності загально-виробничих витрат від обсягів виробництва:

у = 383,3895 + 0,3428х         (6.10)

Тема 6. Види кошторису витрат та їх розподіл

Таблиця 6.3 Розрахункові дані для визначення коефіцієнта регресії (а, b)

 

№ з/п  Сума загальнови-робничих витрат (у), тис. грн   Обсяг вироб-ництва (х), тис. грн   хху       х2            Теоретичне значення загаль-новиробничих витрат (у теор.), тис. грн

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12        188,7 276,8 805,3 1081,2 1913,7 4066,4 3311,9 2030 1605,1 998,3 5144,2 6194,8         57,7

74,8

852

1747,2

2566,5

6033,3

6085,3

6110

7244

8247,6

13938,1

14160,9           10888,2

20702,8

686073,4

1889106,2

4911601,7

24533896,9

20153929,1

12403395,4

11627006

8233904,4

7170096,9

87724053,9     3329,29

5595,04

725904

3052707,84

6586922,25

36400708,89

37030876,09

37332100

52475536

68022905,76

194270633,6

200531088,8   403,1684 409,0300 675,4449 982,3087 1263,1599 2451,5323 2469,3573 2477,8242 2866,5458 3210,5678 5161,2029 5237,5761

Разом  / ,у = 27616,5  / х = 67117,4   = 243895527,8           2Х =

= 636438305,6           27607,7132

Параметр а = 383,3895 у рівнянні характеризує постійні загальновиробничі ви-трати. Економічна сутність параметра, який називають кутовим коефіцієнтом регре-сії, полягає у тому, що він показує, на скільки одиниць у середньому змінюється «у» (сума загальновиробничих витрат) при зміні «х» (обсяг виробництва) на одиницю. Вони складають 0,3428 тис. грн на 1 тис. грн обсягу виробництва, що свідчить про тісний взаємозв’язок цих показників.

Починаючи з 30-х рр. минулого століття і дотепер існує кілька варіантів методики розподілу загальновиробничих витрат [7, С. 121]. Для розподілу загальновиробничих витрат перш за все визначають базу розподілу і згідно з методикою пропорційно роз-поділяють загальновиробничі витрати на окремі види продукції (табл. 6.4). Розгляне-мо розподіл загально виробничих витрат при формуванні трансфертних цін (рис. 6.2).

Існуючі методи розподілу мають як переваги, так і вади. Нами пропонується здій-снювати розподіл загальновиробничих витрат на окремі види продукції відповідно до внутрішньогосподарського нормативу на базі визначення питомої ваги загально-виробничих витрат в середньому за три попередні роки, по окремих видах сільсько-господарської продукції, по галузях або виробничих підрозділах (в господарствах загальновиробничі витрати займають в структурі виробничих витрат в рослинництві 5–7%, а в тваринництві — 10–12%). Облік операційно-технологічних витрат пропо-нується вести в розрізі галузі чи підрозділу по кожному виду продукції. Фактичний облік загальновиробничих витрат може здійснюватись окремо на рахунку 91 з су-брахунками по підрозділах. За періодами виконання робіт у рослинництві виробни-чі витрати будуть формуватись, виходячи із фактичних операційно-технологічних витрат, збільшених на внутрішньогосподарський норматив загальновиробничих витрат з коригуванням в кінці року до фактичних загальновиробничих витрат. Еко-номію чи перевитрати загальновиробничих витрат можна розподіляти пропорційно операційно-технологічним витратам по кожному виду продукції.

Модуль 1. Теоретичні та методологічні основи управління ресурсами і витратами

Таблиця 6.4

Особливості існуючих методів розподілу загальновиробничих витрат

База для розподілу    Методика розподілу

 

Оплата праці, кількість працюючих, го-дини праці         Пропорційно оплаті праці, яка займає найбільшу питому вагу у структурі операційно-технологічних витрат з однаковим рівнем механізації

Прямі витрати           Пропорційно прямим виробничим витратам

В рослинництві — насіння і добрива, в тваринництві — корми і підстилка   Пропорційно витратам на насіння і добрива в рос-линництві і кормам та підстилці в тваринництві

Окремі види вирощеної продукції або групи тварин       Пропорційно окремим групам продукції або тва-рин, які займають найбільшу питому вагу в струк-турі виробничих витрат галузі

Валова продукція      Пропорційно виробленій валовій продукції, оціне-ній по ринкових, або трансфертних цінах

Оплата праці та нарахована амортизація  Пропорційно нарахованій оплаті праці і амортиза-ції на кожний вид продукції, які в структурі витрат займають найбільшу питому вагу

Оплата праці, нарахована амортизація та витрати на поточний ремонт техніки і обладнання        Пропорційно нарахованій оплаті праці і амортиза-ції та витратам на поточний ремонт техніки і облад-нання, які в структурі витрат займають найбільшу питому вагу

Прямі витрати виробництва за мінусом вартості купленого насіння і кормів  Пропорційно прямим виробничим витратам за мі-нусом вартості купленого насіння і кормів

Умовні гектари, умовне поголів’я, обсяг ремонтних робіт, наданих послуг    Пропорційно умовним гектарам, умовному поголів’ю, обсягу ремонтних робіт, наданих послуг в окремих галузях або підрозділах

У тваринницькій галузі розподіл загальновиробничих витрат може бути що-місячно, пропорційно кількості кожного виду виробленої продукції, оціненої за операційно-технологічною собівартістю.

За допомогою кореляційно-регресійного аналізу можна визначити тісноту зв’яз-ку між різними базами розподілу загальновиробничих витрат. В результаті установ-лено, що загальновиробничі витрати в найбільшій мірі залежать від обсягу виробни-цтва продукції в тваринництві і розрахунку внутрішньогосподарського нормативу в рослинництві. Дана методика більш об’єктивно формує виробничу та повну собівар-тість основної, побічної і супутньої продукції і служить базою для визначення вну-трішньогосподарських (трансфертних) цін.

З метою поліпшення економічних зв’язків між підрозділами та фізичними і юри-дичними особами (підприємцями) нами запропоновано використовувати транс-фертні ціни: внутрішньогосподарські (операційно-технологічні витрати плюс вну-трішньогосподарський норматив загальновиробничих витрат плюс нормативний відсоток прибутку); міжгосподарські (операційно-технологічні витрати плюс вну-трішньогосподарський норматив загальновиробничих витрат плюс внутрішнього господарський норматив адміністративних витрат і витрат на збут плюс норматив-ний відсоток прибутку). Внутрішньогосподарські трансфертні ціни служать для про-ведення взаєморозрахунків між окремими виробничими підрозділами та галузями, а

Тема 6. Види кошторису витрат та їх розподіл

міжгосподарські трансфертні ціни використовуються в розрахунках між даним гос-подарством та іншими юридичними і фізичними особами. Метод трансфертного ці-ноутворення повинен спонукати керівника підрозділу приймати оптимальні рішення як для підрозділу, так і по господарству в цілому. Трансфертна ціна не буде вищою, ніж ринкова ціна.

ФОРМУВАННЯ ТРАНСФЕРТНИХ ЦІН

 

                                              

 

                                                          

Операційно-              Загально-                   Нормативний

технологічні               виробничі                  відсоток прибутку

витрати                      витрати                                

(фактична                  (мінімальна пито-                 п =

н          0,68 грн

собівартість за                       ма вага загально                              

попередній період)   +          виробничих витрат у виробничих +                    

ОПС – 1 ц зерна                   витратах)                              

13,60 грн                    Зв = 5%, або 0,68 грн                                  

                                    A                                          

Внутрішньогосподарська трансфертна ціна          -

                                                                      

Операційно-              Загально-                   Адміністративні                    Норма-

технологічні               виробничі                  витрати та витра-                 тивний

витрати                      витрати                      ти на збут                  відсоток

(фактична                  (мінімаль-                  (мінімальна                Прибутку

собівар-                      на питома                  питома вага ад-                   

тість за                       вага загаль-                міністративних                     Д = 0,68

попередній                но-вироб-                  витрат та вит-                       грн

період)            +          ничих вит-рат у ви- +          рат на збут у загальних        +         

ОПС – 1 ц                  робничих                   витратах)                  

зерна 13,60                витратах)                   Ав + Вз = 20%,                     

грн                  Зв – 5 %, або 0,68 грн                      або 2,85 грн              

                        \                       /                      

Міжгосподарська трансфертна ціна (13,60+0,68+2,85+0,68       )=17,81 грн.

Рис. 6.2. Формування трансфертних цін (авторська розробка)

Модуль 1. Теоретичні та методологічні основи управління ресурсами і витратами

На рис 6.2 запропонована методика визначення трансфертних цін: внутрішньо-господарських (операційно-технологічні витрати плюс внутрішньогосподарський норматив загальновиробничих витрат плюс нормативний відсоток прибутку); між-господарських (операційно-технологічні витрати плюс внутрішньогосподарський норматив загальновиробничих витрат плюс внутрішньогосподарський норматив адміністративних витрат і витрат на збут плюс нормативний відсоток прибутку). Внутрішньогосподарські трансфертні ціни служать для проведення взаєморозрахун-ків між окремими виробничими підрозділами та галузями, а міжгосподарські транс-фертні ціни використовуються в розрахунках між даним господарюючим суб’єктом та юридичними і фізичними особами. При цьому врахована доцільність обчислення операційно-технологічної, виробничої та повної собівартості основної, допоміжної і супутньої продукції, що дасть можливість виявляти — яка продукція є донором, а яка — реципієнтом, а також формувати обґрунтовані трансфертні ціни.

При формуванні повної собівартості необхідною умовою є розподіл адміністра-тивних витрат, які пропонується розподіляти так: (рис. 6.3).

Формування адміністративних витрат

Визначення порядку розподілу адміністративних витрат для кожного підрозділу

*

Розподіл адміністративних витрат між підрозділами пропорційно виробничим витратам

* Розподіл адміністративних витрат між видами продукції (роботами, послугами)

Рис. 6.3. Процес розподілу адміністративних витрат

Методика та техніка обліку всіх видів витрат на управління єдина, тобто витра-ти формуються у межах кожного підрозділу, кожного субрахунка в розрізі елементів витрат та номенклатури статей кошторису. Але наприкінці місяця розподіл, перероз-поділ та списання витрат на управління по кожному з рівнів управління мають свої особливості. Витрати на рівні бригади усередині (дільниці або цеху) розподіляють та списують за вищезгаданою методикою або за нормативним методом.

Нормативний метод обліку витрат на адміністративне управління і збут здій-снюється аналогічно загальновиробничим витратам, тобто зібрані на дебеті рахунка витрати у розрізі елементів витрат та статей кошторису за загальною схемою напри-кінці місяця списуються на основі первинного їх розподілу за напрямками, що відо-бражаються на рахунках обліку виробництва 23 «Виробництво», субрахунку рахунка 233 «Допоміжні виробництва», та рахунка 39 «Витрати майбутніх періодів».

Обліковані витрати, відображені на дебеті рахунка 92 «Адміністративні витрати», за Інструкцію «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку» № 291 від 30.11.99 р. [8] списуються в дебет рахунка 79 «Фінансові результати».

Тема 6. Види кошторису витрат та їх розподіл