Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
6.1. Кошториси та процес управління запасами : Управління ресурсами та витратами. Навчальний посібник : Бібліотека для студентів

6.1. Кошториси та процес управління запасами


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 

магниевый скраб beletage

Ефективність управління витратами безпосередньо залежить від об’єктивно складеного кошторису витрат. Планування кошторису витрат потребує обґрунтуван-ня його основних складових.

Проблема контролю запасів товарно-матеріальних цінностей виникає практич-но в кожній організації. Вона існує в усіх тих випадках, коли метою формування і утримання запасів сировини, матеріалів, готової продукції є задоволення можливих майбутніх потреб в них. У більшості галузей вартість запасів являє собою найбільш значний ліквідний актив, який знаходиться в управлінні адміністрації. Саме тому необхідно застосовувати таку систему планування, виробництва і обліку запасів, яка б дала змогу забезпечити мінімальні витрати як на придбання, так і на утримання за-пасів товарно-матеріальних цінностей.

Запаси — це економічні ресурси підприємства, які створюються з метою забез-печення безперервного виробничого процесу і зниження економічної залежності між постачальником, виробником і споживачем.

Наявність запасів дозволяє забезпечити виробництво сировиною, яка повинна постачатися оптимальними партіями, а також проводити переробку сировини у готову продукцію оптимальними партіями. Так, запаси сировини послаблюють за-лежність постачальника сировини від виробника готової продукції, запаси готової продукції знижують залежність споживача від виробника цієї продукції, а запаси на-півфабрикатів, які знаходяться у процесі виробництва, зменшують залежність цехів і окремих виробничих підрозділів один від одного. На підприємствах, де виробництво продукції здійснюється таким чином, що матеріли оброблюються окремими партія-ми, необхідна наявність міжцехового запасу напівфабрикатів.

В оборотних виробничих фондах підприємства розрізняють:

—        виробничі запаси;

—        незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення;

—        витрати майбутніх періодів;

—        запаси готової продукції (запаси товарів у торговельних підприємствах). Виробничі запаси — це предмети праці, які підготовлені до виробничого процесу.

Вони складаються з основних та допоміжних матеріалів, паливно-мастильних мате-ріалів, придбаних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, тари і тарних матеріа-лів, запасних частин для поточного ремонту основних фондів тощо.

Модуль 1. Теоретичні та методологічні основи управління ресурсами і витратами

Незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення — це час-тина виробничих фондів (матеріали, деталі, напівфабрикати власного виготовлен-ня), які знаходяться у процесі обробки або монтажу.

Витрати майбутніх періодів — це неречові елементи оборотних фондів, які вклю-чають витрати на підготовку та освоєння нової продукції, мають місце в даному пе-ріоді, але відносяться на готову продукцію, яка буде реалізуватися в період масового виробництва.

Співвідношення між окремими елементами оборотних фондів (у %) або їх скла-довими називається структурою оборотних фондів. Структура оборотних фондів ви-робничого підприємства відображена на рис. 6.1.

На виробництві з метою регулювання сукупних запасів нормують три їх види: ви-робничі запаси, запаси незавершеного виробництва, запаси готової продукції. Саме вони й складають нормовані засоби виробництва. У процесі контролю за формуван-ням і просуванням запасів повинні бути визначені розміри понаднормативних запа-сів і розроблені заходи щодо прискорення їх залучення у господарський оборот. Це дозволить вивільнити з обороту частину фінансових ресурсів, а також знизити роз-міри втрат товарно-матеріальних цінностей у процесі їх зберігання.

Всі запаси на підприємстві в залежності від їх функціонального призначення кла-сифікуються на такі типи:

Рис. 6.1. Структура оборотних фондів підприємства

1.         Буферний (транспортний) запас — це запас товарно-матеріальних цінностей, який створюється з метою компенсації можливих затримок, пов’язаних з постачан-ням сировини і матеріалів. Його розмір залежить від особливостей виробництва і місцезнаходження постачальника.

2.         Поточний запас — створюється з метою задоволення очікуваного попиту відпо-відно до виробничої програми підприємства.

 

Тема 6. Види кошторису витрат та їх розподіл

3.         Гарантійний запас створюється на підприємстві для задоволення непередбачу-ваного зростання попиту. Наявність цих запасів компенсує відхилення фактичного попиту від прогнозованого.

4.         Страховий запас — створюється з метою компенсації непередбачених втрат в результаті форс-мажорних обставин (пожеж, повені, крадіжок тощо).

Управління запасами товарно-матеріальних цінностей являє собою оптимізацію витрат, пов’язаних з їх придбанням, зберіганням, а також витрат, що виникають в результаті відсутності запасів на складі виробника.

До витрат, пов’язаних з придбанням запасів, відносяться:

•          витрати по оформленню замовлення;

•          витрати по оформленню договору постачання та комунікацій з постачальниками;

•          транспортні витрати, якщо вартість транспортування не входить до вартості отриманого товару;

•          витрати по складуванню та отриманню замовлення.

Деякі з них фіксуються в замовленні і не залежать від його обсягу, інші, наприк-лад транспортні і складські витрати, знаходяться у прямій залежності від розміру за-мовлення.

Витрати по зберіганню запасу визначаються витратами на складське зберігання продукції протягом певного періоду і безпосередньо залежать від обсягу продукції, яка зберігається. До них належать складські витрати і рентні платежі, якщо примі-щення орендується, або поточні витрати по утриманню складів, які належать підпри-ємству. До цих витрат також відносяться капітальні витрати і втрати, що виникають від псування запасів, страхові та податкові витрати.

Витрати, пов’язані із відсутністю продукції на складі виробника. Вони виникають тоді, коли підприємство не може задовольнити спонтанно виниклий попит. Ці витра-ти можуть бути двох видів:

•          вартість втраченого продажу, коли замовник передає своє замовлення іншому виробнику. У цьому випадку витрати дорівнюють розміру неотриманого при-бутку;

•          коли замовник очікує виконання замовлення. У цьому випадку продаж про-дукції не втрачений, а відкладений. Але очікування може викликати додаткові витрати на оформлення замовлення, транспортні та складські витрати, коли за-мовлення не може бути виконане через звичайні канали розподілу.

Потреба в оборотному капіталі, який авансується в запаси товарно-матеріальних цінностей кожного виду, визначається шляхом множення їх одноденних витрат на норму запасу в днях. Норми запасів товарно-матеріальних цінностей кожного виду встановлюються підприємством самостійно, враховуючи галузеві та інші особливос-ті його господарської діяльності (для нового підприємства ці норми включаються до складу його бізнес-плану).

Для усереднених розрахунків у зарубіжній практиці при розробці бізнес планів застосовують такі стандартні норми запасів:

—        по сировині і матеріалах — 3 місяці (90 днів);

—        по готовій продукції — 1 місяць (30 днів);

—        по товарах, які реалізуються підприємствами торгівлі, — 2 місяці (60 днів).

З метою забезпечення ефективної діяльності підприємства управління запасами підприємства повинно здійснюватися відповідно до певної політики їх управління.

Модуль 1. Теоретичні та методологічні основи управління ресурсами і витратами

Перед розробкою політики управління запасами, як правило, проводиться аналіз, в процесі якого встановлюється:

1)         середній розмір фінансових коштів, які відволікаються у формування запасів в цілому і в розрізі окремих їх видів;

2)         сезонні коливання розміру запасів сировини і матеріалів, а також запасів гото-вої продукції;

3)         оборотність окремих видів запасів тощо.

Політика управління запасами передбачає:

1. Визначення необхідного обсягу фінансових коштів, що авансуються у фор-мування запасів товарно-матеріальних цінностей. У процесі управління запасами необхідно, насамперед, встановити потребу в капіталі, який інвестується в цей вид активів, з урахуванням обсягів господарської діяльності, тривалості знаходження обігового капіталу у формі запасів товарно-матеріальних цінностей, виходячи з осо-бливостей виробничо-комерційного циклу, ринкової вартості окремих видів запасів та інших факторів.

Визначення необхідного обсягу фінансових коштів, які авансуються у формуван-ня запасів товарно-матеріальних цінностей, здійснюється шляхом визначення по-треби в окремих видах запасів. При цьому запаси товарно-матеріальних цінностей групуються у розрізі наступних їх видів:

1)         виробничі запаси (запаси сировини і матеріалів, які необхідні для виробництва

продукції);

2)         запаси готової продукції, які призначені для постійної реалізації споживачам.

У розрізі кожного з цих видів запасів потреба в них визначається окремо за таки-

ми групами:

1)         запаси поточного зберігання (це частина запасів, які формуються на регуляр-ній основі і які рівномірно споживаються у процесі виробництва або реалізації спо-живачам);

2)         запаси сезонного зберігання (формування таких запасів обумовлене особли-востями виробництва і закупівлі сировини, а також сезонними особливостями спо-живання готової продукції);

3)         запаси цільового призначення (формування таких запасів на підприємстві обумовлене специфічними цілями його діяльності).

Серед цих груп запасів основна увага повинна приділятися визначенню потреби в запасах поточного зберігання (на більшості підприємств вони являють єдиний вид запасів товарно-матеріальних цінностей).

Принципова формула, за якою визначається необхідний обсяг фінансових ко-штів, що авансуються у формування запасів товарно-матеріальних цінностей, має вигляд:

ФЗ=СРхН-КЗ,           (6.1)

де: ФЗз — обсяг фінансових засобів, які авансуються в запаси;

Н — норматив зберігання запасів, в днях (при відсутності нормативів може бути викорис таний показник середньої тривалості обороту запасів, в днях);

СР — середньорічний обсяг витрат запасів в сумі;

КЗ — середня сума кредиторської заборгованості по розрахунках за придбані то-вари — матеріальні цінності.

Тема 6. Види кошторису витрат та їх розподіл

Розрахунок здійснюється по кожному з видів запасів. Підсумок результатів роз-рахунків дозволяє отримати загальну потребу у фінансових ресурсах, які авансують-ся у формування запасів, тобто визначити розмір оборотних активів, які обслугову-ють цю стадію виробничо-комерційного циклу.

2. Мінімізацію поточних витрат по обслуговуванню запасів. Процес просування запасів товарно-матеріальних цінностей складається з операцій їх доставки, прийому, зберігання, сортування. Витрати по обслуговуванню цього процесу являють собою частину поточних витрат підприємства. Мінімізація цієї частини витрат є важливою умовою підвищення ефективності господарської діяльності підприємства, оскільки сприяє збільшенню його прибутків.

Мінімізація поточних витрат по обслуговуванню запасів являє собою оптиміза-ційне завдання, яке вирішується у процесі їх нормування. Для виробничих запасів воно полягає у визначені оптимального розміру партії сировини і матеріалів, що по-стачаються. Чим більший розмір партії постачання, тим нижчий відносний розмір поточних витрат по розміщенню замовлення, доставці продукції та її прийманню.

Розрахунок оптимального розміру партії постачання, при якому мінімізуються сукупні поточні витрати по обслуговуванню запасів, здійснюється за формулою, яка відома як модель Уілсона:

/2x3xТЗ 1        6

ОР = I ,          (.2)

V ТЗ 2

де: ОР — оптимальний розмір партії постачання;

пп

З — необхідний обсяг закупівлі товарів (сировини і матеріалів) в рік (квартал); ТЗ1 — розмір поточних витрат по розміщенню замовлення, доставці та прийман-ню з розрахунку на одну партію, що постачається;

ТЗ2 — розмір поточних витрат по зберіганню одиниці запасів.

Приклад 1. Відомо, що річний попит підприємства на сировину складає 10 000 т.; витрати, пов’язані з постачанням продукції, — 220 грн; ціна одиниці продукції — 120 грн; витрати на утримання запасів — 40% ціни одиниці продукції.

Необхідно визначити: 1) оптимальний розмір партії постачання; 2) яку ціну повинен вста-новити продавець при постачанні продукції партіями по 450 т.? 3) який буде оптимальний розмір постачання при виробництві продукції на власному підприємстві в кількості 150000 одиниць за рік?

Рішення.

1.         Визначимо розмір витрат підприємства на утримання запасів:

(120x40) : 100 = 48 грн.

2.         Розрахуємо оптимальний розмір партії постачання:

ОР = 2x220х 10 000/48 = 302,765 т.

пп

3.         Визначимо, яку ціну повинен встановити продавець при постачанні продукції партіями

по 450 т:

ТЗ = ТЗ : 40%,

1          2

тоді з формули Уілсона випливає:

ТЗ2 = 2хЗгх ТЗ1 / ОР2 = (2х220х 10 000) : 4502 = 21,73 грн.

ТЗ1 = 21,73 : 0,40 = 54,32 грн.

Модуль 1. Теоретичні та методологічні основи управління ресурсами і витратами

4. Розрахуємо, який оптимальний розмір при виробництві продукції на власному під-приємстві у кількості 150000 одиниць за рік . Скористаємося формулою 5.2

ОР = 2хЗгх ТЗ, / ТЗ, (1 — Зг / Р),

пп       1          2

де: Р — річне виробництво запасів.

ОР = 2х220х 10000/48(1 — 10000 : 150000) = 293,553 т.

3. Забезпечення своєчасного залучення до господарського обороту надлишкових запасів товарно-матеріальних цінностей.

Забезпечення своєчасного залучення до господарського обороту надлишкових запасів товарно-матеріальних цінностей здійснюється на основі моніторингу поточ-ної фінансово-господарської діяльності (співставлення поточного і фактичного роз-міру запасів). Ці заходи розробляються спільно із спеціальною службою виробничо-го менеджменту та зі службою маркетингу. Основна ціль цих заходів — вивільнити ту частину фінансових коштів, яка знаходиться у понаднормативних запасах, а також знизити розмір втрат товарно-матеріальних цінностей у процесі їх зберігання.

У зв’язку зі зміною рівня номінальних цін на товарно-матеріальні цінності в умо-вах інфляції ціни, за якими сформовані їх запаси, потребують відповідного коригу-вання на момент виробничого споживання або реалізації цих запасів. Якщо таке ко-ригування не буде проведене, реальна вартість запасів буде занижуватися.

Реальне відображення у фінансовому обліку вартості запасів товарно-матері-альних цінностей в умовах інфляції здійснюється шляхом їх переоцінки. Для прове-дення дооцінки запасів береться мінімальна їх ціна на початок місяця і максимальна ціна, яка склалася в розрахунках на кінець місяця. Вся сума дооцінки йде на поповне-ння обігових активів з відповідним збільшенням їх нормативів.

У сучасній практиці для відображення реальної вартості запасів застосовуються два методи:

1)         LIFO — (останній прийшов — перший пішов). У відповідності з цим методом, запаси спрямовуються на виробниче споживання по цінах їх останнього надход-ження;

2)         FIFO — (перший прийшов — перший пішов), коли використання запасів здій-снюється по цінах їх початкового формування.

В умовах інфляції метод LIFO дозволяє отримати більш реальну оцінку цих ре-зультатів і ефективніше керувати вартісною формою просування запасів.

Одним із найважливіших завдань управління запасами товарно-матеріальних цінностей є підвищення ефективності їх використання і, перш за все, шляхом при-скорення їх обертання. Слід зазначити, що ефективність їх використання справляє прямий вплив на кінцеві результати господарської діяльності — прибуток та рента-бельність даного підприємства.

При збільшенні швидкості обертання запасів зменшується потреба в кредитах, a відповідно знижуються витрати за користування банківським кредитом, по зберіган-ню запасів тощо.

Досягнення ефективності придбання матеріалів та управління ними є пріоритет-ною метою більшості підприємств-виробників. Значне зростання за останні декілька років вартості матеріалів, а отже й собівартості продукції, яка знаходиться у прямій залежності від неї, стало предметом особливої уваги вищої ланки управління.

Тема 6. Види кошторису витрат та їх розподіл

Ефективність використання запасів товарно-матеріальних цінностей на підпри-ємстві характеризують такі показники:

1. Обертання запасів, яке вимірюється тривалістю одного обороту в днях і кіль-кістю оборотів за аналізований період (коефіцієнт обертання). Обертання запасів в днях Од визначається за формулою:

Оз = Co.

Vod,

(6.3)

де: C — середній залишок запасів за аналізований період, тис. грн; V, — одноденний обсяг реалізації продукції, тис. грн.

Оборотність в днях характеризує середню тривалість одного обороту запасів, тобто середній час перетворення їх із грошової форми в товарну, а із товарної — в грошову.

Коефіцієнт обертання запасів (К ) може бути розрахований двома способами за формулами:

K o = V*/c,

'           (6.4)

Ко = У,

'Оз де: V — фактична виручка за аналізований період;

t — кількість днів в аналізованому періоді;

О, — обертання обігових активів, дні;

С — середній залишок обігових активів за аналізований період, тис. грн.

Проаналізуємо ефективність використання запасів товарно-матеріальних цін-ностей на підприємстві (табл. 6.1).

Таблиця 6.1

Аналіз показників ефективності використання запасів товарно-матеріальних цінностей підприємства за 2005 2007 роки

 

Показники     Одиниці виміру        2005 рік          2006 рік          2007 рік          Відхилення (+; )

                                                           2007 рік у порівнянні з 2005 роком 2007 рік у порівнянні з 2006 роком

Обсяг реалізації про-дукції   тис. грн          905619,6         853839,9         1906366,2       +10525256,3  +1000746,6

Середньорічна вар-тість обігових активів тис. грн          133603,5         186842,9         237032,4         +50189            +103428,9

Прибуток       тис. грн          368566,8         451297,2         1182754,3       +731957,1      +814187,5

Одноденний обсяг реалізації продукції      тис. грн          2481,15           2339,29           5222,92           +2883,63            +2741,77

Обертання обігових активів            Дні      53,85   79,74   45,38   -34,36 -8,47

Коефіцієнт обертання (фондовіддача обі-гових активів) кількість оборотів      6,77     4,57     8,04     +3,47   +1,27

Модуль 1. Теоретичні та методологічні основи управління ресурсами і витратами

Продовження табл. 6.1

 

Коефіцієнт ефектив-ності використання обігових активів                      2,76     2,42     4,99     +2,57   +1,81

Коефіцієнт фондоєм-ності обігових активів                      0,14     0,22     0,12     -0,1     -0,02

Як видно з даних табл. 6.1, спостерігається зростання обсягу реалізації продукції підприємства. Так, у 2007 р. у порівнянні з 2005–2006 рр. виручка відповідно збіль-шилася на 10525256,3 і 1000746,6 тис. грн. Також значно зросла середньорічна вар-тість запасів підприємства. Ріст даного показника відповідно склав 103428,9 тис. грн і 50189 тис. грн. Ці зміни в господарській діяльності підприємства вплинули і на ди-наміку основних показників, що характеризують ефективність використання запасів товарно-матеріальних цінностей. Так, коефіцієнт обертання запасів по роках відпо-відно склав 6,77; 4,57; 8,04. Збільшення в динаміці даного коефіцієнта свідчить про прискорення швидкості обертання запасів на підприємстві, що є позитивним фак-тором в діяльності підприємства (на 1,27 і 3,47 оборотів). Прискорення обертання запасів забезпечує підприємству більш швидке генерування прибутку. Відповідно на підприємстві значно зріс коефіцієнт ефективності використання обігових активів — на 1,81 і 2,57. А це означає, що розмір прибутку на одиницю середньої вартості запасів підприємства збільшився, що позитивно характеризує діяльність підприємства.

А оскільки за звітний період у порівнянні з минулим, 2006 р., спостерігається прискорення обертання обігових активів підприємства, то в результаті цього вивіль-нення обігових коштів складе до 34,36 днів.