5.1. Сутність матеріальних ресурсів підприємства


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 

Загрузка...

У визначенні сутності й змісту матеріальних ресурсів в наукових підходах немає єд-ності думок. Протягом тривалого часу дискусійним вважається питання про те, що саме включати в термін «матеріальні ресурси» — засоби праці і предмети праці або лише предмети праці. Згідно з теорією А. Сміта матеріальні ресурси є частиною капіталу. Ка-пітал характеризується ним як одна з двох частин запасів, від якої очікують отримати прибуток, а друга частина — це та, яка йде безпосередньо на споживання. Він вперше ввів поняття поділу капіталу на основний і оборотний, показав різницю у співвідно-шенні між цими частинами капіталу залежно від галузі господарства. Під оборотним капіталом А. Сміт розумів ту частину яка знаходиться в обороті [1]. Та частина, яка не вступає в оборот, отримала назву основного капіталу. Як основний (машини, знаряддя праці, будівлі, родючість землі, кваліфікація людського капіталу), так і оборотний ка-пітал (гроші, продовольство, сировина, напівфабрикати, готові вироби), за А. Смітом, приносить прибуток: основний — у сфері виробництва, оборотний у сфері обігу.

Дж. С. Мілль капітал характеризує як «нагромаджений запас продуктів минулої праці» [2]. К. Маркс поділяє капітал на постійний і змінний. Постійний капітал пере-носить свою цінність на створюваний продукт частинами, а змінний повністю [3]. В сучасній економічній літературі та чинному законодавстві частиною капіталу є осно-вні засоби, предмети праці та в їх єдності засоби виробництва. М. Д. Фасоляк [4], К. А. Смірнов [5], Ю. І. Рижиков [6], В. А. Сакович [7], Г. Я. Шахова [8] обґрунтову-ють матеріальні ресурси як предмети праці, так і засоби праці тобто засоби виробни-цтва. О. М. Гаджинський [9], Ю. М. Неруш [10], В. М. Дегтяренко [11], О. І. Михай-лова [12], Л. Б. Миротін [13] обґрунтовують матеріальні ресурси як предмети праці: сировина, основні і допоміжні матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, паливо, запасні частини, тобто виробничі запаси, що призначені для будівництва, ре-конструкції та відновлення.

Предмети праці — це речові елементи оборотних фондів підприємства, які у про-цесі праці змінюють свою натуральну форму та фізико-хімічні властивості, спожи-ваються протягом одного виробничо-комерційного циклу і переносять свою вартість на готову продукцію цілком і відразу по мірі споживання. Термін їх використання до одного циклу.

Модуль 1. Теоретичні та методологічні основи управління ресурсами і витратами

До складу матеріалопотоку підприємства, який є основним об’єктом науки управ-ління матеріальними ресурсами, належать:

1) виробничі запаси; 2) незавершене виробництво і напівфабрикати власного ви-готовлення; 3) запаси готової продукції на складі та товари в дорозі (товарна продук-ція, що вже відвантажена, але не оплачена покупцем).

Виробничі запаси — це предмети праці, підготовлені для запуску у виробничий процес; вони включають: сировину, основні і допоміжні матеріали, паливо, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, тару і тарні матеріали, пакувальні матеріали, запчастини для поточного ремонту основних фондів тощо.

Незавершене виробництво і напівфабрикати власного виробництва — це предме-ти праці, для яких характерний незавершений виробничий цикл, тобто які увійшли до виробничого процесу в одних цехах підприємства та підлягають подальшій об-робці в інших цехах того ж підприємства (матеріали, деталі, вузли і вироби, тощо).

 

Рис. 5.1. Склад та структура матеріальних ресурсів підприємства

Співвідношення між окремими елементами матеріальних ресурсів і їх складови-ми частинами називається структурою матеріальних ресурсів (див. рис. 5.1).

Тема 5. Економічна сутність матеріальних ресурсів та особливості управління ними

Номенклатура матеріальних ресурсів — це перелік або сукупність груп, видів, підвидів матеріальних ресурсів, необхідних для забезпечення процесу виробництва.

Номенклатура матеріальних ресурсів має три характеристики: ширину, глибину, послідовність.

Ширина номенклатури матеріальних ресурсів — загальна чисельність різних но-менклатурних груп, видів, підвидів матеріальних ресурсів для забезпечення процесу виробництва.

Глибина номенклатури — число видів кожного окремого ресурсу в номенклатур-ній групі.

Послідовність (гармонійність) номенклатури — це ступінь відповідності між окремими матеріальними ресурсами різних номенклатурних груп з точки зору їх ви-робничого використання.

Розрізняють показники витрат матеріальних ресурсів і показники рівня корисно-го використання матеріальних ресурсів.

Витрати матеріальних ресурсів — це виробниче споживання окремих видів ма-теріальних ресурсів безпосередньо для виконання програми по виготовленню про-дукції.

Витрати матеріальних ресурсів також здійснюються на ремонтні потреби, обслу-говування внутрішньозаводського транспорту, забезпечення потреб підсобного гос-подарства.

Споживання матеріальних ресурсів характеризується загальними і питомими їх витратами.

Загальні витрати матеріальних ресурсів — це споживання окремих видів або разом взятих матеріальних ресурсів на виконання виробничої програми у звітному періоді.

Загальні витрати матеріальних ресурсів враховуються у натуральному вигляді, а сумарні витрати різних видів матеріальних ресурсів — у вартісному вираженні.

Питомі витрати конкретного виду матеріальних ресурсів — це середні витрати матеріальних ресурсів на одиницю виготовленої придатної продукції.

Питомі витрати матеріальних ресурсів на одиницю споживчої властивості (у складних галузях виробництва) для однотипової продукції можливо розрахувати за формулою:

т = —  ,           (5.1)

Q1

де: т — питомі витрати матеріальних ресурсів на одиницю споживчої властивості;

т1 — питомі витрати матеріальних ресурсів на фізичну одиницю продукції;

q1 — кількість одиниць продукції, виготовлених у звітному періоді;

<21 — загальний обсяг споживчої властивості продукції, виготовленої у звітному періоді.

Загальну характеристику витрат матеріальних ресурсів на виробництво продук-ції дає такий показник, як матеріалоємність. Він характеризує фактичні витрати ма-теріальних ресурсів на одиницю продукції (або на одиницю споживчої властивості) і пов’язаний з такими показниками, як металоємність, енергоємність, теплоємність. Матеріалоємність продукції може бути розрахована різними показниками: 1) питомі втрати матеріальних ресурсів на фізичну одиницю виготовленої про-дукції (питома матеріалоємність):

Модуль 1. Теоретичні та методологічні основи управління ресурсами і витратами

M = m = Q/ N;            (5-2)

2) розміром витрат декількох видів матеріальних ресурсів у вартісному виражен-ні на фізичну одиницю виготовленої продукції:

М = —            ,           (5-3)

N

де Р — оптові ціни на окремі види матеріальних ресурсів.

Ці формули використовуються для розрахунків матеріалоємності простих видів продукції (електроенергії, чавуну, сталі). Для складних видів продукції (машинобу-дівництва) частіше використовують показник матеріалоємності з розрахунку на оди-ницю головної споживчої властивості.

Для машинобудування також може бути розрахований показник витрат матері-альних ресурсів на 1 грн валової, реалізованої або чистої продукції у порівнянних цінах:

М = =^            ,           (5-4)

де ^qiPi — обсяг виробництва продукції у порівнянних цінах.

3 метою розробки виробничої програми та аналізу господарської діяльності під-приємства використовуються показники рівня корисного використання матеріаль-них ресурсів (див. рис. 5.2).

У чорній металургії використання заліза у доменному та сталеплавильному ви-робництві розраховується балансовим методом. У приходній частині балансу пока-зуються елементи і розміри витрат сировини (руди, брухту, стружки), a у затратній частині балансу визначаються види й розміри отриманої кінцевої продукції та від-ходів (чавун, шлах тощо). Ці баланси дозволяють визначити витратні коефіцієнти (відношення ваги затрачених матеріалів на тонну придатної продукції).

У галузях, що здійснюють первинну обробку сировини, використовуються показники:

Вміст корисної речовини у вихідній сировині (заліза в руді, цукру в буряку)

Ступінь використання корисної речовини, що містяться

у вихідній сировині та процент (%) витрат, що виникає

в процесі переробки сировини

Кінцевий вихід придатної продукції: {обсяг придатної продукції / обсяг вихідної сировини х 100}

Рис. 5.2. Показники корисного використання матеріальних ресурсів

Тема 5. Економічна сутність матеріальних ресурсів та особливості управління ними

У галузях машинобудування розраховуються показники визначення рівня вико-ристання основного елемента оборотних фондів — металу:

— показник відносної металоємності машини (відносної ваги машини):

Ом =—,          (5-5)

К

де: О — відносна вага машини;

Ч — чиста вага, що дорівнює сумарній вазі деталей (частин), т або кг;

Кєм — кількість одиниць основної експлуатаційної характеристики машини (ван-тажопідйомність автомобіля, трактор — кінських сил);

—        коефіцієнт використання металу:

п

К =      ,           (5-6)

де: Ч — чиста вага металу в одиниці продукції, т;

Vt — обсяг виробництва продукції по кожній назві номенклатури;

ВРМ — валові витрати металу;

і= 1, 2, 3... — кількість різних видів виробів, що складають номенклатуру;

—        рівень відходів:

Ртдх = адх;     (5-7)

Q3az

де: Р., — рівень відходів, (%);

еіох

Qeidx ~ кількість використаного металу, т; Q — кількість відходів.

єм

У хімічній промисловості розраховують:

теоретичні витрати матеріалів (без витрат і відходів);

чистий вигляд виробу;

відношення теоретичних витрат матеріалів до фактичних витрат матеріалів.

Рис. 5.3. Розрахунок витрат матеріальних ресурсів у хімічній промисловості

Розрізняють джерела та напрями економії матеріальних ресурсів. Джерела раціонального використання матеріальних ресурсів у залежності від сфери виникнення і використання діляться на три групи:

—        народногосподарські;

—        загальнопромислово-міжгалузеві;

—        внутрішньовиробничі.

Модуль 1. Теоретичні та методологічні основи управління ресурсами і витратами

До народногосподарських резервів належать:

1)         встановлення прогресивних народногосподарських пропорцій;

2)         вдосконалення структури паливно-енергетичного комплексу;

3)         вдосконалення всього господарського механізму в умовах ринкових відносин тощо.

До загальнопромислово-міжгалузевих резервів відносять:

1)         впровадження нових ефективних способів і систем розробки місцезнаходжень корисних копалин, прогресивних технологічних процесів їх видобутку, збагачення та переробки;

2)         забезпечення більш нової і комплексної переробки мінеральної сировини;

3)         розвиток спеціалізації, кооперування та комбінування у виробництві;

4)         створення і розвиток підприємств різних форм власності;

5)         підвищення якості вихідної сировини та конструктивних матеріалів у галузях-виробниках;

6)         прискорений розвиток виробництва найбільш ефективних видів сировини і матеріалів.

Внутрішньовиробничі резерви передбачають:

1)         можливості поліпшення використання матеріальних ресурсів;

2)         освоєння більш досконалих типів та моделей виробів;

3)         підвищення якості продукції в конкретних галузях промисловості. Напрями (шляхи досягнення) економії матеріальних ресурсів, у залежності від

характеру заходів, розподіляються на:

1)         виробничо-технічні;

2)         організаційно-економічні. Виробничо-технічні напрями:

 

1)         заходи, пов’язані з якісною підготовкою сировини та її виробничого споживання;

2)         вдосконалення конструкцій машин, обладнання і виробів;

3)         використання більш економічних видів сировини і палива;

4)         впровадження нової техніки і прогресивних технологій у виробництво. Організаційно-економічні напрями:

 

1)         заходи, пов’язані з підвищенням наукового рівня нормування, планування ма-теріалоємності виробництва продукції;

2)         розробка та впровадження технічно обґрунтованих норм та нормативів витрат матеріальних ресурсів;

3)         встановлення прогресивних пропорцій, що сприяють розвитку виробництва нових, більш ефективних видів сировини і матеріалів паливно-енергетичних ресурсів;

4)         вдосконалення паливного балансу країни.