Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
3.1. Поняття про систему управління витрат та її елементи : Управління ресурсами та витратами. Навчальний посібник : Бібліотека для студентів

3.1. Поняття про систему управління витрат та її елементи


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 

магниевый скраб beletage

Успіх підприємництва залежить від двох умов: обсягу і якості виконання функ-цій та завдань, що вирішуються підприємством (обсягом виробництва, реалізації продукції, наданням послуг тощо); і раціонального використання ресурсів. А отже управління витратами означає вдосконалення управління всіма аспектами діяльнос-ті підприємства.

Ефективним вважається таке управління, яке забезпечує:

—        належний облік і звітність;

—        логічну класифікацію витрат і можливість їх повного і глибокого аналізу;

—        віднесення витрат на відповідні підрозділи, служби, функції, окремих осіб, тоб-то встановлення міри відповідальності за їх використання;

—        прогнозування і планування витрат, складання кошторису витрат на майбут-ній період з врахуванням інших показників і особливостей діяльності підпри-ємства. В кожному підприємстві складається відповідна система управління.

Загальну теорію систем сформулював О. О. Богданов [1], який був прихильни-ком використання закономірностей організації живої природи для пізнання соціаль-них явищ. Сучасна концепція загальної теорії систем була сформульована Л. фон Берталанфі [2], він розглядав систему як комплекс елементів, що знаходяться у процесі взаємодії. На його думку, основне завдання системної методології полягає в тому, щоб, спираючись на розуміння системи як комплексу взаємопов’язаних ком-понентів, відшукати закони, які пояснюють поведінку, функціонування і розвиток систем різних класів.

Починаючи з 50-х рр. ХХ ст., теорія систем стала привертати увагу вчених різних галузей знань: економістів, математиків, спеціалістів сфери дослідження операцій, філософів, соціологів та ін. Значний внесок у розвиток системних досліджень зро-били вчені-кібернетики Кемені Дж. [3], О. Ланге [4], М. Месарович [5], Р. Акоф [6], В. М. Глушков [7] та ін. Нині поняття системи широко використовується в науці і техніці стосовно багатьох явищ, наприклад: сонячної системи, системи рік, гірської системи. Як про самостійні можна говорити про економічну систему, систему тран-спорту, філософську систему чи систему підприємницької діяльності.

Будь-яка система, в тому числі система виробництва аграрної продукції, — це внутрішньоорганізована сукупність взаємозв’язаних елементів, що утворюють єдине ціле і спільно діють для досягнення поставленої мети. Проте не будь-яка, а лише така сукупність елементів (об’єктів) становить систему, що утворює ціле й має якісно нові

Модуль 1. Теоретичні та методологічні основи управління ресурсами і витратами

особливості. Результат поведінки системи визначається як продукт взаємодії його частин (компонентів). У такому разі система наближається до поняття «організація», під якою, з одного боку, розуміють сам процес, організаційну діяльність, а з іншого, — результат цієї діяльності. Залежно від підходу та мети вивчення об’єкта його можна розглядати і досліджувати як організацію, систему або як її елементи [8, С. 66].

Елементами системи виробництва є працівники, основні і оборотні засоби, інфор-мація та методи її обробки тощо. Елемент — це відособлена частина системи, що має специфічні властивості й особливе призначення. Він виконує відповідну функцію і не розчленовується при вивченні процесу функціонування системи. Збільшення кількості елементів, що входять до складу системи, зумовлює зростання її складності і внутрішніх взаємозв’язків у ній.

Система має певні властивості, що становлять її якісні параметри, які дають мож-ливість описувати елементи (об’єкти) системи кількісно, виражаючи їх у відповідних одиницях.

Зв’язки системи поєднують об’єкти (елементи) у системному процесі. Вони бу-вають речовими (канали, по яких елементи або система в цілому обмінюються між собою речовинами), енергетичними (канали обміну різними видами механічної, теплової, електричної та іншої енергії) та інформаційними (сигнали, відомості про стан об’єкта і навколишнього середовища). Зв’язки між елементами, системами і під-системами класифікують за такими ознаками: спрямованістю (односторонні, взаємо-залежні); ресурсами, що визначають зв’язок (трудові, матеріальні, фінансові тощо); тривалістю (короткострокові, довгострокові, періодичні або епізодичні); циклічністю виконання функцій (планування, організація, координація та ін.); характером фор-мування (лінійні, функціональні).

Розрізняють зв’язки: першого порядку — функціонально необхідні; другого по-рядку — значною мірою поліпшують діяльність системи, і третього порядку — зайві або суперечливі. Методологічною основою вивчення системи є принципи матеріаліс-тичної діалектики: загального зв’язку явищ, розвитку, суперечності тощо. Систему можна описати математично як сукупність змінних величин (у системі координат), кожна з яких характеризує її певну якість.

Система має такі параметри: вхід, процесор, вихід, управління за допомогою зворотного зв’язку й обмеження. Вхід системи — це ресурси, елементи, над якими здійснюється процес або операція (насіння, добрива, засоби захисту рослин, паливно-мастильні матеріали, енергія, інформація та ін.), сукупність факторів і явищ (зовніш-нє середовище), що впливають на процеси системи і не піддаються прямому управ-лінню, законодавчі, нормативні акти, які забезпечують розміщення і зміну системи.

Процесор переробляє ресурси системи, тобто її вхідні елементи, споживає їх і трансформує у вихідні результати діяльності системи (аграрно-продовольча продук-ція). Якщо у процесі такого перетворення цінність і корисність елементів системи зменшуються, то втрати в системі збільшуються, а її ефективність знижується.

Вихід системи є продуктом або результатом її діяльності. Система на своєму ви-ході повинна задовольняти окремі критерії, головні з яких — стабільність, екологіч-ність, ефективність і надійність. Аналізуючи вихід системи, можна мати уявлення про рівень досягнення мети, що стоїть перед системою.

Чимало технічних і біологічних систем можуть сприймати й використовувати інформацію про результати своєї діяльності, тобто мають зворотний зв’язок. Одним

Тема 3. Особливості системи управління витратами

із перших зроблених людиною механізмів, у якому свідомо використовувався прин-цип зворотного зв’язку, є створений понад 200 років тому регулятор Уатта (Англія). Нині під зворотним зв’язком розуміють таку форму взаємозв’язку між системами (підсистемами, елементами), при якій дія регулюючої системи на вхід регульованої відповідає стану виходу останньої. Розрізняють негативний і позитивний зворотний зв’язок. Якщо величина вихідного сигналу зменшується при збільшенні величини сигналу на вході, то такий зв’язок називається негативним (механізм автокорекції системи). При позитивному зворотному зв’язку зі збільшенням величин вихідного сигналу збільшується величина сигналу на вході системи. Тому слід забезпечувати диференційоване оптимальне дозування управлінського впливу на систему з ураху-ванням її особливостей і стану.

Функція обмеження систем складається з двох частин: цілей і зв’язків. Вони об-межують і описують умови, за яких ціль повинна бути досягнута. З позиції математи-ки умови можна визначити як достатні, надмірні або суперечні. За змістом обмежен-ня — це вихід органу, який розглядається як покупець (замовник) виходу системи.

Важливою особливістю систем, що мають різну природу (біологічну, економічну, соціальну), є ізоморфізм (структурна подібність) — аналогічність процесів, що від-буваються у системах однакової структури. Тому встановлені закономірності одних систем можна (при певному припущенні) використати для вивчення інших. Здат-ність системи виконувати задані функції, зберігаючи при цьому свої основні харак-теристики у встановлених межах, називається її надійністю. У поняття надійності входять безвідмовність, довговічність, збереженість. Показником надійності є ймо-вірність безвідмовної роботи, напрацювання на відмову, час роботи тощо.

Серед сукупності властивостей системи можна виділити: детермінованість (за-кономірний і логічний розвиток процесів, чітке виявлення зв’язку між ними), дина-мічність (наявні у системі активні процеси та явища, рухомі зв’язки тощо), цілісність (відповідні для системи зміст і форма). Основними якостями системи є стійкість, можливість її розвитку у встановлених межах, стохастичність, імовірний характер, процеси і дії збурювальних зовнішніх факторів, чітко визначена мета функціонуван-ня, автономність, адаптованість тощо.

Системи поділяють за різними ознаками. Так, за складністю виділяють прості, складні й досить складні системи. Прості — мають невелику кількість взаємопов’язаних елементів і нерозгалужену структуру. Вони виконують найпростіші функції, стан і динамізм цих систем легко описувати й аналізувати. Складні — характеризуються розгалуженою структурою і значною кількістю взаємопов’язаних елементів.

За внутрішньою побудовою системи діляться на відкриті й закриті. Відкриті сис-теми знаходяться під впливом середовища й самі здійснюють на нього вплив, вико-ристовуючи внутрішню і зовнішню інформацію (підприємства, об’єднання, асоціа-ції та ін.). Зміна стану відкритої системи залежить як від характеру збурювального впливу оточуючого середовища, так і від діапазону здатностей системи реагувати на ці зміни. В закритих системах використовується тільки та інформація, яка характе-ризує внутрішні зміни системи, і, на відміну від відкритої системи, блок управління є складовою частиною тієї системи, якою він управляє.

Тут має місце динамічна взаємодія між регульованою і регулюючою системами, проте відсутні канали зв’язку і відповідно обліку інформації. Прикладом закритих (в аспекті регуляції) систем динамічного типу може бути біоценоз (сукупність рослин,

Модуль 1. Теоретичні та методологічні основи управління ресурсами і витратами

тварин і мікроорганізмів, які заселяють певну ділянку), рівновага в якому підтриму-ється на основі функціональних залежностей між його елементами.

Фактори, що призводять до виникнення невизначеності в соціально-економічних системах, поділяють на зовнішні й внутрішні. До зовнішніх факторів належать нові економічні умови реалізації продукції, умови постачання й збуту, нові технічні або організаційні рішення науково-дослідних і проектних інститутів тощо. Внутрішні-ми факторами є реконструкція підприємств, впровадження нових систем організації та оп лати праці, демографічні зміни у складі працівників, виникнення труднощів у зв’язку з порушенням трудової дисципліни, конфліктними ситуаціями, збоями в ро-боті техніки тощо.

Соціально-економічна система, як і багато інших систем, має ієрархічну (бага-тоступінчату) структуру, за якої кожний рівень має певну автономію й виступає об’єктом управління для вищого рівня. Ієрархія і кількість підсистем залежать від внутрішньої складності, а також від цілей і завдань вивчення або проектування сис-теми. За допомогою ієрархічного принципу можна певною мірою спростити систему, успішно долаючи інформа ційні бар’єри, що виникають при її формуванні.

Соціально-економічна система характеризується різними технічними, техно-логічними, організаційними, економічними потенціалами. Потенціал системи — це можливість нарощувати її ефективність. Потенційні можливості системи реалізу-ються через цілеспрямований управлінський вплив на систему з метою оптимізації відповідності її елементів, взаємозв’язку потенціалів різних типів систем і окремих процесів.

Зміна стану відкритої системи залежить від характеру збурювального впливу на-вколишнього середовища й особливостей самої системи. Щоб досягти динамічного гомеостазу або динамічної рівноваги, система повинна мати зворотний зв’язок (ін-формаційне введення, якість, достатність, своєчасність тощо). Порушення зворотних зв’язків у соціально-економічних системах із різних причин призводить до негатив-них наслідків. Вони втрачають здатність до розвитку й сприйняття нових прогресив-них тенденцій, змін та науково обґрунтованого прогнозування своєї діяльності на тривалий період, ефективного пристосування до постійно змінюваних умов зовніш-нього середовища. Крім того, у соціально-економічних системах нерідко не можна чітко визначити зворотні зв’язки, що проходять через кілька проміжних ланок. Не за-вжди відомі справжні причини виходу керованих параметрів (продуктивність праці, собівартість продукції та ін.) за встановлені обмеження.

Незважаючи на те, що соціально-економічні системи можуть нагромаджувати досвід і самовдосконалюватися у процесі роботи, для них, як правило, характерне дискретне регулювання. Тому для ефективного функціонування цих систем необ-хідна регулююча дія людини. Вплив органів управління спрямований на реалізацію можливостей нарощування ефективності системи (процесу) шляхом її оптимізації, введення в дію основних або активізації наявних ресурсів, переведення її в новий стан і підтримання організаційної стійкості всієї системи й кожного її складового елемента.

Характерними ознаками соціально-економічної системи є периферійність (роз-міщення її елементів у просторі), еластичність, надійність зв’язку (прямого і зворот-ного), ефективність, можливість розвитку у встановлених межах, імовірність (у біль-шості випадків) для зовнішніх збурювань та ін.

Тема 3. Особливості системи управління витратами

Системи характеризуються чутливістю, стійкістю й швидкістю реакції. Чут-ливість системи виявляється у відповідному відхиленні від визначеної програ-ми, за якою система починає сприймати певний регульований вплив. Чим мен-ші відхилення вловлює система, тим вища її чутливість. Під стійкістю системи розуміють її здатність протягом відповідного часу підтримувати заданий режим функціонування. Нестійкість системи виражається у тому, що вона, будучи ор-ганізована для виконання певних функцій (бригада, цех), перестає її виконувати з якихось причин (на прик лад, при порушенні строків поставки комплектуючих виробів). У змінному середовищі, або під впливом різних збурювань, що досяга-ють порогу стійкості, система може припинити існування, перетворитися на іншу систему або розпастися на складові елементи. Здатність системи залишатися стій-кою завдяки зміні своєї структури і поведінки називається ультра-стабільністю. І, нарешті, швидкість реакції системи характеризується швидкістю, з якою вона починає коригувати відхилення від наміченого плану, що виникають під впливом дії збурювальних факторів. Ефективність управління значною мірою залежатиме від того, наскільки т очно визначається величина відновлення в роботі системи від наміченого плану і як швидко передається інформація про необхідність регу-лювального впливу.

Відповідно до загальної теорії систем, системний підхід передбачає декомпози-цію системи, тобто розкладання її на окремі елементи (аналіз), і дослідження їх влас-тивостей як елементів цілого (синтез).

Система управління витратами є однією із підсистем загальної системи управ-ління підприємством. Вона тісно пов’язана з такими підсистемами управління: об-сягом виробництва і реалізації продукції, запасами, виручкою (доходами), прибут-ком.

Цілі, стратегії, плани, програми, завдання

Звітна інформація (оцінка)

 

Вхід

Керуюча система (суб’єкт управління)

Керована система (об’єкт управління)

 

Вихід

 

і           1

Вплив середовища

Рис. 3.1. Системи управління Джерело: Завадський Й. С. Менеджмент. — Т. 1. — Вид. 2-е. — К.: УФІМБ, 1998. — 542 с.

Модуль 1. Теоретичні та методологічні основи управління ресурсами і витратами

Облік витрат і створення інформаційної бази прийняття управлінських рішень

Аналіз витрат, оцінка факторів, що їх формують

Обґрунтування розміру витрат на плановий період

Визначення мінімально

допустимого розміру витрат

відповідно до прийнятих норм

і стандартів

Визначення максимально

допустимого розміру витрат з

метою виходу на цільовий розмір

прибутку

 

Рис. 3.2. Система управління витратами підприємства

Кожний соціально-економічний регіон складається з керуючої та керованої сис-теми. Керуюча система (суб’єкт управління) — це сукупність органів управління й управлінських працівників з певними обов’язками своєї діяльності, компетенцією зі специфікою виконуваних функцій, а також сукупність методів управління, з до-помогою яких здійснюється управлінський вплив. Вона завжди має кілька рівнів управління у порядку підпорядкованості, а також може змінювати свій стан під впливом організуючих і дезорганізуючих факторів. Найбільш істотними змінними

Тема 3. Особливості системи управління витратами

керуючої системи є функції, структура та інформація. Управляюча система склада-ється з комплексу взаємозв’язаних підсистем: прогнозування, техніко-економічного планування, оперативного управління, обліку і звітності, матеріально-технічного по-стачання і реалізації та ін. Підсистеми — це виділені за функціональними елементами або організаційними ознаками частини системи, які в свою чергу, можна розглядати як самостійні локальні системи, якщо вони мають об’єкт, зовнішні входи і виходи, певний інформаційний запас і завдання, які необхідно розв’язати. Залежно від ви-конуваної ролі підсистеми управляючі системи поділяють на функціональні (пла-нування і прогнозування, організація та оплата праці) та забезпечуючі (підсистеми економічної інформації і технічна).

Регіональний підхід розвитку аграрного підприємництва здійснюється на осно-ві принципів управління [8]. До загальносистемних принципів належать: принципи об’єктивності управління; демократизму; правової впорядкованості; законності; роз-поділу влади; публічності; поєднання централізації і децентралізації. Система регіо-нального управління зображена на рис. 3.1.

Щоб забезпечити ефективне управління витратами на підприємстві, слід сфор-мувати відповідну систему управління витратами (рис. 3.2).

Елементами моделі управління витратами є: мета системи; об’єкт і суб’єкт управ-ління, що знаходяться під дією попиту і пропозиції на ринку, і які визначають сус-пільно необхідні витрати; група елементів, що формують прямий інформаційний зв’язок з об’єктом управління; контрольовані і неконтрольовані фактори, що вплива-ють на основні елементи систем.