2.1. Економічна сутність операційних та виробничих витрат


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 

Загрузка...

Витрати виробництва — це витрати різних видів економічних ресурсів у процесі виробництва товарів та послуг. Витрати виробництва можна розгляд-дати як на рівні суспільного процесу виробництва, так і на рівні окремого підприємства. Виробницт-во передбачає відшкодування витрат на створення та реалізацію продукції, оскільки покриття витрат із суми виручки від реалізації (виторгу) дозволяє відновити процес виробництва в тому самому або ж і в розширеному масштабі.

Витрати виробництва досліджували Адам Сміт і Давід Рікардо [1, 2]: Сміт увів по-няття абсолютних витрат, а Рікардо — автор теорії порівняльних витрат. Під вит ратами вони розуміли середні суспільні витрати на одиницю, тобто в що обходиться виробни-цтво окремої одиниці продукції на середньому підприємстві або чому дорівнюють се-редні витрати на всіх підприємствах даної галузі. Витрати виробництва розглядалися класиками політичної економії і як ціна виробництва з урахуванням рентних платежів.

Згідно з марксистською концепцією, витрати виробництва — це те, що коштує то-вар, а саме сума витрат на придбання засобів виробництва та робочої сили (постійно-го і змінного капіталу). Від цих капіталістичних витрат Маркс відрізняє дійсні витра-ти виробництва товару (витрати праці), які утворюють додану вартість цього товару [3]. Наприкінці ХІХ ст. з’являється ціла низка нових концепцій витрат виробництва. У маржиналістів (Менгер, Візер) [4, 5] витрати пояснюються як психологічне яви-ще, основане на граничній корисності. На їхню думку, сума грошей, яку підприєм-ство сплачує за фактори виробництва, визначається граничною корисністю, котру ці фактори мають з погляду продавця і покупця. Поняття витрат в маржиналістській економічній теорії відноситься до окремого підприємства, витрати та доходи котрого розглядаються як функції від масштабів виробництва.

Австрійський теоретик Ф. Візер розробив суб’єктивну теорію витрат альтерна-тивних можливостей, згідно з якою дійсні витрати виробництва певного товару до-рівнюють найвищій корисності тих благ, котрі суспільство могло б отримати, якби по-іншому використовувало витрачені виробничі ресурси.

Переведення на математичну основу поглядів маржиналістів представниками австрійської школи сприяло появі теорії мінімізації витрат. Неокласичні концепції витрат виробництва розглядають їх як суму витрат (постійних та змінних) на прид-бання факторів виробництва [5].

Модуль 1. Теоретичні та методологічні основи управління ресурсами і витратами

Останнім часом досить поширеною є теорія трансакційних витрат, розроблена представниками неоінституціоналізму. До витрат відносять в основному витрати обігу, тобто витрати реалізації товару (реклама, вивчення ринків збуту тощо). По-няття трансакційних витрат увів американський економіст Р. Коуз [6].

Із введенням національних та міжнародних стандартів обліку витрати характери-зуються П(С)БО 16 «Витрати» (рис. 2.1).

Відповідно до чинного законодавства і методологічних підходів до формування виробничих витрат на виготовлення продукції (надання послуг чи виконання робіт) конкретного підприємства визначають «Операційні витрати» й «Виробничі витрати».

Операційні витрати включать такі економічні елементи:

—        витрати на оплату праці;

—        відрахування на соціальні заходи;

—        матеріальні затрати;

—        амортизація;

—        інші операційні витрати.

Витрати на оплату праці формуються під впливом двох факторів: затрат праці та оцінки одиниці вимірювання живої праці. Праця — це свідома доцільна діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних цінностей, — це першо-основа і необхідна умова життя людей та суспільства. Змінюючи в процесі праці навколишнє природне середовище і пристосовуючи його до своїх потреб, люди не лише забезпечують своє існування, а й створюють умови для розвитку та прогресу суспільства. Як самостійній економічній категорії праці притаманні кількісні й якіс-ні характеристики, що певною мірою відображаються у внутрішньогосподарському (управлінському) обліку. Кількісна характеристика праці полягає у витратах пев-ного обсягу енергії, чисельності зайнятих, тривалості робочого дня, трудомісткості тощо. Якісна характеристика праці проявляється в таких поняттях і категоріях, як складність роботи, професійна специфіка, якість кінцевих результатів праці (про-дукції, послуг), ефективність витраченої праці, відповідальність за трудову діяль-ність тощо.

До складу економічного елемента «Витрати на оплату праці» включаються за-робітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток, інші витрати на оплату праці.

До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» входять відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, тимчасової непрацез-датності, страхові внески на випадок безробіття, соціальне страхування від нещасно-го випадку на виробництві та професійного захворювання.

До складу елемента «Матеріальні затрати» включається вартість витрачених у виробництві: сировини й основних матеріалів, палива і мастильних матеріалів; куп-лених напівфабрикатів комплектуючих виробів; палива й енергії; будівельних мате-ріалів; запасних частин; тари і тарних матеріалів; допоміжних та інших матеріалів.

До складу елемента «Амортизація» входить сума нарахованої амортизації основ-них засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

Центральною проблемою виробництва є ефективне використання основних фон-дів і виробничих потужностей, від цього буде залежати фінансовий стан підприєм-ства, конкурентоспроможність на ринку, ефективне використання сировини, мате-ріалів.

Тема 2. Витрати виробництва та підприємницький прибуток

-Ч"

Загальні положення (сфера дії) П(С)БО 16 «Витрати»

 

Поширюється на:

He поширюється на:

 

Облік витрат підприємств, організацій та інших юридичних осіб незалежно від форм власності

Облік витрат банків та бюджетних установ

 

-Ч"

Визнання витрат

 

Витрати визнаються, якщо:

He визнаються витратами

 

-          вони можуть бути достовірно оцінені;

-          операція призводить до зменшення активу або збільшення зобов’язань;

-          не відбувається вилучення або розподіл влас-ного капіталу власниками;

-          відбувається одночасне визнання доходу, для отримання якого вони були здійснені;

-          актив забезпечує одержання економічних ви-год протягом кількох періодів, то витрати визна-ються шляхом систематичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами.

 

-          платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

-          попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

-          погашення одержаних позик;

-          інші зменшення активів або збільшення зобов’язань, що не відповідають критеріям визнання;

-          витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу.

 

л -Л

Склад витрат

 

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг)

Виробнича собівартість

Витрати, пов’язані з операційною діяльністю

 

виробнича собівартість продукцІЇ (робіт, послуг), яка була реалІзована протягом звІтного перІоду;

нерозподІленІ ПОСТІЙНІ загальновиробничІ витрати;

наднормативнІ виробничІ витрати.

Інші витрати

 

-          прямІ матерІальнІ витрати;

-          витрати на оплату працІ;

-          ІншІ прямІ витрати;

-          змІннІ загальновиробничІ та постІйнІ розподІленІ загально-виробничІ витрати.

Фінансові витрати

-          витрати на проценти;

-          ІншІ витрати пІдприємства, пов’язанІ Із залученням пози-кового капІталу.

 

-          адмІнІстративнІ витрати;

-          витрати на збут;

-          ІншІ операцІйнІ витрати.

Елементи витрат операційної діяльності

-          матерІальнІ затрати;

-          витрати на оплату працІ;

-          вІдрахування на соцІальнІ заходи;

-          амортизацІя;

-          ІншІ операцІйнІ витрати.

 

-          собівартість реалІзованих фІнансових ІнвестицІй (балансова вартІсть та витрати, пов’язанІ з реалІзацІєю фІнансових ІнвестицІй);

-          собівартість реалІзованих необоротних активІв (залишкова та витрати, пов’язанІ з реалІзацІєю необоротних активІв);

-          собівартість реалІзованих майнових комплексІв;

-          втрати вІд неоперацІйних курсових рІзниць;

-          сума уцІнки необоротних активІв І фІнансових ІнвестицІй;

-          витрати на лІквІдацІю необоротних активІв (розбирання, демонтаж тощо);

-          залишкова вартІсть лІквІдованих (списаних) необоротних активІв;

-          ІншІ витрати звичайної дІяльностІ.

Надзвичайні витрати

Розкриття інформації про витрати у фінансовій звітності

Звіт про фінансові результати (ф. № 2), Примітки до річної фінансової звітності (ф. № 5)

Рис. 2.1. Характеристика П(С)БО 16 «Витрати»

Модуль 1. Теоретичні та методологічні основи управління ресурсами і витратами

Основні фонди підприємства — частина виробничих фондів, які беруть участь у процесі виробництва багаторазово, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і переносять свою вартість на готову продукцію поступово по частинах, відповідно до їх використання. Термін їх використання понад один рік.

Основними факторами, що визначають структуру основних фондів, є: характер виготовленої продукції, обсяг виробництва, рівень механізації та автоматизації, рівень спеціалізації та кооперування, клімат та географічне місцезнаходження підприємства.

Покращити структуру основних фондів дозволяють:

1)         оновлення та модернізація обладнання;

2)         вдосконалення структури обладнання;

3)         ефективне використання споруд, будівель (їх площ);

4)         ліквідація зайвого обладнання та обладнання, що мало використовується.

На практиці розрізняють вартісну та натуральну оцінку основних фондів.

Найважливішими вартісними показниками обсягу основних фондів на підприєм-

стві є: початкова вартість основних фондів, вартість їх відновлення і залишкова вартість.

Початкова вартість основних фондів — сума витрат на придбання або виготов-лення основних фондів.

Відновлювальна вартість основних фондів — це витрати на відтворення основних фондів, розмір яких встановлюється під час їх переоцінки.

Залишкова вартість основних фондів — це різниця початкової або відновлюваль-ної вартості та суми зносу основних фондів.

Розрізняють фізичний та моральний знос основних фондів.

Фізичний знос — втрата основними фондами їх основної вартості в результаті тільки їх функціонування.

Моральний знос — старіння техніки під дією науково-технічного прогресу.

Амортизація основних фондів — це грошове відшкодування зносу основних фон-дів шляхом включення частини їх вартості у витрати по виготовленню продукції.

У складі елемента «Інші операційні витрати» формуються витрати операційної діяльності, які не ввійшли до складу елементів, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв’язку, на податки, витрати на малоцінні швидкозношувані предмети, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Крім операційних елементів до складу виробничих витрат відносяться «Загаль-новиробничі витрати» (рис. 2.2).

Класифікація виробничих витрат дозволяє проводити своєчасний аналіз у систе-мі прийняття управлінських рішень а також управляти механізмом оптимізації їх у конкретному прояві.

До складу загальновиробничих витрат входять:

—        амортизація основних засобів загальновиробничого призначення;

—        витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оренду ос-новних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; витра-ти на вдосконалення технології й організації виробництва; витрати на кому-нальні послуги та на утримання виробничих приміщень; витрати на обслуго-вування виробничого процесу (оплата праці загально-виробничого персоналу; витрати па оплату відряджень, витрати на здійснення технологічного конт-ролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг); витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього середовища; інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо).

Тема 2. Витрати виробництва та підприємницький прибуток

 

Сировина та матеріали                              

Зворотні відходи (віднімаються)    

           

           

 

Паливо на технологічні цілі

           

           

 

Енергія на технологічні цілі

           

           

 

Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби     

           

           

 

Основна заробітна плата працівників, зайнятих у виробництві           

           

           

 

Додаткова заробітна плата працівників, зайнятих у виробництві        

           

           

 

Відрахування на соціальні потреби           

           

           

 

Витрати на підготовку та освоєння виробництва          

           

           

 

Витрати на утримання та експлуатацію обладнання      

           

           

 

Загальновиробничі витрати           

 

Адміністративні витрати

Витрати на збут

Інші витрати

Рис. 2.2. Види витрат Класифікацію витрат у виробничому процесі можна зобразити так (рис. 2.3):

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ

Напрям

 

Оцінка запасів та визначення фінансового результату

 

Прийняття рішень

 

Контроль виконання

 

-          Вичерпані та невичерпані

-          Витрати на продукцію та витрати періоду

-          Прямі та непрямі

-          Основні та накладні

-          Релевантні та нерелевантні

-          Постійні та змінні

-          Маржинальні та середні

-          Дійсні та альтернативні

-          Контрольовані

-          Неконтрольовані

Рис. 2.3. Класифікація витрат у виробничому процесі

Модуль 1. Теоретичні та методологічні основи управління ресурсами і витратами

В економічній літературі зустрічається поняття «граничні витрати».

Граничні витрати — це витрати на виробництво додаткової одиниці продукції, витрати, що виникають у зв’язку зі змінами виробничих витрат, зумовлених вико-ристанням додаткового ресурсу, що забезпечує приріст кінцевого продукту.

Для визначення граничних витрат застосовують формулу:

МВ = СВ : О = ЗВ : А,           (2.1)

де: МВ — граничні витрати; СВ — сумарні витрати; ЗВ — змінні витрати; О — обсяг виробленої продукції; А — приріст.

Граничні витрати розраховують для визначення рівня виробничих витрат, що забезпечують максимум прибутку. Порівнюючи питомі змінні витрати з ринковою ціною на продукцію, розраховують найбільш прибутковий рівень виробничих вит-рат. Він досягається в умовах, коли ціна дорівнює граничним витратам, тобто коли вартісний приріст обсягу продукції (в цінах реалізації), одержаний від збільшення змінних виробничих витрат, дорівнює їх приросту.

Залежно від характеру участі в процесі виробництва витрати поділяються на основні і накладні (рис. 2.4). Основні витрати пов’язані з безпосереднім виконан-ням технологічних операцій із виробництва продукції (робіт, послуг), а накладні — з управлінням та обслуговуванням діяльності підрозділу.

Невиробничі витрати (адміністративні витрати, витрати на збут, інші невироб-ничі витрати операційної діяльності) не відносяться на собівартість виробленої про-дукції і покриваються за рахунок прибутку господарюючого суб’єкта.

 

            «—                                                                 Матеріальні затрати

 

           

           

           

           

                       

 

           

           

           

           

           

            Витрати на оплату праці

 

           

           

           

           

                       

 

           

           

           

           

                       

 

           

           

           

           

                        Відрахування на соціальні заходи

 

           

           

           

           

                       

 

           

           

           

           

                       

 

           

           

           

           

                        Амортизація

 

           

           

           

           

                       

 

           

           

           

           

                       

 

           

           

           

           

                        Інші витрати

 

           

           

           

           

                                  

 

           

           

           

            Накладні витрати                

 

           

           

           

           

                       

 

           

           

           

           

            «—      Загальновиробничі витрати

 

           

           

           

           

                       

 

                                                                       Загальногосподарські (адміністративні) витрати

 

            «—      іевиробничі витрати           

 

           

           

                       

 

           

           

                       

 

           

           

                        Витрати на збут

 

           

           

                       

 

           

           

                       

 

           

           

                        Інші операційні невиробничі витрати

 

           

                                                                      

 

Рис. 2.4. Формування виробничих витрат

Тема 2. Витрати виробництва та підприємницький прибуток

У системі управління витратами витрати можуть бути релевантними, ті, які за-лежать від рішення менеджера, і нерелевантні — це витрати, що не залежать від прий-няття управлінських рішень. Наприклад, якщо йдеться про вибір одного з двох варіан-тів — купити автомобіль чи взяти його в оренду, то витрати на придбання автомобіля й орендна плата будуть релевантними витратами, а витрати на пальне, заробітну плату водію будуть здійснюватися в обох випадках та є обов’язковими.