1.1. Сутність, зміст та класифікація ресурсів


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 

Загрузка...

Категорія «ресурси» багатогранна, вони застосовуються в господарстві, побуті, є складовою частиною матеріально-технічної бази суспільного виробництва. Реальні і потенційні природні ресурси можна класифікувати за: походженням, господарським призначенням, ознакою вичерпності (рис. 1.1) [1, С. 30].

«Природні ресурси» — одне з найчастіше вживаних у літературі понять. Більш загальним є визначення, дане А.А. Мінцом: «Природні ресурси... тіла і сили при-роди, що на даному рівні розвитку продуктивних сил і вивченості можуть бути ви-користані для задоволення потреб людського суспільства у формі особистої участі в матеріальній діяльності» [2]. Природні ресурси можуть бути: доступні, доведені або реальні запаси — це обсяги природного ресурсу, виявлені сучасними методами розвідки чи обстеження, технічно доступні й економічно рентабельні для освоєння, а також потенційні чи загальні ресурси — це ресурси, установлені на основі теоре-тичних розрахунків, які включають, окрім точно встановлених запасів природної сировини, ще й ту їхню частину, яку нині освоїти неможливо через технічні чи еко-номічні причини (наприклад, поклади бурого ву гілля на великих глибинах чи пріс-ні води, законсервовані в льодовиках або глибинних шарах земної кори). Потенцій-ні ресурси називають ресурсами майбутнього, тому що їхнє господарське освоєння стане можливим тільки за умов якісно нового науково-технічного розвитку суспіль-ства.

У зв’язку з багатогранним характером поняття «природні ресурси», що відбиває їхнє природне походження, з одного боку, і господарську, економічну значущість — з іншого, розроблена й широко застосовується їх класифікація:

Модуль 1. Теоретичні та методологічні основи управління ресурсами і витратами

 

Ресурси природно-

територіальних

комплексів

Ресурси

сільськогосподарського

виробництва

Рис. 1.1. Класифікація природних ресурсів [1, С. 30]

I. Класифікація природних ресурсів за походженням. Природні ресурси (тіла чи явища природи) виникають у природних середовищах (водах, атмосфері, рослин-ному чи ґрунтовому покриві тощо) й у просторі утворюють визначені сполучення, що змінюються в межах природно-територіальних комплексів. На цій основі вони підрозділяються на дві групи: ресурси природних компонентів і ресурси природно-територіальних комплексів:

— ресурси природних компонентів — вид природного ресурсу з компонентами ландшафтної оболонки. Він характеризуються тими ж природними факторами, що створюють даний природний компонент відповідно до територіального роз-міщення, це — мінеральні, кліматичні, водні, рослинні, земельні, ґрунтові, тва-рини світу. Ця класифікація широко вживається у вітчизняній і закордонній літературі. При використанні наведеної класифікації основна увага приділяєть-ся закономірностям просторового і тимчасового формування окремих видів ре-сурсів, їх кількісним, якісним характеристикам, особливостям їхнього режиму, обсягам природного поповнення запасів. Наукове розуміння всього комплексу природних процесів, що беруть участь у створенні й нагромадженні природного ресурсу, дозволяє правильніше розрахувати роль і місце тієї чи іншої групи ре-сурсів у процесі суспільного виробництва, системі господарства, а головне — дає можливість виявити граничні обсяги вилучення ресурсу з природного середо-вища, не допускаючи його виснаження чи погіршення якості. Наприклад, точне уявлення про обсяги щорічного приросту деревини в лісах визначеного регіону дозволяє розрахувати припустимі норми вирубки. Під час суворого контролю за дотриманням цих норм виснаження лісових ресурсів не відбувається;

Тема 1. Теоретичні засади управління ресурсами і витратами

—        ресурси природно-територіальних комплексів. На даному рівні підрозділу вра-

ховується комплексність природно-ресурсного потенціалу території, що випли-

ває з відповідної комплексної структури самої ландшафтної оболонки. Кожен

ландшафт (природно-територіальний комплекс) має визначений набір різно-

манітних видів природних ресурсів. Залежно від властивостей ландшафту, його

місця в загальній структурі ландшафтної оболонки, поєднання видів ресурсів їх

кількісні та якісні характеристики змінюються дуже істотно, визначаючи мож-

ливості освоєння й організації матеріального виробництва. Часто виникають

такі умови, коли один чи кілька ресурсів визначають напрям господарського

розвитку цілого регіону. Практично будь-який ландшафт має кліматичні, водні,

земельні, ґрунтові й інші ресурси, але можливості господарського використання

дуже різні. В одному випадку можуть складатися сприятливі умови для видо-

бутку мінеральної сировини, а в іншому — для вирощування цінних культур-

них рослин для організації промислового виробництва, курортного комплексу

тощо. На основі цього виділяються природно-ресурсні територіальні комплек-

си за найкращим (кращим) видом господарського освоєння це — гірничопро-

мислові, сільськогосподарські, господарські, лісогосподарські, рекреаційні та ін.

Використання тільки одного виду ресурсів за походженням (чи «природною кла-сифікацією», за визначенням А. А. Мінца) [2] недостатньо, тому що воно не відобра-жає економічного значення ресурсів і їх господарської ролі. Серед систем класифіка-ції природних ресурсів, що відображають їх економічну значущість і роль у системі суспільного виробництва, частіше застосовується класифікація за напрямами і фор-мами господарського використання ресурсів.

II. Класифікація за видами господарської діяльності — здійснюється за озна-кою матеріального виробництва, зокрема промислового і сільськогосподарського ви-робництва:

—        ресурси промислового виробництва — ця підгрупа включає всі види природної сировини, що використовуються у промисловості. Через дуже велику розга-луженість промислового виробництва, наявність численних галузей, що спо-живають різні види природних ресурсів і відповідно висувають до них різні вимоги, види природних ресурсів диференціюються таким чином:

—        енергетичні, до яких відносяться різноманітні види ресурсів, що використову-ються на сучасному етапі розвитку науки і техніки для виробництва енергії (пальні корисні копалини — нафта, вугілля, газ, уран, бітумінозні сланці, гідро-енергоресурси — енергія вільно падаючих річкових вод, припливно-хвильова енергія морських вод тощо, джерела біоконверсійної енергії — використання паливної деревини, виробництво біогазу з відходів сільського господарства, ядерна сировина, що використовується для одержання атомної енергії);

—        неенергетичні, які включають підгрупу природних ресурсів, що постачають сировину для різних галузей промисловості чи беруть участь у виробництві за умови технологічної необхідності (корисні копалини, що не відносяться до групи каустобіолітів, води, використовувані для промислового водопостачан-ня, землі, зайняті промисловими об’єктами та об’єктами інфраструктури, лісо-ві ресурси, що постачають сировину для лісохімії і будівельної індустрії, рибні ресурси відносяться до даної підгрупи умовно, тому що нині видобуток риби й обробка улову носять промисловий характер [2]);

Модуль 1. Теоретичні та методологічні основи управління ресурсами і витратами

—        ресурси сільськогосподарського виробництва поєднують види ресурсів, що бе-

руть участь у створенні сільськогосподарської продукції (агрокліматичні — ре-

сурси тепла й вологи, необхідні для вирощування культурних рослин чи ви-

пасу худоби, земельні ресурси — земля та її верхній шар — ґрунт, що володіє

унікальною властивістю відтворювати біомасу, розглядаються і як природний

ресурс, і як засіб виробництва в рослинництва, рослинні кормові ресурси біо-

ценозів є кормовою базою худоби, що випасається, водні ресурси — води, що

використовуються в рослинництві для зрошення, а у тваринництві — для водо-

пою і утримання худоби).

Досить часто виділяють також природні ресурси невиробничої сфери чи безпосе-реднього споживання. Це насамперед ресурси, що вилучаються з природного серед-овища (дикі тварини, що підлягають промисловому полюванню, дикорослі лікарські рослини), а також ресурси рекреаційного сектору, ресурси заповідних територій і ряд інших.

ІІІ. Класифікація за ознакою вичерпності. Під час обліку запасів природних ресурсів і обсягів їх можливого господарського вилучення використовують дані про вичерпність запасів. За цією ознакою ресурси поділяються на вичерпні, невичерпні, відновлювальні та не відновлювані та відносно відновлювані:

—        вичерпні ресурси — це ті, що утворюються в земній корі чи ландшафтній сфері, але обсяг і швидкість їхнього формування вимірюються за геологічною шка-лою часу. У той же час потреби в таких ресурсах з боку виробництва або для організації сприятливих умов існування людського суспільства значно переви-щують обсяг і швидкість природного відтворення. Внаслідок цього неминуче настає виснаження запасів природних ресурсів. До групи вичерпних відно-сяться ресурси з неоднаковими швидкостями й обсягами формування. Це доз-воляє провести їхню додаткову диференціацію;

—        невичерпні, до яких відносяться кліматичні та водні ре сурси. Ці види ресурсів зазвичай мають зворотний зв’язок на основі підтвердження термодинамічних принципів (закону збереження маси та енергії). Нарощування використання якогось із ресурсів понаднормово спричиняє різні зміни в інших ресурсних групах і зміни їхньої інтегральної сукупності, що завжди супроводжуються втратою якихось ресурсних груп, на які було розраховано господарство. Так, надмірна експлуатація водних ресурсів річкового басейну призводить не лише до нестачі води для ведення господарства в розташованих нижче ділянках і ба-сейнах, до виснаження рибних та інших морських ресурсів, а й різко впливає на рослинність, тваринний світ і навіть на клімат навколишніх територій, що, у свою чергу, погіршує умови життя людей.

Усе це зумовлює необхідність вивчення інтегральної сукупності всіх ресурсних складових у регіоні, а також проведення інвентаризації всіх ресурсів за народногос-подарськими потребами і складання кадастрів. Кадастр — це систематичне зведення даних, яке включає якісний і кількісний опис об’єктів і явищ ресурсного характеру з їх економічною та соціально-економічною оцінкою. У деяких країнах (Канада, дер-жави скандинавського півострова та ін.) ведуться роботи з інвентаризації ресурсів і складання їх кадастрів. Зокрема практикується водний, детеріораційний (зведення відомостей про погіршення природного середовища), земельний, ландшафтний, лісо-вий, медико-біологічний (ступінь впливу природних комплексів на здоров’я люди-Тема 1. Теоретичні засади управління ресурсами і витратами

ни), природних територій та об’єктів під особливою охороною, ґрунтовий (вужчий, ніж земельний, стосується лише гірських угідь), промисловий (окремо мисливсько-промисловий, дичини, водно-біологічної дичини тощо), рекреаційний (ресурсів від-починку, лікування), стану навколишнього середовища, фізичного простору та інші види кадастрів;

—        до відновлюваних ресурсів належать ресурси рослинного і тваринного світу. Вони відновлюються досить швидко, і обсяги природного відновлення можна точно і достовірно розрахувати. Тому при організації господарського використання накопичених запасів деревини в лісах, травостою на лугах чи пасовищах, про-мислу диких тварин у межах, що не перевищують щорічне відновлення, можна цілком уникнути виснаження ресурсів;

—        невідновлювані, до яких відносять усі види мінеральних ресурсів, або корисні копалини. Вони, як відомо, постійно утворюються в надрах земної кори та в результаті безупинного процесу рудоутворення, але масштаби їхнього нагро-мадження настільки незначні, а швидкість утворення виміряється багатьма десятками і сотнями мільйонів років (наприклад, вік кам’яних вугіль нарахо-вує понад 350 млн років), що практично їх враховувати в господарських розра-хунках не можна. Освоєння мінеральної сировини відбувається за історичною шкалою часу і характеризується постійно зростаючими обсягами вилучення. У зв’язку з цим усі мінеральні ресурси розглядаються не тільки як вичерпні, але й як невідновлювані; земельні ресурси в їхньому природному вигляді — це матеріальний базис, що на основі його природних властивостей відбувається життєдіяльність людського суспільства, але внаслідок їх інтенсивного вико-ристання (утворення кар’єрів — під час великого промислового чи цивільного будівництва, інтенсивного ведення землеробства) ці ресурси у своєму природ-ному вигляді вже не відновляться;

—        відносно відновлювані. Деякі ресурси хоча і відновлюються в історичні відрізки часу, але відновлювані обсяги значно менші за обсяги господарського спожи-вання. Саме тому такі види ресурсів виявляються дуже «вразливими» і вима-гають особливо ретельного контролю з боку людини і держави. До відносно відновлюваних ресурсів відносяться і дуже дефіцитні природні багатства, такі як продуктивні орно-придатні ґрунти, ліси із деревостоями спілого віку, водні ресурси в регіональному аспекті.