14.2. Гранична дохідність і витратність ресурсу та дія закону убуваючої віддачі


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 

Загрузка...

Для того, щоб підприємство було конкурентоспроможним на ринку, йому необ-хідно постійно вкладати капітал у подальший економічний розвиток, нарощувати масштаби виробництва, своєчасно впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу у виробництво. А оскільки грошові кошти, які спрямовує підприємство на

Тема 14. Методика розрахунку показників ефективного використання витрат підприємства

придбання засобів виробництва, включаються до їх виробничих витрат, підприєм-ство прагне використати матеріальні ресурси в такій кількості і складі, щоб вони до-зволили генерувати якомога максимальніший прибуток.

Кількість використаних підприємством засобів виробництва залежить від їх від-дачі або продуктивності. Продуктивність виробництва підлягає дії закону убуваючої віддачі.

Цей закон формулюється так: не можна довільно збільшувати кількість перемін-ного фактора виробництва (сировини, матеріалів, робочої сили) на одиницю постій-ного фактора (виробничої потужності), бо на певному етапі віддача від нього скоро-титься, а потім і припиниться.

Згідно з цим законом підприємству вигідно розширювати використання ресурсів до тих пір, поки кожен додатковий ресурс буде збільшувати його дохід у більшій мірі, аніж витрати.

Приріст доходу підприємства за рахунок додаткової одиниці даного ресурсу на-зивається граничною дохідністю ресурсу.

Проте, щоб приймати рішення про розширення використання у виробництві даного ресурсу, підприємству недостатньо знати, як вплине додатковий ресурс на збільшення його доходів. Воно завжди повинно порівнювати дохід з витратами і оці-нювати прибуток. При цьому необхідно визначити, як придбання і використання до-даткового ресурсу вплине на збільшення його витрат.

Приріст витрат за рахунок введення додаткової одиниці змінного ресурсу назива-ється граничними витратами ресурсу.

Згідно з цими положеннями підприємству буде прибутково збільшувати кіль-кість ресурсу до точки, де його граничні витрати дорівнюють граничним доходам.

Даний підхід до витрат також використовується для регулювання розміру при-бутку і знаходження відповіді на такі важливі питання:

1.         Чи варто нарощувати виробництво продукції?

2.         Чи вигідно виконувати додаткове замовлення?

Приклад 1. Середньомісячний обсяг реалізації холодильного обладнання — 10 комплектів по ціні 250 тис. грн кожний. Перемінні витрати — 120 тис. грн/шт., щомісячні постійні витра-ти — 800 тис. грн. Разом собівартість одного комплекту обладнання — 200 тис. грн, собівартість щомісячного виробництва — 2 млн грн. Надходить пропозиція продати додатково один ком-плект за 140 тис. грн. Чи варто прийняти цю пропозицію?

Рішення. Пропозицію слід прийняти: вона є вигідною для підприємства, оскільки збільшує його прибуток. Дійсно, виробництво додаткового комплекту не потребує нових постійних ви-трат (800 тис. грн щомісячних постійних витрат вже покриті виручкою від реалізації перших десяти комплектів). Собівартість додаткового замовлення — всього 120 тис. грн. Прибуток від додаткового замовлення (20 тис. грн) збільшить загальний прибуток підприємства.

Примітка. Продаж комплекту обладнання за ціною 140 тис. грн є нижчим його собі-вартості з позицій обліку витрат. У таких випадках доводиться переконувати податкову інспекцію у правомірності продажу. Проте фактично від виконання додаткового замовлен-ня під приємству — пряма користь. Головною умовою вигідності угоди є перевищення ціни над перемінними витратами. І, звичайно, цей механізм працює тільки тоді, якщо виручка від основного обсягу виробництва вже покрила постійні (непрямі, загальногосподарські) витрати.

Математичне осмислення граничних витрат і граничної виручки вимагає розгля-ду трьох основних положень:

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

1)         маржинальні витрати являють собою похідну повних витрат;

2)         собівартість одиниці продукції мінімальна, коли вона співпадає з маржиналь-ними витратами. Обсяг виробництва, при якому спостерігається дане співпадання, називається технічною оптимальністю. Проте, при досягненні технічної оптималь-ності, загальний прибуток на весь обсяг виробництва не досягає свого максимального значення;

3)         загальний прибуток максимальний, коли гранична виручка дорівнює (або най-більш відповідає) маржинальним витратам. Відповідний обсяг виробництва назива-ється економічною оптимальністю. При рівності граничної виручки і граничних вит-рат остання одиниця продукції (товару) не дає підприємству ні прибутку, ні збитку і її, таким чином, можна навіть і не виготовляти.

Приклад 2. Ціна реалізації одиниці продукції — 100 грн. Технічна оптимальність обся-гу виробництва складає 3000 одиниць із собівартістю виготовлення однієї одиниці 60 грн. Економічна оптимальність — 4000 одиниць із собівартістю виготовлення одиниці продукції 65 грн. При обсязі виробництва 2000 одиниць (перший — мінімальний поріг) і 5000 одиниць (другий — мінімальний поріг) ціна реалізації (100 грн) і витрати одиниці продукції рівні.

Визначимо прибуток для технічної і економічної оптимальності обсягу виробництва і порівняємо їх.

Рішення.

1)         Розрахуємо прибуток, який отримує підприємство при досягненні ним технічної

оптимальності:

(100 — 60) х 3000 = 120 000 грн.

2)         Розрахуємо прибуток при досягненні економічної оптимальності:

(100 — 65) х 4000 = 140 000 грн.

Таким чином, прибуток, який отримує підприємство при досягненні економічної опти-мальності, є дійсно більшим, аніж при досягненні ним технічної оптимальності, на 20 000 грн.