Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
13.3. Методика оцінки ефективності управління матеріальними ресурсами на будівництві : Управління ресурсами та витратами. Навчальний посібник : Бібліотека для студентів

13.3. Методика оцінки ефективності управління матеріальними ресурсами на будівництві


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 

магниевый скраб beletage

Підвищення ефективності виробництва — одна з важливіших умов успішного розвитку економіки країни.

Слово «ефект» походить від латинського «effectus» (дія), в той час як термін «ефек-тивний» означає — дієвий, той, який дає кращі результати.

«Ефективність» як наукове поняття безпосередньо пов’язано з такими поняття-ми, як економічність і продуктивність.

Дослідження ефективності виробництва в будь-якій з галузей вимагає визначен-ня системи взаємопов’язаних понять, на основі яких може бути побудована методо-логія, окреслене коло проблем і принципи такого дослідження.

За загальним визначенням ефективність — це відношення корисного результату до витрат на його отримання.

Перехід на ринкові відносини принципово по-новому ставить питання щодо управління підприємством та вимагає впровадження нових механізмів, які б дозво-лили ефективно працювати. В умовах ринку підприємство самостійно повинне ви-значити асортимент послуг, ціни, контрагентів, ринки збуту, а головне — перспек-тиву свого розвитку, здатність стабільно функціонувати, визначати пріоритетні цілі, координувати виконання поставлених задач, навчати персонал та добиватись ефек-тивних результатів своєї діяльності. Стійке положення на ринку товарів та послуг можна розглядати як наслідок грамотного управління всією сукупністю виробничо-технічних та організаційно-економічних показників, які визначають результати його діяльності.

Загальногосподарська ситуація, яка склалась тепер в Україні, однаково неспри-ятлива для всіх підприємств, незалежно від форми власності. Вони працюють в рам-ках одного податкового законодавства, при однакових процентних ставках на ринку позичкових капіталів, при постійному зростанні цін на паливно-енергетичні ресурси, транспортні тарифи тощо. Але у одного підприємства справи йдуть краще, а у іншого

Тема 13. Особливості управління ресурсами і витратами в будівництві

гірше. Краще там, де керівництво має перспективу розвитку, використовує методи стратегічного планування та прогнозування.

Для комплексної оцінки в умовах виробництва, стабільної роботи підприємства була розроблена економіко-математична ймовірнісна модель, для побудови якої були розв’язані такі задачі.

—        сформовано блок показників, які характеризують сталу роботу підприємства, проведено їх якісний та кількісний аналіз;

—        розроблено формалізовані методи оцінки моделювання показників сталості;

—        проаналізовано вплив статистичних характеристик економічних показників на ймовірнісні характеристики інтегральних показників сталості підприємства;

—        запропоновано пропозиції щодо управління показниками, які впливають на стабільну роботу підприємства.

На підставі проведених досліджень була сформована система, яка включає 43 по-казники, за допомогою яких можна всебічно оцінити економічну діяльність підпри-ємства. Для цілей моделювання сталої роботи з такої великої кількості показників були синтезовані два інтегральні, які є результуючими та агрегують в собі всі аспекти господарсько-фінансової діяльності. Такими показниками визначені рентабельність продукції (РП) та рентабельність капіталу (РК). Перевагу саме їм було віддано тому, що вони відповідають на ті запитання, які найбільше цікавлять керівництво підпри-ємства:

—        наскільки прибуткова продукція, яку виробляє підприємство;

—        наскільки ефективно використовуються кошти, вкладені у виробництво.

При визначенні чисельних значень меж інтервалу стійкості для інтегральних по-

казників РП та РК було проведено статистичний аналіз діяльності 20 будівельних підприємств Полтавського регіону за 4 роки. На першій стадії аналізу були виключе-ні підприємства з градієнтом зміни рентабельності понад 20% за рік — як несталі. Ви-бір 20-процентного градієнта обумовлено співставленням зміни рівня рентабельнос-ті за рік із середніми значеннями РП та РК. Для підприємств, що залишилися, були побудовані графіки зміни досліджених показників по роках, обчислені їх середньо-арифметичні значення та нормований стандарт (середньоквадратичне відхилення). Обмежившись 95-процентним довірчим інтервалом зміни інтегральних показників рентабельності, визначили параметри меж стійкості для будівельних підприємств Полтавського регіону, які склали: РП = 10-25%; РК = 5-12%. Якщо отримані значен-ня підсумкових показників РП та РК задовольняють користувача та попадають у за-дані межі, то підприємство, що аналізується — стійке. Якщо одне значення чи обидва не потрапляють у довірчий інтервал, то підприємство нестійке і необхідно запровади-ти заходи щодо управління виробництвом для стабілізації його економічного стану. З метою розробки рекомендацій щодо підвищення сталої роботи будівельного підприємства в конкретний період часу необхідно побудувати розподіл щільностей та імовірностей РП та РК в дескриптивному або предикативному режимі аналізу. Значення математичних очікувань М(РП) і М(РК), отримані в дескриптивному ре-жимі, повинні співпадати з точністю до похибки обчислень з фактично отриманими при детерміністичному розрахунку даними:

РП = (ПР/ВР)* 100%;           (13.2)

РК = (ЧП/К)* 100%, (13.3)

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

де: ПР — прибуток, отриманий від реалізації основного виду продукції; ВР — виручка від реалізації; ЧП — чистий прибуток підприємства; К — капітал підприємства (сума балансу).

Всі інші статистичні характеристики — стандарт, асиметрія, ексцес, мода, ймо-вірність попадань в інтервал сталих значень РП та РК, слугують для аналізу ймовір-нісних характеристик стійкості та допомагають розробці управлінських рішень, які були б спрямовані на підвищення ймовірності сталої роботи підприємства. Аналіз пропонується здійснювати за структурно логічною схемою (рис. 13.5).

На схемі наведені загальні закономірності зміни статистичних характеристик ви-падкових значень показників з метою підвищення сталої роботи. Рекомендації, що дозволять здійснити зміну статистичних характеристик шляхом прийняття адекват-них керівних рішень, наведені в табл. 13.1 та 13.2.

Рис. 13.5. Блок-схема алгоритму керування показниками економічної стійкості будівельного підприємства

Статистичні характеристики РП, РК Закони розподілу імовірностей РП, РК

 

Аналіз значення математичного     очікування РП

1          '                       '           '                       >'

Менше

нижньої межі

інтервалу

стійкості         ні         Попадає в інтервал стійкості                       Більше

верхньої межі

інтервалу

стійкості

 

Тема 13. Особливості управління ресурсами і витратами в будівництві

Таблиця 13.1

Економічні показники діяльності будівельного підприємства, для яких можливе управління мінливістю (фрагмент)

 

№ з/п  Показник        Стратегія підприємства       Тактичні управлінські рішення керівника

1.         Фондоозб-роєність праці     1)         управління

рухом основних

виробничих засобів

2)         управління фак-

тичною чисельніс-

тю працівників          1. а) обновити основні та оборотні фонди; б) продати зайві засоби виробництва; в) списати основні засоби по зносу; г) здати основні засоби в оренду. 2. а) збіль-шити (зменшити) чисельність робітників; б) перевес-ти працюючих на неповний робочий тиждень (всіх, окремі бригади, робітників окремих спеціальностей); в) відправити працівників у неоплачувану відпустку.

2.         Коефіцієнт механізації          Зміна обсягів робіт, які виконують механізованим спо-собом    1. а)механізувати завантажувально-розвантажу валь-ні, малярні, покрівельні, столярні, опоряджувальні, роботи; б) автоматизувати підготовку бетонів та роз-чинів.

3.         Матеріа-лоємність БМР       Управління витра-тами підприємства      1) Ввести стимулювання за економне витрачання матеріальних ресурсів. 2) Дотримуватися нормати-вів витрачання матеріальних ресурсів. 3) Зменшити постійні витрати підприємства. 4) Поліпшити сис-тему контролю якості продукції, виключити брак. 5) Виключити зриви договірних зобов’язань, щоб не платити штрафи, пені, неустойки. 6) Знижувати на-кладні витрати.

4.         Коефіцієнт плинності працівни-ків            Поліпшити мо-тивацію праці на підприємстві     1. а) поліпшити соціальні, виробничі, побутові умо-ви праці; б) поліпшити організацію виробництва; в) поліпшити матеріально-технічне забезпечення ви-робництва.

5.         Ресурсо-віддача        Підвищення ефек-тивності викорис-тання капіталу підприємства        1.         а) збільшити обсяги БМР; б) отримати аудитор-

ський висновок щодо платоспроможності замовника.

2.         а) спрямування прибутку на розвиток виробницт-

ва; б) управління дивідендною політикою; в) випуск

цінних паперів; г) залучення інвесторів щодо пайової

участі в капіталі підприємства, д) залучення коштів

на збільшення капіталу (позички, дотації, лізинг

тощо).

6.         Коефіцієнт співвідно-шення де-біторської та креди-торської заборгова-ності Проводити моніто-ринг, аналіз стану співвідношення дебіторської та кредиторської за-боргованостей 1. а) заключати договори з контрагентами після ре-тельного вивчення їх платоспроможності; б) по-ліпшити фінансову дисципліну; в) продавати дебі-торську заборгованість (факто-ринг); г) оформляти дебіторську заборгованість векселями. 2. а) скласти графік погашення кредиторської заборгованості; б) не допускати застосування до підприємства еконо-мічних санкцій; в) підтримувати визначене забезпе-чення кредиторської заборгованості з урахуванням стану дебіторської заборгованості; г) по можливості проводити політику розумної відстрочки сплати бор-гів.

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

Таблиця 13.2

Управління найбільш ймовірними значеннями економічних показників (фрагмент)

 

№ з/п

1. 2.

3.

4          Найменування по-казника  Можливе управ-ління модою без зміни границь Тактичні управлінські рішення керівника

 

            Коефіцієнт меха-нізації         так       а) автоматизувати підготовку бетонів та роз-чинів; в) змінити питому вагу окремих видів робіт.

 

            Число фактично відпрацьованих одним робітником днів у році           так       а) своєчасно формувати «портфель замов-лень», забезпечити фронт робіт; б) поліпшити санітарно-гігієнічні умови праці; в) підвищити трудову дисципліну, зараховувати її виконан-ня в системі матеріального стимулювання; г) збільшити (зменшити) кількість працюючих; д) перевести на неповний робочий тиждень.

 

            Коефіцієнт вико-ристання виробни-чих потужностей   так       а) поновити фонди; б) здати (взяти) ОВФ в оренду або лізинг; в) збільшити (зменшити) чисельність працюючих.

 

            Коефіцієнт кон-центрації позичко-вого капіталу  так       а) випустити цінні папери; б) залучати інвесто-рів до пайової участі в капіталі; в) залучати ко-шти на збільшення капіталу (кредити, дотації, бюджетне фінансування тощо).

Необхідно звернути увагу на ряд особливостей ймовірнісного аналізу економіч-ної стійкості, які були визначені в процесі моделювання. Стале будівельне виробни-цтво підприємства не завжди є високоефективним і не завжди має високі показники рентабельності. Більш того, в процесі аналізу було виявлено, що високорентабельні підприємства, як правило, знаходяться або на початку життєвого циклу, або не стійкі. Тому можна зробити висновок, що будь-яке високорентабельне підприємство є ви-сокоризикованим. На цьому висновку базуються запропоновані рекомендації щодо підвищення рентабельності роботи підприємства з очікуваними М(РП) та М(РК) менше нижньої межі стійкості. Збільшення коефіцієнта варіації групи показників пов’язане, як правило, із збільшенням переліку робіт та послуг, що виконуються бу-дівельним підприємством.

В цілому досвід практичного застосування алгоритму управління ймовірнісними характеристиками показників стійкості будівельного підприємства показав доціль-ність та практичну цінність запропонованої методики [27].

Питання досягнення рівноваги економіки будь-якого підприємства є однією з важливих цілей його розвитку. Тільки економічна стійкість забезпечує стабільне функціонування виробництва, його подальший ріст та прибутковість. Слід зауважи-ти, що проблема економічної рівноваги розгляд-далася, зазвичай, на макрорівні, тоб-то дослідження проводились для держави та галузі. Праці щодо рівноваги економіки підприємства майже відсутні. На сьогодні ще не сформована вичерпна теоретична база поняття економічної рівноваги, а це не дозволяє підійти до практичного вирі-шення проблеми.

Тема 13. Особливості управління ресурсами і витратами в будівництві

Дослідження цієї проблематики надали можливість авторам запропонувати на-ступне визначення рівноваги економіки підприємства, яке враховує системний під-хід і має принципове значення щодо практичного застосування цього поняття.

Рівновага економіки підприємства як системи — це стан, при якому обсяг вироб-ництва продукції формується відповідно до коефіцієнта рівноваги попиту та пропо-зиції, що діє на макрорівні.

Поряд з цим встановлено, що між динамічними величинами попиту та пропозиції існує функціональна залежність, яка виражається коефіцієнтом рівноваги.

Для подальшого аналізу використовується модифікована функція попиту Кейн-са такого вигляду:

С = a + bxY,   (13.4)

де: С — попит, прирівняний до інвестицій замовника по Полтавській обл.;

a — автономне споживання, що дорівнює капіталовкладенням підрядника;

Y — виробництво, в даному випадку — обсяги будівельно-монтажних робіт по га-лузі;

Ь — коефіцієнт, ще характеризує взаємозв’язок між рівноважними виробництвом та попитом.

Ця функція потребує введення певних обмежень, без яких вона не зможе охарак-теризувати рівновагу економічної системи.

По-перше, усі змінні, що введені в модифікований варіант функції попиту, від-носяться до одного періоду часу, тобто є можливість їх зіставлення. Це стосується розміру інвестицій замовника та підрядника і зумовлюється специфікою будівельної галузі. Дійсно, за даними статистичних звітів КБ-1 і КБ-2 неможливо прослідкувати стан введення з дію об’єктів капітального будівництва, відображення одних й тих са-мих об’єктів на балансах підрядника та замовника й своєчасність фінансування капі-тального будівництва в поточному періоді.

Це обмеження необхідне, оскільки без нього неможливо побудувати динамічну модель рівноваги економіки підприємства.

По-друге, припускається, що підприємство бере участь у формуванні сукупного будівельного продукту галузі в межах питомої ваги власних показників економічної діяльності до показників галузі.

По-третє, національна економіка саморегулюється, тобто елементи державного втручання виключені.

Модель економічної рівноваги будівельної галузі і підприємства розроблена на базі даних Полтавського обласного управління статистики та статистичних звітів до-сліджуваного підприємства.

Алгоритм розрахунків передбачає, в першу чергу, знаходження коефіцієнта ма-кроекономічної рівноваги з використанням відомих обсягів інвестицій замовника та підрядника, а також обсягів будівельно-монтажних робіт за формулою:

, С-а

Ь =      .           (13.5)

Y

Величини коефіцієнта макроекономічної рівноваги за останні 5 років дозволи-ли створити динамічний ряд Ь . Значення коефіцієнта рівноваги коливалися в меж-ах 2,21827 — у 1996 р. та 2,88663 — у 2000 р., при цьому спостерігалася тенденція

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

до збільшення значення коефіцієнта рівноваги. На наступному етапі розрахунків, який має принципове значення, коефіцієнт макроекономічної рівноваги було пере-несено на модель економіки підприємства. Для цього знайдено питому вагу обсягів будівельно-монтажних робіт в галузі, яка використана для визначення інвестицій замовника. Таким чином, отримано величину рівноважного попиту на продукцію досліджуваного підприємства. Знайшовши величину рівноважного попиту і підста-вивши його в функцію попиту разом з фактичними капіталовкладеннями нашого підприємства зі значенням коефіцієнта рівноваги, отримуємо значення рівноважного обсягу будівельно-монтажних робіт для модельованого підприємства:

С' — а.

Y'=      9^EL,  (13.6)

Ь

де: У' — обсяги будівельно-монтажних робіт підприємства;

С' — частина попиту, що припадає до підприємства;

аФакт — фактичне капіталовкладення підрядника;

Ь — коефіцієнт макроекономічної рівноваги.

Використовуючи дані по галузі і питому вагу обсягів будівельно-монтажних робіт підприємства, знаходимо рівноважний обсяг капіталовкладень підприєм-ства. Підставивши отримане значення у функцію попиту разом з відомими зна-ченнями рівноважних обсягів будівельно-монтажних робіт і попиту на продукцію підприємства за формулою, отримали значення коефіцієнта рівноваги Ь' для під-приємства:

С' -а

Ь' =      Ф^ .     (13.7)

У

Значення коефіцієнта рівноваги для підприємства коливалися від 2,34599 у 1996 р. до 3,00071 у 2000 р., при цьому ця динамічна величина має такі ж властивості, як і коефіцієнт рівноваги для галузі.

Отримані значення коефіцієнтів не дають змоги повністю охарактеризувати стан рівноваги.

Тому знайдемо динамічну величину А, яка характеризуватиме відхилення фак-тичних обсягів будівельно-монтажних робіт від рівноважних:

A = Уфакт - Y' - НБ , (13.8)

де: A — відхилення від стану рівноваги;

Уфакт — фактичний обсяг будівельно-монтажних робіт на підприємстві; У' — рівноважний обсяг будівельно-монтажних робіт на підприємстві; НБ — обсяг незавершеного будівництва.

Отримані значення синтетичної величини А коливалися від +114,187 у 1996 р. до +79,9585 у 2000 p., що свідчить про стійкий стан нерівноваги, при цьому підпри-ємство виробляє надлишковий обсяг продукції, на яку відсутній попит.

Методологія знаходження коефіцієнта рівноваги, яка пропонується авторами, дозволяє, виходячи з особливостей статики ринку, визначити власну виробничу про-граму підприємства, яке бере участь у формуванні суспільного продукту в галузі. Саме використання коефіцієнта рівноваги дозволяє вирішити ключове питання для

Тема 13. Особливості управління ресурсами і витратами в будівництві

будь-якого виробника: «Скільки необхідно виробити продукції, для того, щоб її по-вністю зміг спожити ринок?».

Виникає питання: «А чи можливе досягнення рівноваги в часовій перспективі?». Для відповіді на дане запитання, виходячи з властивостей функції попиту і базую-чись на отриманих результатах, використано математичні засоби для прогнозування значень синтетичних і фактичних показників, які визначають стан рівноваги під-приємства. Стратегія досягнення рівноваги базується на негативній динаміці вели-чини Д причому A —>■ -co. Це означає, що ми можемо знайти певний момент часу, коли продукція підприємства буде повністю споживатися. Тобто з’являться підстави для нарощення обсягів виробництва і економічного зростання в умовах динамічної економічної рівноваги системи підприємства. Отже, базуючись на сформульованих принципах, побудовано модель стратегії досягнення рівноваги.

Ця модель базується на прогнозі фактичних та синтетичних параметрів стану рів-новаги, які були наведені вище.

Для цього використали математичні методи, зокрема методологію побудови трендів, яка базується на виведенні залежностей в статистичній сукупності. Авто-ри використали лінійний тренд, який описується звичайним лінійним рівнянням виду у = kx + D. Звичайно, можна було б використати й інші тренди, зокрема полі-номінальний, логарифмічний, степеневий тощо, але ми не бачимо в цьому потреби, у зв’язку з нагромадженням самої стратегічної моделі досягнення рівноваги. Для цього ми побудували тренди на 10 років вперед.

Проведені розрахунки показали, що всі отримані прогнозні дані змінюються за лінійним законом. Значення коефіцієнта рівноваги Ь' лінійно зростає від 2,99389 у 2001 р. до 4,15889 у 2010 p., а значення рівноважних обсягів будівельно-монтажних робіт та Д для підприємства лінійно спадають. Крім того важливим результатом по-будови стратегічної моделі є досягнення у період з 2005 по 2006 pp. нульового зна-чення Д. Це означає, що в 2006 р. на продукцію підприємства з’явиться додатковий попит і буде можливим нарощування обсягів виробництва. Тобто, саме в цей пе-ріод система підприємства досягне стану рівноваги. При цьому рівноважні обсяги будівельно-монтажних робіт будуть знаходитися в межах 2070-2090 тис. грн при іс-нуючому рівні капіталовкладень.

У процесі досліджень був розроблений новий методологічний підхід до практич-ного використання принципу рівноваги в економічному аналізі, а також застосуван-ня його результатів у діяльності підприємства [28].

Проблема раціонального використання матеріальних ресурсів набуває все біль-шої актуальності. У зв’язку з цим виникає необхідність в розробці спеціальних мето-дик по оцінці їх ефективного використання.

В той час, як різні галузі споживають чисельні і різні види матеріальних ресурсів, для визначення ефективності їх використання необхідно і підходити диференційо-вано, тобто розрахунки слід проводити для групи підприємств однієї галузі або під-галузі, які випускають аналогічну продукцію.

Фактори, що впливають на показники раціонального використання, можна роз-ділити на дві групи. Перша група — об’єктивні фактори, що визначають умови робо-ти підприємства. До таких факторів відносяться: розташування підприємства, його близькість до джерел сировини і матеріалів, вік підприємства і т. ін. Друга група — це регулюючі фактори, які залежать від роботи самого колективу підприємства: фактори,

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

що характеризують технічний рівень продукції, фактори технології виробництва і організаційно-економічні фактори.

Ефективність використання матеріальних ресурсів визначається з метою:

—        прийняття рішень з питань організації економії ресурсів і розробки шляхів їх раціонального використання;

—        контролю за величиною затрат на їх придбання і зберігання;

—        об’єктивної оцінки стану споживання ресурсів в основному і допоміжному ви-робництвах.

Ефективність використання матеріальних ресурсів необхідно відображати в кількісних співвідношеннях. Таким чином, можна вивести спеціальну систему по-казників, яка відображала б використання матеріальних ресурсів через прості число-ві залежності.

Одним з головних показників ефективності використання матеріальних ресурсів у будівництві є коефіцієнт використання матеріалу, який можна відобразити в фор-мулі:

К„ „ = -=;        хУМ,   (13.9)

/ і         м

де: М — маса складової частини виробу;

М — маса матеріалу, що витрачений на виготовлення складової частини виробу.

м

Споживання матеріальних ресурсів характеризується їх загальною і питомою ви-тратою.

Загальна витрата матеріальних ресурсів — це споживання окремих видів або разом взятих матеріальних ресурсів на виконання всієї виробничої програми у звітному періоді. Загальна витрата матеріальних ресурсів враховується в натураль-ному виразі; сумарна витрата різних видів матеріальних ресурсів — у вартісному виразі.

Питомою витратою т конкретного виду ресурсів називається їх середня витрата на одиницю виробленої річної продукції. Її визначають діленням всієї кількості мате-ріальних ресурсів, витрачених на виробництво даної продукції у звітному періоді МР, на кількість річних одиниць цієї продукції Q

m =MP/ Q.      (13.10)

Можна також розраховувати питому витрату матеріальних ресурсів на одиницю споживчої властивості однотипної продукції т' за формулою:

т

(^m1xq1)/Q1 , (13.11)

де m1 — питома витрата матеріальних ресурсів на одиницю продукції;

q1 — кількість одиниць даної продукції, виробленої в даному періоді;

Q1 — загальний об’єм споживчої властивості продукції, виробленої у звітному періоді.

До узагальнюючих показників відносяться матеріалоємність; матеріаловіддача; коефіцієнт співвідношення темпів росту обсягу виробництва і матеріальних затрат; питома вага матеріальних затрат у собівартості продукції; коефіцієнт використання матеріалів.

Тема 13. Особливості управління ресурсами і витратами в будівництві

З прискоренням науково-технічного прогресу, зниження матеріало-ємності ви-робництва в результаті дієвого управління матеріальними ресурсами стає важливим фактором підвищення його ефективності. Скорочення загальних затрат на предмети праці стало одним з головних напрямів розвитку сучасних продуктивних сил.

Матеріалоємність продукції являє собою величину затрат матеріальних ресурсів на виробництво одиниці продукції або робіт. Це визначення в самому загальному вигляді характерне для будь-якого рівня управління. Матеріалоємність товарної продукції яв-ляється узагальнюючим вартісним показником і представляє величину матеріальних затрат на одну гривню товарної продукції підприємства, об’єднання, підгалузі, галузі:

МЕ = МЗ / ВП,           (13.124)

де: ME — матеріалоємність продукції;

МЗ — матеріальні затрати на виробництво продукції; ВП — вартість виробленої продукції.

Причому аналіз даного показника необхідно проводити в такій послідовності: для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів застосову-ється система узагальнюючих і особистих показників:

•          встановлюється загальна оцінка рівня матеріалоємності продукції;

•          проводиться аналіз зміни матеріалоємності по елементах затрат;

•          аналізується зміна матеріалоємності важливіших виробів;

•          визначається вплив на матеріалоємність основних факторів;

•          визначається виконання завдання по зниженню норм витрат матеріалів.

Для визначення залежності матеріалоємності від різних факторів рекомендуєть-ся використати лінійну функцію вигляду:

Y = a0+a1x1+a2x2+... + anxn,           (13.13)

де: У— матеріалоємність, грн; а0 — вільний член рівняння; a1, а2 ... ап — коефіцієнти регресії; x1, х2 ... хп — фактори, що впливають на матеріалоємність.

Матеріаловіддача визначається діленням вартості виробленої продукції на суму матеріальних затрат. Цей показник характеризує віддачу матеріалів, тобто скільки вироблено продукції з кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів (сировини, ма-теріалів, палива, енергії й т. ін.):

МО = ВП / МЗ.          (13.14)

Коефіцієнт співвідношення темпів росту обсягів виробництва і матеріальних за-трат визначається відношенням індексу валової або товарної продукції до індексу ма-теріальних затрат. Він характеризує у відносному виразі динаміку матеріаловіддачі і одночасно розкриває фактори її зростання.

Питома вага матеріальних затрат у собівартості продукції нараховується відно-шенням суми матеріальних затрат до повної собівартості виробленої продукції. Ди-наміка цього показника характеризує зміну матеріалоємності продукції.

Коефіцієнт матеріальних затрат являє з собою відношення фактичної суми мате-ріальних затрат до планової, перерахованої на фактичний обсяг випущеної продукції.

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

Він показує, наскільки економно використовуються матеріали у процесі вироб-ництва, чи немає їх перевитрати у порівнянні з встановленими нормами. Якщо ко-ефіцієнт більше одиниці, то це свідчить про перевитрату матеріальних ресурсів на виробництво продукції, і навпаки, якщо менше одиниці, то матеріальні ресурси ви-користовувалися більш економно.

До узагальнюючих показників також відноситься прибуток на гривню матеріаль-них затрат — це найбільш узагальнюючий показник ефективності використання ма-теріальних ресурсів. Визначається діленням суми отриманого прибутку від основної діяльності на суму матеріальних затрат. Підвищення рівня цього показника позитив-но характеризує роботу підприємства. В процесі аналізу необхідно вивчити динаміку даного показника, виконання плану по його рівню, провести міжгосподарські порів-няння і встановити фактори зміни його величини.

Підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів обумовлює ско-рочення матеріальних затрат на виробництво продукції, зниження її собівартості і зростання прибутку.

Технологія будівельного виробництва характеризується цілим рядом факторів, до яких можуть бути віднесені і основні характеристики технологічності конструк-ції, такі як трудоємність виробу, технологічна собівартість і рівні технологічній кон-струкції по трудоємності і технологічної собівартості.

Ефективність використання матеріальних ресурсів будівельних організацій ха-рактеризується рядом показників. Одним з них може бути показник фондомісткості будівельно-монтажних робіт по оборотних засобах (ФУ ), який відображається фор-мулою:

ФУ = Ф / О,   (13.15)

де Ф — оборотні засоби будівельної організації; О — об’єм будівельно-монтажних робіт.

Чим нижче показник, тим ефективніше функціонує будівельна організація. Для характеристики діяльності будівельної організації важливо також розраховувати особливі показники фондомісткості, тобто питомі розміри окремих матеріалів (мета-лу, цементу, лісоматеріалів) на 1 гривню виконаних будівельно-монтажних робіт, і порівнювати їх з нормативними.

Коефіцієнт обертання оборотних засобів визначається відношенням обсягу ви-конаних і оплачуваних будівельно-монтажних робіт до суми середнього залишку оборотних засобів. Середні залишки оборотних засобів (нормовані і ненормовані) визначаються шляхом складання половини їх залишків на початок і кінець звітного періоду і фактично залишків на перше число всіх подальших місяців звітного періоду і ділення отриманої суми на кількість місяців у звітному періоді.

Тривалість одного обороту матеріальних ресурсів у днях ( Т) визначається за фор-мулою:

Т = Ф х Д / О,            (13.16)

де Д — число днів у періоді, за який визначається обіговість ресурсів.

Коефіцієнт обіговості і тривалість одного обороту всіх засобів являються загаль-ними показниками обіговості оборотних засобів. Поряд з ними розраховують особисті показники (по окремих елементах цих засобів). В результаті даних розрахунків визнаТема 13. Особливості управління ресурсами і витратами в будівництві

чається частка кожного елементу в загальній тривалості обороту оборотних засобів бу-дівельної організації і відповідно розмір вивільнених (додатково залучених) оборотних засобів у зв’язку з прискоренням (уповільненням) їх обіговості по кожному елементу. До факторів, що впливають на показники ефективності використання матеріаль-них ресурсів у будівництві, відносяться:

—        скорочення складських матеріальних запасів і тривалості виробничого циклу (що має велике значення для зменшення розмірів незавершеного будівництва);

—        зміцнення платіжної дисципліни;

—        регулювання розміру плати за нормовані оборотні засоби та ін.

Скорочення складських матеріальних ресурсів можна добитися створенням раці-ональної системи матеріально-технічного забезпечення будівництва, забезпеченням збереженості і економії матеріальних ресурсів.

Зменшення тривалості виробничого циклу, тобто часу з моменту надходження будівельних матеріалів і конструкцій до моменту закінчення будівництва об’єкта, можна досягти за рахунок скорочення кількості об’єктів, які перебувають у процесі будівництва, впровадження досягнень НТП в галузі виробництва будівельних мате-ріалів і конструкцій, технології, організації та управління будівництвом.

Зміцнення платіжної дисципліни, перехід на розрахунок за повністю готовий об’єкт сприяють прискоренню обіговості засобів у сфері обороту, вивільненню з обігу значної частини матеріальних ресурсів підприємства. Справа в тому, що із-за невиконання виробничої програми і завдань по зниженню собівартості будівельно-монтажних робіт будівельні організації, не маючи в наявності фінансових ресурсів, не можуть оплатити строкові рахунки. При цьому в окремі періоди часу ці суми до-сягають значних розмірів, що уповільнює обіговість оборотних засобів.

На величину показника обіговості оборотних засобів впливає також рівень цін і, внаслідок, при співставленні показників обіговості за роками необхідно нівелювати вплив ціноутворюючого фактора.

Іншим, не менш важливим фактором прискорення обіговості оборотних засобів, являється зниження собівартості будівельно-монтажних робіт, що може бути досяг-нуто шляхом більш раціонального використання виробничих запасів, скорочення накладних витрат, застосування прогресивних будівельних конструкцій підвищеної заводської готовності, ліквідації непродуктивних втрат робочого часу. Важливішим резервом прискорення обіговості оборотних засобів слугує скорочення обсягів неза-вершеного будівельного виробництва і запасів невстановленого обладнання.

Значна роль у системі заходів по скороченню наднормативних запасів відводить-ся економічним важелям. Перехід до розрахунків по готовій продукції і ліквідація системи авансування дозволяють створити умови, при яких будівельні організації будуть максимально зацікавлені в концентрації матеріальних, трудових і фінансових ресурсів на пускових будівлях.

Нові умови господарювання, на які перейшли всі будівельні організації, вима-гають від кожної організації суворого дотримання планової і договірної дисципліни при використанні нормованих виробничих запасів, недопущення необґрунтованого накопичення наднормативних товарно-матеріальних цінностей і, як наслідок, при-скорення обіговості ресурсів.

Покращання використання матеріальних ресурсів будівельними організаціями залежить як від зовнішніх, так і від внутрішніх факторів.

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

Так, до зовнішніх, що не залежать від самих будівельних організацій, факторів, що справляють вплив на використання оборотних засобів, відносяться:

—        неухильне дотримання встановленого порядку усунення допущених недоліків власних і прирівняних до них виробничих запасів;

—        форми і стан матеріально-технічного постачання будівельних організацій;

—        рівень плати за фонди і ступінь взаємозв’язку її з госпрозрахунковими інтер-есами будівельних організацій;

—        своєчасність доведення до будівельних організацій завдань по залученню в господарський обіг невикористаних і наднормативних запасів товарно-мате-ріальних цінностей і організація контролю за їх виконанням;

—        вплив кредитно-розрахункового механізму на ефективність і використання матеріальних ресурсів будівельними організаціями;

—        рівень відповідальності замовників і проектно-пошукових організацій за ефек-тивне використання капітальних вкладень;

—        дотримання договірних умов субпідрядними будівельно-монтажними і тран-спортними організаціями;

—        стан матеріального і морального стимулювання ефективного використання матеріальних ресурсів.

До внутрішніх, що залежать від самих будівельних організацій, факторів поліп-шення використання матеріальних ресурсів можна віднести:

—        стан економічного аналізу господарсько-фінансової діяльності в самій буді-вельній організації;

—        дотримання вимог науково-обґрунтованого нормування матеріальних ресурсів на основі розробки і здійснення заходів по покращанню господарсько-фінансової діяльності (удосконалення організації будівництва і впровадження передової тех-нології в будівництві) виробництва, застосування нових прогресивних й дешевих матеріалів і конструкцій, скорочення термінів і дотримання ритмічності будів-ництва, зниження норм витрат матеріальних цінностей і електроенергії, впрова-дження і дотримання виробничо-технологічної комплектації, удосконалення роз-рахунків з постачальниками і замовниками, прискорення документообігу і т. ін.);

—        впровадження бригадного госпрозрахунку та ін.

Схему факторної системи матеріалоємності продукції див. рис. 13.6.

Кращому використанню матеріальних ресурсів будуть також сприяти вжиті за-ходи по підвищенню ролі підприємств-замовників за стан справ у капітальному бу-дівництві і проектно-пошукових організацій за своєчасне забезпечення будівництва якісною проектно-кошторисною документацією. Частково це призводить до концент-рації капітальних вкладень, кращого забезпечення об’єктів усіма видами ресурсів, що дозволить скоротити терміни тривалості будівництва і знизити обсяги незавершено-го будівельного виробництва.

Не менш важливе значення має реалізація внутрішніх факторів, що в цілому за-лежать від самих будівельних організацій. Насамперед потрібно підвищити рівень економічної і організаційної роботи по управлінню матеріальними ресурсами.

Таким чином, зростання масштабів виробництва, перехід економіки на переваж-но інтенсивний шлях розвитку, виникнення факторів, що ускладнюють її розвиток, викликають необхідність підвищення рівня господарювання шляхом використання системи показників при оцінці ефективності використання матеріальних ресурсів будівельних підприємств.

Тема 13. Особливості управління ресурсами і витратами в будівництві

 

Загальна матеріаловіддача або матеріалоемність

Структура виробництва продукції

           

 

            |

 

Часткова матеріалоємність і-х видів продукції

           

 

Питома матеріалоємність і-х видів продукції

           

 

           

Відпускні ціни на продукцію

 

           

_

_

           

           

Кількість спожитих матеріалів на випуск одиниці продукції

           

Прогресивність норм витрат матеріалів

Зміна норм витрати

Якість сировини і матеріалів

Відходи і втрати сировини і матеріалів

Техніка і технологія виробництва

Ціна придбання

Рецептура сировини

Заготівельні витрати

Транспортні витрати

Ціни на сировину і матеріали

           

            Інфляційні процеси

                       

 

           

            Ринки сировини

 

           

            Якість сировини

           

_          Відстань

перевезення

Вид транспорту

Тарифи на

послуги транспорту

Рис. 13.6. Схема факторної системи матеріалоємності продукції

Отже, оцінка ефективності — це підхід, який дозволяє комплексно і більш повно оцінити результат, форму і зміст певної діяльності.

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства