Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
13.2. Механізм управління матеріальними ресурсами : Управління ресурсами та витратами. Навчальний посібник : Бібліотека для студентів

13.2. Механізм управління матеріальними ресурсами


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 

Загрузка...

Вагомою частиною виробничих витрат є матеріально-грошові витрати. В процесі прийняття господарських рішень важлива роль відводиться управлінню матеріаль-ними ресурсам. Основні задачі управління матеріальними ресурсами на рівні держа-ви полягають в наступному:

—        визначення стратегії і технології переміщення матеріальних ресурсів;

—        забезпечення відповідності матеріальних та інформаційних потоків;

—        розробка правових і економічних методів регулювання формування, залучен-ня і використання матеріальних ресурсів.

Завданням системи управління на мікро- і макрорівні є вивчення складових під-систем, які безпосередньо впливають на ефективність управління матеріальними ре-сурсами.

Управління матеріальними ресурсами спрямовано на:

—        забезпечення безперебійного виробничого процесу;

—        ритмічний процес виконання робіт;

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

—        організацію чіткої і налагодженої роботи підприємств, які постачають сирови-ну і матеріали;

—        технічне удосконалення виробництва на основі використання досягнень науки і техніки.

Сучасна практика управління матеріальними ресурсами в будівельній галузі свідчить про те, що, з одного боку, підприємства відчувають дефіцит майже всіх ви-дів матеріальних ресурсів, а з іншого — спостерігається значне збільшення виробни-чих запасів. Для того, щоб визначити і ввести в дію резерви використання матеріаль-них ресурсів, необхідно перейти до рішення наступної задачі — визначити, що буде об’єктом управління матеріальними ресурсами.

У визначенні сутності і змісту матеріальних ресурсів в наукових підходах немає єдності думок. Протягом тривалого часу дискусійним вважається питання про те, що саме включати в термін «матеріальні ресурси» — засоби праці і предмети праці або тільки предмети праці. М. Д. Фасоляк [1], К. А. Смірнов [2], Ю. І. Рижиков [3], В. А. Са-кович [4], Г. Я. Шахова [5] обґрунтовують матеріальні ресурси як предмети праці, так і засоби праці. На думку М. Д. Фасоляка, до складу матеріальних ресурсів потрібно включати всі засоби виробництва, а не лише предмети праці. О. М. Гаджинський [6], Ю. М. Неруш [7], В. М. Дегтяренко [8], О. І. Михайлова [9], Л. Б. Миротін [10] обґрун-товують матеріальні ресурси як предмети праці: сировина, основні і допоміжні матері-али, напівфабрикати, комплектуючі вироби, паливо, запасні частини, тобто виробничі запаси, що призначені для будівництва, реконструкції та відновлення. В авторському баченні матеріальні ресурси в будівництві є виробничі запаси, які переносять свою вартість повністю на збудований (реконструйований, відновлений) об’єкт. Засоби праці в будівництві мають свою первісну вартість, яка відновлюється через аморти-заційні відрахування. Справедлива вартість засобів виробництва залежить від строку використання і формується на основі первинної вартості за мінусом амортизаційних відрахувань. Ліквідаційна вартість створюється в результаті списання основних засо-бів праці. Таким чином, визначення матеріальних витрат в будівництві необхідно роз-глядати з точки зору перенесення їх вартості на новостворену вартість об’єкта.

Матеріальні ресурси в будівництві можливо класифікувати за такими напряма-ми: нове будівництво, реконструкція, відновлення.

В науковій думці розрізняють різні тлумачення стосовно об’єкта управління ма-теріальними ресурсами.

М. І. Бім-Бад [11], С. Р. Мікіт’янц [12], М. Д. Фасоляк [1] розглядають управ-ління матеріально-технічним постачанням на макрорівні. На їх думку, управління матеріально-технічним постачанням — цілеспрямована діяльність планових і адмі-ністративних органів по забезпеченню галузей народного господарства (спожива-чів) усіма необхідними видами матеріальних ресурсів. Згідно з даним визначенням, управління матеріально-технічним постачанням здійснюється в макроекономіч-них моделях шляхом побудови міжгалузевих балансів оптимальних господарських зв’язків. Таке трактування може бути прийнятне для планової економіки. На сьогод-нішній день функцію матеріально-технічного постачання підприємств можуть реалі-зувати постачальницькі організації, функціонування яких відбувається в ринковому середовищі, а це, в свою чергу, дозволяє зробити підприємству вибір: використати послуги постачальницьких організацій або самим здійснювати, й, відповідно, і управ-ляти процесом постачання.

Тема 13. Особливості управління ресурсами і витратами в будівництві

Е. С. Хазанович [13], Б. К. Плоткін [14], І. А. Рабинович [15] розглядають управ-ління матеріально-технічним постачанням на мікрорівні, тобто на рівні самого під-приємства. Так, на думку І. А. Рабиновича, «управління матеріально-технічним по-стачанням майже повністю зводиться до управління рухом матеріальних ресурсів. Основний зміст цього процесу полягає у визначенні потреб в матеріальних ресурсах, плановому їх розподілу, встановленні прямих зв’язків з постачальниками, організації просторового переміщення матеріальних ресурсів з сфери виробництва в сферу ви-робничого споживання» [15].

Як об’єкт управління матеріально-технічне постачання сприймає управлінську взаємодію й здійснює зворотний зв’язок, тобто в ньому присутній людський фактор. Основний недолік цього об’єкта полягає в тому, що він використовується тільки для управління переміщенням матеріальних ресурсів у сферу виробничого споживання й не управляє ними у самій сфері виробництва.

Крім матеріально-технічного постачання одним з об’єктів управління матері-альними ресурсами можуть виступати й виробничі запаси. Автором запропонована структура виробничих запасів (ВЗ) як об’єкт управління (рис. 13.2).

Управлінські об’єкти першого порядку — це процеси заготівлі (постачання), ви-робництва і реалізації, другого — це конкретні стадії в процесі кругообігу. Пунктами пересування виробничих запасів будуть служити склади, служби, а також внутріце-хові підрозділи.

Виробничі запаси як об’єкт управління

Управляючі об’єкти першого порядку

ВЗ в процесі виробництва

ВЗ в процесі заготівлі

ВЗ в процесі виробництва

ВЗ в процесі реалізації

Наявність і управління ВЗ

Управляючі об’єкти другого порядку

Надходження ВЗ в процесі заготівлі

Нормування ВЗ

Реалізація ВЗ внутрі підприємства

 

ВЗ в процесі заготівлі

Запуск ВЗ у виробництво

Реалізація ВЗ

 

Рис. 13.2. Економічна структура виробничих запасів як об’єкт управління

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

Тобто виробничі запаси можна розглядати як єдиний об’єкт управління, а голов-ною метою такого управління на рівні підприємства буде їх ефективне використання на всіх стадіях кругообігу господарських засобів, а також відображення їх трансфор-мації в процесі створення нової вартості. Така структуризація виробничих запасів за рівнями управління дозволить більш точно конкретизувати цілі управління ними (рис. 13.3).

Із запропонованої схеми видно, що перший рівень відповідає головній цілі управ-ління виробничими запасами, другий — це безпосереднє управління за процесом кру-гообігу, третій — ціль управління за окремими етапами здійснюваних процесів.

Такий поділ дозволить дослідити питання управління матеріальними ресурсами ширше, відповідно до сучасних вимог щодо умов господарювання.

За даною ознакою — рівень управління виробничими запасами думки спеціа-лістів цієї галузі мають розбіжності. До представників першої підгрупи відносяться М. А. Нагапет’янц [16] і Ю. І. Рижиков [3], які наполягають на тому, що управлін-ня запасами полягає у встановленні моментів та обсягів замовлення на відновлен-ня їх і розподіл новоприбулої партії по нижчих ланках системи постачання. Тоб-то по вищезазначеному визначенню, управління запасами здійснювалось в галузі матеріально-технічного постачання, в період планової економіки. Зараз, це поло-ження можуть використати постачальницькі організації, але при умові, що розподіл знову прибулої партії буде здійснюватися по організаціям-замовникам матеріаль-них ресурсів.

Ефективне використання виробничих запасів

X

Ефективне використання ВЗ в процесі заготівлі

Ефективне використання ВЗ в процесі заготівлі

1

Ефективне

використання ВЗ в

процесі реалізації

 

Визначення оптимальних обсягів ВЗ

Забезпечення збереженості ВЗ

Раціоналізація

розрахункових

взаємовідношень

Удосконалення господарювання і нормування ВЗ

Оптимізація запуску ВЗ у виробництво

Реалізація оптимального

обсягу ВЗ внутрі

підприємства

Реалізація оптимального обсягу ВЗ на сторону

Раціоналізація

розрахункових

взаємовідношень

 

Прискорення обіговості ВЗ

Забезпечення збереженості ВЗ

Раціоналізація

розрахункових

взаємовідношень

 

248

Рис. 13.3. Диференціація цілей по управлінню виробничими запасами

Тема 13. Особливості управління ресурсами і витратами в будівництві

До другої підгрупи можна віднести думки таких авторів, як А. О. Сісвадзе [17], Н. Н. Голдобіна [18], К. В. Інютіна [19], які розглядають управління запасами без-посередньо на рівні підприємств і організацій. Більш повне трактування висловлює Н. Н. Голдобіна, яка відмічає, що система управління запасами призначена здійсню-вати такий порядок формування запасів, який забезпечував би найбільш ефективне їх використання, тобто безперебійне забезпечення потреб товарообігу при наймен-ших затратах на утримання сукупних запасів.

Представники даної групи також висловлюють тезу, що управління запасами починається з моменту надходження матеріальних ресурсів до споживача і закінчу-ється в той момент, коли після цього здійснюється перша виробнича операція. Але слід обґрунтувати, що застосування цих меж можливо лише у тому випадку, коли на підприємство надходять матеріальні ресурси через постачальника, або конкретну по-стачальницьку організацію.

Виробничий запас відноситься до об’єктів матеріально-речової властивості тоді, коли спричинити безпосередню дію на нього управляюча підсистема не в змозі. З цієї самої причини ним неможливе здійснення зворотного зв’язку. Для управління таким об’єктом необхідно впровадження додаткового структурного утворення, а саме на-явність основних і допоміжних працівників матеріального виробництва, а також тих засобів праці, шляхом яких їх з’єднання і взаємодія будуть спричиняти енергетичну дію на виробничий запас з метою зміни його стану.

Для наукових працівників третьої групи, представники якої Є. О. Голіков [20], В. Є. Ніколайчук [21], О. І. Семененко [22], об’єкт управління — це потокові процеси. Так, на думку Є. О. Голікова, процес — закономірна, послідовна, безперервна зміна наступних один за одним моментів розвитку чого-небудь, конкретно для нашого ви-падку таким процесом буде виступати потік [20]. В свою чергу, О. І. Семененко [22] конкретизує об’єкт управління як наявність матеріальних і відповідних їм фінансо-вих та інформаційних потокових процесів.

В узагальненому вигляді матеріальні потокові процеси — закономірна, послідов-на зміна наступних один за одним матеріалорухових операцій над матеріальними ресурсами, незавершеним виробництвом, готовою продукцією. Матеріальні потокові процеси згідно з економічною ознакою, що характеризує зміну вартості, поділяються на ресурсні і товарні потокові процеси.

На думку цієї групи спеціалістів, під початком управління слід розуміти місце відправлення, відвантаження, відпуску ресурсу, тобто початок самого постачання, а під його завершенням — місце прийомки продукції (товарів, робіт, послуг) пересіч-ними або кінцевими споживачами. Ця група також розглядає управління, починаючи з процесу постачання матеріальних ресурсів в організацію, оскільки тільки при цьо-му виникають матеріальні потокові процеси.

Як об’єкт управління потокові процеси сприймають керовану взаємодію й здій-снюють зворотний зв’язок, тобто на відміну від об’єкта управління виробничими за-пасами тут присутній людський фактор.

Насамкінець слід відмітити, що серед усіх запропонованих науковими і практич-ними працівниками об’єктів при управлінні матеріальними ресурсами найкращим являються ресурсні потокові процеси — закономірна, послідовна зміна наступних один за одним матеріалорухових операцій над матеріальними ресурсами, і відповідні їм інформаційні й фінансові потокові процеси.

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

Виділення такого об’єкта дозволяє управляти матеріальними ресурсами як при їх переміщенні зі сфери обігу в сферу виробничого споживання, так і в самій сфері виробництва. Управління ним поєднує в собі управління матеріально-технічним по-стачанням і виробничими запасами, усуваючи їх основні недоліки.

Проте і виділений об’єкт управління має низку недоліків. Початок управління ре-сурсними потоковими процесами, а внаслідок й відповідними інформаційними та фі-нансовими, співпадає з початком управління матеріальними потоковими процесами. Враховуючи раніше відзначену потребу в управлінні інформаційними і фінансовими потоковими процесами, до виникнення матеріального, припустимо, що інформаційні і фінансові потокові процеси є не відповідними, а взаємопов’язаними з матеріальни-ми (ресурсними і товарними). Виходячи з цього, виникає необхідність встановлення меж управління для кожного потокового процесу.

Крім того в об’єкті, що розглядається, не приділено належної уваги комплек-сному, одночасному управлінню різними ресурсними потоковими процесами, їх взаємозв’язку і взаємозамінності. Для цього виникає потреба в структуризації ре-сурсних потокових процесів. Будь-якому матеріальному ресурсу одного наймену-вання відповідає так званий елементарний ресурсний потоковий процес. Кількість останніх визначається переліком найменувань матеріальних ресурсів, використаних для здійснення господарської діяльності організації. Сукупність елементарних ре-сурсних потокових процесів утворює інтегральний (загальний) ресурсний потоко-вий процес. Інтегральний ресурсний потоковий процес пропонується охарактеризу-вати такими структурними показниками:

•          ширина потокового процесу — загальна чисельність різних асортиментних груп згідно з переліком найменувань використаних матеріальних ресурсів;

•          глибина потокового процесу — число підвидів матеріального ресурсу в кожній асортиментній групі, що визначається різними технологічними характеристи-ками матеріального ресурсу одного найменування (наприклад, щебінь різних фракцій тощо);

•          гармонійність потокового процесу — означає ступінь близькості між елемен-тарними ресурсними потоковими процесами з точки зору їх взаємозамінності.

До складу інтегрального ресурсного потокового процесу входять такі компонен-ти: матеріальні ресурси, керуючі працівники (працівники матеріальної діяльності), виробничі ресурси. Працівники матеріальної діяльності — це групи основних і до-поміжних робітників, машиністів, водіїв транспортних засобів, які виконують всю сукупність матеріалорухових операцій. Склад цих операцій залежить від специфіки ресурсного потокового процесу, однак в узагальненому вигляді можна виділити три групи операцій: транспортні, складські, виробничі.

Будь-якому об’єкту управління присутні економічні, організаційні, соціальні та техніко-технологічні фактори. Як об’єкту управління, процесу забезпечення і спожи-вання матеріальних ресурсів властиво всі перераховані фактори, а саме:

1)         економічні — одержання економічної ефективності від зниження затрат, що ви-никають в процесі забезпечення, споживання матеріальних ресурсів і управління ним;

2)         організаційні — створення організаційної структури управління об’єктом, її гнучкість і надійність;

3)         соціальні — можливість прояву соціальної активності, духовного росту, куль-турного розвитку як управлінського персоналу, так і управлінських працівників;

Тема 13. Особливості управління ресурсами і витратами в будівництві

4) техніко-технологічні — застосування засобів і предметів праці, в тому числі спеціальних машин і механізмів, оргтехніки, технології транспортування та зберіган-ня матеріалів.

Згідно з існуючою в теорії управління класифікацією, виділяються три види об’єктів управління — виробничі, структурні і функціональні. Відповідно до цього, процес забезпечення і споживання матеріальних ресурсів відноситься до функціо-нальних об’єктів управління.

Таким чином, об’єктом управління матеріальними ресурсами є процес забезпе-чення і споживання матеріальних ресурсів. Сформований об’єкт управління являє собою складну управлінську підсистему, яка складається із взаємопов’язаних інте-гральних процесів, що вимагають спеціального механізму управління й об’єднаних в єдине ціле для якісного, повного, своєчасного забезпечення організації матеріальни-ми ресурсами та їх ефективного використання.

Реалізація найважливіших задач розвитку регіону в період реформування умов господарювання вимагає виявлення і використання резервів управління. Сфера ви-робничого обслуговування, що здійснює істотний вплив на кінцеві результати робо-ти базових галузей виробництва (промисловість, будівництво, сільське господарство, транспорт) і складових частин самого інфраструктурного комплексу (виробничої, соціально-побутової), не відповідає на сьогодні потребам інтенсифікації економіки регіону.

Недостатньо ефективно здійснюється регулювання процесів перспективного пла-нування і оперативного управління її найбільш важливих підрозділів (матеріально-технічне забезпечення), що обумовлює значні втрати на всіх стадіях руху продукції. Більше того, підрозділи виробничої інфраструктури гостро потребують удосконален-ня форм і методів управління матеріальними ресурсами на всіх етапах виробництва.

Для вирішення основних проблем в рамках управління матеріальними ресурса-ми існують багатоваріантні моделі прийняття рішень, серед яких: еталонна, норма-тивна і реальна.

Еталонна модель являє з собою використання всіх резервів удосконалення управ-ління матеріальними ресурсами при даному рівні розвитку продуктивних сил, їх взаємозв’язку і взаємообумовленості. Вона являється в певному змісті ідеальною, на-уковою моделлю, тобто не включає в себе ряд необхідних і реальних для даного етапу обмежень і умов. Так, наприклад, вона відображає не тільки високу якість прийнятих управляючими системами виробничої інфраструктури рішень, а й високий ступінь цілеспрямованості, відповідальності і соціальної активності працівників і колекти-вів її управлінських систем, які з максимальною повнотою й віддачею реалізують ці рішення.

Нормативна модель управління матеріальними ресурсами регламентується і ре-гулюється юридичними і адміністративними актами. Вона включає в себе ряд об’єк-тивних задач управління матеріальними ресурсами, їх послідовність, постановку, режими, алгоритми, способи коригування, методи рішення і реалізації, систему нор-мативних обмежень і цілей, пропонує обов’язковість і безумовність їх виконання управляючими і управлінськими системами.

Реальна модель управління матеріальними ресурсами може відрізнятися від нор-мативної по кожному з перерахованих її складових. Однак найбільш істотна різниця проявляється в реалізації задач управління матеріальними ресурсами як за рахунок

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

деформації або підміни її цілей і функцій, так і за рахунок порушення формальних і неформальних обмежень.

Іншими словами, підсумки рішення одних і тих же задач, управління матеріаль-ними ресурсами в нормативній і реальній постановці можуть істотно відрізнятися один від одного за своїми народногосподарськими результатами. Відхилення реаль-ної моделі від нормативної може відбуватися і по інших параметрах (формах, мето-дах, режимах управління, змісту і якості інформації і т. ін.), що в загальному вигляді формує відображення в неформальних управлінських відношеннях матеріальними ресурсами.

Істотні різниці еталонної, нормативної і реальної моделей свідчать, з одного боку, про утворення різних резервів удосконалення управління матеріальними ресурсами, з іншого — про необхідність їх виявлення і використання.

Управління матеріальними ресурсами може включати в себе цілий ряд задач. Першою, найбільш важливою об’єктивною задачею управління матеріальними ре-сурсами, можна виділити поєднання виробничих засобів і предметів праці з їх ви-робничим споживанням. Від правильного рішення цієї задачі залежить як ступінь забезпе чення потреб підприємств матеріальними ресурсами, а звідси й рівень дефі-цитності продукції, так і обсяги надлишкових запасів на всіх стадіях виробництва і обороту. Згідно з існуючою нормативною моделлю управління постановка і реаліза-ція вказаної задачі виконуються в результаті складання матеріальних балансів. Але слід відмітити, що матеріальні баланси слабо і недостатньо пов’язані між собою. Така організаційна розбіжність матеріальних балансів за місцем, часом і системами управ-ління вступає в явне протиріччя з необхідністю їх взаємоув’язки по всьому ланцюгу залежностей.

Таким чином, недостатньо раціональна нормативна мо дель управління матері-альними ресурсами узагальненого продук ту внаслідок постановки об’єктивної задачі узгодження виробництва засобів і предметів праці з їх виробничим споживанням, а також методів її рішення обумов лює значні резерви удосконалення на цій ділянці матеріально-технічного забезпечення.

Другою задачею управління матеріальними ресурсами являється раціональний розподіл збалансованих або умовно збалансованих ресурсів за потребою.

Третьою об’єктивною задачею управління матеріальними ресурсами являється розробка на основі планів розподілу системи раціональних, економічно цілеспрямо-ваних господарських зв’язків по поставках продукції і матеріальних ресурсів між га-лузями, регіонами, постачальниками і споживачами.

Процес управління матеріальними ресурсами у виробничих об’єднаннях (підпри-ємствах) ділиться на декілька обумовлених процесів, частіше тих, що носять проти-лежний характер. Кожний функціональний підрозділ діє відповідно до поставлених перед ними задач і критеріїв по збільшенню прибутку і мінімізації витрат. В цих умо-вах виникає необхідність комплексної оптимізації параметрів матеріальних ресурсів, коли забезпечується наявне зростання ефективності постачальницько-збутових опе-рацій. Досягти цього можна тільки на основі застосування в діяльності підприємств логістичної концепції. Суть, яка полягає в інтеграції виробництва, матеріально-технічного забезпечення, транспортування, інформатики і комунікації. Дана концеп-ція трансформується в новий вид теорії управління виробництвом, включаючи і до-ставку товарів.

Тема 13. Особливості управління ресурсами і витратами в будівництві

Термін «логістика» походить від французького слова «loger», яке вперше в 1812 р. застосував французький генерал Антуа Генрі Джоміні (Antoin Henri Jomini — 1779–1869) [23] при плануванні запасів боєприпасів, продуктів харчування і надання помешкання солдатам при русі армії Наполеона.

В економічній літературі існує багато різних точок зору на логістику. Однак най-більш повне тлумачення цього терміна у словнику з логістики: «Логістика — це наука про планування, контроль і управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальними операціями, що здійснюються в процесі залучен-ня сировини і матеріалів до виробничого підприємства, внутрізаводської переробки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, спрямування готової продукції до споживача у відповідності з його уподобаннями і вимогами, а також передавання, зберігання і обробки відповідної інформації» [24].

Очевидно, під логістикою можна розуміти об’єктивний бізнес-процес, що просу-вається на рівні структурних підрозділів підприємств, в цілях оптимізації управління матеріальними і інформаційними потоками, зниження затрат і збільшення прибутку.

Сучасні спеціалісти в цій галузі, як, наприклад, Б. А. Анікін, трактують логісти-ку як науку, предметом вивчення якої являється оптимізація потокових процесів. А принципи логістики — синхронізація, оптимізація і інтеграція — слугують основним методологічним підходом до підвищення організованості і ефективності функціо-нування виробничих систем. Згаданий автор зазначає: «Логістика — це ще і рівень культури використання знань про природу і суспільство, що дозволяє не тільки при-ймати і здійснювати системні рішення, але і виховувати системну уяву, на базі якої можлива гармонізація діяльності людей у великих організаціях» [25].

Французькі спеціалісти з логістики трактують її як сукупність різних видів ді-яльності в цілях отримання з найменшими затратами необхідної кількості продукції у встановлений час і у встановленому місці, в якому існує конкретна потреба в даній продукції.

На думку інших авторів, що розглядають виробництво і доставку матеріальних ре-сурсів у часі і просторі, логістика являє з собою інтеграцію перевізного і виробничого процесів з необхідними інформаційними процесами, включаючи навантажувально-розвантажувальні, транспортні і інші операції відповідно до вимог клієнтів.

Застосування логістичної концепції для формування матеріальних потоків до-зволяє не тільки підвищити здатність підприємства до реагування, а й досягати висо-кої якості поставок. З її допомогою також досягається і значна економія транспортно-заготівельних витрат. Тобто від правильності розрахунків витрат у процесі руху матеріальних потоків прямо і безпосередньо залежить величина прибутку, і, внаслі-док, необхідно контролювати їх так, як і витрати на основне виробництво.

Логістика охоплює всі види діяльності по організації, регулюванню і контролю матеріальних потоків: замовлення, транспортування, зберігання. В результаті засто-сування логістичної концепції підприємства досягають більш раціонального процесу руху матеріальних ресурсів, для того щоб необхідні матеріали в потрібний час, в по-трібній кількості і в потрібному місці були підготовлені для подальшого викорис-тання.

Деякі елементи логістики (методи рішення транспортної задачі, визначення оптимального розміру запасів і т. ін.) давно застосовуються на практиці, однак тільки логістика розглядає їх у взаємозв’язку і взаємозалежності.

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

Побудувати типову логістичну концепцію, універсальну у застосуванні немож-ливо. Це пов’язано з особливостями конкретної виробничої одиниці (підприємства, фірми), відповідно до якої вона і будується. Однак підхід може бути загальним. За-звичай побудова логістичної концепції починається з аналізу маркетингової інфор-мації. На основі даних про потреби клієнтів спеціалісти з логістики розробляють оптимальний графік розподілу і доставки готової продукції, схему поточного збері-гання.

Розробляється логістична концепція на основі стратегічних цілей підприємства. Способи їх досягнення визначаються після проведення аналізу як зовнішніх, так і внутрішніх факторів. Так, до зовнішніх факторів можна віднести взаємовідношення між поставками і споживачами, темпи розвитку споживчого попиту, конкуренції на ринках постачання і збуту та ін.

Внутрішні фактори, в свою чергу, розкривають «вузькі» місця виробництва, в ре-зультаті чого підлягають ретельному аналізу: організація постачання і його якість; величини витрат на постачання; пристосованість складів і транспортних засобів для промислових виробів; рівень автоматизації складських і транспортних процесів і можливості побудови автоматизованої транспортно-складської системи; готовність і експедиція продукції згідно з вимогами, організаційна структура збуту продукції, а також методи розподілу готової продукції і т. ін.

При розробці логістичної концепції управління матеріальними потоками необ-хідно враховувати такі положення:

•          відмова від надлишкових запасів;

•          відмова від завищення часу на виконання основних і транспортно-складських операцій;

•          усунення браку продукції;

•          усунення простоїв обладнання і т. ін.

Однак на відміну від логістичної концепції традиційна система організації вироб-ництва рекомендує:

•          ніколи не зупиняти основне обладнання і, незважаючи ні на що, стало підтри-мувати високий коефіцієнт його використання;

•          мати максимально великий запас матеріальних ресурсів;

•          виробляти продукцію якомога найбільшими партіями.

З цих положень можна зробити висновок, що традиційна система організації ви-робництва прийнятна для «ринку продавця», тоді як логістична концепція — для «ринку покупця».

Управління матеріальними ресурсами в рамках логістичної концепції може здій-снюватися і різними способами. Перший спосіб являє собою систему організації ви-робництва, в якій предмети праці, що надходять на виробничу дільницю, безпосе-редньо цією дільницею у попередньої технологічної ланки не замовляються. Такий спосіб отримав назву «штовхаюча система», тобто матеріальний потік «виштовхуєть-ся» отримувачу по команді, що надійшла на наступну ланку з центральної системи управління виробництвом. Такий спосіб більше прийнятний для традиційної систе-ми організації виробництва.

Другий спосіб носить назву «тягнуча система» й характеризується тим, що де-талі і напівфабрикати подаються на наступну технологічну операцію з попередньої по мірі необхідності, тобто матеріальний потік «витягується» кожною наступною

Тема 13. Особливості управління ресурсами і витратами в будівництві

ланкою. Прикладом «тягнучої системи» являється розповсюджена в Японії система «Канбан», розроблена і реалізована концерном «Тойота». Дана система дозволяє іс-тотно знизити виробничі запаси, прискорює обіговість оборотних засобів, покращує якість продукції, що випускається.

Тут центральна система управління не втручається в обмін матеріальними по-токами між різними ділянками підприємства, не встановлює для них поточних ви-робничих завдань. Виробнича програма окремої технологічної ланки визначається розміром замовлення наступної ланки. Центральна система управління ставить за-дачу лише перед кінцевою ланкою виробничого технологічного ланцюга. А вже на практиці реалізуються різні варіанти «штовхаючи» і «тягнучих» систем [26].

Структура управління матеріальними ресурсами з використанням логістичної концепції представлена на рис. 13.4.

Кожна ланка такої структури достатньо самостійна, але, незважаючи на це, всі вони діють як єдиний комплекс. Всі контрольні і координуючі функції сконцентрова-ні в підрозділах, які, в свою чергу, підпорядковуються управляючому матеріальними ресурсами. Даний підрозділ виконує планові, управлінські і контрольні функції, які регламентують рух матеріальних ресурсів підприємства, а також координують робо-ту всіх управлінських ланок.

Крім того, можуть бути створені логістичні структури в залежності від видів ді-яльності підприємства, наприклад, структура матеріально-технічного забезпечення, транспортно-експедиційна і т. ін. В кожний з цих підрозділів входять групи або окре-мі юридичні особи, що пов’язані з виконанням операцій по закупівлі, поставці мате-ріалів, по регулюванню процесу перевезення, визначення потреби в матеріалах та ін.

КЕРУЮЧИЙ МАТЕРІАЛЬНИМ ПОТОКОМ

 

Керуючий матеріальними ресурсами        Керуючий розподілом готової продукції

Договір з постачальниками Договір з споживачами

Планування, управління матеріальними ре-сурсами       Складання плану управління розподілом

Організація закупівлі Зберігання готової продукції

Транспортування матеріалів           Переробка товару на складі

Зберігання виробничих запасів      Доставка готової продукції споживачу

Переміщення матеріалів в процесі переробки       Надання послуг споживачам

Рис. 13.4. Структура відділу управління матеріальними потоками

Такий логістичний відділ на підприємствах України міг би бути дуже ефектив-ним, тобто в ньому концентрувалась би більшість логістичних функцій як планово-координаційного, так і оперативного характеру, в єдиному блоці і єдиним керів-ництвом. Задачею відділу буде стратегічне управління матеріальними ресурсами з метою отримання максимального прибутку по підприємству в цілому.

Прикладом може слугувати той факт, що така організаційна форма успішно за-стосовується на підприємствах США, Західної Європи і Японії.

Застосування логістичної концепції при відповідній переробці дає можливість оптимізувати цілий ряд операцій в галузі логістики, що призведе до конкретних

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

економічних результатів. Так, за даними Європейської асоціації логістики, застосу-вання логістичних розробок дозволяє скоротити час виробництва товарів на 25%, знизити собівартість продукції на 30%, а також знизити обсяг запасів на 30–70%. По-зитивні сторони при застосуванні такої концепції:

•          оптимізуються запаси матеріальних ресурсів і готової продукції;

•          посилюються інвестиційні процеси;

•          підвищується конкурентоспроможність на ринку товарів;

•          скорочуються внутрівиробничі простої обладнання;

•          покращується якість виробленої продукції;

•          скорочується брак на виробництві;

•          знижуються втрати матеріалів;

•          все виробництво орієнтується на ринок «покупця». Таким чином, можна відмітити, що управління матеріальними ресурсами стає

оптимальним тільки тоді, коли воно спирається на логістичну концепцію, тісно пов’язану з активною ринковою економікою.