13.1. Сутність та природа витрат у будівництві


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 

Загрузка...

Виробнича діяльність у будівельній галузі передбачає використання живої праці та праці, уречевленої в засобах виробництва, сировині, матеріалах тощо. Використа-на у процесі виробництва жива та уречевлена праця становить економічну сутність поняття «витрати виробництва». Витрати виробництва — це витрати різних видів економічних ресурсів (трудових, матеріальних, фінансових) у процесі виробничої ді-яльності, їх можна розглядати як на рівні суспільного процесу виробництва, так і на рівні окремого господарюючого суб’єкта. Виробничі витрати в будівельній галузі є результат відтворюваного процесу.

Джерелами формування виробничих витрат є виробничі ресурси: природні (від-новлювані, невідновлювані, вичерпні тощо), праця, капітал.

Сучасні тенденції в області управління витратами характеризуються активним впровадженням нових методів по управлінню накладними витратами. Це поясню-ється тим, що останніми роками частка даного елемента в структурі загальних ви-трат стрімко збільшується. До найперспективніших методів управління наклад-ними витратами можна віднести побудований на базі обліку витрат по функціях функціонально-вартісний аналіз, бюджетування на нульовому базисі, формування цільових витрат організації. Особливої уваги прогресивні західні компанії почали надавати стратегічному управлінню витратами.

Отже важливе значення в управлінні будівельною галуззю приділяється управ-лінню ресурсами і витратами, які в умовах раціонального використання визначають ефективність галузі.

З прискоренням науково-технічного прогресу зниження матеріалоємності ви-робництва в результаті діючого управління матеріальними ресурсами стає важливим фактором підвищення його ефективності. Скорочення суспільних затрат на предме-ти праці стало одним з головних напрямів розвитку сучасних продуктивних сил.

На сьогоднішній день, як ніколи, необхідне миттєве підвищення ефективності сус-пільного виробництва і якості роботи у всіх ланках народного господарства, в результа-ті чого важливе місце приділяється завданню більш ефективного використання матері-альних ресурсів для збільшення національного доходу, виробництва кінцевої продукції, що призначена безпосередньо для задоволення зростаючих потреб населення.

Тема 13. Особливості управління ресурсами і витратами в будівництві

Для нарощення ресурсного потенціалу існують два напрями: по-перше, подальше кількісне зростання ресурсів для забезпечення розширеного виробництва і, по-друге, якісне покращання використання ресурсів, що залучені в господарський обіг. Так як подальше кількісне зростання ресурсного потенціалу пов’язане із значним збільшен-ням витрат, альтернативою цьому являється забезпечення зниження ресурсоємності побудованого об’єкта. В цьому напрямі важливішою являється робота по управлінню матеріальними ресурсами з метою інтенсифікації суспільної праці, тобто посилення орієнтації всієї господарської діяльності, що проявляється у підвищенні ефективнос-ті використання як живої, так і уречевленої праці, збереженні природних ресурсів та раціональному використанні створених суспільством благ. А в економіці, що інтен-сивно розвивається, кінцеві результати повинні зростати швидше, ніж витрати мате-ріальних ресурсів, що являється одним із головних завдань радикальної економічної реформи, що здійснюється в цілому по Україні.

Реалізація найважливіших задач розвитку регіону в період переходу до нових умов господарювання вимагає виявлення і використання резервів управління. Сфе-ра виробничого обслуговування, що здійснює істотний вплив на кінцеві результати роботи базових галузей виробництва (промисловість, будівництво, сільське госпо-дарство, транспорт), і складових частин самого інфраструктурного комплексу (ви-робничої, соціально-побутової), не відповідає насьогодні потребам інтенсифікації економіки регіону.

Недостатньо ефективно здійснюється регулювання про цесів перспективно-го планування і оперативного управління найбільш важливих підрозділів (мате-ріально-тех нічне забезпечення), що обумовлює значні втрати на всіх стадіях руху продукції. Більш того, підрозділи виробничої інфраструктури гостро потребують удосконалення форм і методів управління матеріальними ресурсами на всіх етапах виробництва.

Матеріальними ресурсами підприємства прийнято вважати основні і допоміжні матеріали, основні становлять найбільшу частину матеріальних ресурсів підприєм-ства. До них відносяться предмети праці, що спрямовуються на будівництво і сфор-мований основний її вміст. До допоміжних відносяться матеріали, що застосовуються в процесі обслуговування будівельних робіт або доповнюючі до основних матеріалів (змащення, покриття, фарби й т. ін.).

Підприємства тепер обладнані сучасною обчислювальною технікою, за допомо-гою якої стає можливим моделювання матеріальних потоків з врахуванням впливу різних факторів внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства, а також роз-робка систем управління матеріальними ресурсами. Однак кінцевий результат діяль-ності підприємства у сфері матеріально-технічного забезпечення залежить від трьох відносно самостійних факторів:

—        від якості рівня розвитку продуктивних сил, що закріплюються за даною гос-подарською або іншою системою, тобто враховується кількість основних і до-поміжних працівників, рівень їх кваліфікації, працездатності, соціальної ак-тивності й відповідальності, кількість і якість (техніко-економічні параметри) використаних ними засобів праці;

—        від зовнішнього середовища, яка формується більшістю неод норідних за своєю природою факторів (природно-географічні і кліматичні умови, об’єктивні за-кономірності, процеси і явища);

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

— від рівня управління, від стратегії і тактики якого залежить розвиток продук-тивних сил.

Задача встановлення системи раціональних господарських зв’язків складається з чотирьох основних підзадач: асортиментного завантаження процесу будівництва; оптимального зв’язку споживачів до постачальників у результаті розв’язання тран-спортної задачі; розробки нормальних схем вантажопотоків; раціонального розподі-лу взаємозаміняючих ресурсів з урахуванням ефективності їх використання у різних груп споживачів. Результатом рішення вказаних задач являється основне і додаткове завантаження будівельних робіт і укладання договорів на постачання й перевезення матеріальних ресурсів.

При асортиментній загрузці будівельних робіт виникає більшість альтернатив розміщення замовлень у відповідності зі специфікованою потребою в результаті на-явності відповідної можливості проведення різного виду робіт. Разом з тим, внаслідок спеціалізації підприємства та окремих бригад проведення різних видів робіт, звичай-но, буде відрізнятися за продуктивністю, що обумовлює необхідність раціонального розміщення замовлень в обмеженій кількості оснащення. Це означає вибір такого ва-ріанта асортиментного завантаження існуючих потужностей, які або зменшують де-фіцит чи надлишок по окремих асортиментних позиціях, або забезпечують покриття специфікованої потреби навіть в результаті створення резерву потужностей.

Внаслідок цього резерви управління матеріальними ресурсами виявляються і ви-користовуються як зниження втрат від дефіциту у споживачів, затрат на будівництво об’єктів, зберігання і реалізація надлишкових матеріалів, так і в результаті зменшен-ня витрат при постачанні, організації інших будівельних робіт.

При розробці правильних схем вантажопотоків і розв’язанні транспортної задачі характер зв’язку споживачів до постачальників не впливає як на обсяг вихідних ре-сурсів, так і на ефективність їх використання. При рішенні цих задач мінімізуються транспортні витрати, що і являється цільовою функцією.

До мінімізуючих характеристик відносяться вантажообіг, сума транспортних та-рифів, собівартість перевезень. В результаті управління матеріальними ресурсами особливе місце відводиться процесу закупівель. Виконання такої функції поклада-ється на управління матеріально-технічного забезпечення. Створення цього підрозді-лу дозволяє здійснювати комплексне рішення проблем, які пов’язані з постачанням, шляхом планування координації між всіма функціональними службами, які беруть участь в доставці матеріалів на підприємства. Матеріально-технічне забезпечення ставить перед собою завдання щодо пошуку найкращої відповіді на пропозицію рин-ку, але із мінімальними витратами. Воно призначене не тільки забезпечити досягнен-ня встановленої мети, але й знайти найбільш економічні варіанти.

Процес матеріально-технічного забезпечення також тісно пов’язаний і з іншими сторонами багатогранної діяльності підприємства:

1.         Безпосередній вплив на формування собівартості продукції як одна з найбільш вагомих статей витрат, що й відображено в кошторисах. На деяких підприємствах за-трати на сировину і матеріали складають 80–90% загальних витрат на виробництво.

Значний вплив матеріально-технічне забезпечення має і на поточні й підсум-кові показники фінансової діяльності підприємств. Із-за дуже високої питомої ваги затрат на сировину і матеріали у загальних витратах підприємства незначної акту-альності набуває питання оптимізації розрахунків за їх придбання. А від цього безТема 13. Особливості управління ресурсами і витратами в будівництві

посередньо залежать періоди обертання дебіторської і кредиторської заборгованос-тей підприємства, що пов’язані з матеріально-технічним забезпеченням, а внаслідок може змінюватися й норматив оборотних засобів на підприємстві.

3. Матеріально-технічне забезпечення обумовлює й результати виробничих про-цесів, тобто якість товару залежить від якості затрачених на його виробництво сиро-вини і матеріалів, а також засобів праці. Тобто, крім сировини і матеріалів у вироб-ничому процесі велику роль відіграє обладнання й малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП), наявність яких у необхідній кількості і потрібній якості забезпе-чить успіх підприємства.

Таким чином, всі перераховані аспекти впливу матеріально-технічного забез-печення на діяльність підприємства можуть стати позитивними тільки при умові розв’язання багатьох проблем, характерних для більшості будівельних підприємств. Серед таких задач можна виділити основні й найбільш характерні:

—        забезпечення стабільної бази постачальників, що здатні коригувати свою ді-яльність відносно виробничих потреб підприємства для споживачів. Сучасна ситуація вказує на той факт, що майже неможливо знайти такого постачаль-ника, який забезпечив би максимально вигідні умови відповідно до параметрів (цінові показники, асортимент, умови оплати й т. ін.);

—        організація внутрішніх процесів, які забезпечують виробничий процес і зале-жать від матеріально-технічного забезпечення. Це організація складського гос-подарства, обліку залишків товарно-матеріальних цінностей на складах.

Матеріально-технічне забезпечення — це вид комерційної діяльності по забезпе-ченню матеріальними ресурсами процесу виробництва, що здійснюється, як правило, до початку процесу будівництва.

Функції матеріально-технічного забезпечення класифікуються на основні і допо-міжні. Причому до основних відносять:

•          визначення потреб в матеріальних ресурсах (сировина, матеріали, паливо, енергія);

•          закупівля матеріальних ресурсів;

•          доставка матеріальних ресурсів;

•          складування матеріальних ресурсів;

•          оренда матеріальних ресурсів;

•          розподіл матеріальних ресурсів;

•          доведення матеріальних ресурсів до робочих місць;

•          укладання договорів з постачальниками;

•          контроль за графіком постачань і виконанням договірних зобов’язань;

•          організація оперативного обліку руху матеріалів, доставка матеріалів в цехи і на бригади;

•          аналіз затрат і рівня використання матеріалів, реалізація відходів і т. ін.

Допоміжні функції матеріально-технічного забезпечення стосуються маркетингу

і юридичних питань. Так, маркетингова функція відповідає за визначення і вибір кон-кретних постачальників матеріальних ресурсів. Юридична функція пов’язана з пра-вовим забезпеченням і захистом прав власності, підготовкою і веденням ділових пе-реговорів та юридичним оформленням договорів, а також контроль за їх виконанням. В залежності від системи забезпечення і руху матеріальних ресурсів від по-стачальників до споживачів виділяють транзитну і складську форми матеріально-технічного забезпечення.

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

Транзитна форма займає значну частину взагалі, зокрема обсягу постачань, вона більш економічна, має відносно високу швидкість постачання. Вибір транзитної фор-ми постачання продиктований, насамперед, обсягом спожитих ресурсів і встановлен-ням для нього транзитної норми постачань. В свою чергу, транзитна норма визнача-ється як мінімально можлива кількість матеріалів, що відвантажені постачальником на адресу споживача по одному замовленню.

Матеріальні ресурси на підприємстві можуть знаходитися й при складській формі постачання, яка відрізняється великою частотою постачань необхідних партій матеріа-лів. Така форма сприяє скороченню виробничих запасів і забезпечує комплектність по-стачань. Однак для даної форми характерні додаткові витрати, що пов’язані з здійснен-ням складських операцій по навантаженню, розвантаженню і зберіганню матеріалів.

Таким чином, можна стверджувати, що служба постачання — це частина апарату управління не тільки матеріальними ресурсами, а й підприємства в цілому, а також це першочергова ланка системи матеріально-технічного забезпечення будівельного господарства.

Діяльність відділу матеріально-технічного забезпечення повинна бути спрямова-на на створення міцної матеріальної бази, яка дає можливість забезпечити система-тичне виконання плану будівництва об’єктів.

Досвід зарубіжних фірм показує, що існують різні підходи до формування струк-тури органів управління матеріальними ресурсами. В той же час можна виділити три різновиди структур, які найбільш широко використовуються на практиці.

В першому випадку основну увагу приділяється забезпеченню тісної взаємодії між постачальницькими і будівельними підрозділами, тобто спираються на підви-щення ефективності управління матеріальними ресурсами на етапах постачання і будівництва. Це забезпечується за рахунок створенняя нового спеціалізованого під-розділу, керівник якого контролює рух матеріальних ресурсів з моменту закупівлі і до моменту передачі готової продукції на склад. У другому випадку основна увага приділяється упорядкованості руху матеріальних ресурсів на етапах виробництва і збуту. Всі функції управління зосереджуються в спеціальній службі. Керівник да-ної служби забезпечує постійний зв’язок виробничих і збутових планів, оператив-но вирішує конфлікти і ускладнення в цьому напрямку, координує дію виробничих, збутових і транспортних ланок. Такі структури отримали широке розповсюдження в компаніях, які здійснюють великий асортимент різних видів робіт і які зазнають основних утруднень при її доведенні до споживачів.

У третьому випадку об’єднуються всі види діяльності по управлінню матері-альними ресурсами. Саме той підхід орієнтований на підвищення ефективності використання товарно-матеріальних цінностей у всьому ланцюгу: постачання — виробництво — збут, який прийнятний для підприємств, що здійснюють складні ма-теріалоємні роботи і мають розгалужені внутрівиробничі зв’язки й характеризуються наявністю великої кількості постачальників, а також складною розподільною мере-жею. Варіант інтегрованої структури, що складається з трьох функціональних блоків, представлений на рис. 13.1.

У першому блоці концентруються планові, координуючі і контрольні функції. В другому — вирішуються задачі по управлінню постачанням і доставкою матеріалів до місця обробки. В третьому блоці зосереджено управління потоком побудованого об’єкта на стадії збуту.

Тема 13. Особливості управління ресурсами і витратами в будівництві

УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ

 

Процес планування і конт-ролю    Процес організації постачан-ня і використання МР        Процес розподілу побудова-ного об’єкта

Рис. 13.1 Управління матеріальними ресурсами

Відповідно до цих задач в організаційний комплекс управління матеріальними ресурсами цілеспрямовано було б включити такі підрозділи: управління планування і контролю процесу будівництва, управління матеріально-технічного забезпечення й експлуатацію об’єктів.

Перед підприємствами існує проблема розроблення стратегії ринкової поведінки, орієнтованої на збут, при цьому взаємовідносини між службами постачання і збуту повинні бути дуже тісними. Вихід на ринок вимагає від служб постачання знань пер-спективи збуту побудованих об’єктів поточного асортименту. Іншими словами, необ-хідно визначити, хто може придбати об’єкт, що має недоробки, наскільки вони значні, чи може бути попит на нього тепер і в найближчій перспективі. Контроль і регулю-вання процесу здійснюється у вигляді горизонтальної функції через звичайні верти-кальні ланки. Скрізна функція начебто об’єднує рівні управлінські процеси, кооперу-ючи і коригуючи їх з позиції керівника організованого комплексу. Здійснюючи дану функцію, з’являється можливість впливати на будь-який процес в матеріальному по-тоці процесу будівництва. Так, враховуючи стан запасів, миттєво виникаючі продажі, умови збуту, транспортні можливості і кон’юнктурні оцінки, ці процеси впливають на постачання, регулюють темпи будівництва і асортиментні зрушення, впроваджу-ють нові види оздоблення, сприяють освоєнню нових видів будівельних робіт і удо-сконаленню процесу будівництва в цілому. Служба постачання на основі перспектив збуту об’єктів визначає можливості ресурсного забезпечення виробництва, тобто дає відповідь на питання: які перспективи отримання матеріальних ресурсів, необхідних виробів, що мають причину зберігати у своїй виробничій програмі.