11.2. Методологічні підходи до розподілу витрат на незавершене виробництво


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 

Загрузка...

У сільському господарстві час виробництва і робочий період не збігаються в ча-совому діапазоні, тому на кінець календарного року є залишки по незавершеному ви-робництву. До незавершеного виробництва відноситься продукція (роботи, послуги), що не пройшла всіх стадій (фаз, переділів) виробництва, передбачених технологіч-ним процесом, а також вироби, які не укомплектовані та не пройшли випробувань і технічного приймання. У сільському господарстві до незавершеного виробництва включаються витрати під озимі посіви, на оранку зябу, підготовку пару, парників і теплиць, а також видатки на закладання садів, ягідників і виноградників. До незавер-шеного виробництва можуть також належати незакінчені роботи, які виконуються за договорами підряду.

Для незавершеного виробництва передбачені різні варіанти оцінки (відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні): за нор-мативною (плановою) виробничою собівартістю, за прямими статтями витрат або за вартістю сировини, матеріалів і напівфабрикатів. Право вибору варіанту оцінки лишається за господарюючим суб’єктом самостійно. Але найбільш прийнятною оцін-кою незавершеного виробництва у сільському господарстві для готової продукції є виробнича собівартість.

Облік незавершеного виробництва і незавершених робіт (послуг) здійснюється відповідно до встановленого порядку на рахунках бухгалтерського обліку, передба-чених для узагальнення інформації про витрати основного і допоміжного виробництв та обслуговуючих господарств. Незавершене виробництво обліковується на нижче-зазначених рахунках.

Незавершене виробництво і напівфабрикати власного виробництва (вироби, роботи і послуги) відображаються за оцінкою, що застосовується господарюючим суб’єктом відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.99 р.

У бухгалтерському обліку закінчені етапи робіт у сумі фактичних витрат спису-ються записом: Дебет рахунка 90 «Собівартість реалізації», Кредит рахунка 23 «Ви-робництво». Списування провадиться після оформлення в установленому порядку прийняття закінчених етапів виконаних робіт.

У статті Балансу «Незавершене виробництво» (код 120) показуються витрати на не закінчені до кінця звітного періоду роботи з капітального ремонту основних за-собів та незавершеного виробництва сільського господарства, які відображаються за вирахуванням вартості випуску.

Малі господарюючі суб’єкти суму витрат, які проведені у звітному періоді, але підлягають віднесенню у наступних звітних періодах на витрати виробництва та обі-гу, тобто витрати майбутніх періодів, включають до статті «Незавершене виробни-цтво». Наказом Міністерства фінансів України № 124 від 14.06.98 р. затверджено Порядок ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах у незавершеному виробництві і залишках готової продукції (у тому числі малоцінних предметів на складах). При веденні обліку приросту (убутку) вартості матеріальних ресурсів у незавершеному виробництві і залишках готової продукції визначається вартість не

Тема 11. Особливості управління ресурсами і витратами в сільському господарстві

всього незавершеного виробництва або залишків готової продукції, а лише вартість матеріальних ресурсів, які використовуються у виробництві продукції (товарів, ро-біт, послуг). Вартість матеріальних ресурсів у залишках незавершеного виробництва на кінець звітного періоду (кварталу, року), які відображені в балансі за фактичними виробничими витратами, визначається господарюючим суб’єктом як добуток вартос-ті незавершеного виробництва на кінець звітного кварталу (року) і частки матеріаль-них витрат у затратах на виробництво продукції (робіт, послуг) за звітний квартал (рік), визначеної за даними бухгалтерської звітності. Платники податку, в яких не-завершене виробництво відображається в балансі за вартістю використаної сирови-ни, матеріалів і напівфабрикатів, вартість матеріальних ресурсів у незавершеному виробництві визначають як таку, що дорівнює вартості незавершеного виробництва. Якщо вартість незавершеного виробництва відображається в балансі за нормативною (плановою) виробничою собівартістю, то вартість матеріальних ресурсів у залишках незавершеного виробництва на кінець звітного періоду (кварталу, року) визначаєть-ся господарюючим суб’єктом як добуток вартості незавершеного виробництва на кі-нець звітного періоду (кварталу, року) і частки матеріальних витрат у калькуляції нормативної (планової) виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) за звітний квартал (рік). При складанні Відомості про балансову вартість матеріальних ресурсів у незавершеному виробництві і готовій продукції визначаються залишок на початок періоду і залишок на кінець періоду, а також зростання (+) і зниження (–). Облік зростання (зниження) товарних і матеріальних ресурсів проводиться тільки щодо тих товарних запасів і матеріальних ресурсів, витрати на придбання яких відповідно до Закону включаються до складу валових витрат.

Визначення зростання або зниження балансової вартості матеріальних активів і товарів здійснюється шляхом порівняння їх залишків на початок і кінець звітного кварталу. При здійсненні обліку змін товарно-матеріальних цінностей на рахунках обліку виробничих запасів показується вартість залишків цінностей, що перебувають на складі. На рахунках обліку незавершеного виробництва і готової продукції відо-бражається вартість не всього незавершеного виробництва або готової продукції, а тільки тих матеріалів, сировини, комплектуючих виробів і напівфабрикатів, які вико-ристані у їх виробництві. Дані про залишки і рух матеріалів, сировини (у т.ч. і в гото-вій продукції, незавершеному виробництві, напівфабрикатах) беруться із Відомостей обліку руху товарно-матеріальних цінностей, журналів-ордерів № 6 і № 10. Порядок заповнення Відомості з обліку балансової вартості матеріальних активів розглянемо на числовому прикладі.

Незавершене виробництво визначається на кінець звітного періоду, а також за-лишки реалізованої готової продукції. У загальній сумі незавершеного виробництва або залишків готової продукції потрібно визначити вартість матеріалів, сировини, які використані у виробництві.

Величину вартості сировини і матеріалів, раніше списаних у виробництво, але та-ких, частина яких залишається у залишках незавершеного виробництва і готової про-дукції, можна визначити розрахунковим шляхом. Встановлення нормативів незавер-шеного виробництва має для господарюючих суб’єктів істотне значення. Завищення обсягу незавершеного виробництва викликає уповільнення оборотності обігових коштів, а заниження порівняно з реальною необхідністю перешкоджає створенню необхідних накопичень і тим самим спричиняє порушення ритмічності виробничого

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

процесу. Вдосконалення організації виробництва, скорочення тривалості виробничо-го циклу є вирішальними факторами зменшення обсягу незавершеного виробництва і покращання показників роботи підприємства.

Для правильного визначення фактичної собівартості готової продукції, виконан-ня робіт та послуг доцільно на кінець звітного періоду визначити залишки незавер-шеного виробництва, тобто кількість незакінченої обробкою продукції в процесі ви-робництва. Залишки незавершеного виробництва відображаються на дебеті рахунка № 23 «Виробництво» за формулою, грн:

НВПк = НВПп + В — СРП, (11.1)

де: НВПк — незавершене виробництво продукції на кінець звітного періоду; НВПп — незавершене виробництво продукції на початок звітного періоду; В — витрати на виробництво продукції у звітному періоді; СРП — виробнича собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).