10.2. Внутрішньогосподарська звітність центрів відповідальності на виробництвах харчової промисловості


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 

Загрузка...

Побудова обліку виробництва в харчовій промисловості визначається особли-востями конкретних виробництв галузі: борошномельного і круп’яного виробництва; хлібопекарського; макаронних виробів; виробництва цукру; кондитерських виробів; продукції олійножирового виробництва; спиртового і горілчаного виробництва; пло-доовочевого і виноробного виробництв; переробки м’яса і молока, рибопродуктів; продукції парфюмерно-косметичних виробництв.

Незалежно, однак, від специфічних особливостей окремих видів виробництв хар-чової промисловості у всіх виробництвах, як і в інших, використовуються техноло-гічні сировина і матеріали, робоча сила і засоби праці.

На більшості виробництв харчової промисловості технологічний процес відбува-ється як єдиний і в той же час у ньому виділяються окремі фази (етапи). Наприклад, переробка м’яса включає: обвалювання і сортування м’яса; приготування фаршу; ви-готовлення м’ясокопченостей; копчених і варених ковбас; зельців та ін.

Подібні фази чи етапи мають місце і в деяких інших виробництвах: з переробки молока, виготовлення макаронних виробів та деяких інших.

У харчовій промисловості мають місце специфічні галузеві особливості щодо об-ліку витрат центру технологічних матеріалів, а в окремих виробництвах й інших цен-трів витрат і відповідальності.

Технологічним сировині і матеріалам властиві як натурально-речові, тобто кіль-кісні, так і якісні характеристики. Ці характеристики необхідно фіксувати і врахову-вати в первинному обліку і визначати їх вплив на отримання готового продукту або стадії (етапи) технологічного процесу. Без відображення в первинному обліку цих характеристик дані первинного обліку сировини і матеріалів будуть недостовірними.

Наприклад, у виробництві цукру обов’язково враховують дигестію (цукристість) цукрового буряка; у олійножировому виробництві — олійність насіння соняшнику, конопель тощо, у хлібопекарському — вологість борошна; вміст сухих речовин та кислотність плодів і ягід у виробництві соків й екстрактів та ін. Облік руху і змін натуральних характеристик сировини і матеріалів в ході технологічного процесу в поєднанні з вартісними характеристиками і оцінками складають основу первинного виробничого обліку і контролю витрат. Всі ці натуральні характеристики повинні ві-дображатися в первинних документах.

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

У деяких виробництвах унаслідок дії біохімічних процесів відбуваються зміни кількості витраченої сировини чи матеріалу, які не уловлюються методами докумен-тування. У цих випадках доцільно складати в розрізі фаз (етапів) баланси якісних ха-рактеристик; баланси сухих речовин в плодах і ягодах; баланси цукру, вмісту олії і т. ін.

Документальне оформлення передачі сировини і матеріалів на виробництво, ви-трат (запуску) у виробництво, тобто фактичне їх витрачання, необхідно визначити для кожного виробництва зокрема з урахуванням варіантів технологічного процесу. Документування повинно бути таким, щоб забезпечити позмінний контроль (фікса-цію) витрат.

Незалежно від видів (назв, форм) первинних документів, якими оформляється видача сировини, матеріалів, палива тощо зі складів, у всіх випадках необхідно вка-зувати кількісні натуральні вимірники (цукристість, вологість і т. ін.).

Витрачання сировини і матеріалів оформляється виробничими відомостями, ви-робничими листами чи виробничими звітами. Специфічні особливості технології ви-робництва більшості продукції харчової промисловості такі, що між вихідною масою (кількістю) сировини чи матеріалів і вихідною масою (кількістю) готової продукції при дотриманні визначених якісних характеристик передбачається пропорційна за-лежність — так звана норма виходу.

З урахуванням зазначеного у деяких випадках можуть мати місце відхилення, які фіксуються в первинних документах: заміна одного матеріалу іншим, якщо така замі-на допустима і передбачена технологією виробництва. Наприклад, цукор замінюють патокою; масло — маргарином і т. ін.

У деяких виробництвах харчової промисловості до закінчення технологічного процесу неможливо встановити кількість готової продукції з точністю до облікової одиниці. У таких випадках фактичний вихід продукту обумовлений рядом об’єк-тивних причин, які не піддаються виміру апаратами відхилень, фізико-хімічних властивостей вихідних матеріалів і процесів у технологічних режимах. Ці відхилення виявляють методом техніко-економічних розрахунків після визначення фактичного виходу готових виробів.

На основі первинних документів, у яких зафіксовані фактичні витрати (запуск) сировини і матеріалів у виробничий процес, здійснюються записи у нагромаджуваль-ні відомості витрат матеріалів, які ведуть на кожний вид продукції (виробів) зокрема.

У виробництвах харчової галузі промисловості показники в нагромаджувальній відомості приводяться як у вартісній оцінці, так і в натуральних вимірниках. При цьому до початку наступного місяця необхідно передбачити облікові ціни на всі види сировини і матеріалів, які будуть використовуватися в наступному місяці, і, таким чином, забезпечується поєднання обліку у вартісних вимірниках з можливостями контролю витрат в натуральних вимірниках.

У випадках неможливості попереднього (до початку місяця) визначення обліко-вих цін на сировину (сезон закупок і використання плодів, ягід, фруктів) поточний облік витрат сировини і матеріалів у первинних документах вказується в кількісному і вартісному вимірниках, а в нагромаджувальній відомості протягом місяця облік ви-трат технологічних сировини і матеріалів ведуть тільки в натуральних (кількісних) вимірниках.

Методика і техніка обліку витрат на оплату праці робітників — виробничників у харчовій промисловості обумовлюються типом виробництва, технологією і оргаТема 10. Особливості управління ресурсами і витратами на підприємствах окремих галузей промисловості

нізацією виробничих процесів, а також формами оплати праці, які залежать від зай-нятості робітників одночасно на виготовленні одного чи двох або більше виробів і застосовуваного обладнання.

Незважаючи на те, що майже для всіх виробництв галузі існують норми виробіт-ку і відрядні розцінки оплати праці за виготовлення окремих видів виробів чи вироб-ничих операцій, відрядна оплата праці на підприємствах галузі застосовується мало. Працю робітників оплачують за місячними ставками залежно від спеціальності, про-фесії і кваліфікації — тобто кваліфікаційного розряду.

Останнім часом найбільш поширеною формою трудових відносин є контрактна, за якою визначаються умови праці і розміри оплати — місячні. Така форма оплати праці є найбільш спрощеною щодо нарахування і розрахунків з персоналом, але при її застосуванні виникають деякі ускладнення щодо визначення витрат на оплату праці в розрізі видів виробів, що є умовою для обліку витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції.

Слід відмітити, що почасова форма оплати праці у виробництвах харчової про-мисловості застосовувалась і раніше, оскільки неможливо було визначити суми за-робітної плати кожному робітникові за відрядною формою оплати праці за умови ви-конання протягом зміни різних операцій за розрядами робіт і, відповідно, розмірів її оплати.

У таких випадках, а в харчовій промисловості таких випадків більше ніж на ін-ших виробництвах, оплачують робітників почасово, за відпрацьовані робочі дні, ви-ходячи з місячної ставки, а розподіл нарахованої заробітної плати в розрізі видів ви-робів здійснюють пропорційно до вартісної працемісткості виробів, виготовлених за місяць, тобто пропорційно власній нормативній базі.

Записи сум заробітної плати в нагромаджувальну відомість центру витрат на ро-бочу силу (Додаток В) проводять за нормативними (виходячи з відрядних розцінок оплати праці) на фактичний обсяг виготовлених виробів за зміну чи за інший про-міжок часу. Відрахування на соціальні заходи у нагромаджувальну відомість запису-ють в передбачених законом відсотках нарахувань від заробітної плати.

Макет пропонованої нагромаджувальної відомості є орієнтовним. У кожному ви-робництві до відомості слід вносити необхідні зміни з тим, щоб пристосувати її до умов конкретного виробництва.

Як і в інших галузях промисловості, витрати на засоби праці виробництв хар-чової промисловості охоплюють низку статей витрат, а на деяких підприємствах і виробництвах використовується спеціалізоване обладнання для виготовлення кон-кретних видів виробів.

За умов використання засобів праці загального користування і спеціального при-значення виникає необхідність відокремлення витрат на утримання і експлуатацію засобів праці з тим, щоб відносити ці витрати на собівартість тих виробів, на виготов-ленні яких вони застосовуються.

З цією метою необхідно скласти розрахунки сум витрат на утримання і експлуа-тацію таких об’єктів засобів праці протягом місяця. До них слід віднести амортизацію і частину витрат на утримання і експлуатацію будівель і споруд виробничого підроз-ділу (цеху, дільниці).

У випадках, якщо ці об’єкти засобів праці протягом місяця не використовува-лися, то витрати на їх експлуатацію за місяць доцільно відносити безпосередньо на

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

результати періоду, а не на собівартість продукції. Такий порядок відображення вит-рат не стосується обладнання підприємств сезонних галузей.

Витрати на паливо і енергію, що використовується для приведення в дію спеці-альних основних засобів, та інші поточні витрати слід обчислювати у фактичних су-мах цих витрат і відносити на собівартість тих видів виробів, для виготовлення яких вони використовувалися.

З врахуванням таких особливостей використання засобів праці у виробництвах га-лузі необхідно скласти необхідні розрахунки для віднесення витрат на засоби праці в розрізі тих видів виробів, для виготовлення яких вони використовувалися. Нагромад-жувальні відомості цих витрат необхідно передбачити такими за формами і показника-ми, у яких можна було б відобразити суми витрат на засоби праці в розрізі видів виробів.

На основі проміжних підсумків нагромаджувальної відомості витрат технологіч-них матеріалів (Додаток Б), нагромаджувальних відомостей витрат на робочу силу (Додаток В) і на засоби праці (Додаток Г) записуються проміжні підсумки витрат у підсумкову відомість (Додаток Д), у якій обчислюється технологічна вартість (со-бівартість) продукції.

Без зазначених вище розрахунків і відокремленого обліку витрат на утримання і експлуатацію засобів праці в розрізі видів виробів домогтися достовірного обчислен-ня технологічної і загальновиробничої собівартості виробів неможливо; неможливою виявиться об’єктивна оцінка ефективності засобів праці і ефективності їх викорис-тання. А відповідно і оцінка доцільності вкладання капітальних інвестицій в ті чи інші виробництва.

На основі відомості розподілу загальновиробничих накладних витрат і включен-ня їх до технологічної собівартості отримуємо виробничу собівартість продукції.

Найбільш поширеним і масовим виробництвом у харчовій промисловості є хлі-бопечення. Промислове хлібопечення майже повністю витіснило домашню випічку хліба і навіть булочних виробів. Як через зайнятість домашніх виробниць — жінок, так і у зв’язку з економічною невигідністю випікати хліб у домашніх умовах.

Все це призвело до поширення і урізноманітнення хлібопекарських виробництв: на великих хлібозаводах в містах і районних центрах до малих і міні-пекарень в ін-ших населених пунктах.

Нижче наведено деякі особливості обліку витрат і організації центрів відпові-дальності у хлібопекарному виробництві.

Облік витрат хлібопекарського виробництва організовується залежно від обсягів виробничої діяльності, кількості агрегатів (ліній) по виготовленню хліба і булочних виробів.

На великих підприємствах, які працюють, як правило, в три зміни, виготовля-ються хлібобулочні вироби постійного асортименту — хліб формовий і подовий 2–3 найменувань щоденно і, крім того, широкий асортимент булочних виробів — батонів, плетінок та інших булочних виробів в асортименті.

Відповідно до завдання на зміну в цех, під звіт майстру (бригадиру) зміни, від-пускаються зі складу по видатковій накладній борошно, дріжджі, сіль та інші мате-ріали відповідно до рецептури і кількості виробів, що будуть виготовлятися за одну або дві зміни у випадках початку роботи наступної зміни не в робочий час складу. У такому разі матеріали видають зі складу на дві зміни і передають їх наступній зміні як залишок на кінець зміни.

Тема 10. Особливості управління ресурсами і витратами на підприємствах окремих галузей промисловості

Первинним виробничим документом хлібопекарського виробництва є виробни-чий звіт (виробничий лист), який включає три розділи. В першому розділі записують залишки і рух матеріалів: борошна, дріжджів, солі, олії для змазування форм та ін. Залишки записують у графу «на початок зміни». Сюди включаються залишки бо-рошна та інших матеріалів в натурі і тих, які містяться в опарі й заквасці, прийняті від попередньої зміни.

Надходження борошна та інших матеріалів зі складу за зміну, на підставі при-мірників видаткових накладних складу, записують у графу «надійшло за зміну»; в графі «залишок на кінець зміни» записують фактичну наявність борошна та інших матеріалів на кінець зміни, переданих майстру наступної зміни, а в графі «витрачено за зміну» записують обчислену різницю. На кожний вид виробів складається окре-мий виробничий звіт (лист).

У другому розділі виробничого звіту (листа) записують вихід продукції за зміну на підставі ярликів на передачу хлібопекарських виробів в експедицію протягом змі-ни. Брак і запущені в переробку черстві вироби записують окремо.

В третьому розділі записують дані про виробіток робітників-пекарів за зміну і суму нарахованої їм заробітної плати: відрядна, за фактично виготовлені вироби або за відпрацьований час.

На підприємствах, які працюють в одну або дві зміни, залишків борошна та інших матеріалів на початок і на кінець зміни, як правило, немає. На кожну зміну (або дві) відпускається зі складу борошно та інші матеріали в кількості, необхідній для виго-товлення потрібної кількості хліба і булочних виробів.

На малих пекарнях борошно і всі матеріали, необхідні для виготовлення хліба і булочних виробів, знаходяться на матеріальній відповідальності завідуючого (май-стра, бригадира), який складає за кожну зміну (одна на добу) виробничі листи на виготовлені вироби за зміну.

На переважній більшості пекарень паливо для нагріву пекарських печей знахо-диться під відповідальністю осіб, які забезпечують температурний режим, необхід-ний для випікання виробів. Тобто витрачання технологічного палива — дров, вугілля, мазуту чи солярки — відбувається ізольовано від матеріально відповідальних осіб — пекарів, які несуть відповідальність за борошно та інші матеріали.

Незважаючи на те, що витрачання борошна і допоміжних матеріалів, необхідних для випікання виробів, є відокремленим від витрачання палива, в кожний виробни-чий документ — виробничий звіт чи виробничий лист — записують витрати палива по нормі на фактичний випуск продукції, чого робити не слід.

Оскільки на кожному такому підприємстві паливо (пальне) знаходиться на мате-ріальній відповідальності осіб, які опалюють пекарські печі, то власне вони, а не май-стри — пекарі повинні вести облік фактичного витрачання палива (чи пального), залеж-но від способу нагріву печей. При використанні вугілля фактичні його витрати за зміну визначають мірною тарою. А фактичні витрати пального за кожну зміну необхідно ви-значити залежно від можливостей заміру залишків або фактичних витрат солярки, ма-зуту чи іншого виду пального, яке використовується для нагріву пекарських печей.

Підсумки фактичних витрат борошна та інших матеріалів на випічку хліба і хлі-бобулочних виробів обчислюють у журналі (відомості), форму якого розробляють залежно від асортименту виробів, обсягів виробництва і змінності роботи бригад пе-карів за макетом, наведеним на Додатку Б, або іншої форми.

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

Витрати на робочу силу — заробітну плату пекарів з відрахуваннями — слід на-громаджувати протягом місяця у відомості, поданій на Додатку В.

Що стосується витрат на засоби праці — основні засоби і малоцінні необоротні матеріальні активи (хлібні форми та інші), то їх слід обліковувати за встановленою підприємством номенклатурою статей на окремому субрахунку до рахунка 23 «Ви-робництво» або відокремлено групою цих статей у складі рахунка 91 «Загальнови-робничі витрати». Розподіл цих витрат в розрізі видів виробів слід проводити пропо-рційно витратам борошна.

Враховуючи специфіку хлібопекарського виробництва, проміжні, внутрімісяч-ні — за кожну зміну, добу чи інший проміжок часу, а витрати на засоби праці слід визначати у розмірах, передбачених кошторисом цих витрат на місяць.

Проміжні внутрімісячні підсумки витрат технологічних матеріалів — борошна і допоміжних матеріалів — на робочу силу і на засоби праці записуються у підсумкову відомість

Таким чином забезпечується отримання проміжної, внутрімісячної інформації про витрати центрів на матеріали, робочу силу і засоби праці й підсумкової інформа-ції про витрати за місяць — технологічну і окремо виробничу собівартість продукції.