10.1. Внутрігосподарська звітність центрів витрат і відповідальності на підприємствах легкої промисловості


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 

Загрузка...

До легкої промисловості належать підприємства по виготовленню бавовни — во-локна, шовкових виробів і виробів з вовни.

Бавовняні вироби: бавовна-волокно; пряжа бавовняна для трикотажного і ткаць-кого виробництва; сурові та готові тканини, включно технічні; а також нитки, марля, вата тощо.

Шовкові вироби: шовк-сирець, шовкова пряжа, шовк кручений, нитки, шовкові тканини сурові і готові. Вовняні тканини: вовняна пряжа для ткацького і трикотажно-го виробництва; штучні вироби з вовни. Льняні вироби: льон-волокно, сурові та гото-ві тканини, штучні вироби з льону; коноплеволокно, прядиво і тканини, технічні та ін.

Продукти шкіряної та хутряної промисловості. Тобто це десятки виробництв зі своїми особливостями щодо первинного обліку витрат на виробництво і внутрігос-подарської виробничої звітності. В минулому ці особливості були передбачені галу-зевими і відомчими інструкціями міністерств і їх головних управлінь.

З переходом на ринкові умови господарювання підприємства, що залишилися у державній формі власності, продовжують дотримуватися вимог зазначених інструк-цій. Форми первинних документів і підсумкових регістрів з обліку витрат і кальку-лювання собівартості продукції, визначені зазначеними відомчими інструкціями, ви-користовуються і в даний час у деяких акціонерних товариствах.

У 2001 р. Державний комітет промислової політики України наказом від 2 лю-того № 47 затвердив Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості.

Цими Методичними рекомендаціями передбачено суперечливі положення, вис-новки і настанови. Так п. 5 Рекомендацій містить вимогу (чи побажання), щоб дані обліку витрат використовувалися для оцінки та аналізу фактичної ефективності

Тема 10. Особливості управління ресурсами і витратами на підприємствах окремих галузей промисловості

організаційно-технічних заходів, спрямованих на удосконалення виробництва, для планово-економічних та аналітичних розрахунків. А в п. 3 стверджується про необ-хідність однозначного визначення методики цього розрахунку незалежно від того, де буде використовуватися показник виробничої собівартості: в бухгалтерському, статистичному чи управлінському обліку. Зауважмо, у зазначених видах обліку ці показники мають використовуватися, а не формуватися. Не утруднили себе розроб-ники Методичних рекомендацій визначенням, а що таке управлінський облік, а тим більше статистичний, на підприємстві.

У п. 165 серед окремих статей витрат наведено витрати на утримання і експлу-атацію устаткування і окремо загальновиробничі, що суперечить П(С)БО 16. «Ви-трати». В п. 254 пропонується розподіляти ці витрати (невідомо на якому рахунку обліковані) пропорційно до заробітної плати. І отримаємо невідповідність: де більша частка зарплати, тобто ручної праці, туди і більше витрат на експлуатацію обладнан-ня розподілять і отримають «фактичну» собівартість.

У п. 364 система «дірект-костінг» подана настільки деформовано, що застосову-вати її практично неможливо. А в числі додатків у першому наведено номенклатуру статей витрат на утримання і експлуатацію устаткування, але забули послатися на П(С)БО, яким передбачено їх відокремлення в обліку, і на якому рахунку.

І цей повний набір суперечностей пройшов мимо пильного ока управління об-ліку і звітності Мінфіну. І доводиться констатувати: хто тільки в Україні не перейма-ється вказівками з питань обліку: Мінпромполітики; галузеві економічні інститути; ДКЦПФР; керована американцями ФПБАУ. Одним словом, хто тільки хоче, а відпо-відають за достовірність звітності бухгалтери підприємств.

Добре, що хоч Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» не передбачає обов’язкового дотримання подібних рекомендацій. Керів-ники підприємств мають можливість передбачити в заходах облікової політики най-більш раціональні і досконалі форми обліку, порядок документального оформлення господарських операцій на підприємствах, організацію первинного обліку.

В усіх виробництвах легкої промисловості, як і інших галузей, первинний облік охоплює операції з переміщення сировини, матеріалів і напівфабрикатів зі складів і комор в цехи і дільниці та їх переміщення у виробництві.

Об’єктами первинного виробничого обліку є також витрачання палива і енергії, виробітку робітників, використання засобів праці.

В усіх випадках первинний облік є пристосованим до технології і організації ви-робництва з врахуванням величини партій виробів, тривалості їх виготовлення, за-стосовуваного обладнання.

У випадках виготовлення в одному цеху декількох видів виробів (і кожний з них на спеціальних машинах (обладнанні) виникає необхідність вичленити витрати на експлуатацію об’єктів основних засобів, зайнятих на виготовленні конкретних видів виробів із загальної суми витрат на засоби праці цеху (дільниці). При цьому необхід-но враховувати і ті витрати, які пов’язані з використанням всіх інших засобів праці цеху: будівель, споруд, енергопостачання та ін.

У таких виробництвах необхідно обчислити витрати на експлуатацію кожного виду (типу, класу) машин, ліній чи окремих агрегатів за місяць, робочий день, годину.

Такі розрахунки необхідні для того, щоб можна було достовірно визначити суми витрат на засоби праці на виготовлення конкретних видів виробів і у тих випадках,

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

коли їх виготовляють протягом конкретного періоду, відмінного від календарного на 20–30 чи більше днів. Це стосується в першу чергу виробництв швейної, трикотаж-ної промисловості та деяких інших, де виготовляють партії виробів на одних і тих же спеціалізованих машинах. В усіх цих виробництвах необхідно формувати відповідно пристосовані центри витрат і відповідальності.

Методи первинного обліку витрат і формування внутрігосподарської звітності за-стосовують залежно від видів продукції і послідовності обробки сировини і основних матеріалів, з яких виготовляється продукція. В залежності від організації виробни-чого процесу і його оснащення засобами праці, з урахуванням асортименту виробів, його постійності і частоти оновлень, виготовлення партій раніше освоєних виробів чи виробів оновленого асортименту та деяких інших умов.

В усіх зазначених виробництвах можна використовувати відповідно пристосова-ні методи групування витрат і формування центрів відповідальності.

Методи виробничого обліку і групування витрат по центрах відповідальності в масових і великосерійних виробництвах з одним розподілом обробки сировини та основних матеріалів є схожими. Порядок їх формування може відбуватися за про-стим (попередільним), напівфабрикатним або безнапівфабрикатним способами об-числення собівартості виробів.

У дрібносерійних та індивідуальних виробництвах застосовують позамовний ме-тод обліку витрат і обчислення собівартості виробів. Витрати на виконання замов-лень по виготовленню відносно невеликих партій виробів або окремих екземплярів, за умови їх виготовлення в цехах промислових підприємств, обліковуються в розрізі кожного такого замовлення.

Під час узгодження замовлень на виготовлення невеликих партій виробів або окремих екземплярів здійснюють попередні розрахунки витрат технологічних мате-ріалів, на оплату праці і на застосування виробничого обладнання.

При позамовному методі обліку витрат недоцільно виділяти центри відповідаль-ності за витрати окремих видів виробничих ресурсів, а у більшості випадків таке ви-ділення є недоречним. При цьому методі виготовлення виробів і обліку витрат нака-зом по підприємству призначається особа, відповідальна за виконання замовлення і за витрати на його виконання.

Замовлення оформляється на заздалегідь визначену кількість (партію) замовлених виробів, фактична собівартість замовлення обчислюється після його закінчення. При виконанні замовлень з тривалим виробничим циклом їх оформляють на окремі час-тини — закінчені конструкції або вони обліковуються у незавершеному вироб ництві.

Первинні документи з витрат матеріалів і на оплату праці оформляються у при-йнятому на підприємстві порядку, а витрати за використання виробничого облад-нання обчислюються залежно від часу його використання на виконання конкретного замовлення, з урахуванням всіх витрат, пов’язаних із застосуванням засобів праці на виконання цього замовлення.

За період виконання замовлення на його собівартість необхідно відносити част-ку загальновиробничих, організаційно-управлінських накладних витрат із застосу-ванням прийнятої на підприємстві бази розподілу. Витрати, пов’язані з виконанням замовлення, записуються в нагромаджу-вальну відомість на основі первинних доку-ментів за внутрімісячні проміжки часу, прийняті на підприємстві для внутрігоспо-дарської звітності і про витрати на виготовлення всіх видів продукції підприємства.

Тема 10. Особливості управління ресурсами і витратами на підприємствах окремих галузей промисловості

В текстильній галузі легкої промисловості виробничий процес проходить декіль-ка стадій — переділів: прядильний, крутильний, ткацький і оздоблювальний. Ці стадії можуть бути зосередженими на одному підприємстві як окремі переділи. І можуть відбуватися на відокремлених підприємствах — прядильному, включно з крутиль-ною стадією, і ткацькому, з оздоблювальною стадією.

Характерною особливістю виробництв текстильної галузі є складання балансів сировини. Сировиною для прядильного виробництва є бавовняне волокно, хімічні волокна і відходи. Кількість сировини і виготовлення пряжі розраховуються за кон-диційною вагою в планових і звітних балансах сировини і пряжі. Звітний баланс складають на основі фактичних облікових даних: в лівій частині балансу записують кількість витраченої сировини (волокон), а в правій показують фактичні виходи про-дукції (пряжі) і фактичні відходи. Ці баланси складають в кінці місяця, коли відомі залишки сировини і напівфабрикатів у незавершеному виробництві. Ось типова фор-ма звітного балансу:

Баланс сировини у прядильному виробництві     за         200__ р.

(назва підприємства)           (місяць)

 

№        Запушено у виробництво Отримано з виробництва

з/п 1    Показники     Вміст в

суміші

(відсотків)      Кіль-кість       Ціна    Сума   Показники     У відсотках    Кіль-кість       Ціна    Сума

 

            2          3          4          5          6          7          8          9          10        П

 

                                                                       Перший баланс                                           

 

            Бавовна (во-локно) Іс.         68                                           Стрічка че-сальна     90                              

 

            Бавовна (во-локно) II c.       30                                           Звороти          2                                

 

            Разом во-локна         98                                           Відходи по-воротні   7,5                             

 

            Зворотні відходи       2                                             Відходи безпо-воротні         0,5                             

 

            Всього            100                                         Всього            100                            

 

                                                                       Другий баланс                                             

 

            Штапельне волокно 98                                           Стрічка че-сальна     94                              

 

            Звороти          2                                             Звороти          2                                

 

                                                                       Відходи по-воротні   2,5                             

 

                                                                       Відходи безпо-воротні         1,5                             

 

            Всього            100                                                     100                            

 

                                                                       Підсумковий баланс                                   

 

            Стрічка чесальна з бавовни 67                                           Пряжа 97,5                           

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

 

            Стрічка чесальна з штапелів            33                                           Звороти          2                                

            Усього волокна                                                        Відходи                                             

                                                                                                                     

            Всього            100                                         Всього            100                            

Протягом місяця обліковують запуск волокон у виробництво на підставі первин-них виробничих документів, в яких записують також кількість (кг) пряжі, отриманої після операції рихлення, рівняння і крутіння. На підставі цих документів можна здій-снювати записи в нагромаджувальній відомості і підраховувати внутрімісячні про-міжні підсумки витрат волокна (суміші волокон), вихід пряжі і відходів. Кількість відходів повторного використання і втрат уточнюють за результатами інвентаризації незавершеного виробництва на кінець місяця і з врахуванням уточнень відповідно до звітного балансу сировини.

Проміжні підсумки нагромаджувальної відомості використо вуються протягом місяця як внутрігосподарська звітність, а підсумкові дані за місяць, уточнені з ура-хуванням результатів інвентаризації незавершеного виробництва і звітного балансу сировини, є основою для відображення витрат сировини (волокон) і виходу готової продукції — пряжі, на рахунках бухгалтерського обліку.

Прядильне виробництво може здійснюватися на окремих підприємствах по ви-готовленню пряжі, ниток.

Такими підприємствами є прядильні фабрики або підприємства з іншими назва-ми, які виготовляють пряжу з різних компонентів і різних номерів.

У багатьох випадках прядильні виробництва — це структурні підрозділи тек-стильних фабрик чи текстильних комбінатів, які виготовляють певний асортимент тканин і штучних виробів.

У ткацькому виробництві сировиною є однониточна і кручена пряжа й хімічні філаментні нитки. Витрати пряжі на тканини кожного артикула розраховуються за кондиційною вагою.

Виходячи з кількості тканин, які підлягають випуску, технічних умов, якими ви-значено номери і сорти пряжі, і з врахуванням відходів, складаються баланси сиро-вини: планові, для розрахунку необхідної кількості сировини на партію тканин чи на певний період часу, і звітний баланс, у якому відображаються фактичні витрати пряжі, отримані тканини і відходи.

Як у ткацькому, так і в прядильному, а також в оздоблювальному виробництві текстильної галузі легкої промисловості сировина (волокна, тканини, сурові ткани-ни) і необхідні компоненти є прямими витратами сировини і матеріалів і, відповідно, формують витрати центру відповідальності за раціональне використання технологіч-ної сировини і матеріалів.

Незалежно від форм організації виробництва і управління в кожному з вироб-ництв (переділів) текстильної галузі — прядильному, ткацькому і оздоблювально-му — можна і необхідно виділити центри витрат і відповідальності за використання технологічної сировини і матеріалів. Відповідальних осіб цих центрів необхідно ви-значити в наказі про облікову політику.

Тема 10. Особливості управління ресурсами і витратами на підприємствах окремих галузей промисловості

Центр витрат на робочу силу в кожному із зазначених виробництв включає по-казники виробітку і суми нарахованої заробітної плати робітникам та відрахування на соціальні заходи на цю зарплату. Включення заробітної плати робітників до со-бівартості конкретних видів виробів: у прядильному виробництві — номери пряжі; в ткацькому — види сурових тканин; в оздоблювальному — артикули готових виро-бів — здійснюється згідно з встановленим порядком.

У центрі витрат на засоби праці зосереджуються витрати на утримання і експлуа-тацію всіх об’єктів основних засобів, включно будівель (приміщень) і споруд, а також малоцінних необоротних матеріальних активів, конкретного виробництва — пря-дильного, ткацького, оздоблювального. Постатейний облік цих витрат, їх розподіл і включення до собівартості конкретних видів виробів можна здійснювати у відповід-ному порядку згідно з галузевими особливостями підприємства.

На підприємствах окремих галузей, де зосереджено всі три виробництва, виникає необхідність включення витрат деяких загальнозаводських служб — енергопостачан-ня, газопостачання; паросилового господарства, водопостачання — до витрат на за-соби праці. Витрати цих служб доцільно розподіляти по центрах витрат та центрах відповідальності на засоби праці конкретних виробництв в залежності від наданих обсягів електроенергії; газу, пари, води.

Послуги ремонтних служб (цехів, відділів) включаються до витрат на засоби праці або інших на основі документів про обсяги робіт, виконаних на конкретних об’єктах.

Порядок обліку і розподілу загальновиробничих організаційно-управлінських накладних витрат кожного з виробництв суттєво не відрізняється від загальних. Від-повідно і проміжні внутрімісячні підсумки витрат можна підраховувати в тому само-му порядку.

Трикотажне виробництво включає виготовлення широкого асортименту виробів: декілька видів трикотажного полотна, купонів з інтерлочних машин і круглофанго-вих машин; деталі з плоскофангових і котонних машин. Облік цих видів продукції, які називають сировиною для виготовлення широкого асортименту трикотажних ви-робів, ведеться за видами сировини. На деяких підприємствах ці види «сировини» називають напівфабрикатами.

З цих видів сировини (напівфабрикатів) виготовляють повний асортимент білиз-няного і верхнього трикотажу. В зв’язку з широким асортиментом готових виробів і частими його змінами обліковувати витрати і випуск готових виробів у розрізі кож-ної позиції асортименту практично неможливо. За таких умов однорідний асорти-мент продукції об’єднують у групи: білизняний трикотаж; блузки; джемпери та інші, залежно від технології їх виробництва і застосовуваних машин та механізмів.

Виготовлення «сировини» (напівфабрикатів) оформляється застосовуваними у виробництві первинними документами. Форми цих первинних документів визнача-ються технологією і організацією виробництва на конкретних підприємствах: відо-мості перемотки пряжі у зв’язку з її кошенням; відомості обліку полотна, отриманого з в’язальних машин; відомість обліку купонів, отриманих з в’язальних машин; відо-мість обліку напівфабрикатів; виробничий звіт про крашення і оздоблення полотна (пряжі) в красильно-оздоблювальному виробництві та ін.

На кожному підприємстві з виробництва трикотажних виробів необхідно розро-бити порядок оформлення технологічних операцій зазначеними вище первинними

Модуль 2. Функції управління ресурсами і витратами та їх особливості у галузях народного господарства

документами: на передачу пряжі в цех (дільницю) по виготовленню трикотажного полотна — «сировини» (напівфабрикатів), з яких виготовляється переважна біль-шість асортименту трикотажних виробів і руху цих напівфабрикатів у виробництві. Цей порядок необхідно відобразити в розділі обліку виробництва, заходів облікової політики підприємства.

В сучасних умовах виготовлення трикотажних виробів, широкого застосування спеціальних машин по виробництву конкретних видів виробів (груп виробів) істотно зменшилася частка витрат на оплату праці в собівартості продукції. Близько 90% у собівартості продукції трикотажного виробництва приходиться на витрати техноло-гічних матеріалів: пряжу і барвники. Другими за питомою вагою в собівартості є ви-трати на утримання і експлуатацію засобів праці.

За цих умов необхідно зосередити особливу увагу на організації обліку витрат за центрами на технологічні матеріали і на засоби праці. Що стосується центрів витрат на робочу силу — в підрозділах і в цілому по підприємству, то облік витрат цього цен-тру мало чим буде відрізнятися від обліку таких витрат в інших галузях виробництва.

На підприємствах трикотажної галузі мають місце суттєві особливості щодо орга-нізації центрів відповідальності за витрати технологічних матеріалів, оскільки виго-товлення виробів відбувається не тільки на основі «сировини» (напівфабрикатів), а й шляхом виготовлення деталей виробів на спеціальних машинах (робочих місцях), а також панчіх, шкарпеток, колготок на спеціальних машинах — технологічних лініях. І все це у багатьох випадках відбувається під керівництвом, тобто відповідальністю, однієї особи — завідувача виробництвом чи технолога (технологів) цехів, дільниць.

У виробництвах, де на кожній виробничій лінії (потоці) призначено відповідаль-ну особу — технолога чи бригадира, — рух сировини (напівфабрикатів) відбувається під його відповідальністю і, відповідно, він оформляє застосовувані (передбачені об-ліковою політикою) первинні виробничі документи про рух сировини (напівфабри-катів) і кількість виробів, виготовлених і зданих на склад або на наступну виробничу лінію.

Якщо виробництво двох або більше найменувань (видів) виробів відбуваєть-ся під відповідальністю однієї особи — технолога, майстра, то на найменування, що виготовляється під його відповідальністю, необхідно оформляти окремі первинні документи. На підставі первинних виробничих документів здійснюються записи в нагромаджувальну відомість витрат технологічних матеріалів, макет якої подано в Додатку Б.

Оскільки виробництво трикотажних виробів відбувається в цехах і на дільницях на різних машинах з виготовлення конкретних видів виробів, виникає необхідність застосування адекватного обліку витрат на експлуатацію засобів праці.

Обліковувати витрати на засоби праці за номенклатурою статей тільки в цілому по цеху (дільниці) недостатньо. Необхідно вичленити витрати на експлуатацію ма-шин та інших засобів праці, зайнятих на робочих місцях чи потокових лініях з виго-товлення конкретних видів виробів, від витрат на експлуатацію інших об’єктів і тих, які відносяться до загальноцехового виробничого процесу.

За таких умов необхідно в первинному обліку і внутрігосподарській звітнос-ті — нагромаджувальних відомостях — вести окремий облік витрат на експлуатацію спеціальних машин, на яких виготовляються конкретні види виробів (груп виробів), об’єкти калькуляції і окремо обліковувати витрати на утримання і експлуатацію виТема 10. Особливості управління ресурсами і витратами на підприємствах окремих галузей промисловості

робничих приміщень, споруд та інших об’єктів основних засобів цеху, які зайняті за-гальновиробничими функціями. Тобто необхідно вести нагромаджувальні відомості внутрігосподарського, внутрі-місячного обліку витрат у розрізі потокових ліній з ви-готовлення окремих видів виробів (груп виробів) об’єктів калькуляції (Додаток Г), з подальшим узагальненням даних цих відомостей у підсумковій відомості витрат і виготовлення виробів (Додаток Д). Підсумки цієї відомості характеризують техноло-гічну собівартість продукції.

Після розподілу загальновиробничих, організаційно-управлінських, накладних витрат цеху (дільниці) в розрізі видів виробів і включення (сумування) їх з техноло-гічною собівартістю отримуємо виробничу собівартість продукції.