1.5. Підприємство і конкурентоспроможність галузі та національної економіки


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 

Загрузка...

Підприємства, які випускають однорідну продукцію, утворюють галузь економіки. Структура галузі істотно впливає на визначення правил конкурентної гри, а також потенційних стратегій фірми. Чин-ники за межами галузі мають переважно відносне значення, оскільки зовнішні фактори, як правило, впливають, на всі фірми галузі.

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

Конкуренція в галузі виростає з фундаментальної економічної структури останньої і означає щось значно більше, ніж поведінка іс-нуючих конкурентів. Стан конкуренції в галузі залежить від п’яти основних чинників, які показані на схемі 1.2.

ПОТЕНЦІЙШ КОНКУРЕНТИ

Загроз нових фірм

 

ПОСТАЧАЛЬНИКИ

Вплив постачальників

КОНКУРЕНТИ

В ГАЛУЗІ

           

(           )

Суперництво існуючих фірм

Вішив покупців

ПОКУПЦІ

 

Загроза виробництва замінників товарів чи послуг

ЗАМШНИКИ

Схема 1.2. Чинники галузевої конкуренції

Сукупний вплив цих чинників визначає потенціал граничного прибутку в галузі, де потенціал прибутковості вимірюється показ-никами довгострокової віддачі інвестованого капіталу. Не всі галу-зі мають однаковий потенціал. Вони істотно відрізняються за своєю граничною прибутковістю, оскільки різний сукупний вплив чинни-ків конкуренції. Ці чинники коливаються від інтенсивних у таких га-лузях, як виробництво автомашин, паперу та сталі (де жодна фірма не отримує великих прибутків), до відносно несуворих у таких сферах, як нафтовидобувне устаткування та послуги, виробництво косме-тики і предметів туалету (де високі прибутки одержує багато фірм) (Портер Майкл Е. Стратегія конкуренції: Пер. з англ. А. Олійник, Р. Скільський. — К.: Основи, 1998. — С. 20–21).

Модуль І. Теоретичні основи упоавління міжнародною конкурентоспроможністю

Основною одиницею аналізу конкурентоспроможності економі-ки країни є галузь або група поєднаних галузей (кластер), за суттю, піднесення економіки досягається одночасним розвитком багатьох різних галузей.

Сутність поняття національної конкурентоспроможності визна-чають як зумовлене економічними, соціальними і політичними фак-торами становище національного товаровиробника на внутрішньо-му і зовнішньому ринках. В умовах відкритої економіки вона також може бути визначена як здатність країни (національної фірми) про-тистояти міжнародній конкуренції на власному ринку і ринках «тре-тіх країн». На схемі 1.3 зображено пріоритети, фактори і компонен-ти національної конкурентоспроможності. Світовий досвід свідчить про те, що усталеної конкурентоспроможності досягають ті країни, які, по-перше, оптимально реалізують свої національні переваги та постійно підвищують продуктивність праці, а по-друге, ефективно використовують ресурси, що акумулюються на міжнародних ринках товарів, послуг, інвестицій, інновацій.

Міжнародна конкурентоспроможність країни органічно пов’язана з таким явищем як відкритість національної економіки, яка проявля-ється в її інтернаціоналізації. Але не всі країни можуть повною мірою використовувати переваги інтернаціоналізації. Так, відкритість не-збалансованих економік робить їх уразливими в процесі здійснення в країні лібералізації. Це підтверджується аналізом результатів реформ зовнішньоекономічної діяльності країн у трансформаційний період, а в глобальному масштабі — нещодавня світова фінансова криза, вна-слідок якої істотно погіршились не тільки економічна динаміка окре-мих країн, а й геоекономічні конкурентні позиції цілих регіонів світу.

Ефективною відкритість національної економіки стає тоді, коли є можливість використовувати зовнішні джерела і ринки для наці-онального розвитку і коли є здатність протистояти несприятливій міжнародній кон’юнктурі, особливо в період світових (або регіональ-них) криз. Таку відкритість, як випливає із світового досвіду, забезпе-чують лише структурно-збалансовані національні економіки, в яких нормально функціонують реальні і міцні (здорові) фінансові сектори економіки, наявні оптимальні пропорції виробничої і невиробничої сфер, адекватне внутрішній та міжнародній соціально-економічній структурі співвідношення державного і приватного секторів тощо.

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

Таким чином, за умов відкритості, конкурентоспроможною слід вва-жати таку національну економіку, яка у своєму розвитку забезпечує: – стійке зростання життєвих стандартів населення країни; – досягнення і утримання національними підприємствами таких позицій у світовій економіці, коли їхні товари і послуги успіш-но реалізуються на міжнародних ринках; – усталеність соціально-економічного прогресу зі здатністю про-тистояти кризам, запобігаючи їм або успішно нейтралізуючи негативні наслідки.

ФАКТОРИ НАЦІОНАЛЬНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

| Економічні

|

| Соціокультурні

 

           

           

Політико-правові

[

           

1

 

Менеджмент

А

JL

Якість державної економічної політики

 

Стійкість і динамічність внутріпшьої економіки

 

]          

Ресурсні та інфраструктурні

           

|           |

 

Інтернаціоналізація Глобалізація

|

 

I

Внутрішня конкуренція

Зовнішня конкуренція

Національна конкурентоспроможність

г

|

           

I

I

 

| Товарів (послуг)

 

Підприємств (фірм)

           

к—

Цінова

I

 

М

Системна

 

ЇГ

Галузей (кластерів)

I           Структурна

|

 

Регіонів

           

 

Потенційна

Реальна

 

26

Схема 1.3. Пріоритети, фактори і компоненти національної конкурентоспроможності

Модуль І. Теоретичні основи упоавління міжнародною конкурентоспроможністю

У світовій практиці застосовується комплексне оцінювання кон-курентоспроможності національної економіки. Для цього використо-вуються такі підходи: ресурсний — полягає в оцінюванні рівня техноло-гій, наявності капіталу для внутрішнього і зовнішнього інвестування, чисельності та кваліфікованості людських ресурсів, наділеності краї-ни природними ресурсами та її природно-географічного положення; факторний — це моніторинг змін позицій країни на міжнародних рин-ках; рейтинговий — полягає в інтегральному оцінюванні стану еконо-міки за тією чи іншою системою показників. Вважається, що для нас найбільш інформативно показовим є останній, оскільки він надає до-ступні можливості оцінити параметри національної конкурентоспро-можності у динаміці міжкраїнових порівнянь (Губський Б. В., Пав-ловська О. Д., Харчук С. В. Конкурентоспроможність національної економіки: пріоритети дослідження та експертні оцінки / За ред. д-ра екон. наук, проф. Губського. — К.: КНЕУ, 2003. — С. 6–11).

Конкурентоспроможність галузі та національної економіки ви-значають класифікації окремих країн за рівнем конкурентоспромож-ності їхньої індустрії у світовому господарстві.

Щоб побудувати абстрактну модель зростання національної еко-номіки, виділяють стадії конкурентоспроможності. Кожна стадія ха-рактеризується своїм набором галузей і своєю стратегією розвитку фірм. Ці стадії розрізняються за специфічними джерелами досягнен-ня конкурентоспроможності на світовому ринку. Стадії також суттє-во розрізняються за рівнем державного втручання в економіку і осно-вними напрямами економічної політики.

При віднесенні національної економіки до тієї чи іншої стадії за основу приймають рівень розвитку галузей, які беруть участь у між-народній конкуренції, хоча процес конкуренції в галузях, які орієн-товані на внутрішній ринок, теж охоплюється цим поняттям. Проте, проходження кожною країною всіх стадій не є неминучим. Кожна на-ціональна економіка включає широкий спектр галузей, які мають різ-ні ресурси підвищення своєї конкурентоспроможності. Наприклад, у таких різних країнах, як США і Німеччина, є галузі, які зберігають свої позиції у конкурентній боротьбі виключно завдяки природним багатствам, в той час як конкурентоспроможність передових галузей спирається на більш стійкий та складний фундамент.

Виділяють чотири особливі стадії конкурентоспроможності наці-ональної економіки, які відповідають чотирьом основним рушійним

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

силам, або стимулам, які визначають її розвиток в окремі періоди часу: це фактори виробництва, інвестиції, нововведення і багатство. На перших трьох стадіях відбувається зростання конкурентоспро-можності національної економіки, що, як правило, поєднується із зростанням добробуту. Четверта стадія означає поступове уповіль-нення зростання і в кінцевому рахунку спад.

Розглянемо особливості кожної стадії.

Розвиток конкуренції на основі факторів виробництва. На цій стадії практично всі національні галузі, які успішно діють на світо-вому ринку, досягають своїх переваг у конкурентній боротьбі майже виключно завдяки основним факторам виробництва: природним ре-сурсам, сприятливим умовам для вирощування урожаїв різних сіль-ськогосподарських культур або надлишковій і дешевій напівкваліфі-кованій робочій силі. У конкурентному «ромбі» лише стан факторів може забезпечити переваги в конкуренції (схема 1.4).

Опора на виробничі фактори як єдиний ресурс конкурентоспро-можності різко звужує коло галузей, які здатні витримувати умови між-народної конкуренції. Економіка на цій стадії досить чутлива до світо-вих економічних криз та змін валютних курсів, а також дуже вразлива у випадку втрати наявних факторів і швидкої зміни лідерства галузей.

 

Основні фактори -найважливіший ресурс конкурентоспроможності

Стратегія фірм, їхня структура і суперництво

Споріднені і

підтримувальні

галузі

Параметри попиту

 

28

Схема 1.4. Національна економіка, яка визначається станом факторів

Модуль І. Теоретичні основи упоавління міжнародною конкурентоспроможністю

Володіння великими запасами природних ресурсів може забезпе-чити високий доход на душу населення протягом досить тривалого періоду, але не є достатньою підставою для стійкого зростання еконо-міки. За суттю, жодна країна не минула цієї стадії розвитку економіки.

Розвиток конкуренції на основі інвестицій. На цій стадії конку-рентна перевага економіки ґрунтується на готовності і здатності наці-ональних фірм до агресивного інвестування. Фірми вкладають кошти в сучасне, ефективне устаткування і кращу технологію, які можна при-дбати на світовому ринку. Інвестиції також спрямовуються на купівлю ліцензій, створення спільних підприємств та інші засоби підвищення конкурентоспроможності більш сучасних і спеціалізованих галузей і сегментів. Але лідери міжнародної конкуренції зазвичай не продають техніку останнього покоління. А тому здатність національної економіки не тільки сприйняти а й поліпшити зарубіжну технологію є суттєвою і вирішальною умовою досягнення цієї стадії конкурентоспроможності.

На цій стадії ресурсами підвищення конкурентоспроможності є поліпшення факторів, а також стратегія, структура і суперництво фірм (схема 1.5).

 

•          Основними факторгЛш ви-робницгва залишаються ресу^си конкурентоспроможності

•          Формуються нові фактори ' виробницгва

Стратегія фірм, Іхня структура і суперництво

•          Зростання зацікавле-них фірм і окремих осіб у розвитку виробництва

•          Інтенсивне внутрішнє суперництво

 

f////A Ресурси конкурентоспроможності

Схема 1.5. Національна економіка на стадії інвестицій

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

Принциповою відмінністю цієї стадії від попередньої є, як випли-ває з її назви, можливість і бажання інвестувати в розвиток економі-ки, що створює стійкішу базу конкурентоспроможності. Правильна економічна політика держави на цій стадії сприяє зміцненню ресурс-ної бази конкурентних переваг.

Розвиток конкуренції на основі нововведень. Ця стадія харак-теризується наявністю всіх складових конкурентного «ромбу» в ши-рокому колі галузей (схема 1.6). Всі елементи, які визначають конку-рентоспроможність, перебувають у дії, і між ними встановлюються тісні зв’язки.

Сукупність галузей, у яких національні фірми можуть успішно конкурувати, суттєво розширюється. У всіх великих кластерах роз-виваються галузі обслуговування світового класу. Забезпечення кон-курентних переваг стає більш рідкісним явищем.

На цій стадії національні фірми не тільки застосовують і поліп-шують іноземну техніку й технологію, а й створюють нові.

Споріднені і підтримувальні галузі

 

Параметри факторів

 

Фірми розробляють глобальні стратегії

Параметри попиту

 

Стратегія фірм, їхня структура і суперництво

 

Створюються і розвиваються4 нові спеціалізовані фактори Зростання збитків у галузях, які спираються на вигоди використання основних факторів, стимулюється підвищення конкуренто-спроможності

 

Відбувається бурхливий розвиток споріднених і підтримувальних галузей

Ускладнення структури попиту стає ресурсом конкурентоспромож-ності

Розвиток багатонаціо-нальної корпорації перетворює внутрішній попит на міжнародний

 

30

fotfttA Ресурси конкурентоспроможності

Схема 1.6. Національна економіка на стадії нововведень

Модуль І. Теоретичні основи упоавління міжнародною конкурентоспроможністю

Коло сегментів, у яких національні фірми успішно конкурують на міжнародному ринку, весь час розширюється.

Конкуренція на основі нововведень може мати місце в країнах, які перебувають на різних рівнях розвитку економіки. Так, Вели-кобританія досягла стадії нововведень у першій половині XIX ст., США, Німеччина і Швеція — за декілька десятиліть на межі XX ст., Італія і Японія — у 70-х роках XX ст.

Конкуренція на основі багатства. Стадія конкуренції на основі ба-гатства, на відміну від трьох перших, у кінцевому рахунку веде до спаду виробництва. Рушійною силою економіки є вже досягнутий достаток. Головна проблема полягає в тому, що економіка, яка рухається внаслі-док багатства, створеного раніше, не здатна зміцнювати своє багатство.

На цій стадії фірми з ряду причин починають поступатися своїми позиціями в міжнародній конкуренції.

Однією з ознак переходу до цієї стадії є зростання кількості злит-тя і придбання фірм. Компанії, які мають надлишок готових грошей, обминають ризик заснування нових фірм. Поглинання створюють ілюзію прогресу без створення фірм або посилення конкурентоспро-можності існуючих. Часто вони ще більше уповільнюють нововве-дення (схема 1.7).

Явні ознаки того, що економіка ввійшла у стадію багатства, може тривалий час не виявлятися через інерцію, яка існує завдяки лояльності споживачів або усталеним ринковим позиціям. Однак як тільки почи-нається втрата конкурентних переваг декількома провідними сегмен-тами, вона тут же поширюється на інші галузі шляхом декластеризації.

Стадія багатства характеризується повільним, але неухильним рухом до спаду, тому що кількість робочих місць у галузях, які здатні підтримувати стійке зростання конкурентоспроможності, недостатня для забезпечення зростання рівня життя населення.

Деякий час тому економіка Великобританії ввійшла в стадію ба-гатства, а наприкінці 80-х років деякі інші країни досягли цієї стадії або наблизилися до неї впритул.

Перехід від однієї стадії до іншої визначається такими основними умовами:

• Механізмом формування факторів виробництва. Добре функці-онуючі механізми, які створюють і поліпшують фактори, забез-печують основу для конкурентної переваги вищого порядку.

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

 

Внутрішній попит скоро-чується до потреб галузей, які в минулому і теперіш-ньому орієнтовані набагат-

Сукупні інвестиції минули: років дають змогу зберегти переваги у факторах

 

32

Кластери звужуються

Y////A Ресурси конкурентоспроможності

Схема 1.7. Національна економіка на стадії багатства

•          Мотивацією. Для переходу від стадії до стадії потрібні робіт-ники і керівники, які зацікавлені у збільшенні тривалості ро-бочого дня, вищих заробітках, пошуку шляхів для зростання прибутку фірми, створення нових та більших компаній.

•          Внутрішньою конкуренцією. Жвава внутрішня конкуренція у великій кількості галузей необхідна для стимулювання ново-введень і піднесення конкурентоспроможності.

•          Вдосконаленням попиту. Підвищення якості попиту створює потенціал успішного розвитку передових галузей і спеціалізо-ваних сегментів. Попит розширюється, тому що кожна галузь, яка домагається високої конкурентоспроможності, стає вимо-гливим покупцем продукції інших галузей.

•          Окремими факторними труднощами. Окремі несприятливі умови менш розвинутих факторів стимулюють зусилля на ко-ристь підвищення продуктивності і конкурентоспроможності на більш високий рівень.

Модуль І. Теоретичні основи упоавління міжнародною конкурентоспроможністю

• Здатністю до створення нового бізнесу. Перехід до кожної нової стадії потребує наявності ефективних механізмів створення но-вого бізнесу або шляхом змін в існуючих фірмах, або шляхом ор-ганізації нових. Це необхідна і суттєва риса здорової конкуренції. Усі ці складові процесу вдосконалення взаємозалежні, тому по-трібно, щоб були наявні всі ці сили (Портер М. Международная кон-куренция: Пер. с англ. и с предисловием В. Д. Щетинина. — М.: Меж-дунар. отношения, 1993. — С. 585–604).