1.3. Міжнародний ринок і ринкові ніші


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 

Загрузка...

Міжнародна конкурентоспроможність окремих підприємств, га-лузі і національної економіки проявляється тоді, коли вони виходять на міжнародний ринок з власною продукцією. А тому слід розгляну-ти питання про сутність ринку взагалі і особливості його функціону-вання в міжнародному масштабі.

Сутність ринку різні автори визначають трохи неоднаково. Саме поняття ринку може розглядатися з двох поглядів:

– як система соціально-економічних відносин щодо обміну вар-тостями;

– як місце, де здійснюється такий обмін.

Ринок забезпечує обмін споживчими вартостями в усіх соціально-економічних системах і способах господарювання з часу виникнення товарного виробництва.

Що ж характерно для ринку як системи соціально-економічних відносин щодо товарного обміну? Це можуть бути такі ознаки:

– доступність для будь-якого споживання всіх товарів без будь-яких обмежень;

– свобода реалізації товарів виробника і свобода вибору товарів споживачами;

Модуль І. Теоретичні основи упоавління міжнародною конкурентоспроможністю

– статус товаровиробників у виробників продукції і послуг — можливість продажу їх на самостійно встановлюваних основах.

Невід’ємною ознакою ринку є наявність трьох його суб’єктів: ви-робників товарів, посередників і споживачів. Пріоритетне місце в цій системі належить споживачеві, котрий визначає, який товар і в якій кількості виробляти.

Щодо структури ринку, то в ній розрізняють продуктову (ресурс-ну), елементну (технологічну) і територіальну (просторову).

Продуктова (ресурсна) структура включає:

– перелік та частку всіх видів товарів, які реалізуються на ринках;

– склад постачальників і покупців та їхню частку у товарообо-роті;

– кількість оптових (роздрібних) одержувачів певного товару і частку кожного з них в обсязі споживання тощо.

Така структурна оцінка має важливе аналітичне значення і дуже потрібна у практичній роботі суб’єктів ринкових відносин і держав-них органів, які займаються регулюванням ринку.

У найбільш розвинутих формах ринку простежується його еле-ментарна структура, яка має такий склад:

– ринок засобів виробництва;

– ринок предметів споживання;

– ринок науково-технічної інформації;

– інноваційний ринок;

– ринок праці;

– грошово-кредитний і валютний ринки.

Такий склад елементів ринку зумовлений рядом причин:

– по-перше, необхідністю реалізації продуктів трьох основних циклів суспільного виробництва (науково-технічного, іннова-ційного і виробничого), кожний з яких має свою фазу обміну;

– по-друге, розчленуванням продукту виробничого циклу на за-соби виробництва і предмети споживання, які мають також різ-них споживачів і різні форми обороту продукції;

– по-третє, відокремленням ринку інвестицій від ринку засобів виробництва у зв’язку з тимчасовим відривом вкладених капі-талів від одержаних готових до реалізації основних фондів. В результаті обмін між власниками фінансових ресурсів і тих, хто погребує капіталовкладень, відокремлюється від обміну засобів

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

виробництва. Інвестиційні засоби перетворюються на особли-вий товар з власною ціною; – по-четверте, наявністю працездатного населення, яке безпосе-редньо не володіє власністю на засоби виробництва, а має пра-во власності лише на свою робочу силу, що зумовлює існуван-ня ринку праці. Виняток становить лише та частина населення, яка володіє певною частиною засобів виробництва, і члени ко-оперативів. На ринку праці відбувається обмін робочої сили на грошові засоби, які еквівалентні матеріальним і духовним бла-гам, необхідним для її відтворення; – по-п’яте, об’єктивною необхідністю існування грошових екві-валентів як особливого товару, споживча вартість якого вини-кає завдяки його здатності бути обміненим на інший товар. Усі «елементні» ринки перебувають у тісній і нерозривній взає-модії, тому що відтворювальний процес на фазі обміну не може відбу-ватися без будь-якого з них (Лановой Т. Рынок и воспроизводство / АН Украины. Ин-т экономики. Отв. ред. И. И. Лукинов. — К.: Наук. думка, 1991. — С. 72–75).

Територіальна структура складається з ринків різних масшта-бів — місцевих, регіональних, національних і міжнародних. Існуван-ня ринків різних масштабів пояснюється наявністю різних можли-востей виробництва того чи іншого товару в регіоні, з одного боку, а з другого — потребами споживачів у цьому регіоні.

Чим пояснюється існування міжнародного ринку? Науково-тех-нічний прогрес створює умови для поглиблення спеціалізації вироб-ництва, що, в свою чергу, веде до необхідності економічної інтеграції на рівні галузей і окремих країн. Виробництво певних видів продук-ції починає перевищувати потреби внутрішнього ринку, а з другого боку — виробництво інших видів продукції всередині країни або не-достатнє, або його немає зовсім. Так виникає потреба в обміні про-дукцією між різними країнами, що й приводить до формування між-народного ринку.

Поняття «міжнародний ринок» узагальнююче. В дійсності в світі існує не один, а цілий ряд міжнародних ринків, які розподіляються за видами продукції і регіонами розташування. Наприклад, міжнарод-ний ринок нафти і нафтопродуктів, міжнародний ринок електронної продукції, автомобілів, зерна тощо.

Модуль І. Теоретичні основи упоавління міжнародною конкурентоспроможністю

За регіональною ознакою виділяються такі міжнародні ринки, як ринок ЄС, ринок країн Балтії, ринок країн СНД, ринок країн ЦЕФТА (Угорщина, Польща, Словаччина, Чехія, Словенія), ринок країн НАФТА (США, Канада, Мексика), Північно-Африканський ринок, ринок країн Азії та Близького Сходу тощо.

Може бути поєднання ринків за видами продуктів і регіональною ознакою. Наприклад, всі названі регіональні ринки є міжнародними ринками продовольства.

У сучасних умовах, коли поглиблюється спеціалізація вироб-ництва, індивідуалізація попиту, зростає нестабільність галузевої структури, відбувається інтенсивне запровадження досягнень НТП, особливо актуальним стає визначеня ніші для підприємства.

Ніша ринку — не просто сегмент (або частина сегменту) будь-якого ринку, на якому підприємству зручніше працювати. Це, по-перше, порівняно новий інноваційний вид бізнесу або виробничої діяльності (не обов’язково в науково-технічному плані, а й просто за видом обслуговування або формою господарювання); по-друге, дуже невелика за ємністю, вузькоспеціалізована галузь господарської ді-яльності. Ніша ринку перебуває на стику двох або більше сегмен-тів ринку (Современный маркетинг. В. Е. Хруцкий, И. В. Корнеев, Г. Э. Автухова / Под ред. В. Е. Хруцкого. — М.: Финансы и статисти-ка. 1991. — С. 36).

Вибір ніші залежить від її привабливості. Звичайно ця привабли-вість є функцією розміру і ступенем зростання ніші, інтенсивності прояву в цій ніші п’яти сил конкуренції, перспектив прибутку, стра-тегічної важливості ніші для інших основних конкурентів, а також рівня відповідності можливостей фірми потребам ніші.

При аналізі п’яти сил конкуренції на рівні ніші слід врахувати, що потенційними кандидатами на входження в нішу є фірми, які обслу-говують інші ніші, а також компанії з інших галузей.

Для продукції будь-якої ніші товаром-замісником може бути як продукція іншої частини галузі, так і продукція з інших галузей.

Суперниками діючої в ніші фірми можуть бути як інші фірми ніші, так і фірми інших частин галузі. Те саме стосується і ринко-вої сили постачальників і покупців продукції фірми, яка обслуговує нішу. Тобто на аналіз п’яти сил конкуренції серйозно впливають умо-ви, які існують в інших ринкових нішах.

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

Для досягнення конкурентної переваги слід досягти успіху в зни-женні витрат або диференціації продукції. Якщо нішова фірма вирі-шить диференціаціювати свою продукцію, то вона повинна вивчити потреби покупців та знайти способи зниження витрат або підвищен-ня віддачі для них від своєї продукції. Методи диференціації однако-ві і для спеціалізованої, і для багатономенклатурної фірми.

Для досягнення конкурентної переваги цільова ніша повинна мати такі якості: 1) покупці мають володіти різноманітними потреба-ми; 2) ланцюг виробництва — витрат повинен відрізнятися від анало-гічного ланцюга, який характерний для іншої ніші (Артур Томпсон, Джон Формби. Экономика фирмы: Пер. с англ. — М. ЗАО «Изд-во БИНОМ», 1998. — С. 467–469).