Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
4.4. Формування внутрішніх і зовнішніх умов : Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств. Кредитно-модульний курс : Бібліотека для студентів

4.4. Формування внутрішніх і зовнішніх умов


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 

Загрузка...

міжнародної конкурентоспроможності українських

підприємств (організацій)

Для того щоб вітчизняні підприємства і національна економіка в ці-лому змогли досягти достатнього рівня міжнародної конкурентоспро-можності, необхідна наявність певних внутрішніх і зовнішніх умов.

Який же рівень міжнародної конкурентоспроможності можна вважати достатнім? Це такий рівень економіки країни та її підпри-ємств, який забезпечує:

1)         підтримку зростаючих стандартів;

2)         досягнення (збереження) таких позицій у світовій економіці, коли національні товари і послуги успішно реалізуються на міжнародних ринках. Усталеної конкурентоспроможності до-сягають лише ті країни, які можуть оптимально реалізувати свої національні переваги, орієнтуючись на постійне підвищен-ня продуктивності праці.

Модуль ІІ. Стратегії міжнародної конкурентоспроможності...

Для досягнення такого рівня і необхідна наявність певних вну-трішніх і зовнішніх умов, які становлять потенціал конкурентоспро-можності.

На момент проголошення незалежності Україна мала досить зна-чний потенціал конкурентоспроможності, але ефективність його реа-лізації була вкрай незадовільною.

Слід мати на увазі, що СРСР на період розпаду перестав відпо-відати сучасним критеріям конкурентоспроможності. Так, за оцінка-ми експертів, наприкінці 80-х років приблизно 4/5 продукції СРСР не могли конкурувати на світових ринках. За даними ГАТТ/СТО, у 1991 р. частка СРСР у світовому експорті становила всього 2,2% а, наприклад, частка Гонконгу — 2,8, Нідерландів — 3,8%.

Якщо за період 1986–1990 р. світовий експорт машин і устатку-вання підвищився більш як на 50%, то експорт СРСР — тільки на 11%.

Разом з тим, що понад 60% виробленої в СРСР продукції прода-валося із збитками, за урядовими оцінками, на початку 90-х років сві-товому рівню відповідали 6–10% НДДКР, 18 продукції чорної, 16 — кольорової металургії, 10–15% — сільськогосподарської техніки.

За період з 1986–1991 рр. частка тієї радянської продукції, яка могла б конкурувати на світових ринках за умови її модернізації, ско-ротилася з 65,3 до 26,3%, а частка тієї продукції, яка мала б бути знята з виробництва, збільшилася з 20 до 60%. А в таких галузях, як автомо-білебудування, тракторне та сільськогосподарське машинобудування взагалі практично не було конкурентоспроможної продукції.

У сільському господарстві наявність значних площ орних земель не створювала додаткової конкурентної якості через недостатню за-безпеченість аграрного сектора високоефективною технікою тощо.

Разом з тим в Україні відчувається негативний вплив міжнарод-них економічних чинників: відплив капіталу за кордон, «втеча» ка-піталів, хронічний дефіцит торговельного балансу і майже катастро-фічне погіршення умов формування загального платіжного балансу країни і державного бюджету.

Якщо враховувати існуючу сукупність внутрішніх і зовнішніх факторів можна стверджувати, що для України актуальна проблема забезпечення насамперед факторної конкурентоспроможності. Такий підхід означає моніторинг змін позиції країни на міжнародних ринках

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

залежно від рівня розвитку національної економіки, що характеризу-ється реальним використанням факторів економічного зростання.

Для забезпечення умов підвищення конкурентоспроможності необхідно розробити чітку державну стратегію досягнення конкурен-тоспроможності національної економіки України, яка відповідала б її ресурсотехнологічному рівню.

У зв’язку з цим потребують переосмислення традиційні підходи щодо цілей та умов формування національної моделі відкритої еко-номіки. Така модель може бути створена за умови врахування оче-видних кореляційних взаємозв’язків внутрішньої та зовнішньої ма-кроекономічної політики. Так, структурна перебудова позначається на параметрах конкурентної продукції, а розширення експорту є по-зитивним фактором її проведення.

Вирішення цієї проблеми можливе лише на основі системного підходу. Такий підхід може бути реалізований на основі послідовної структурної політики, яка орієнтована на реалізацію національних переваг, забезпечення економічної безпеки України, прискорення її інтеграції у світову економічну систему. Така структурна політи-ка повинна відобразитись у програмі структурної перебудови на-ціональної економіки і особливо її матеріального сектора. У такій програмі повинні бути визначені галузеві пріоритети, в яких перед-бачається точкова підтримка найважливіших видів технологічних та експортних виробництв, узгоджена з перспективами кооперації в рамках міжнародних, і насамперед — європейських, галузевих техно-логічних програм.

Необхідні умови для підвищення конкурентоспроможності укра-їнських підприємств можуть бути створені в результаті проведення більш чіткої фіксованої та грошово-кредитної політики.

І знову звернемося до проблеми національної податкової політи-ки. Загальновідомо, що головним її принципом мають бути помірко-ваність і орієнтація не на високі ставки, а на широту бази оподатку-вання.

Також відомо, що маса податків, які збираються, збільшується за умови зменшення ставок оподаткування. Якщо податки зменшу-ються, якісно збільшуються господарський оборот і маса вироблених товарів, які піддягають оподаткуванню, поліпшується господарська кон’юнктура.

Модуль ІІ. Стратегії міжнародної конкурентоспроможності...

В Україні ж податкове навантаження становить більш як половину від ВВП. Господарства та підприємства зобов’язані сплачувати: 51% нарахувань на заробітну плату, 20% податку на додану вартість, 30% від балансового прибутку, акцизний збір, податок на землю, податок з власників транспортних засобів, збір за забруднення навколишнього середовища, збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації на-слідків Чорнобильської катастрофи та фонду соціального захисту на-селення, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та інші податки. Всього нараховується близько 20 обов’язкових загальнодер-жавних і 9 місцевих податків і зборів. Якщо справно сплачувати всі ці податки, то підприємець практично залишається без коштів не тільки для розширеного, а навіть для простого відтворення.

Таким чином, для створення сприятливих внутрішніх умов, за яких вітчизняні підприємства можуть досягти відповідного рівня міжнародної конкурентоспроможності, необхідна виважена податко-ва політика, яка дасть можливість цим підприємствам працювати ви-сокоефективно і виробляти продукцію на рівні світових стандартів.

Продумана політика у грошово-кредитній сфері повинна запобігати подальших сплесків інфляції, гарантувати прогнозований курс гривні, здешевити кредити, налагодити систему довгострокового кредитуван-ня виробництва, розвинути систему експортних кредитів та гарантій.

Ще одна внутрішня умова — активна інвестиційна політика, яка гарантує досягнення макроекономічної стабілізації. Але все ж, незважаючи на досягнуту макроекономічну стабільність, Украї-на залишається непривабливою для прямих іноземних інвестицій. Даються взнаки традиційні фактори інвестиційної непривабливос-ті — недостатні надійність і авторитетність законодавчої бази, порів-няно низька рентабельність галузей і конкретних об’єктів інвесту-вання, адміністративно-бюрократичні перепони тощо. Крім того, під впливом жорстких стабілізаційних заходів попит у країні скоротився і перспективи його швидкого зростання не є очевидними.

А тому не можна покладатися лише на заходи щодо досягнен-ня макроекономічної стабілізації. У законодавствах розвинутих країн для інтенсифікації залучення капіталу до виробництва ви-користовується чимало механізмів регулювання грошових потоків. Наприклад, у Франції, ФРН та Голландії для виходу з кризової си-туації центральні банки зобов’язували комерційні банки направляти

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

30–35% капіталів у пріоритетні сфери економіки (продовольство, житло, електроенергетика, експортні виробництва). У США комер-ційні банки, що направляли кошти на довгострокове інвестування, автоматично отримували пільги від Федеральної резервної системи у вигляді зменшення облікової ставки. Досвід Федеральної резервної системи США було використано у Франції та Італії, а також у країнах Азіатсько-Тихоокеанського регіону.

У цих країнах вживалися заходи для того, щоб заощадження на-селення трансформувалися в довгострокові вкладення. У тому само-му напрямі діяли стимули для комерційних банків — зниження ре-зервних вимог і зменшення податку з прибутку. Подібні заходи слід вживати і до підприємств.

В Україні реанімування економіки та її пожвавлення неможливі без наповнення сфери виробництва реальним капіталом.

Для вирішення проблем можуть бути використані такі способи, як: послаблення податкового тягаря з розширенням податкової бази і легалізацією «тіньової» економіки; пошук шляхів залучення за-ощаджень населення; мобілізація їх через цінні папери; селективне стимулювання великих прямих іноземних інвестицій; використання іноземних кредитів тощо.

Ефективною може бути і практика спільної участі у високопри-буткових проектах держави і підприємницьких кіл, яка може реа-лізуватися у різноманітних формах. Про позитивний досвід такої співпраці свідчить досвід нових індустріальних країн (класичний приклад — Південна Корея).

Сприятливі умови для досягнення міжнародної конкурентоспро-можності українських підприємств створюються в результаті діяль-ності спільних підприємств у вільних економічних зонах та на тери-торіях пріоритетного розвитку.

Досвід багатьох країн показує, що багато в чому національний конкурентний потенціал формують підприємства середнього і мало-го бізнесу.

Необхідні умови повинні бути створені і для розвитку сфери по-слуг, яка відіграє неабияку роль у підтриманні конкурентоспромож-ності багатьох провідних країн (Б. Губський. Конкурентоспромож-ність української економіки: орієнтири макрополітики в кризових умовах // Економіка України. — 1999. — № 4. — С. 4–14).

Модуль ІІ. Стратегії міжнародної конкурентоспроможності...

Нарешті, серед внутрішніх умов досягнення міжнародної конку-рентоспроможності українських підприємств не останню роль віді-грає соціальний фактор.

Для працівників вітчизняних підприємств, які виробляють кон-курентоспроможну продукцію на експорт, повинні бути створені такі умови, за яких вони відчували б позитивний вплив на свій рівень життя результатів цієї діяльності.

Щодо зовнішніх умов міжнародної конкурентоспроможності українських підприємств, то на їх формування можуть впливати як об’єктивні, так і суб’єктивні чинники.

Об’єктивні чинники виникають в результаті дії загальних зако-номірностей розвитку міжнародного ринку. Найважливішим з них є конкретна ситуація на ринку тієї чи іншої продукції. А тому нашим підприємцям необхідно вивчати цю ситуацію і у своїх діях пристосо-вуватися до неї.

Суб’єктивні чинники повністю залежать від дії вітчизняних під-приємців на міжнародному ринку. Тут найважливішим чинником може бути позитивний імідж вітчизняного підприємства, надійність його як партнера і висока якість його продукції.