4.3. Проблема інтернаціоналізації української економіки


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 

Загрузка...

У період трансформації економіки України виникає необхідність нових підходів до оцінки умов, виявлення особливостей, обґрунту-вання мети і напрямів інтернаціоналізації економічної діяльності. Безальтернативною серед теорій економічного розвитку є концепція ефективно функціонуючої відкритої економіки. Зовнішньоеконо-мічна діяльність була і залишається потужним джерелом конкурен-тоспроможності. Але ефективною ця діяльність може бути лише за умови розвинутості відповідних національних ринків у структурно збалансованій економіці. А тому не всі країни можуть певною мірою використовувати переваги інтернаціоналізації. Якщо відкритість економіки нерегульована, то вона стає уразливою в процесі недо-статньо обґрунтованої лібералізації. Це підтверджується аналізом

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

результатів реформ зовнішньо економічної діяльності країн у транс-формаційний період, а в глобальному масштабі — наслідками світової фінансової кризи кінця 90-х років.

У сучасному світі розраховується рейтинг, який визначає рівень відкритості економіки країни. За такими дослідженнями, проведе-ними у 1998 році, Україна посідала 124-е місце серед 161 країни, а в 1999 році експертами Всесвітнього банку економіка України взагалі оцінювалась як «закрита». Але якщо брати співвідношення обсягів експортно-імпортної діяльності та ВВП, Україна має достатньо висо-кий рівень відкритості економіки —близько 90%, в той час як Поль-ща — 53%, Угорщина — 67, Румунія — 60, Росія — 44%.

Але знову ж таки ця відкритість відбиває не зростаючу конку-рентоспроможність українських товарів, а законсервовані структурні диспропорції (непомірну залежність від імпорту енергоносіїв та виму-шений експорт низькотехнологічної металургійної продукції, вироб-ництво якої поглинає значну частку «критичного» енергоімпорту).

Дослідження показують, що інтернаціоналізація економіки Укра-їни набуває гіпертрофованих форм, що підтверджується функціо-нально-структурним аналізом стану і ключових тенденцій зовнішньо-економічної діяльності.

Починаючи з 1997 року, зовнішню торгівлю України характе-ризує тенденція до скорочення обсягів експорто-імпорту. Щодо ім-порту, то ця тенденція стала логічним наслідком істотного зниження курсу національної валюти, яке зумовило значне (до 60%) подорож-чання імпортних поставок.

З експортом ситуація набагато складніша. Нарощування експорт-них поставок відбувається завдяки поліпшенню цінової конкуренто-спроможності і лише за окремими товарними групами (деревина, папір, картон, зернові, алюміній, тютюн). Це свідчить про певне вичерпання національного експортного потенціалу в його традиційній структурі, яка орієнтована насамперед на поставки металургійної та іншої продук-ції з невисоким рівнем доданої вартості. Якщо економічна кон’юнктура буде менш сприятлива для експорту, то уможливлюється криза міжна-родної конкурентоспроможності українських товаровиробників.

Відбувається переорієнтація структури зовнішньої торгівлі в на-прямі до партнерів з далекого зарубіжжя. Відносно зменшилася роль Росії як торговельного партнера, але вона залишається для України

Модуль ІІ. Стратегії міжнародної конкурентоспроможності...

головним експортером (20,7% товарів і 60% послуг) та імпортером (47,6% товарів і 18,8% послуг).

Зберігається нераціональна структура товарного експорту. В ньо-му домінують товари з невисоким рівнем доданої вартості та енерго-місткі товари, що призводять до його нестабільності через досить мін-ливу цінову конкуренцію у відповідних сегментах світового ринку.

В експорті послуг домінують транспортні послуги (84,9%) і мало використовується потенціал експорту інших видів послуг. Разом з тим відбувається поліпшення структури імпорту товарів завдяки збільшенню частки машин і обладнання і зменшенню енергоносіїв, її ширша диверсифікація порівняно з експортною структурою. Біль-ше скорочення імпорту порівняно з експортом створює можливість пом’якшення проблеми від’ємного сальдо торговельного балансу.

Останніми роками звужуються можливості масштабного вико-ристання каналів зовнішнього фінансування економіки України — кредитів (МВФ, Всесвітнього банку, ЄБРР, державних під гарантію Кабміну, приватних), прямих та портфельних інвестицій, офіційної допомоги розвиткові (табл. 4.1).

Наслідки співробітництва з міжнародними фінансовими орга-нізаціями неоднозначні. З одного боку, таке співробітництво дозво-ляє реалізувати програми фінансової стабілізації, реструктуризува-ти окремі сектори економіки, пом’якшувати соціальні проблеми, а з іншого — через відсутність протягом тривалого часу позитивних мікроперетворень — призводить до поглиблення макроекономічних диспропорцій, зокрема до розвитку кризи зовнішньої заборгованості.

Для подолання таких негативних наслідків необхідно забезпечи-ти жорсткий і прозорий контроль за порядком кредитування під га-рантії Кабінету Міністрів України, з орієнтацією насамперед на дов-гострокові інвестиційні проекти.

Відзначається вкрай незадовільне використання потенціалу пря-мих зарубіжних інвестицій в українську економіку. Це становище може бути проілюстроване таким показником, як кількість прямих за-рубіжних інвестицій на душу населення. Так, за період 1992–1998 рр. в економіку України було залучено 2,8 млрд дол. прямих іноземних ін-вестицій, що становить 55 дол. на душу населення, за останніми дани-ми — 93 дол. (Вечерняя Одесса, 27.07.02). В той же час, у багатьох кра-їнах з перехідними економіками значно більше (Словенія — 2000 дол., Угорщина — 1882, Чехія — 1040, Естонія — 933, Польща — 832 дол.).

Таблиця 4.1 Якісна характеристика джерел фінансування економіки України

 

Джерела зовнішнього інвестування           Характеристики

 

            Доступ           Обсяги           Надійність      Фінансові умови       Інші умови

Кредити

МВФ, Всесвітній банк          Тимчасово обмежений        Значні Висока            Прийнятні      Жорсткі

ЄБРР  Відкритий      Незначні         Висока            Прийнятні      Прийнятні

Державні (під гарантії Каб-міну)                Значні Висока            Прийнятні      Прийнятні

Приватні                    Середні          Висока            Жорсткі         

Інвестиції

Прямі  Обмежений   Значні Дуже висока  Прийнятні      Прийнятні

Портфельні: Державні цінні папери                                                         

- ОВДП (нерезиденти)         Тимчасово обмежений        Значні Середня         Жорсткі          -

- єврооблігації           Тимчасово закритий            Значні Середня         Жорсткі         

- муніципальні цінні папе-ри          Тимчасово закритий            Незначні         Середня         Прийнятні      -

Корпоративні цінні папери:                                                          

- внутрішній ринок (нере-зиденти)            Обмежений   Значні Середня         Прийнятні      -

- міжнародні ринки  Обмежений   Значні             Прийнятні      -

Офіційна допомога   Відкритий      Незначні         Висока            -          Жорсткі

Модуль ІІ. Стратегії міжнародної конкурентоспроможності...

Досить значною проблемою для України є проблема трудової мі-грації. Так, за оцінками центру «Демократичні ініціативи», не менше ніж 5 млн, а за іншими джерелами — понад 7 млн громадян України з більшою чи меншою періодичністю виїздять за кордон на тимчасові роботи. Хоча в цій справі може бути відзначена певна позитивна сто-рона — послаблення тиску безробіття на внутрішній ринок, зниження соціальної напруженості, додаткове джерело валютних надходжень тощо, — трудова еміграція має деякі негативні наслідки, такі як, на-приклад: втрата найбільш конкурентоспроможної частини трудового потенціалу, поява політичних та економічних претензій окремих кра-їн, зловживання та ошукування українських громадян сумнівними фірмами під час працевлаштування за кордоном, використання їх на низькокваліфікованих роботах, дискримінація з боку місцевого на-селення тощо.

Розвиток зовнішньоекономічної діяльності визначається певни-ми внутрішніми і зовнішніми чинниками. Щодо внутрішніх чинни-ків, то вони забезпечуються структурно збалансованими національ-ними економіками, конкурентоспроможність національних економік забезпечується оптимізацією таких її параметрів: нормально функці-онуючі міцні сектори, оптимальні пропозиції між виробничою сфе-рами, адекватне внутрішній і міжнародній соціально-економічній структурі співвідношення державного й приватного секторів тощо.

Для економічного розвитку України вирішального значення на-буває макро- і мікроекономічна структурна політика та її інституці-ональне забезпечення, яка стимулювала б конкурентоспроможність національних підприємств та їх об’єднань.

Разом з тим деякі зовнішні чинники ускладнюють цілеспрямова-ну інтернаціоналізацію української економіки, особливо такі, як:

– значне посилення міжнародної конкуренції на основних товар-них ринках світу, яке відбувається внаслідок загальної лібера-лізації міжнародної конкурентоспроможності багатьох країн, що розвиваються;

– істотне підвищення вимог споживачів до технологічного рівня та якості товарів, що зробило їх первинними у визначенні кон-курентоспроможності;

– багатьма зарубіжними країнами стали вживатися більш ви-тончені форми протекціонізму та дискримінації українських

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

експортерів, розширилось використання механізму антидем-пінгових розслідувань; – обмеженість доступу до міжнародних інструментів регулюван-ня торговельних режимів (через відсутність членства в системі ГАТТ/СТО); – складність входження в міжнародні проекти високотехнологіч-ного співробітництва через невідповідність міжнародним кри-теріям захисту прав інтелектуального власності; – висока конкурентність інтересів України та інших постсоціа-лістичних країн на міжнародних товарних і кредитно-інвести-ційних ринках. Для трансформаційного періоду економічного розвитку Укра-їни характерною є сукупність інтернаціоналізації. Щодо розвитку українського експорту, то тут головна проблема полягає в низькому потенціалі конкурентоспроможності на зовнішніх ринках продукції з високим рівнем доданої вартості, низькій технологічності і науко-місткості товарів.

У розвитку експорту послуг проблема полягає в низькому рів-ні і фактично монокультурному характері, коли експлуатувалися транзитне положення країни і практично не реалізується потенціал експорту послуг у науково-технічній, інжиніринговій, фінансовій, управлінській, маркетинговій, інформаційній сферах, які відзнача-ються високим динамізмом розвитку в сучасній світовій економіці.

Структура імпорту є нераціональною через те, що ввозяться в зна-чній кількості вироби, які виготовляються або могли б успішно виго-товлятися національними виробниками, а мало ввозиться машин та обладнання для модернізації високотехнологічних виробництв.

Відзначаються істотні перекоси в географічній структурі екс-портних та імпортних зв’язків України: надто високий рівень одно-сторонньої імпортної залежності за окремими статтями критичного імпорту, особливо щодо енергоносіїв з Росії і незначна присутність на ринках багатьох країн, що розвиваються.

Невідповідність між імпортними потребами країни та її експорт-ним потенціалом призводить до виникнення проблеми торговельно-го дисбалансу, яка, в свою чергу, репродукує проблему зростаючої зовнішньої заборгованості.

Щодо іноземного інвестування, то тут існує проблема якості іно-земних інвестицій, яка полягає в тому, щоб вони були орієнтовані на

Модуль ІІ. Стратегії міжнародної конкурентоспроможності...

пріоритетні, з точки зору ефективності, проекти, а також в якості і конкурентоспроможності товарів, які виробляються завдяки реалі-зації цих проектів. Якщо це не буде враховано, то Україна і надалі випускатиме нерентабельні товари (наприклад, металургійної та хі-мічної промисловості, які йдуть на малоприбуткові ринки переважно через бартерні схеми).

Ще одна проблема — майже повна відсутність моніторингу реаль-ної ефективності іноземних інвестицій. Ще незначна і вкрай непро-дуктивна ніша інвестицій за рубежем.

З іншого боку, потребує рішення проблема «втечі» капіталу з України. Ця проблема має два аспекти — кількісний і якісний.

По-перше, за офіційними джерелами вважається, що за кордон вивезено близько 20 млрд дол.; по-друге, під «втечею» капіталу слід розуміти не тільки нелегальне вивезення його з України, а й ширші за своєю природою процеси згортання підприємницької діяльності, зокрема іноземними структурами, які вивозяться за межі держави як одержаний прибуток, так і кошти із статутних фондів.

Для економічної безпеки держави принципово важливою є про-блема зовнішнього боргу, який досяг значних величин. Тут загроза полягає в тому, що: по-перше, обмежені можливості та низький по-тенціал обслуговування зовнішнього боргу призводить до необ-хідності його постійної реструктуризації; по-друге, в певні періоди виникають «піки», коли за короткий час необхідно мобілізувати на обслуговування боргу значні ресурси; по-третє, формується нераці-ональна структура зовнішнього боргу, в якій переважають коротко-строкові приватні кредити. Це справляє негативний вплив на суве-ренний кредитний рейтинг і національну конкурентоспроможність, обмежує масштаби іноземного інвестування.

У трансформаційний період регулювання зовнішньоекономічної діяльності повинне відбуватися таким чином, щоб зберігалася відпо-відність масштабів, темпів і логіки лібералізації структурним пріори-тетам розвитку економіки.

Якщо враховувати ключові світогосподарські тенденції, з одного боку, а з іншого — умови, проблеми і особливості розвитку україн-ської економіки, то стратегічними пріоритетами її інтернаціоналіза-ції, як вважається, можуть стати:

– система інтеграції у світове господарство із забезпеченням ре-альної міжнародної конкурентоспроможності;

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

– ефективна міжнародна спеціалізація, яка скоординована з вну-трішньою структурною модернізацією та орієнтована на до-ступні прогресуючі сегменти світового ринку; – міжнародна диверсифікація, яка спрямована на ліквідацію мо-нопольної чи монопсоничної залежності від окремих зарубіж-них ринків; – становлення власних транснаціональних економічних струк-тур з глобальним менеджментом; – інтеграційна взаємодія із СНД, Європейським Союзом, цен-трально- і східноєвропейськими угрупуваннями країн; – забезпечення належного рівня економічної безпеки з дійови-ми механізмами захисту від несприятливих змін міжнародної кон’юнктури та фінансових криз. Україна має перспективи для досягнення певної міжнародної конкурентоспроможності за умовами реалізації власної стратегії ін-тернаціоналізації (Б. Губський, Д. Лук’яненко, В. Сіденко. Інтерна-ціоналізація української економіки // Економіка України, 2000. — 9. —С. 15–23).