3.2. Типізація стратегій міжнародної конкурентоспроможності


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 

Загрузка...

При виході на ринок фірма (підприємство, організація) обирає певний тип конкурентної боротьби, який вона буде застосовувати. Відомі чотири основних типи стратегії конкурентної боротьби, кожен з яких орієнтований на різні умови економічного середовища і різні ресурси, які перебувають у розпорядженні підприємства. Дотримую-чись певної стратегії, кожна фірма по-своєму, не так як інші, але од-наково вдало пристосовується до вимог ринку. Всі вони потрібні для нормального функціонування економіки.

Кожному типу стратегій конкурентної боротьби відповідають типи компаній: віоленти, комутанти, патієнти і експлеренти (схема 3.1).

Визначимо особливості кожної із стратегій.

Віолентна («силова») стратегія. Ця стратегія характерна для фірм, які діють у сфері великого, стандартного виробництва товарів і/або послуг. Фундаментальним джерелом сили цих підприємств є те, що таке виробництво зазвичай можна налагодити більш ефективно і з меншими витратами, ніж виготовлення невеликих партій товарів, які будуть дуже відрізнятися один від одного. Крім того, віоленти вико-ристовують переваги, які створюються широкомасштабними науко-вими дослідженнями, розвинутою збутовою мережею та великими рекламними компаніями. Стратегія віолентів проста: спираючись на свою гігантську силу, фірма намагається домінувати на ємному рин-ку, за можливістю витискуючи з нього конкурентів. Вона приваблює покупців порівняною дешевизною і добротністю (середнім рівнем якості виробів).

Великі фірми часто критикують за те, що вони втратили свій основний козир — технічну перевагу. Раніше малі фірми не мали до-сконалого устаткування. Тепер вони є в них і, як правило, нічим не поступається тим, які використовують гіганти. Частка правди в цьо-му є — конкурентний тиск з боку малих фірм посилився в усьому сві-ті. Але все ж у багатьох країнах люди задовольняють свої найбільш ходові потреби за рахунок продукції великих фірм. І навіть коли такі компанії витискуються іншими, то це фірми того самого типу, які до-тримуються віолентної стратегії.

Патієнтна (нішова) стратегія. Ця стратегія типова для фірм, які стали на шлях вузької спеціалізації. Вона передбачає виготовлення

Модуль ІІ. Стратегії міжнародної конкурентоспроможності...

особливої, незвичайної продукції для певного, частіше вузького, кола споживачів. Ринкова сила компаній-патієнтів полягає в тому, що їхні вироби стають незамінними для відповідної групи клієнтів.

 

Пристосування до ринку

/с\

Г Л

О Б А Л

Ь Н И Й

Схема 3.1. Поле стратегій конкурентної боротьби

Сенс цієї стратегії полягає не просто в спеціалізації, а й у зосеред-женні зусиль на випуску продукції, яка користується обмеженим по-питом. Такі фірми намагаються ухилитися від прямої конкуренції з провідними корпораціями тому, що боротьба з гігантами у виробництві

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

стандартної продукції завідомо приречена на провал. Зате в урахуванні спеціальних запитів споживача переваги на боці тієї фірми, яка при-святила свою діяльність їх вивченню і задоволенню. І тут гігантський розмір фірми з позитивної якості перетворюється на недолік, перевагу одержують малі і середні фірми.

Комутантна (пристосовницька) стратегія переважає при зви-чайному бізнесі у місцевих (локальних) масштабах. Сила малого неспеціалізованого підприємства полягає в його кращій пристосова-ності до задоволення невеликих за обсягом (а іноді короткочасних) потреб конкретного клієнта.

Численні малі підприємства, які створюються для кожного кон-кретного випадку, виконують роль з’єднувальної тканини економіки. Лише комутанти готові використати кожну можливість для бізнесу, тоді як інші фірми строго дотримуються свого виробничого профілю. Фірмам-комутантам байдуже чим займатися. Їм легко йти на досить різкі зміни комерційної діяльності, на які інші фірми не здатні. Під-вищена гнучкість стає джерелом сили комутантів у конкурентній бо-ротьбі.

Компаніїї-комутанти з’являються там, де:

1)         інші підприємства неефективні (як, наприклад, у деяких ви-падках велике господарство на селі порівняно з фермерським);

2)         місця для інших конкурентів просто немає (бензоколонка, ка-фе-магазин у маленькому селищі);

3)         інші фірми не забезпечують достатньо індивідуалізованого під-ходу до клієнта (перукарня, косметичний салон, сімейний лі-кар).

Експлерентна (піонерська) стратегія. Ця стратегія конкурентної боротьби пов’язана зі створенням нових або радикальним перетво-ренням старих сегментів ринку. Це не просто вдосконалення товарів і послуг, а дуже ризикований (але й неймовірно вигідний, якщо по-щастить) пошук революційних рішень. Наприклад, такі фірми мож-на знайти серед першопроходців випуску персональних комп’ютерів («Еппл», «Зеніт», «Осборн» та ін.), біотехнології («Джінетек»). Так, при підборі франшизерів для своїх перших ресторанів у Японії, Пів-денній Кореї, на Тайвані «Макдональдс» не випадково шукав їх се-ред ризикованих підприємців. Адже вони йшли на подвійний ризик і вводили подвійне нововведення для азіатських споживачів: незвичну

Модуль ІІ. Стратегії міжнародної конкурентоспроможності...

американську їжу і чужу для східних традицій систему обслуговуван-ня («конвеєрне» приготування і роздачу страв).

Головний фактор сили експлерентів пов’язаний з випередженням у впровадженні принципових нововведень. Така компанія намагаєть-ся створити новий ринок і одержати вигоди з первісної одноосібної присутності на ньому. Тут і виявляється різниця у стратегіях. У масо-вому виробництві, де підготовка випуску нового товару коштує дуже дорого, помилки недопустимі і віолент намагається уникати непере-вірених прожектів. Піонерська ж компанія вірить у те, що реалізація її технічних ідей переверне ринок, і у 85 випадках із 100 закінчує бан-крутством (дані США за 80-ті роки минулого століття).

Але все ж у 15 випадках на частку експлерента випадає величез-ний технічний і фінансовий успіх. Разом з тим у чистому вигляді спо-стерігати піонерську стратегію у світі бізнесу досить складно через її короткочасну природу. Справа в тому, що до того моменту, коли вдається досягнути вирішальних успіхів, така фірма більше схожа на групу фанатиків-ентузіастів нового напряму, ніж на комерційне під-приємство. І після того, як експлерент подолав усі труднощі, він пере-ходить до іншого типу стратегії.

На завершення слід відмітити, що біля витоків практично всіх найбільших науково-технічних зрушень у сучасній економіці стоя-ли саме експлеренти (Юданов А. Ю. Конкуренция: теория и практи-ка: Учебно-практич. пособие. — Изд. 2-е, испр. и доп. — М.: «Гном-пресс», 1998. — С. 71–80).

Існує типізація міжнародних стратегій, яка включає шість стра-тегічних можливостей діяльності фірми на світовому ринку. Вона може:

1)         передавати іноземним фірмам право на використання її влас-них технологій або на виробництво і розповсюдження її про-дукції (у цьому випадку доходи від міжнародної діяльності до-рівнюють розміру одержуваних за угодою роялті);

2)         зміцнювати національне виробництво (в одній країні) і ви-возити товари на зарубіжні ринки, використовуючи як власні збутові канали, так і канали, які контролюються іноземними компаніями;

3)         додержуватися багатонаціональної стратегії, для чого розроби-ти особливу стратегію для кожної країни, де фірми здійснюють

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

свою діяльність для того, щоб вона відповідала запитам спожи-вачів і конкурентним умовам цих країн;

4)         додержуватися глобальної стратегії низьких витрат, коли фір-ма прагне забезпечити низьковитратне виробництво на біль-шості або на всіх стратегічно важливих ринках світу. Компанія спрямовує свої зусилля на те, щоб її рівень витрат був нижчим, ніж у конкурентів у рамках світового ринку;

5)         дотримуватися глобальної стратегії диференціації. За такої стратегії фірма диференціює свій товар за одними й тими са-мими характеристиками в різних країнах для створення по-стійного іміджу фірми у світовому масштабі і для завоювання тривалих конкурентних позицій. Стратегічні кроки фірми ко-ординуються в усіх країнах для досягнення однотипної дифе-ренціації у світовому масштабі.

Дотримуватися глобальної стратегії фокусування, коли метою стратегії фірми є обслуговування ідентичних ніш на кожному стра-тегічно важливому національному ринку. Стратегічні дії компанії скоординовані в рамках світового ринку для досягнення постійної конкурентної переваги на цільових нішах на основі низьких витрат або диференціації.

Продаж ліцензій має сенс у тому випадку, якщо фірма, яка во-лодіє цінними технологічними ноу-хау або патентами на унікальну продукцію, не має організаційних структур на зарубіжних ринках і ресурсів для самостійного виходу на ринок.

Використання заводів усередині країни як виробничої бази для експорту товару на зарубіжні ринки є прекрасною початковою стра-тегією для досягнення зростання продаж на світовому ринку.

За рахунок розташування виробництв у своїй країні і розумної експортної стратегії фірми знижують до мінімуму свої прямі інвести-ції в іноземні держави. Такі стратегії дуже поширені серед корейських та італійських компаній: товар розробляється і виробляється на тери-торії цих країн, і тільки збутова діяльність здійснюється за кордоном.

Для закріплення своїх позицій на світовому ринку фірми засто-совують стратегічні альянси. Це такі угоди про співробітництво між фірмами, які йдуть далі звичайних торговельних операцій, але не до-водять справи до злиття фірм. Альянси включають спільні досліджен-ня, обмін технологіями, спільне використання виробничих потуж-Модуль ІІ. Стратегії міжнародної конкурентоспроможності...

ностей, просування на ринок продукції один одного або об’єднання зусиль у виробництві компонентів чи складання кінцевої продукції.

Стратегічні альянси є для фірм однієї й тієї самої галузі, але роз-ташовані в різних країнах, засобом конкурентної боротьби на світо-вому ринку при збереженні їхньої незалежності.

Досвід ділової активності доводить, що кризам і невдачам можна запобігти, якщо дотримуватися певних принципів побудови страте-гій.

З ділового досвіду минулого можна визначити 13 заповідей, які допоможуть розробити більш досконалі стратегічні плани.

1.         При розробленні і реалізації стратегії віддавайте перевагу діям, які дають фірмі змогу посилити свою конкурентну позицію на тривалий строк. Сильна конкурентна позиція дає віддачу рік за роком, а радість від досягнення квартальних або річних фінан-сових цілей швидко проходить. Кращим засобом забезпечення довгострокової прибутковості компанії є використання стра-тегії, яка забезпечує зміцнення її довгострокової конкуренто-спроможності.

2.         Необхідно усвідомити, що ясна, послідовна конкурентна стратегія, добре розроблена і чітко реалізована, створює фір-мі репутацію та визнану позицію в галузі, в той час як часто змінювана стратегія, яка спрямовується на використання сьо-гочасних ринкових можливостей, принесе лише швидкоплинні поверхові результати. Відсутність послідовної довгострокової стратегії призводить до найгіршого з варіантів одержання при-бутку: одночасний доход, який не відновлюється. Фірма, яка має добре продуману послідовну конкурентну стратегію, яка спрямована на збереження її сильної ринкової позиції, обіграє і переможе суперника, чиї стратегічні рішення спираються на намагання орієнтуватися на короткострокові фінансові кроки Уолл-Стріту. Підприємство, яке збирається довго функціону-вати, повинно грати в конкуренцію протягом тривалого часу.

3.         Уникайте стратегій «тих, що застряли на півдорозі», які явля-ють собою компроміс між більш низькими витратами і більш масштабною диференціацією, між більш-менш значною рин-ковою привабливістю. Компромісні стратегії рідко забезпечу-ють суттєву конкурентну перевагу або особливе конкурентне

88

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

становище. Єдиним винятком є добре реалізовані стратегії ви-робника, який має кращі (мінімальні) витрати: в цьому випадку досягається компроміс між низькими витратами і диференціа-цією. За звичай компромісні стратегії закінчуються середніми витратами, середнім становищем у галузі і незначними шанса-ми потрапити у перспективі в групу лідерів.

4.         Вкладайте кошти в створення міцних конкурентних переваг. Це найважливіша умова одержання прибутку вище від серед-нього рівня.

5.         Дотримуйтесь тактики агресивного наступу для створення конкурентних переваг і тактики жорсткої оборони для їхнього захисту.

6.         Уникайте стратегій, які є успішними тільки в найбільш спри-ятливих умовах. Очікуйте заходів у відповідь з боку конкурен-тів і можливого погіршення ситуації на ринку.

7.         Будьте обережні при використанні жорстких або негнучких стратегій, які не залишають фірмі можливості для маневру, умови ринку, які постійно змінюються, можуть звести всі зу-силля до нуля. Для успішного здійснення будь-яка стратегія повинна бути здатною до деякої адаптації до нових умов ринку. Стратегії, які націлені на кращу якість або найнижчі ціни, по-винні розглядатися в контексті становища конкурентів і стану споживацьких потреб, а не особистої думки менеджерів.

8.         Не допускайте недооцінки дій конкурентів. Конкуренти осо-бливо небезпечні, коли їх загнали в тісний кут і під загрозою опинилося їхнє благополуччя.

9.         Остерігайтесь атакувати сильних конкурентів без солідної кон-курентної переваги і достатнього фінансового забезпечення.

 

10.       Майте на увазі, що атакувати слабкого конкурента значно ви-гідніше, ніж сильного.

11.       Уникайте зниження цін без достатньої переваги з витрат. Тіль-ки виробник з низьким рівнем витрат зможе витримати зни-ження цін у довгостроковій перспективі.

12.       Остерігайтеся того, що надто агресивна політика, спрямована на захоплення ринкового простору конкурентів, може спро-вокувати з їх боку умови війни та маркетингову «гонку озбро-єнь», що призведе до зниження прибутку всіх.

Модуль ІІ. Стратегії міжнародної конкурентоспроможності...

13. Намагайтеся виявити найбільш значні розбіжності в якості, ви-користанні товару, обслуговуванні при реалізації стратегії ди-ференціації. Незначні відмінності в товарах, пропонованих кон-курентами, можуть залишитися непоміченими споживачами (Томпсон А. А., Стрикленд А. Дж. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратеги: Учебник для ву-зов: Пер. с англ. / Под ред. Л. Г. Зайцева, М. И. Соколовой. — М.: Банки и биржи. ЮНИТИ, 1998. — С. 284–286, 318–320).