ТЕМА 3. ТИПИ СТРАТЕГІЙ МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ 3.1. Поле міжнародних конкурентних стратегій


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 

Загрузка...

Фірми виходять на міжнародний ринок тоді, коли виникає ба-жання освоїти нові ринки, одержати доступ до родовищ природних ресурсів інших країн, або необхідність досягнення нижчих витрат.

Модуль ІІ. Стратегії міжнародної конкурентоспроможності...

У кожному з перерахованих випадків стратегія виходу на міжнарод-ний ринок повинна чітко відповідати ситуації, яка склалася. Тому що конкуренція на міжнародних ринках пред’являє більш жорсткі вимо-ги до розроблення стратегій, ніж на національному ринку. При цьому особливу увагу слід приділяти тому, наскільки смаки і надання пере-ваг споживачів, збутові канали, перспективи зростання, рушійні сили і тиск конкурентів на світовому ринку відрізняються від умов наці-онального. Крім того, до основних відмінностей ринку однієї країни від іншої слід добавити чотири характерні особливості міжнародних операцій: 1) різний рівень виробничих витрат; 2) коливання валют-них курсів; 3) особливості торговельної політики національних уря-дів; 4) характер міжнародної конкуренції.

Різниця в рівні виробничих витрат у різних країнах залежить від різного рівня оплати праці, продуктивності праці, інфляції, податко-вих ставок витрат на електроенергію, різницею у державному регу-люванні. Низький рівень виробничих витрат досягається за рахунок дешевої робочої сили, законодавства, яке сприяє розвиткові вироб-ництва або унікальних природних ресурсів. Компанії, які мають свої філіали в країнах з низьким рівнем виробничих витрат або співро-бітничають з виробниками цих країн, мають конкурентні переваги над тими, хто такої можливості не має. Конкурентна вигода від роз-міщення виробництв в країнах з низькими витратами виробництва особливо очевидна в державах з дешевою робочою силою, таких як Тайвань, Південна Корея, Мексика, Бразилія та в інших, які стали промисловими «драконами» у виробництві трудомістких товарів.

Коливання обмінних курсів ускладнюють для окремих країн ви-користання переваг низького рівня виробничих витрат. Обмінні кур-си можуть змінюватися на 20–40% щорічно. Ці коливання можуть зовсім знищити перевагу низьких витрат або перетворити країну з високими витратами в країну, де стане вигідно розміщувати вироб-ництво. Так, для американських компаній, завдяки стійким позиціям долара США, вигідніше розміщувати свої капітали у філіях за кор-доном. З іншого боку, долар, який девальвує, може ліквідувати біль-шість переваг, які дають розміщення виробництва за кордоном, і на-віть підштовхнути іноземні компанії до розміщення заводів у США.

Національні уряди застосовують різні заходи щодо регулюван-ня міжнародної торгівлі і діяльності іноземних фірм на ринках своїх

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

країн. Для цього можуть вводитися імпортні тарифи та квоти, вста-новлюватися місцеві вимоги до товарів, які вироблені іноземними компаніями всередині цих країн, а також регулюватися ціни на ім-портні товари.

Деякі уряди надають пільгові кредити та субсидії національним компаніям для підтримки їх у конкретній боротьбі з іноземними виробниками. Інші уряди, які зацікавлені у будівництві нових під-приємств і створенні нових робочих місць, пропонують субсидії іно-земних компаніям, забезпечують їм більш легкий вихід на ринок і надають технічну допомогу.

Крім того, існують суттєві відмінності форм міжнародної конку-ренції в різних галузях. На одному кінці спектра форм конкуренції знаходиться форма, яку називають багатонаціональною. Така форма міжнародної конкуренції виникає тоді, коли конкуренція на одному національному ринку не залежить від конкуренції на іншому націо-нальному ринку. В такому випадку не існує світовий ринок, а є ви-бір самостійних національних ринків. І конкуренція в кожній країні відбувається незалежно від конкуренції в інших країнах. Наприклад, банківські послуги надаються і у Франції, і Бразилії, і Японії, але умови конкуренції в банківській сфері в цих країнах різні.

Більше того, репутація, коло клієнтів і конкурентна позиція бан-ку в одній країні не впливає або майже не впливає на успіх його дій в інших країнах. У тих галузях, в яких переважна багатонаціональ-на конкуренція, дія ефективної стратегії фірми і досягнутих за її до-помогою конкурентних переваг на одному ринку обмежується саме цим ринком і не поширюється на інші країни, де виступає дана фірма. Така конкуренція має місце в багатьох типах роздрібної торгівлі, ви-робництві пива, продуктів харчування (кава, хлібні вироби, заморо-жені продукти, консерви), а також у страхуванні життя, виробництві простих металовиробів, пошитті одягу.

При глобальній конкуренції ціни і конкурентні умови різних ринків тісно пов’язані між собою. В результаті створюється дійсно світовий ринок. В глобальних галузях конкурентна позиція фірми в одній країні суттєво впливає на її позиції в інших країнах, і навпаки.

Компанії-конкуренти борються одна з одною на ринках різних країн. Особливо загострюється ця боротьба на тих ринках, де обсяги продаж великі і присутність на яких стратегічно важлива для забез-печення сильної позиції в глобальній галузі.

Модуль ІІ. Стратегії міжнародної конкурентоспроможності...

В умовах глобальної конкуренції конкурентна перевага фірми забезпечується її діяльністю на всіх ринках. При цьому конкурентні переваги, які фірма одержала на національному ринку, доповнюють-ся перевагами, які з’явилися при проведенні міжнародних операцій (наявність заводів у країнах з дешевою робочою силою, здатність за-довольняти попит споживачів за рахунок власних міжнародних опе-рацій, а також репутація фірми, яка поширюється за межами однієї країни).

Глобальна конкуренція існує в таких галузях, як випуск цивіль-них літаків, телевізорів, автомобілів, годинників, копіювальної апа-ратури, телекомунікаційного устаткування, шин.

Таким чином, у багатонаціональній конкуренції фірми борються за лідерство на національному ринку, а в глобальних галузях фірми борються за світове панування. В результаті розробляється оптималь-на стратегія для фірми, яка діє на світовому ринку (Томпсон А. А., Стрикленд А. Дж. Стратегический менеджмент. Искусство разработ-ки и реализации стратеги: Учебник для ВУЗов: Пер. с англ. / Под ред. Л. Г. Зайцева, М. И. Соколовой. — М.: Банки и биржи. ЮНИТИ, 1998. — С. 279–283).

При цьому вибір стратегії диктується певними правилами і зале-жить насамперед від того, в рамках стандартного чи спеціалізованого бізнесу міститься ринкова ніша фірми.

У першому випадку компанія займається випуском самих зви-чайних, поширених в даній економіці товарів та послуг. І тоді най-важливішою характеристикою, яка визначає зміст її стратегії, стає масштаб діла від локального до глобального.

У другому випадку фірма зосереджується на виробництві тих то-варів або послуг, які рідко трапляється або їх зовсім немає на ринку товарів та послуг, при цьому можуть бути два шляхи: 1) пристосува-тися до особливих запитів ринку, наприклад, врахувати побажання окремих груп клієнтів; 2) дотримуватися протилежної лінії — замість пристосування себе до вимог ринку спробувати змінити самі ці ви-моги, наприклад, створити принципово новий вид товарів або доби-тися радикальної зміни стереотипу поведінки у споживанні певної послуги.

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств