2.2. Оцінювання рівня та інтенсивності конкуренції на світових ринках


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 

Загрузка...

Оцінювання стану конкурентного середовища полягає в аналізі ключових характеристик, визначених вище факторів і складається з ряду взаємопов’язаних процедур.

Характеристика державної політики у галузі регулювання кон-куренції. Під час оцінювання державної політики, яка регулює кон-куренцію, виділяються такі її основні елементи:

1. Антимонопольна політика, яка визначає засоби і методи контр-олю і обмеження існуючих природних і державних монополій; умо ви кваліфікації домінуючого положення на ринку і відповідні санкції дер-жави (аж до примусового розукрупнення підприємств-моно полістів); порядок контролю за злиттям і поглинанням підприємств, а також за ходом приватизації з метою запобігання появі нових монопольних структур; межі державного втручання у зовнішню торгівлю; умови прямого контролю за цінами і заробітною платою (в екст рених ви-падках); системи заохочення створення і функціонування конкуру-ючих виробництв і підприємств; квотування і ліцензування певних видів діяльності; заходи щодо стимулювання малого бізнесу шляхом надання податкових пільг, дотацій та пільгових кредитів; спрощення умов організації бізнесу в галузі.

Модуль І. Теоретичні основи упоавління міжнародною конкурентоспроможністю

2.         Фінансова політика стимулювання конкуренції, яка включає: регулювання обсягів та умов надання кредитів, депозитні ставки, систему оподаткування, динаміку і розміри доходів суб’єктів ринку, норми рентабельності виробництва і реалізації продукції.

3.         Регулювання експорту та імпорту продукції на основі ліцензу-вання і квотування, зміни митної політики.

4.         Участь держави у виробництві й реалізації продукції за рахунок підтримання певних часток державної власності в галузевих підпри-ємствах, державних капітальних вкладень, державних замовлень та ін.

5.         Державна стандартизація продукції, технологій, умов безпеки та екологічності виробництва, охорона навколишнього середовища.

6.         Регулювання видобутку корисних копалин, цін на сировину, ма-теріали, енергію, воду, землю.

7.         Патентно-ліцензійна політика, яка законодавчо закріплює ви-ключні права на відкриття, винаходи, ноу-хау тощо.

8.         Соціальний захист споживачів за допомогою законодавчо закрі-плених прав споживачів.

Оцінювання можливості появи нових конкурентів. Поява нових конкурентів спричинює перерозподіл (зменшення) часток ринку, які раніше належали підприємствам галузі. Це тягне за собою загострен-ня конкуренції і, як наслідок — зменшення цін і зниження рентабель-ності. Реальність такої загрози залежить від рівня «вхідного бар’єра» в галузь і реакції діючих підприємств на появу нових конкурентів.

Рівень «вхідного бар’єра» — це сукупність економічних, техніч-них та організаційних умов для створення нового виробництва. Він визначається рядом факторів, які необхідно виділити і оцінити:

1.         Переважний тип виробництва в галузі і пов’язаний з ним рівень галузевої собівартості. Низький рівень галузевої собівартості при крупномасштабному виробництві може стати суттєвим захистом від появи нових конкурентів. Але в деяких випадках крупномасштабне виробництво сприяє зниженню рівня «вхідного бар’єра»: за рахунок високого ступеня стандартизації продукції, яка перешкоджає задово-ленню специфічних потреб споживачів та ін.

2.         Ступінь диференційованості продукції. Наявність великої кіль-кості і різноманітності моделей, модифікацій однієї й тієї самої про-дукції означає глибоку сегментованість ринку і високу ступінь його зайнятості. Це утруднює пошук зайнятого сегмента ринку.

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

3.         Доступність каналів розподілу продукції. Освоєність ринку

означає, що мережа оптової і роздрібної торгівлі, а також інші форми

каналів розподілу продукції вже зайняті конкурентами. На практиці

це примушує кооперуватися з існуючими підприємствами по збуту

продукції або створювати власні канали розподілу. Це зменшує рен-

табельність продаж у період становлення підприємства і полегшує

завдання галузевих конкурентів щодо виживання новачків.

4.         Потреба в додаткових капітальних вкладеннях. Потреба ново-го виробництва у значних фінансових ресурсах на початкових етапах його діяльності веде до фінансового виснаження і обмежує можли-вості входження в галузь.

5.         Консерватизм існуючої системи поставок. Нове підприємство повинне сплатити певну ціну за переорієнтацію існуючої системи по-ставок на себе. На практиці це означає створення сприятливих умов поставок, що збільшує собівартість і ціну кінцевої продукції.

6.         Фактори, які визначають високий рівень собівартості у підпри-ємств, що входять у галузь і не пов’язані з масштабом виробництва. Це можуть бути такі фактори:

– висока захищеність сучасних технологій, які використовують-ся у галузі, патентами, ліцензіями та іншими виключними пра-вами;

– утруднений доступ до використовуваної сировини;

– зайнятість найбільш вигідних з точки зору ринкової кон’юнк-тури географічних регіонів;

– високі професійні навички і кваліфікація, які необхідні для ви-робництва галузевої продукції.

Визначення характеру впливу споживачів продукції на інтен-сивність конкуренції. Сила впливу різних груп споживачів на інтен-сивність конкуренції може бути значною за наявності таких умов:

1.         Споживачі купують більшу частину продукції, яка вироблена підприємством, і за рахунок цього чинять тиск на нього під загрозою зменшення обсягів закупок.

2.         Купована продукція становить значну частину бюджету спо-живача, що робить його більш чутливим до зміни цін, якості та інших комерційних характеристик виробів.

Висока ступінь стандартизації продукції зумовлює ситуацію, в якій існує великий вибір виробників одного й того самого (аналоМодуль І. Теоретичні основи упоавління міжнародною конкурентоспроможністю

гічного) товару, тобто відсутні суттєві перешкоди для переключення споживача на іншого виробника певного товару.

4.         Споживачі являють собою низькорентабельні виробництва або складаються з фізичних осіб, які мають невеликі доходи. Невеликий прибуток є причиною малих закупок. Вона формує високу чутливість до зміни цін, підвищує еластичність попиту і обмежує виробників у підвищенні цін.

5.         Високий ступінь вертикальної інтеграції виробництва у спожи-вача. Якщо купований споживачем товар паралельно виробляється самим споживачем (наприклад, виробництво деталей на автоскла-дальному підприємстві і паралельна поставка цих самих виробів зі спеціалізованих заводів), то останній має можливість чинити тиск на виробника під загрозою припинення закупок і переходу на самоза-безпечення.

6.         Купована продукція не впливає суттєво на якість кінцевої про-дукції, яку виробляє споживач. У цьому випадку споживач чутливі-ший до ціни і намагається не допускати її підвищення.

7.         Споживач має обширну інформацію про продукцію, яка виро-бляється в галузі. Найбільш повна інформація про вироблену в галузі продукцію збільшує можливий вибір і за рахунок цього сприяє заго-стренню конкуренції в галузі.

8.         Високий ступінь організації споживачів: наявність спілок спо-живачів, спеціальної преси, законів про права споживачів тощо. Ці та інші умови, які посилюють позицію споживача і загострюють кон-куренцію на товарному ринку, не є абсолютними. Споживачі ведуть боротьбу за зміну обставин, які породжують ці умови.

Вплив постачальників продукції на інтенсивність конкуренції.

Постачальники впливають на конкурентну боротьбу в галузі, голо-вним чином, за допомогою двох засобів — ціни і якості товарів і по-слуг. При цьому суттєво підвищити інтенсивність конкуренції мо-жуть такі умови:

1.         Невелика кількість постачальників, які можуть визначити по-літику поставок, вибирати найбільш вигідні пропозиції щодо поста-вок, відмовляти (в необхідних випадках) небажаним клієнтам.

2.         Галузь споживає незначну частину продукції, яка виробляєть-ся постачальниками, а тому зміна цін на дану продукцію несуттєво впливає на собівартість і ціну виробів.

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

3.         Поставлена продукція відіграє важливу роль у кінцевому виро-бі, який випускається споживачем. Ця обставина змінює залежність споживача від поставника.

4.         Відсутність ефективних замінників виробленої і поставленої продукції зменшує можливість вибору і знижує рівень вимог до ха-рактеристик поставлених виробів.

 

5.         Висока диференційованість продукції, яка поставляється, є наслідком високого рівня спеціалізації постачальників на випуску конкретних виробів, що ускладнює для споживача пошук інших по-стачальників аналогічної продукції.

6.         Низький рівень вертикальної інтеграції виробництва у спожи-вача, при якому споживач не в змозі виробляти на своїх потужностях продукцію, яка закуповується і, внаслідок, повністю залежить від по-ставок ззовні.

Оцінювання загрози з боку товарів-замінників. Такі товари мо-жуть бути важливим фактором, який впливає на інтенсивність кон-куренції

Щодо товарів-замінників на ринку існує правило цінової прива-бливості: якщо ціна на один з товарів зростає, збільшується попит на інший, що є його замінником. В результаті покупці переорієнтову-ються на виробників, які пропонують дешевшу продукцію. Така за-гроза товарів-замінників стає більш реальною, чим більше:

– кількість ефективних замінників виробленого товару;

– обсяг виробництва товарів-замінників;

– різниця в цінах між виробом-оригіналом і товарами-замінни-ками на користь останніх.

Крім того, практика бізнесу свідчить про приклади незаконної імітації і дублювання відомих товарів і товарних знаків. Такі замін-ники також загострюють конкуренцію тому, що змушують основного виробника вдаватися до створення додаткових атрибутів товару, які підвищують ціну виробу і унеможливлюють копіювання (імітацію) характеристик товару / оригіналу з боку нелегального виробника.

Таким чином, конкуренція підприємств галузі за суттю зводиться до створення сприятливих умов відносно п’яти розглянутих вище еле-ментів конкурентного середовища, які визначають рівень конкуренції.

Саме рівень активності конкурентного середовища є визначаль-ним моментом у побудові маркетингової політики підприємства, у виборі засобів і методів ведення конкурентної боротьби.

Модуль І. Теоретичні основи упоавління міжнародною конкурентоспроможністю

Однією з найважливіших характеристик активності конкурент-ного середовища є ступінь протидії конкурентів у боротьбі за спожи-вачів і нові ринкові ніші або інтенсивність конкуренції. Виділяють три агрегованих фактори, які визначають інтенсивність конкуренції, а саме: характер розподілу ринкових часток між конкурентами, темпи зростання ринку, його рентабельність.

Розподіл ринкових часток між конкурентами та інтенсивність конкуренції. Для оцінювання характеру розподілу ринкових часток між конкурентами зазвичай користуються показником, який відо-бражає ступінь концентрації виробництва галузі. Такий показник дозволяє оцінити ступінь монополізації ринку і є величиною, зво-ротною до інтенсивності конкуренції. Для розрахунку використо-вується так званий чотири-частковий показник концентрації (CR4 — Concentration Ratio):

„„ OP1 + ОР2 +ОР3 +ОР4

СК4 = ,

ОР

де ОР1 — обсяг реалізованої продукції г'-го підприємства (у певній ва-люті);

ОР — загальний обсяг реалізації продукції заданого асортименту (у валюті);

OP1 = MAX (OR), для усіх і = 1/и;

0Р2 = MAX (OP1/OP1), для усіх і = 1:(п — 1);

OP3 = MAX (OP1/OP1, OP2), для усіх i = 1:(n — 2);

OP4 = MAX (OP /OP , OP2, OP3), для усіх i = 1:(n — 3);

n — загальна кількість підприємств, які реалізують максимальні обсяги продукції у загальній кількості реалізації продукції на даному ринку. Так, з 1968 по 1984 р. цей показник використовується депар-таментом США для оцінки ступеня концентрації товарних ринків. У випадку, якщо CR4 перевищував 0,75 (75%), запроваджувались об-меження на злиття (поглинання) підприємств, тому що даний ринок розглядався як об’єкт монопольної практики.

Тепер коефіцієнти концентрації розраховуються і відслідковують-ся національною статистикою США і Франції для 4, 8, 20, 50, 100 про-відних підприємств ринку. В Німеччині, Англії і Канаді — для 3, 6, 10. З середини 80-х років CR4 став використовуватися і в країнах Східної Європи, зокрема в Угорщині і Польщі (Яковлев А. Статистическая

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

оценка уровня монополизации производства // «Вестник статисти-ки», 1990. — № 9. — С. 39–44).

Темпи зростання ринку та інтенсивність конкуренції. Прискоре-не зростання ринку навіть при рівних потужностях конкурентів може усунути багато які протиріччя між підприємствами за рахунок задо-воленості їх темпами розвитку. Наприклад, високі темпи на ринках, які швидко розвиваються і які забезпечуються зростаючим попитом і пропозицією товарів, відсувають на задній план проблеми конкурен-ції. Це відбувається, головним чином, через те, що збільшення рин-кових часток підприємств відбувається не за рахунок конкурентів, а за рахунок збільшення кількості споживачів або обсягів (кратності) покупок вже існуючими споживачами. У цій ситуації інтенсивність конкуренції спадає.

Але прискорене зростання не може бути нескінченним. З бага-тьох об’єктивних і суб’єктивних причин будь-який ринок товарів переживає стан стагнації, застою або невеликого позиційного зрос-тання, коли збільшення обсягу продаж підприємства може відбува-тися головним чином за рахунок переманювання споживачів у кон-курентів та / або погіршення позиції конкурентів. У такій ситуації активність конкурентної боротьби значно зростає. Цей факт необ-хідно враховувати в комплексній оцінці інтенсивності конкуренції. Головна складність такого розрахунку полягає в неоднозначності визначення граничних значень темпів зростання, за межами яких ін-тенсивність конкуренції мінімальна (зона значень темпів зростання більших за 100%), або наближається до максимуму (значення темпів зростання менших за 100%). Практика бізнесу свідчить про те, що більшість ситуацій, які описують динаміку ринків конкретних това-рів, можна обмежити двома граничними значеннями річних темпів зростання обсягів реалізації: 70 і 140%. В цьому діапазоні ринкових ситуацій можуть бути розподілені значення показника інтенсивності конкуренції, який враховує темпи зростання обсягу продаж на дано-му ринку.

Рентабельність ринку та інтенсивність конкуренції. Іншим важ-ливим економічним фактором, який визначає інтенсивність конку-ренції, є коефіцієнт рентабельності ринку (Рр), який визначається відношенням сукупного прибутку, який одержаний підприємствами на даному ринку (П), до загального обсягу продаж (Ор):

Модуль І. Теоретичні основи упоавління міжнародною конкурентоспроможністю

П

Pp =—.

О

р

Ринок з високою рентабельністю характеризується перевищен-ням попиту над пропозицією. Ця обставина дозволяє реалізувати цілі, які стоять перед підприємствами, відносно безконфліктними прийомами й методами і які не зачіпають інтересів конкурентів. Із зменшенням прибутковості бізнесу ситуація змінюється на проти-лежну.

Для зручності проведення порівняльного аналізу інтенсивності конкуренції на різних ринках (сегментах ринку) і оцінки їх прива-бливості (з точки зору конкурентної активності) може бути корисним оперування узагальненою характеристикою інтенсивності конкурен-ції. Крім бази порівняння, вона дає можливість уточнити результати аналізу окремих елементів конкурентного середовища підприємства і більш послідовно підійти до формування спеціального аналітичного звіту (Азоев Г. Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика. — М.: Центр зкономики и маркетинга, 1996. — С. 32-45).

Аналізуючи рівень та інтенсивність конкуренції на світових рин-ках, необхідно враховувати процеси регіоналізації та глобалізації. В результаті формування регіональних ринків визначаються їхні гео-графічні межі. Це може позначитися на таких факторах, як асорти-мент продукції, вартість транспортних витрат тощо. I, навпаки, гло-балізація сприяє розширенню географічних меж світових ринків і зменшенню можливості їхньої монополізації.