ТЕМА 2. МІЖНАРОДНА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА (ОРГАНІЗАЦІЇ) 2.1. Міжнародне конкурентне середовище підприємства (організації)


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 

Загрузка...

Кожне підприємство функціонує в певному зовнішньому серед-овищі, з елементами якого воно взаємодіє. Це середовище постійно змінюється. А тому і підприємству доводиться постійно враховувати ці зміни. Це проявляється у застосуванні певних методів управлін-ня конкурентоспроможністю підприємства. Виходячи з цього, аналіз міжнародної конкурентоспроможності підприємств слід починати з характеристики конкурентного середовища підприємства.

Часто конкурентне середовище підприємства ототожнюють з його маркетинговим середовищем, яке включає сукупність суб’єктів і факторів ринку, що впливають на відносини між виробником (проМодуль І. Теоретичні основи упоавління міжнародною конкурентоспроможністю

давцем) і споживачем продукції, хоча конкурентні відносини мають свою специфіку. Вони визначають багато які маркетингові характе-ристики: обсяг продаж, ціни, умови реалізації тощо. Особливості кон-курентного оточення визначають ступінь розвитку ринку і складність роботи на ньому. Через призму взаємовідносин між підприємствами найчастіше проявляються зміни, які відбуваються на ринку, тому що саме суперництво є основною рушійною силою ринкових процесів.

Особливості конкурентного середовища підприємства визна-чаються типом конкуренції на певному ринку. Для визначення його особливостей доцільно зіставити характеристики раніше розглянутих чотирьох моделей конкуренції з основними параметрами ринку. До-датковими критеріями для визначення переважної моделі конкурен-ції, яка реалізується на ринку, можуть бути пріоритети маркетингової політики підприємства. Для різних моделей конкуренції вони мають специфічні особливості (Азоев Г. Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика. — М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. — С. 26–28).

Середовище досконалої (чистої) конкуренції. За цього типу конкуренції ринок характеризується чотирма основними рисами. По-перше, продукція фірм ідентична, а тому покупцям байдуже, про-дукцію якої фірми їм купувати. Покупець не бажає платити конкрет-ній фірмі ціну більшу, ніж він платить її конкурентам. Тобто різниця в цінах — єдина причина, за якої покупець може надати перевагу пев-ному продавцю.

По-друге, в умовах досконалої конкуренції ні покупці, ні продавці не можуть впливати на поточну ринкову ціну товару. А тому рішення будь-якої фірми знизити або підвищити обсяг виробництва не впли-ває помітно на ціну товару.

По-третє, на ринку досконалої конкуренції всі види ресурсів по-вністю мобільні. Немає суттєвих обмежень щодо свободи фірм вхо-дити в ринок або виходити з нього. Ресурси досить легко переміщу-ються з одного виду діяльності в інший. У зв’язку з появою нових можливостей зайнятості і великої заробітної плати робітники бажа-ють і мають можливість переїжджати з одного регіону в інший.

По-четверте, досконала конкуренція характеризується станом досконалого знання. Рішення приймаються в умовах визначенос-ті. Фірми точно знають функції доходів та витрат. Їм також відомі ціни всіх ресурсів і різні технології, які можуть бути використані для

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

виробництва продукції. Споживачі поінформовані про ціни всіх фірм. Ринкова ціна на продукцію, яка превалює, встановлюється шляхом взаємодії ринкового попиту і ринкової пропозиції (Артур Томпсон, Джон Формби. Экономика фирмы: Пер. с англ. — М.: ЗАО «Изд-во БИНОМ», 1998. — С. 284–285).

Середовище монополістичної конкуренції. Такий тип конкурен-ції передбачає необхідність вирішення таких завдань у маркетинговій політиці підприємства:

1.         Створення умов для реалізації ефекту економії від збільшення

масштабів виробництва. Така спроба буде найбільш вдалою, якщо

підприємство зможе здійснити:

– технологічний прорив, який дасть можливість різко здешевити випущену продукцію;

– підвищити ступінь стандартизації потреб ринку за рахунок створення нової продукції, яка задовольняє різноманітні спо-живчі уподобання і на цій основі відволікає споживачів від ін-дивідуальних замовлень;

– придбання дрібних компаній для досягнення критичної маси і за допомогою цього подолання порогу, за яким створюється можливість реалізувати переваги масштабного виробництва;

– використання системи привілеїв і торгівлі фірменими товара-ми для ринків збуту достатньо великих для того, щоб реалізу-вати ефект економії на масштабі.

2.         Уникнення зайвих витрат. Якщо цінова конкуренція інтен-сивна і прибуток постійно перебуває під загрозою, виробництво, яке ґрунтується на низьких накладних витратах, використанні неквалі-фікованої праці, на жорсткому контролі запасів і в цілому — на стро-гому додержанні політики виключення зайвих витрат, може дозво-лити підприємству зайняти кращу позицію для ведення цінової гри, а також сприяти підвищенню рентабельності вище від середнього галузевого рівня.

3.         Інтеграція з ланками, яких не вистачає у технологічному лан-цюгу проектування — виробництво — реалізація продукції. Пряма інтеграція (у напрямі доведення продукції до кінцевого споживача), зворотна (в напрямі створення умов і передумов для виробництва продукції), а також селективна (вибіркова) інтеграція можуть роз-ширити сферу впливу підприємства і бути вигідними для споживача.

Модуль І. Теоретичні основи упоавління міжнародною конкурентоспроможністю

4.         Спеціалізація на конкретному типі товару. В умовах, коли під-приємство зацікавлене у виробництві широкого асортименту різних виробів, стратегія обслуговування окремого сегмента, яка заснована на спеціалізації у виробництві певної частини всього асортименту, може принести значний доход.

5.         Спеціалізація на індивідуальних замовленнях покупців. Підпри-ємство може спробувати справитися з інтенсивною монополістичною конкуренцією шляхом спеціалізації на обслуговуванні споживачів, які не чутливі до ціни, зацікавлені в додатковому сервісі або в інших особливих умовах, на основі виконання індивідуальних замовлень.

6.         Активні дії на регіональному ринку. Підприємству, яке діє в умовах монополістичної конкуренції, досить складно швидко захо-пити значну частину всього ринку. А тому воно може реалізувати цю мету на локальному, місцевому, ринку.

Середовище олігополістичної конкуренції. Особливості олігопо-лістичного ринку визначають ряд можливих напрямів конкурентної боротьби, серед яких на практиці найчастіше реалізуються такі:

1.         Агресивна реакція на зміни цін. У таких умовах основним за-вданням підприємства є постійне слідкування за змінами цін конку-рентів. Зміна цін негайно повинна бути вирівняна таким чином, щоб перешкодити конкуренту, який знижує ціну, захопити додаткову частку ринку.

2.         Організація таємних альянсів. В умовах олігополії невелика кількість конкурентів сприяє створенню таємних альянсів. Це про-являється в тому, що підприємства досягають негласної угоди про фіксацію цін, розподілу ринків або іншим чином обмежують кон-куренцію між собою. Узгодження однакової ціни дає можливість конкурентам здобувати максимальний прибуток та уникати зайвих витрат на «цінову війну». Для споживачів результат буде таким, якби на ринку замість декількох підприємств діяла одна чиста мо-нополія.

Але організація таємних альянсів не завжди можлива з ряду при-чин:

– велика різниця у витратах олігополістів, яка перешкоджає

встановленню однакової ціни; – відповідна цінова реакція з боку підприємств, які не беруть

участі у таємній змові;

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

– суттєві витрати на блокування входження у галузь, для того

щоб нові конкуренти не збільшували ринкової пропозиції; – дія антимонопольного законодавства.

3.         Лідерство у цінах. Засіб, який дозволяє олігополісту координу-

вати свою цінову політику, не вступаючи в таємні альянси.

При такому варіанті за змінами цін провідного підприємства га-лузі майже автоматично настає зміна цін інших підприємств. Ціно-вий лідер, як правило, не реагує змінами цін на невеликі повсякденні зміни у попиті і пропозиції. Підвищення ціни відбувається лише в разі суттєвих змін витрат виробництва в усій галузі внаслідок підви-щення цін на сировину, електроенергію, підвищення податків, заро-бітної плати тощо;

4.         Активна нецінова конкуренція визначається неможливістю до-

сягати бажаних результатів за допомогою маніпуляції цінами, тому що

конкуренти можуть швидко і легко відповісти на зниження і підвищен-

ня цін. Одночасно значні фінансові можливості олігополіста дають йому

змогу проводити широкомасштабну рекламу і просувати товари на рин-

ку, що дає значні результати та дозволяє уникнути «цінової війни».

Середовище чистої монополії. Існуюче теоретичне положення про те, що чиста монополія ні в яких формах не стискається з конку-ренцією і повністю контролює ціну виробленої продукції, в реальній дійсності не зовсім точне. На практиці монополіст змушений конку-рувати за збереження свого привілейованого становища на ринку. При цьому проводяться такі заходи:

1.         Підвищення вхідних бар’єрів у галузь. Чим вищий прибуток мо-нополіста, тим сильніша небезпека потенційної конкуренції. Якщо бар’єри в галузь не є нездоланними, то завжди існує можливість про-никнення в галузь нових підприємств. А тому монополіст намагаєть-ся створити такі умови, за яких вхід у бізнес, що «охороняється», буде заблоковано, наприклад, юридичними нормами.

Конкуренція з нововведеннями у суміжних галузях. Такими но-вовведеннями можуть бути: оновлення товарного асортименту, по-ява нових технологій, скорочення життєвих циклів продукції, що виробляється. У таких умовах монополіст повинен бути готовим до протидії нововведенням, які можуть дестабілізувати його позицію на ринку. Це змушує його постійно аналізувати можливості якісного вдосконалення продукції, запровадження нових технологій, зниженМодуль І. Теоретичні основи упоавління міжнародною конкурентоспроможністю

ня цін та застосування інших заходів, які запобігають діям потенцій-них конкурентів.

3.         Протидія товарам-замінникам. Монополізувати виробництво всіх товарів-замінників практично неможливо. А тому монополіст змушений вести гостру конкурентну боротьбу для того, щоб захистити унікальність власної продукції та виключного права на її виробництво.

4.         Для монополіста, який діє на міжнародному ринку, конкурен-ція з імпортною продукцією неминуча. В умовах вільної зовнішньої торгівлі підприємство, яке монополізувало виробництво в масштабах однієї країни, не буде захищене від конкуренції і не доб’ється абсо-лютного контролю над ринком. Продукція іноземного виробництва завжди буде серйозним дестабілізуючим фактором.

У цілому можна виділити 6 основних факторів конкурентного се-редовища підприємства (схема 2.1).

Держава:

політика в галузі регулювання конкуренці'і

 

                                                                                 

            Підприємства, 1—

які вступають на 1

~1                  

                                   Підприємства,

які виробляють

товари-

замінники     

 

           

                        »          ШДПРИЄМСТВО ГАЛУЗІ *         

<                    

           

           

 

            Загроза

нових

конкурентів   

           

           

                        Загроза

товарів-

замінників     

Тиск   

            Конкуренція з підприємствами галузі       

            Тиск

                                                                                 

            Постачальники

продукції на 1                                               Споживачі

галузевої        

                                                                                 

Схема 2.1. Структура конкурентного середовища підприємства

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

У таблиці відзначено такі фактори:

– держава та її політика в галузі регулювання конкуренції; – підприємства, які вступають на ринок і які загострюють конку-рентну боротьбу; – споживачі продукції, які чинять тиск на підприємства галузі; – поставщики сировини, матеріалів, комплектуючих виробів на

галузевий ринок; – виробники товарів-замінників, які займають частину галузево-го ринку; – безпосередньо підприємства виробники (продавці) продукції. Без аналізу цих факторів, які формують систему конкурентно-го середовищі підприємства, неможлива практична робота на ринку (Азоев Г. Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика. — М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. — С. 26–32).