Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Додаток 2 ЗАКОН УКРАЇНИ Про захист економічної конкуренції : Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств. Кредитно-модульний курс : Бібліотека для студентів

Додаток 2 ЗАКОН УКРАЇНИ Про захист економічної конкуренції


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 

Загрузка...

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, № 12, ст. 64)

(Із змінами, внесеними згідно із Законами

№ 380-IV (380-15) від 26.12.2002, ВВР, 2003, № 10–11, ст. 86

№ 762-IV (762-15) від 15.05.2003, ВВР, 2003, № 30, ст. 247

№ 1344-IV (1344-15) від 27.11.2003, ВВР, 2004, № 17–18, ст. 250)

(У тексті Закону слова «арбітражний суд» у всіх відмінках виключено на підставі Закону № 762-IV (762-15) від 15.05.2003)

Цей Закон визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямо-ваний на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

Терміни, що вживаються в цьому Законі, мають таке значення:

економічна конкуренція (конкуренція) — змагання між суб’єктами гос-подарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб’єкти гос-подарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покуп-цями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку;

інформація — відомості в будь-якій формі й вигляді та збережені на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (кар-ти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відео-, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп’ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості;

контроль — вирішальний вплив однієї чи декількох пов’язаних юридич-них та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб’єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокре-ма завдяки: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу,

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

результати голосування та рішення органів управління суб’єкта господарю-вання; укладенню договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов’язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб’єкта господарювання; заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб’єкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб’єктах господарювання; обійманню більше половини посад членів спостережної ради, правління, ін-ших наглядових чи виконавчих органів суб’єкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому суб’єкті господа-рювання. Пов’язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб’єкта господарювання;

малий та середній підприємець — суб’єкт господарювання, доход (вируч-ка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній фінансовий рік чи вартість активів якого не перевищує суми, еквівалентної 500 тисячам євро, визначеної за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року, якщо на ринках, на яких діє цей підприємець, є кон-куренти із значно більшою ринковою часткою;

монополізація — досягнення суб’єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цьо-го становища;

органи влади — міністерства та інші центральні органи виконавчої вла-ди, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, державні органи, що здійснюють регулювання діяльності суб’єктів природних монополій, ринку цінних паперів, державні органи приватизації, Національна рада України з питань телебачення і раді-омовлення, місцеві органи виконавчої влади;

об’єднання — об’єднання юридичних та (або) фізичних осіб, у тому числі об’єднання підприємств, а також громадські організації;

органи адміністративно-господарського управління та контролю — суб’єкти господарювання, об’єднання, інші особи в частині виконання ними функцій управління або контролю в межах делегованих їм повноважень ор-ганів влади чи органів місцевого самоврядування;

органи Антимонопольного комітету України — Антимонопольний комі-тет України, постійно діючі та тимчасові адміністративні колегії Антимоно-польного комітету України, державний уповноважений Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимо-нопольного комітету України;

ринок товару (товарний ринок) — сфера обороту товару (взаємозамін-них товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є по-пит і пропозиція;

Додатки

суб’єкт господарювання — юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною осо-бою; група суб’єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійсню-ють контроль над іншими. Суб’єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяль-ності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської ді-яльності. Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання;

товар — будь-який предмет господарського обороту, в тому числі про-дукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов’язання та права (зокрема цінні папери).

Стаття 2. Сфера застосування Закону

1.         Цим Законом регулюються відносини органів державної влади, ор-ганів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб’єктами господарювання; суб’єктів господарю-вання з іншими суб’єктами господарювання, із споживачами, іншими юри-дичними та фізичними особами у зв’язку з економічною конкуренцією.

2.         Цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть впли-нути на економічну конкуренцію на території України.

Стаття 3. Законодавство про захист економічної конкуренції

1.         Законодавство про захист економічної конкуренції грунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

2.         Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила міжнародного договору.

3.         Особливості застосування законодавства про захист економічної кон-куренції, зокрема щодо певних галузей промисловості, можуть бути встанов-лені виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Стаття 4. Державна політика у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму

1. Державна політика у сфері розвитку економічної конкуренції та обме-ження монополізму в господарській діяльності, здійснення заходів щодо де-монополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб’єктів господарювання, які сприяють розвитку конкуренції, здійснюється уповноваженими органами державної

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління та контролю.

2.         Суб’єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самовряду-вання, а також органи адміністративно-господарського управління та контр-олю зобов’язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких не-правомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

3.         Державний контроль за додержанням законодавства про захист еконо-мічної конкуренції, захист інтересів суб’єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

4.         Органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністра-тивно-господарського управління та контролю зобов’язані сприяти Анти-монопольному комітету України у здійсненні його повноважень у сфері під тримки й захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму та контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції.

5.         З метою однакового застосування норм законодавства про захист еко-номічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросо-вісної конкуренції, Антимонопольний комітет України дає рекомендаційні роз’яснення з питань застосування цього законодавства.

Розділ II. АНТИКОНКУРЕНТНІ УЗГОДЖЕНІ ДІЇ СУБ’ЄКТІВ

ГОСПОДАРЮВАННЯ, ЗЛОВЖИВАННЯ МОНОПОЛЬНИМ

(ДОМІНУЮЧИМ) СТАНОВИЩЕМ НА РИНКУ

Стаття 5. Узгоджені дії

1.         Узгодженими діями є укладення суб’єктами господарювання угод у

будь-якій формі, прийняття об’єднаннями рішень у будь-якій формі, а також

будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність)

суб’єктів господарювання.

Узгодженими діями є також створення суб’єкта господарювання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб’єктами господарювання, що створили зазначений суб’єкт господарюван-ня, або між ними та новоствореним суб’єктом господарювання.

2.         Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками

узгоджених дій.

Стаття 6. Антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання

1.         Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

2.         Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узго-джені дії, які стосуються:

 

1)         встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів;

2)         обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного роз-витку, інвестицій або встановлення контролю над ними;

Додатки

3)         розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принци-пом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом про-давців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками;

4)         спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;

5)         усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб’єктів господарювання, покупців, продавців;

6)         застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб’єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції;

7)         укладення угод за умови прийняття іншими суб’єктами господарю-вання додаткових зобов’язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;

8)         суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів госпо-дарювання на ринку без об’єктивно виправданих на те причин.

 

3.         Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

4.         Особа, що вчинила антиконкурентні узгоджені дії, але раніше за інших учасників цих дій добровільно повідомила про це Антимонопольний комітет України чи його територіальне відділення та надала інформацію, яка має сут-тєве значення для прийняття рішення у справі, звільняється від відповідаль-ності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, передбаченої статтею 52 цього Закону.

Не може бути звільнена від відповідальності особа, визначена у цій час-тині, якщо вона:

не вжила ефективних заходів стосовно припинення нею антиконкурент-них узгоджених дій після повідомлення про них Антимонопольному коміте-ту України;

була ініціатором чи забезпечувала керівництво антиконкурентними узгодженими діями;

не надала всіх доказів або інформації стосовно вчинення нею порушення, про які їй було відомо та які вона могла безперешкодно отримати.

Стаття 7. Узгоджені дії малих або середніх підприємців

Положення статті 6 цього Закону не застосовуються до будь-яких до-бровільних узгоджених дій малих або середніх підприємців щодо спільного придбання товарів, які не призводять до суттєвого обмеження конкуренції та сприяють підвищенню конкурентоспроможності малих або середніх під-приємців.

Стаття 8. Узгоджені дії стосовно постачання та використання товарів

1. Положення статті 6 цього Закону не застосовуються до узгоджених дій щодо постачання чи використання товарів, якщо учасник узгоджених дій стосовно іншого учасника узгоджених дій встановлює обмеження на:

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

використання поставлених ним товарів чи товарів інших постачальників;

придбання в інших суб’єктів господарювання або продаж іншим суб’єктам господарювання чи споживачам інших товарів;

придбання товарів, які за своєю природою або згідно з торговими та ін-шими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не належать до пред-мета угоди;

формування цін або інших умов договору про продаж поставленого това-ру іншим суб’єктам господарювання чи споживачам.

2. До узгоджених дій, передбачених частиною першою цієї статті, засто-совуються положення статті 6 цього Закону, якщо такі узгоджені дії:

призводять до суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині, у тому числі монополізації відповідних ринків;

обмежують доступ на ринок інших суб’єктів господарювання;

призводять до економічно необгрунтованого підвищення цін або дефі-циту товарів.

Стаття 9. Узгоджені дії стосовно прав інтелектуальної власності

1.         Положення статті 6 цього Закону не застосовуються до угод про пе-редачу прав інтелектуальної власності або про використання об’єкта права інтелектуальної власності в тій частині, в якій вони обмежують у здійсненні господарської діяльності сторону угоди, якій передається право, якщо ці об-меження не виходять за межі законних прав суб’єкта права інтелектуальної власності.

2.         Вважається, що не виходять за межі прав, зазначених у частині першій цієї статті, обмеження стосовно обсягу прав, які передаються, строку та те-риторії дії дозволу на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а також виду діяльності, сфери використання, мінімального обсягу вироб-ництва.

Стаття 10. Узгоджені дії, які можуть бути дозволені

1.         Узгоджені дії, передбачені статтею 6 цього Закону, можуть бути до-

зволені відповідними органами Антимонопольного комітету України, якщо

їх учасники доведуть, що ці дії сприяють:

вдосконаленню виробництва, придбанню або реалізації товару; техніко-технологічному, економічному розвитку; розвитку малих або середніх підприємців; оптимізації експорту чи імпорту товарів;

розробленню та застосуванню уніфікованих технічних умов або стандар-тів на товари;

раціоналізації виробництва.

2.         Узгоджені дії, передбачені в частині першій цієї статті, не можуть бути

дозволені органами Антимонопольного комітету України, якщо конкуренція

суттєво обмежується на всьому ринку чи в значній його частині.

Додатки

3.         Кабінет Міністрів України може дозволити узгоджені дії, на які Анти-монопольним комітетом України не було надано дозволу відповідно до час-тини другої цієї статті, якщо учасники узгоджених дій доведуть, що позитив-ний ефект для суспільних інтересів переважає негативні наслідки обмеження конкуренції.

4.         Дозвіл згідно з частиною третьою цієї статті не може бути наданий, якщо:

учасники узгоджених дій застосовують обмеження, які не є необхідними для реалізації узгоджених дій;

обмеження конкуренції становить загрозу системі ринкової економіки.

5.         Вчинення узгоджених дій, передбачених частиною першою цієї статті,

забороняється до отримання в установленому порядку дозволу органів Ан-

тимонопольного комітету України.

Стаття 11. Типові вимоги до узгоджених дій

1.         Антимонопольний комітет України може визначати типові вимоги до узгоджених дій, передбачених у статтях 7, 8, 9 і 10 цього Закону.

2.         Узгоджені дії, що відповідають типовим вимогам до певних видів узгоджених дій, встановлених Антимонопольним комітетом України, дозво-ляються і не потребують згоди органів Антимонопольного комітету Украї-ни відповідно до частини першої статті 10 цього Закону, якщо про це прямо вказано в рішенні Антимонопольного комітету України про встановлення типових вимог.

Стаття 12. Монопольне (домінуюче) становище суб’єкта господарю-вання

1.         Суб’єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище

на ринку товару, якщо:

на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей до-ступу інших суб’єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар’єрів для доступу на ринок інших суб’єктів гос-подарювання, наявності пільг чи інших обставин.

2.         Монопольним (домінуючим) вважається становище суб’єкта господа-рювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

3.         Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб’єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок по-рівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.

4.         Вважається, що кожен із двох чи більше суб’єктів господарювання за-ймає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених частиною першою цієї статті.

5. Монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб’єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови:

сукупна частка не більше ніж трьох суб’єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків;

сукупна частка не більше ніж п’яти суб’єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків -

і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови частини четвертої цієї статті.

Стаття 13. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку

1.         Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монопольне (домі-нуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопу-щення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурен-тоспроможності інших суб’єктів господарювання, або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

2.         Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зо-крема, визнається:

 

1)         встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації това-ру, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

2)         застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб’єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об’єктивно ви-правданих на те причин;

3)         обумовлення укладання угод прийняттям суб’єктом господарювання додаткових зобов’язань, які за своєю природою або згідно з торговими та ін-шими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються пред-мета договору;

4)         обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб’єктам господарювання, покупцям, продавцям;

5)         часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за від-сутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;

6)         суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господа-рювання на ринку без об’єктивно виправданих на те причин;

7)         створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб’єктів господарювання.

3.         Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку за-

бороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Додатки

Стаття 14. Висновки щодо кваліфікації дій

З метою запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, підвищення передбачуваності його застосування органи Анти-монопольного комітету України можуть надавати суб’єктам господарюван-ня на підставі наданої ними інформації висновки у формі рекомендаційних роз’яснень щодо відповідності дій суб’єктів господарювання положенням статей 6, 10 та 13 цього Закону.

Розділ III. АНТИКОНКУРЕНТНІ ДІЇ ОРГАНІВ ВЛАДИ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, ОРГАНІВ АДМІНІСТРАТИВНО-ГОСПОДАРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ТА КОНТРОЛЮ

Стаття 15. Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самовря-дування, органів адміністративно-господарського управління та контролю

1.         Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самовря-дування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального ор-гану чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущен-ня, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

2.         Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самовря-дування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються:

заборона або перешкоджання створенню нових підприємств чи здійснен-ня підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяль-ності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльнос-ті, на виробництво, придбання чи реалізацію певних видів товарів;

пряме або опосередковане примушення суб’єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні чи інші форми об’єд-нань або здійснення концентрації суб’єктів господарювання в інших формах;

пряме або опосередковане примушення суб’єктів господарювання до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певно-му колу споживачів чи першочергового їх придбання у певних продавців;

будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків між суб’єктами господарювання за територіальним принци-пом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців;

встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одного регіону країни в іншому або надання дозволу на реалізацію товарів з одного регіону в іншому в певному обсязі чи за виконання певних умов;

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

надання окремим суб’єктам господарювання або групам суб’єктів госпо-дарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване станови-ще стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущен-ня, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;

дія, внаслідок якої окремим суб’єктам господарювання або групам суб’єк тів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами;

дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реа-лізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.

3. Вчинення антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Стаття 16. Заборона делегування повноважень органів влади та органів місцевого самоврядування

Органам влади та органам місцевого самоврядування забороняється де-легування окремих владних повноважень об’єднанням, підприємствам та ін-шим суб’єктам господарювання, якщо це призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Стаття 17. Заборона схилення до порушень законодавства про захист економічної конкуренції та їх легітимації

Забороняються дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), що полягають у схи-ленні суб’єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самовряду-вання, органів адміністративно-господарського управління та контролю до порушень законодавства про захист економічної конкуренції, створенні умов для вчинення таких порушень чи їх легітимації.

Розділ IV. ОБМЕЖУВАЛЬНА ТА ДИСКРИМІНАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ, ОБ’ЄДНАНЬ

Стаття 18. Обмежувальна діяльність суб’єктів господарювання, об’єд-нань

1.         Суб’єктам господарювання, об’єднанням забороняється схиляти ін-ших суб’єктів господарювання до вчинення порушень законодавства про за-хист економічної конкуренції чи сприяти вчиненню таких порушень.

2.         Суб’єктам господарювання, об’єднанням забороняється примушувати інших суб’єктів господарювання:

до антиконкурентних узгоджених дій, визначених статтею 6 цього Закону; до узгоджених дій, визначених статтями 7, 8, 9 та 10 цього Закону;

Додатки

до участі у концентрації суб’єктів господарювання, визначеної статтею 22 цього Закону.

Стаття 19. Неправомірне використання суб’єктом господарювання ринкового становища

1.         Суб’єктам господарювання, які отримали дозвіл відповідних органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії відповідно до частини першої статті 10 цього Закону, суб’єктам господарювання, узгоджені дії яких дозволені згідно із статтями 7, 8 і 9 цього Закону, забороняється встановлю-вати щодо господарської діяльності суб’єктів господарювання обмеження, які, як правило, не застосовуються до інших суб’єктів господарювання, або застосовувати без об’єктивно виправданих причин різний підхід до різних суб’єктів господарювання.

2.         Суб’єктам господарювання, які відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону отримали дозвіл Кабінету Міністрів України на узгоджені дії незалежно від наявності в них монопольного становища, забороняється вчиняти дії, що вважаються зловживанням монопольним (домінуючим) ста-новищем на ринку, відповідно до статті 13 цього Закону.

3.         Суб’єктам господарювання, зазначеним у частині першій цієї статті, забороняється схиляти інших суб’єктів господарювання до надання будь-яким суб’єктам господарювання без об’єктивних причин переважних умов у господарській діяльності.

4.         Положення частин першої та третьої цієї статті застосовуються також до суб’єктів господарювання, якщо від них через відсутність альтернативних джерел отримання чи постачання певного виду товарів залежать малі або середні підприємці. Продавець певного виду товарів вважається таким, що залежить від покупця, якщо цей покупець отримує від такого продавця, крім традиційних торговельних знижок чи винагород в іншій формі, особливу ви-нагороду, яку не отримують інші подібні покупці.

Стаття 20. Дискримінація конкурентів суб’єктами господарювання

Суб’єктам господарювання, що мають значно більший ринковий вплив порівняно з малими або середніми підприємцями, які є їх конкурентами, за-бороняється створення перешкод у господарській діяльності малим або се-реднім підприємцям, зокрема вчинення дій, заборонених згідно з частинами першою та третьою статті 19 цього Закону.

Стаття 21. Обмежувальна діяльність об’єднань

1.         Не допускається обмежувальна діяльність об’єднань шляхом відмови суб’єктові господарювання у прийнятті до такого об’єднання, яка ставить його у невигідне становище в конкуренції, якщо така відмова є необгрунто-ваною і невиправданою.

2.         Частина перша цієї статті застосовується до об’єднань, якщо стосовно них виконуються такі умови:

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

об’єднання може об’єднати всіх учасників певного ринку чи території;

об’єднання створюється чи діє для досягнення цілей, що не передбача-ють отримання прибутку;

створення та діяльність об’єднання не призводить до економічної кон-центрації та антиконкурентних узгоджених дій згідно з цим Законом.

Розділ V. КОНТРОЛЬ ЗА КОНЦЕНТРАЦІЄЮ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Стаття 22. Концентрація суб’єктів господарювання

1.         З метою запобігання монополізації товарних ринків, зловживання мо-нопольним (домінуючим) становищем, обмеження конкуренції органи Анти-монопольного комітету України здійснюють державний контроль за концен-трацією суб’єктів господарювання (далі — концентрація).

2.         Концентрацією визнається:

 

1)         злиття суб’єктів господарювання або приєднання одного суб’єкта гос-подарювання до іншого;

2)         набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кіль-кома суб’єктами господарювання над одним або кількома суб’єктами госпо-дарювання чи частинами суб’єктів господарювання, зокрема, шляхом:

а)         безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у влас-

ність іншим способом активів у вигляді цілісного майнового комплексу або

структурного підрозділу суб’єкта господарювання, одержання в управління,

оренду, лізинг, концесію чи набуття в інший спосіб права користування акти-

вами у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу

суб’єкта господарювання, в тому числі придбання активів суб’єкта господа-

рювання, що ліквідується;

б)         призначення або обрання на посаду керівника, заступника керівника

спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу

суб’єкта господарювання особи, яка вже обіймає одну чи кілька з переліче-

них посад в інших суб’єктах господарювання, або створення ситуації, при

якій більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших на-

глядових чи виконавчих органів двох чи більше суб’єктів господарювання

обіймають одні й ті самі особи;

в)         створення суб’єкта господарювання двома і більше суб’єктами госпо-

дарювання, який тривалий період буде самостійно здійснювати господарську

діяльність, і при цьому зазначене створення не приводить до координації

конкурентної поведінки між суб’єктами господарювання, що створили цей

суб’єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб’єктом господа-

рювання;

3)         безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність ін-

шим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпе-

Додатки

чує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб’єкта господарювання. 3. Не вважаються концентрацією:

1)         створення суб’єкта господарювання, метою чи внаслідок створення якого здійснюється координація конкурентної поведінки між суб’єктами господарювання, що створили зазначений суб’єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб’єктом господарювання. Такі дії розглядаються як узгоджені дії відповідно до абзацу другого частини першої статті 5 цього Закону;

2)         придбання часток (акцій, паїв) суб’єкта господарювання особою, осно-вним видом діяльності якої є проведення фінансових операцій чи операцій з цінними паперами, якщо це придбання здійснюється з метою їх наступно-го перепродажу за умови, що зазначена особа не бере участі в голосуванні у вищому органі чи інших органах управління суб’єкта господарювання. У такому випадку наступний перепродаж має бути здійснений протягом одно-го року з дня придбання часток (акцій, паїв). На клопотання зазначених осіб із обгрунтуванням про неможливість здійснення наступного перепродажу органи Антимонопольного комітету України можуть прийняти рішення про продовження цього строку;

3)         дії, які здійснюються між суб’єктами господарювання, пов’язаними відносинами контролю, у випадках, передбачених частиною другою цієї стат-ті, крім випадків набуття такого контролю без отримання дозволу Антимо-нопольного комітету України, якщо необхідність отримання такого дозволу передбачена законом;

4)         набуття контролю над суб’єктом господарювання або його частиною, в тому числі завдяки праву управління та розпорядження його майном ар-бітражним керуючим, службовою чи посадовою особою органу державної влади.

Стаття 23. Учасники концентрації суб’єктів господарювання

Учасниками концентрації визнаються:

суб’єкти господарювання, стосовно яких здійснюється або має здійсни-тися злиття, приєднання;

суб’єкти господарювання, які набувають або мають намір набути контр-оль над суб’єктом господарювання, чи суб’єкти господарювання, щодо яких набувається або має набутися контроль;

суб’єкти господарювання, активи (майно), частки (акції, паї)

яких набуваються у власність, одержуються в управління (користуван-ня), оренду, лізинг, концесію або мають набутися, та їх покупці (одержувачі), набувачі;

суб’єкти господарювання, що є або мають намір стати засновниками (учасниками) новостворюваного суб’єкта господарювання. У разі коли одним

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

із засновників є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, ор-ган адміністративно-господарського управління та контролю, учасником кон-центрації вважається також суб’єкт господарювання, активи (майно), частки (акції, паї) якого вносяться до статутного фонду новостворюваного суб’єкта господарювання;

фізичні та юридичні особи, пов’язані з учасниками концентрації, зазна-ченими в абзацах другому — п’ятому цієї статті, відносинами контролю, що дає підстави визнати відповідну групу осіб згідно із статтею 1 цього Закону єдиним суб’єктом господарювання.

Стаття 24. Випадки, в яких необхідне отримання дозволу на концен-трацію суб’єктів господарювання

1.         Концентрація може бути здійснена лише за умови попереднього отри-

мання дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної ко-

легії Антимонопольного комітету України:

у випадках, передбачених частиною другою статті 22 цього Закону та ін-шими актами законодавства, коли сукупна вартість активів або сукупний об-сяг реалізації товарів учасників концентрації, з урахуванням відносин контр-олю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 12 мільйонам євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року, і при цьому:

вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів, у тому числі за кордоном, не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року у кожного, та

вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в Україні хоча б одного учасника концентрації, з урахуванням відно-син контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року.

2.         При розрахунку обсягів реалізації товарів учасників концентрації використовується сума доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за вирахуванням суми податку на додану вартість, акцизного збору, інших податків або зборів, базою для оподаткування в яких є оборот, за останній фінансовий звітний рік, що передував поданню заяви. Кошти, отримані від реалізації товарів у межах однієї групи суб’єктів господарюван-ня, пов’язаних відносинами контролю, якщо такий облік ведеться, не врахо-вуються.

3.         Якщо учасниками концентрації виступають комерційні банки, для розрахунку вартості активів та обсягів реалізації використовується десята частина вартості активів комерційного банку. У випадках, коли учасниками

Додатки

концентрації є страховики, для розрахунку вартості активів страховика ви-користовується сума неттоактивів, а для розрахунку обсягів реалізації това-рів — сума доходів від страхової діяльності, визначених відповідно до законо-давства України про страхову діяльність.

4.         Порядок обчислення порогових показників, що використовуються

для цілей цієї статті, а також його особливості стосовно окремих категорій

суб’єктів господарювання встановлюються Антимонопольним комітетом

України.

5.         Концентрація, яка потребує дозволу відповідно до частини першої цієї

статті, забороняється до надання дозволу на її здійснення. До надання такого

дозволу учасники концентрації зобов’язані утримуватися від дій, які можуть

призвести до обмеження конкуренції та неможливості відновлення початко-

вого стану.

Стаття 25. Підстави надання дозволу на концентрацію суб’єктів госпо-дарювання

1.         Антимонопольний комітет України чи адміністративна колегія Анти-монопольного комітету України надають дозвіл на концентрацію у разі, якщо вона не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині.

2.         Кабінет Міністрів України може дозволити концентрацію, на здій-снення якої Антимонопольний комітет України не надав дозволу як на таку, що не відповідає умовам частини першої цієї статті, якщо позитивний ефект для суспільних інтересів зазначеної концентрації переважає негативні на-слідки обмеження конкуренції.

3.         Дозвіл згідно з частиною другою цієї статті не може бути наданий, якщо обмеження конкуренції, зумовлені концентрацією:

не є необхідними для досягнення мети концентрації; становлять загрозу системі ринкової економіки.

Розділ VI. РОЗГЛЯД ЗАЯВ ТА СПРАВ ПРО НАДАННЯ ДОЗВОЛУ

НА УЗГОДЖЕНІ ДІЇ, КОНЦЕНТРАЦІЮ СУБ’ЄКТІВ

ГОСПОДАРЮВАННЯ

Стаття 26. Подання заяви про надання дозволу на узгоджені дії, кон-центрацію суб’єктів господарювання

1. Учасники узгоджених дій, учасники концентрації, органи влади, ор-гани місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю у порядку, встановленому Антимонопольним комі-тетом України, звертаються:

із заявою про надання дозволу на узгоджені дії — до Антимонопольного комітету України чи його територіальних відділень;

із заявою про надання дозволу на концентрацію — до Антимонопольного комітету України.

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

Учасники узгоджених дій, концентрації, органи влади, органи місцево-го самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю подають спільну заяву. Інформація з обмеженим доступом, необ-хідна для розгляду заяви, може подаватися до відповідних органів Антимо-нопольного комітету України цими особами окремо.

Зазначені особи можуть визначити особу, яка представляє їх інтереси та подає заяву.

Заява та додані до неї документи мають містити повну та достовірну ін-формацію.

У разі подання недостовірної інформації заявники несуть відповідаль-ність згідно із статтею 52 цього Закону.

2.         Заява вважається прийнятою до розгляду після 15 днів з дня її над-

ходження, якщо протягом цього часу державний уповноважений Антимо-

нопольного комітету України, голова його територіального відділення не

повернули заявнику заяву із повідомленням, що вона та інші документи не

відповідають встановленим Антимонопольним комітетом України вимогам і

це перешкоджає її розгляду.

У разі, якщо учасник концентрації відмовляє іншому учаснику концен-трації — заявнику у наданні документів та іншої інформації, необхідної для розгляду Антимонопольним комітетом України чи адміністративною колегі-єю Антимонопольного комітету України заяви, державний уповноважений Антимонопольного комітету України на підставі звернення заявника при-ймає розпорядження про надання учасником концентрації такої інформації у визначений строк. Про прийняте розпорядження повідомляється заявнику. Заява вважається прийнятою до розгляду після отримання всієї інформації, передбаченої цим розпорядженням.

3.         Якщо дозвіл на узгоджені дії було надано органами Антимонопольно-го комітету України на конкретно визначений строк, суб’єкти господарюван-ня мають право звернутися до органів Антимонопольного комітету України із заявою про продовження дії дозволу. Така заява подається за три місяці до закінчення строку дії дозволу.

4.         У разі, якщо узгоджені дії чи концентрація провадяться із застосуван-ням конкурсних процедур (торги, аукціони, конкурси, тендери тощо), заява може подаватись як до початку конкурсної процедури, так і після, але не піз-ніше тридцяти днів з дати оголошення переможця, якщо інше не передбачено законом.

5.         Якщо суб’єкт господарювання вчиняє рівноцінні узгоджені дії з різни-ми суб’єктами господарювання, заява може бути подана щодо однієї узгодже-ної дії за умови надання інформації щодо всіх інших учасників узгоджених дій у порядку, встановленому Антимонопольним комітетом України.

Стаття 27. Розгляд заяви про надання дозволу на узгоджені дії, кон-центрацію суб’єктів господарювання

Додатки

1.         Органи Антимонопольного комітету України розглядають заяву про

надання дозволу на узгоджені дії протягом трьох місяців з дня прийняття її

до розгляду відповідним органом Антимонопольного комітету України.

Заява про зміни в узгоджених діях, на які було отримано дозвіл органу Антимонопольного комітету України, що не змінюють кола учасників і не поширюються на інші товарні ринки, розглядається органами Антимоно-польного комітету України протягом тридцяти днів.

Антимонопольний комітет України чи адміністративна колегія Анти-монопольного комітету України розглядають заяву про надання дозволу на концентрацію протягом тридцяти днів з дня прийняття її до розгляду відпо-відним органом Антимонопольного комітету України.

2.         Заява залишається без розгляду у випадку надходження від заявника клопотання про відкликання заяви, про що приймається розпорядження від-повідних органів Антимонопольного комітету України.

3.         Залишення заяви без розгляду не позбавляє заявника права звернути-ся до Антимонопольного комітету України, його територіального відділення з повторною заявою.

4.         Інформація стосовно заявлених узгоджених дій, а саме щодо:

організаційно-правової форми учасників узгоджених дій, їх місцезнахо-

дження та їх представництв, філій, а також виду та змісту узгоджених дій

може бути опублікована в друкованих чи електронних засобах масової ін-

формації або оприлюднена Антимонопольним комітетом України чи його те-

риторіальним відділенням в інший спосіб.

Крім того, може бути оприлюднена й інша інформація стосовно заявле-них узгоджених дій, а також інформація щодо концентрації, якщо така ін-формація раніше була публічно оголошена або заявник не заперечує проти такої публікації.

Стаття 28. Прийняття рішень у заявах про надання дозволу на узгод-жені дії, концентрацію суб’єктів господарювання

1.         Якщо протягом строку розгляду заяви, передбаченого частиною пер-шою статті 27 цього Закону, органи Антимонопольного комітету України не розпочали розгляду справи про узгоджені дії чи концентрацію, рішення про надання дозволу на узгоджені дії чи концентрацію вважається прийнятим.

2.         Днем прийняття рішення про надання дозволу на узгоджені дії, кон-центрацію, відповідно до частини першої цієї статті, вважається останній день строку розгляду заяви, передбаченого частиною першою статті 27 цього Закону.

Стаття 29. Надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації суб’єктів господарювання

1. Органи Антимонопольного комітету України надають суб’єктам гос-подарювання, органам влади, органам місцевого самоврядування, органам

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

адміністративно-господарського управління та контролю на підставі заяви про надання попередніх висновків та доданої до неї інформації попередні висновки стосовно узгоджених дій; Антимонопольний комітет України чи адміністративна колегія Антимонопольного комітету України — щодо кон-центрації.

Строк розгляду заяв про надання попередніх висновків стосовно узго-джених дій, концентрації становить один місяць.

2.         Попередні висновки відповідного органу Антимонопольного комітету

України надаються у формі листа, в якому зазначається про:

можливість надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію; можливість відмови в наданні дозволу на узгоджені дії, концентрацію; необхідність чи відсутність необхідності одержання дозволу н