СЛОВНИК ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 

Загрузка...

Віолентна (силова) стратегія — ця стратегія є характерною для фірм, які діють у сфері великого, стандартного виробництва товарів і/або послуг. Стратегія віолентів є простою, спираючись на свою гігантську силу фірма намагається домінувати на обширному ринку, по можливості витісняючи з нього конкурентів. Вона приваблює покупців порівняною дешевизною і до-бротністю (середній рівень якості виробів).

Внутрішні умови міжнародної конкурентоспроможності українських підприємств (організацій) — для створення сприятливих внутрішніх умов, при яких вітчизняні підприємства можуть досягти відповідного рівня між-народної конкурентоспроможності, необхідна виважена податкова політи-ка, яка дасть можливість цим підприємствам працювати високоефективно і виробляти продукцію на рівні світових стандартів; продумана політика у грошово-кредитній сфері повинна запобігати сплескам інфляції, гарантувати прогнозований курс гривні, здешевіти кредити; активна інвестиційна політи-ка, яка гарантує досягнення макроекономічної стабілізації розвиток спільних підприємств у ВЕЗ та ТНР; сприятлива соціальна політика щодо вітчизня-них підприємств, які виробляють конкурентно спроможну продукцію на екс-порт.

Глобальна конкурентоспроможність — глобальна конкуренто спромож-ність досягається в результаті одержання глобальної конкурентної переваги. Фірма одержує глобальну конкурентну перевагу, якщо вона веде конкурент-ну боротьбу на багатьох національних ринках. При цьому є багато випадків таких глобальних конкурентних переваг, так само як і перешкод на їхньому шляху.

Глобальна стратегія корпорації — глобальна стратегія означає: комплек-сний підхід до комерційної діяльності; виявлення найбільш сильних сторін бізнесу стосовно різних ринків; передачу досвіду провідних ринків іншим; об’єднання у всесвітньому масштабі діяльності щодо пошуку, використання джерел постачання та маркетингу; постійне збалансування між стандартиза-цією та локалізацією факторів маркетингу, виходячи з ринкових умов і по-треб споживачів. При цьому глобальна стратегія не завжди означає присут-ність в усіх регіонах.

Джерела глобальної конкурентоспроможності — такими джерелами є: порівняльна перевага; економія за рахунок масштабів виробництва; гло-бальний досвід; економія за рахунок масштабів матеріально-технічного за-безпечення; економія за рахунок масштабів маркетингу; економія за рахунок масштабів у закупках; товарна диференціація; запатентована технологія ви-робництва товару; мобільність виробництва. Крім вказаних джерел, діють і зо-внішні чинники, які сприяють досягненню глобальних конкурентних переваг.

Словник основних понять

Економічний глобалізм — наприкінці ХХ і на початку ХХІ століття в розвитку світової економічної системи все чіткіше і об’ємніше стали прояв-лятися процеси, які отримали назву глобалізації, або глобалізму. Сутність глобалізму полягає в закономірному процесі формування єдиної загально-світової економічної системи. Розвиток економічних зв’язків між окремими країнами і підприємствами призводить до все більшої їхньої взаємозалеж-ності і на цій основі — до виникнення єдиної, цілісної системи економічних відносин у масштабах усього світу (глобуса).

Експлерентна (піонерська) стратегія — ця стратегія конкурентної бо-ротьби пов’язана зі створенням нових або радикальним перетворенням старих сегментів ринку. Це не просто вдосконалення товарів і послуг, а дуже ризи-кований (але й неймовірно вигідний, якщо пощастить) пошук революційних рішень. Головний фактор сили експлерентів пов’язаний з випередженням у впровадженні принципових нововведень. Біля витоків практично всіх най-більших наукових зрушень у сучасній економіці стояли саме експлеренти.

Зважена оцінка конкурентної сили компанії — при зваженій оцінці різні показники конкурентної сили є неоднаково важливими. У системі зважених оцінок кожний показник конкурентної сили має певну вагу залежно від того, наскільки важливим він уявляється у формуванні конкурентного успіху. За-лежно від важливості кожний фактор може бути оцінений від 0,05 до 1,00, а сума ваги у будь-якому випадку повинна дорівнювати 1,00. Зважені оцінки розраховуються помноженням оцінки компанії за показником конкурентної сили на її вагу. Сума зважених оцінок за всіма показниками конкурентної сили компанії дає її загальну оцінку. Порівняння загальних зважених оцінок показує, в яких конкурентів більш сильне чи слабке становище і наскільки велика конкурентна перевага однієї компанії над іншими.

Зовнішні умови міжнародної конкурентоспроможності україн-ських під приємств (організацій) — на їх формування можуть впливати як об’єктивні так і суб’єктивні, чинники. Об’єктивні чинники виникають в результаті дії загальних закономірностей міжнародного ринку. Найважли-вішим з них є конкретна ситуація на ринку тієї чи іншої продукції. А тому нашим підприємцям необхідно ретельно вивчати цю ситуацію і в своїх діях пристосуватися до неї. Суб’єктивні чинники повністю залежать від дій ві-тчизняних підприємців на міжнародному ринку. Тут найважливішим чин-ником може бути позитивний імідж вітчизняного підприємства, надійність його як партнера і висока якість його продукції.

Інтернаціоналізація української економіки — в період трансформа-ції економіки України виникає необхідність нових підходів до оцінювання умов, виявлення особливостей, обґрунтування мети і напрямів інтернаціо-налізації економічної діяльності. Безальтернативною серед сучасних теорій еконо мічного розвитку є концепція ефективно функціонуючої відкритої

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

еконо міки. Стратегічними пріоритетами інтернаціоналізації української еко-номіки можуть стати: системна інтеграція у світове господарство; ефективна міжнародна спеціалізація; міжнародна диверсифікація; становлення власних транснаціональних економічних структур; інтеграційна взаємодія із СНД, ЄС, центрально- і східноєвропейськими угрупованнями країн; забезпечення належного рівня економічної безпеки.

Комутантна (пристосовницька) стратегія — переважає в разі звичай-ного бізнесу в місцевих (локальних) масштабах. Сила малого неспеціалізо-ваного підприємства полягає в його кращій пристосованості до задоволення невеликих за обсягом (а іноді короткочасних) потреб конкретного клієнта. Компанії-комутанти з’являються там, де: 1) інші підприємства неефектив-ні (наприклад, у деяких випадках велике господарство на селі порівняно з фермерським); 2) місця для інших конкурентів просто немає (бензоколонка, кафе, магазин у маленькому селищі); 3) інші фірми не забезпечують індиві-дуального підходу до клієнта (перукарня, косметичний салон).

Конкурентні переваги вузької спеціалізації — багато які малі, середні і навіть великі фірми добиваються успіху в конкурентній боротьбі не тільки з рівними, а й значно потужнішими суперниками, застосовуючи нішову стра-тегію, головною складовою якої є ставка на диференціацію продукту і необ-хідність зосередження максимуму зусиль на вузькому сегменті ринку. При спеціалізованому виробництві запас конкурентоспроможності товару вини-кає в основному завдяки високій споживчій цінності товару. Диференціація продукту приносить вигоду виробникові тому, що вона: дає змогу підвищити ціни; відкриває доступ до нових споживачів; формує лояльність до марки; захищає від конкурентів.

Конкурентні інноваційні стратегії — їх застосовують фірми-піонери. Їхня достатня пристосованість до діяльності, пов’язаної з радикальними змінами в економіці, зумовлюється такими причинами: 1) сила конкурент-ної стратегії фірм-піонерів полягає в тому, що вона лежить в іншій площині, ніж у її потужних суперників. Ризиковані прориви у невідоме — шанс фірми-піонера; 2) готовність фірми-піонера нести величезні, майже неприпустимі ризики; 3) оптимальною формою колективу, який працює над проривною ін-новацією, є група із сильним лідером; 4) мотивація фірми-піонера сильніша і багатоплановіша, ніж у інших фірм.

Конкурентні стратегії в сфері малого бізнесу — гнучкість — головне в стратегії малих підприємств. але для досягнення успіху необхідно додержу-ватися двох умов: по-перше, гнучкість повинна бути усвідомленою і дуже агресивно проведеною політикою; по-друге, фірма повинна залишатися не-великою за розмірами, тому що в такому випадку вона має суттєві переваги порівняно з іншими типами компаній. Для того щоб вижити в конкурентній боротьбі, малі підприємства найчастіше обирають один з трьох варіантів поСловник основних понять

ведінки: діяльність у сферах, які традиційно обслуговуються тільки малим бізнесом; виконання функцій субпостачальника нескладних деталей для ве-ликих компаній; випуск товарів, які копіюють чужі вироби.

Конкурентні стратегії в сфері масового виробництва — великі підпри-ємства, які функціонують у сфері масового виробництва, в переважній біль-шості дотримуються силової стратегії конкурентної боротьби. Спираючись на великі витрати, крупні підприємства можуть встановлювати привабливі ціни, підвищувати якість товару або поліпшувати сервіс за попередньою ці-ною. вони пропонують повний асортимент найбільш популярних видів това-ру. Такі фірми застосовують стратегію придушення конкурентів. Фірми, які застосовують силову стратегію, одержали назви «гордих левів», «могутніх слонів» та «неповоротних бегемотів».

Конкурентоспроможність — можливості підприємства в досягненні пере ваги над іншими підприємствами. Конкурентоспроможність товару — це сукупність якісних і вартісних характеристик товару, яка забезпечує задо-волення конкурентної потреби споживача. Успіх фірми в конкуренції визна-чається рівнем її конкурентоспроможності.

Конкурентоспроможність галузі — стан конкуренції в галузі залежить від п’яти основних чинників: загроза входу нових фірм, вплив постачальни-ків, вплив покупців, суперництво існуючих фірм, загроза виробництва замін-ників — товарів чи послуг. Для визначення конкурентоспроможності галузі проводять класифікацію окремих країн за рівнем конкурентоспроможнос-ті їхньої індустрії у світовому господарстві. Кожна національна економіка включає широкий спектр галузей, які мають різні ресурси підвищення своєї конкурентоспроможності.

Конкурентоспроможність національної економіки — визначається на основі класифікації окремих країн за рівнем конкурентоспроможності їхньої індустрії у світовому господарстві. При цьому виділяють чотири особливих стадії конкурентоспроможності національної економіки, які відповідають чотирьом основним рушійним силам, які визначають її розвиток в окремі періоди: це фактори виробництва, інвестиції, нововведення і багатства. На перших трьох стадіях відбувається зростання конкурентоспроможності на-ціональної економіки, а на четвертій — поступове уповільнення зростання і в кінцевому рахунку спад.

Конкурентоспроможність товару — для визначення конкурентоспро-можності товару керуються такими принципами: протилежність мети і за-собів суб’єктів ринку; урахування особливостей різних сегментів ринку; квазістабільність ринкової кон’юнктури в період проведення досліджень; переважно раціональна поведінка суб’єктів ринку.

Конкуренція — у найширшому розумінні цього слова означає суперни-цтво на будь-якому поприщі між окремими юридичними або фізичними осоУправління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

бами (конкурентами, які зацікавлені у досягненні однакової мети — переваги над своїми суперниками) — конкурентами.

Корпоративні стратегії диверсифікації — в диверсифікованій компанії менеджерам необхідно створити стратегію для мультибізнесу, багатогалузе-вий план дій для ряду відмінних один від одного підрозділів підприємства, які функціонують у різних галузях. Корпоративна стратегія диверсифікова-ної компанії концентрується на: 1) діяльності щодо просування компанії в галузі, які обрані для диверсифікації; 2) заходах щодо поліпшення довгостро-кової роботи з портфелем ділової активності компанії за умови, що диверси-фікація вже досягнута; 3) спробах використати будь-які стратегічні переваги і перетворити їх на конкурентні переваги; 4) оцінюванні перспектив рента-бельності для кожного з підрозділів підприємства.

Маркетингове середовище підприємства — включає сукупність суб’єк-тів і факторів ринку, що впливають на відносини між виробниками (про-давцями) і споживачами продукції. Конкурентні відносини визначають ба-гато які маркетингові характеристики: обсяг продаж, ціни, умови реалізації. Особливості конкурентного оточення визначають ступінь розвитку ринку і складність роботи на ньому.

Міжнародна конкурентоспроможність — проявляється у досягненні фірмою конкурентних переваг у міжнародному суперництві, що визначаєть-ся такими основними принципами: конкурентна перевага випливає в основі своїй з поліпшувань, нововведень та перемін; конкурентна перевага стосуєть-ся всієї системи створення цінностей; конкурентна перевага підтримується тільки завдяки безперервним поліпшенням; підтримка переваги потребує вдосконалення її джерел та глобального підходу до стратегії.

Міжнародна конкуренція — її форми в різних галузях суттєво розрізня-ються. На одному кінці спектра форм конкуренції знаходиться форма, яку називають «множинно-національною», тобто в кожній країні конкуренція йде по-своєму. На протилежному кінці спектра — глобальні галузі, в яких конкурентна позиція фірми в одній країні суттєво впливає на її позиції в ін-ших країнах.

Міжнародне конкурентне середовище підприємства — кожне підпри-ємство функціонує в певному зовнішньому середовищі, з елементами якого воно взаємодіє. Це середовище постійно змінюється. А тому і підприємству доводиться постійно враховувати ці зміни. Це проявляється у застосуванні певних методів управління конкурентоспроможністю підприємства. Виходя-чи з цього, аналіз міжнародної конкурентоспроможності підприємства слід починати з характеристики конкурентного середовища підприємства. Часто конкурентне середовище підприємства ототожнюють з його маркетинговим середовищем. Особливості конкурентного середовища підприємства визна-чаються типом конкуренції на певному ринку.

Словник основних понять

Міжнародний ринок — це поняття узагальнююче. В дійсності в світі іс-нує не один, а цілий ряд міжнародних ринків, які розподіляються за видами продукції і регіонами розташування. Існування міжнародного ринку поясню-ється тим, що в результаті науково-технічної революції створюються умови для поглиблення спеціалізації виробництва, що веде до необхідності еконо-мічної інтеграції на рівні галузей окремих країн. Виникає потреба в обміні продукцією між різними країнами, що й приводить до формування міжна-родного ринку.

Модифікація форм і методів конкуренції — модифікація означає зміну, появу нових якостей у тому чи іншому явищі. У трансформаційний період, в якому перебуває сучасна економіка України, відбуваються зміни у формах і методах конкуренції, які регулюються відповідними законодавчими актами. При цьому держава виступає на захист економічної конкуренції. Так, Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади за-хисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській ді-яльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування еко-номіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Національні конкурентні переваги — кожна країна, яка намагається до-сягти і закріпити свої конкурентні переваги на міжнародному ринку, розро-бляє стратегію своєї діяльності в цій сфері на перспективу. В Україні розро-блена стратегія економічної і соціальної політики на 2000–2004 роки, в якій визначені шляхи підвищення конкурентоспроможності національної еконо-міки. Важливою умовою реалізації національних конкурентних переваг є ви-конання Комплексної програми утвердження України як транзитної держа-ви. Стрижнем стратегії економічного і соціального розвитку на найближчі десять років має стати створення реальних передумов вирішення основного геополітичного завдання нашої держави — вступ України до Європейського Союзу.

Незважена оцінка конкурентної сили компанії — у випадку незваже-ної оцінки допускається, що кожний ключовий фактор успіху (конкурент-на сила) є однаково важливим. Компанія, яка має найвищу оцінку за цим фактором, має конкурентну перевагу. Розмір цієї переваги відображається різницею між оцінкою компанії та оцінками її конкурентів. Підсумовування оцінок компанії за всіма факторами дає загальну оцінку. Чим вища загальна оцінка компанії, тим міцніше її конкурентне становище. Чим більший роз-рив між загальною оцінкою компанії і загальними оцінками конкурентів, тим більша конкурентна перевага компанії.

Патієнтна (нішова) стратегія — ця стратегія є типовою для фірм, які встали на шлях вузької спеціалізації. Вона передбачає виготовлення особли-вої, незвичайної продукції для певного (частіше) вузького кола споживачів. Ринкова сила компаній — пацієнтів полягає в тому, що їхні вироби стають

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств

незамінними для відповідної групи клієнтів. Сенс цієї стратегії полягає не просто в спеціалізації, а і в зосередженні зусиль на випуску продукції, яка користується обмеженим попитом.

Поле міжнародних конкурентних стратегій — конкуренція на міжна-родних ринках пред’являє більш жорстокі вимоги до розроблення стратегій, ніж на національному ринку. При цьому особливу увагу слід приділити тому, наскільки смаки і надання переваг споживачів, збутові канали, перспективи зростання, рушійні сили і тиск конкурентів на світовому ринку відрізняють-ся від умов національного. До основних відмінностей ринку однієї країни від іншої слід додати чотири характерні особливості міжнародних операцій: різ-ний рівень виробничих витрат, коливання валютних курсів, особливості тор-говельної політики національних урядів, характер міжнародної конку ренції.

Причини глобалізації — вважається, що найбільш насущними причина-ми, які змусили окремі компанії виходити за рамки національної економіки, мають захисний характер. Проте останнім часом багато які фірми займають наступальну позицію при пошуку можливостей на міжнародному ринку. Основні причини глобалізації, які мають захисний характер, — це витрати і конкуренція; «проактивні» причини пояснюються головним чином потре-бами ринку. Приводом до прийняття рішень щодо інтернаціоналізації ви-робництва традиційно служить прагнення до економії на збільшенні його масштабів. Найсильнішим стимулом для виходу на світовий ринок може бути зрілість економіки розвинутих країн з відносною втомленістю багатьох основних торговельних марок.

Радикальна трансформація українського суспільства — успішна по-будова національної економіки як складової частини світового господарства неможлива без радикальної трансформації всього суспільного життя країни на основі лібералізації і створення сприятливого інвестиційного клімату. Відбувається перехід від командно-адміністративної системи господарюван-ня до системи відкритої економіки, яка характеризується тим, що ліквідуєть-ся монополія держави і формується система зовнішньоекономічних відносин на основі принципу свободи конкуренції.

Середовище досконалої (чистої) конкуренції — при цьому типу конку-ренції ринок характеризується чотирма основними рисами: 1) продук ція фірм ідентична; 2) ні покупці, ні продавці не можуть впливати на поточну ринкову ціну товару; 3) на ринку досконалої конкуренції всі види ресурсів мобільні; 4) досконала конкуренція характеризується станом досконалого знання.

Середовище монополістичної конкуренції — такий тип конкуренції передбачає необхідність вирішення таких завдань у маркетинговій полі тиці підприємства: 1) створення умов для реалізації ефекту економії від збіль-шення масштабів виробництва; 2) виключення зайвих витрат; 3) інтеграція

Словник основних понять

з ланками, яких не вистачає в технологічному ланцюгу «проектування — ви-робництво — реалізація» продукції; 4) спеціалізація на конкретному типі то-вару; 5) спеціалізація на індивідуальних замовленнях покупців; 6) активні дії на регіональному ринку.

Середовище олігополістичної конкуренції — особливості олігополістич-ного ринку визначають ряд можливих напрямків конкурентної боротьби, се-ред яких на практиці найчастіше реалізуються такі: 1) агресивна реакція на зміни цін; 2) організація таємних альянсів; 3) лідерство в цінах; 4) активна нецінова конкуренція визначається можливістю досягти бажаних результа-тів за допомогою маніпуляції цінами, тому що конкуренти можуть швидко і легко відповісти на зниження і підвищення цін.

Середовище чистої монополії — на практиці монополіст змушений кон-курувати за збереження свого привілейованого становища на ринку. При цьому проводяться такі заходи: 1) підвищення вхідних бар’єрів у галузь; 2) конкуренція з нововведеннями в суміжних галузях; 3) протидія товарам-замінникам; 4) для монополіста, який діє на міжнародному ринку, конкурен-ція з імпортною продукцією неминуча.

Споживча цінність товару — складається з набору порівняльних пара-метрів товару. при цьому розрізняються «жорсткі» і «м’які» споживацькі параметри, які становлять корисний ефект товару. «Жорсткі» параметри описують найважливіші функції товару і пов’язані з ними основні характе-ристики, які задані конструктивними особливостями товару. Це — технічні параметри, а також параметри відповідності міжнародним та національним стандартам і нормативам. «М’які» параметри характеризують естетичні влас-тивості товару, у тому числі дизайн, колір, упаковку та ін. Останнім часом зростає значення «м’яких» параметрів.

Стратегія конкурентоспроможності — означає систему або комплекс те-оретичних положень і практичних прийомів, які забезпечують підприємству переваги на певну перспективу. В цьому проявляється управління конкурен-тоспроможністю підприємства (організації). Від правильного вибору страте-гії конкурентоспроможності залежить ефективність діяльності підприємства взагалі, особливо на міжнародному ринку.

SWOT-аналіз — швидко оцінити стратегічне становище компанії можна за допомогою SWOT-аналізу. Такий аналіз підкреслює, що стратегія пови-нна якнайкраще поєднувати внутрішні можливості компанії (її сильні і слаб-кі сторони) і зовнішню ситуацію (яка частково відображена в можливостях і загрозах). Сила — це те, в чому компанія досягла успіхів. Слабкість — це від-сутність чогось важливого для функціонування компанії. Необхідно досяг-ти такого співвідношення, щоб сильні сторони (активи) перекривали слабкі (пасиви). Співвідношення 50:50 небажане.