1.5. Договір міжнародного факторингу


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 

Загрузка...

На с. 291 «The Oxford Dictionary for the Business World» пояс-нюється, що фактор є торговельним агентом (mercantile agent), за що отримує комісійні (factorage). Ha відміну від інших агентів (тобто посередників) фактор вступає у володіння товарами (to take possession of the goods) i продає їх від свого імені.

Фактором називається і фірма, що задіяна у факторингу, тому у «Словнику» пояснюється, що за факторингу у виробника ку-пуються торговельні борги, приймаються завдання щодо їх збору і кредитний ризик, виготовлячеві надається робочий капітал (working capital). За сервісного факторингу (service factoring) зби-раються борги, приймається кредитний ризик і передаються кош-ти по мірі того як вони сплачуються боржникам. За сервісного плюс фінансового факторингу (service plus finance factoring) ви-готовлячеві негайно сплачується до 90 відсотків вартості відван-тажених товарів, а решта сплачується по мірі надходження гро-шей. Ця форма факторингу є більш затратною, ніж сервісний факторинг. У будь-якому випадку фактор, який може бути бан-ком або фінансовим закладом, має право на вибір своїх боржників.

У Законі України «Про банки і банківську діяльність» від 20.03.1991 р. № 872-ХІІ з'явилося визначення терміну факторинг — «придбання права вимоги з поставки товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання таких вимог та інкасація цих вимог».

У ст. 1 «Визначення термінів» Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168\97-ВР було так сформульовано поняття «факторинг»: «Факторинг — операція з пе-реуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору».

«Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України», що затверджена постано-вою Правління Національного банку України від 28.11.1997 р. № 338 (в редакції постанови Правління Нацбанку від 16.12.1998 р. № 520) містить таку дефініцію факторингу:

«Факторинг — різновид торговельно-комерційної операції, яка поєднується з кредитуванням оборотного капіталу клієнта. В основі операцій факторингу лежить купівля факторинговою ком-панією (банком) рахунків-фактур клієнта на певних умовах».

У сфері міжнародної торгівлі факторинг використовується з метою фінансування однією організацією (фактором) експорту продукції іншої юридичної особи. Вона передає фактору право на стягнення грошових сум з імпортера-боржника.

Корені факторингу, як і лізингу, можна відслідкувати у сивій давнині. Домінуючою точкою зору є та, що все-таки сучасний фа-кторинг виник у 30-х роках XX століття, коли у США зазнав мо-дифікації середньовічний інститут торговельного представництва.

На початку другої половини XIX ст. американські посередни-ки були агентами з продажу товарів (agent factoring). Згодом пе-ретворилися у тих, хто фінансує виробників товарів. Така діяль-ність стала схожою на діяльність банківських закладів. У США факторинг набув особливо значного поширення у текстильній промисловості.

Факторингові банки і товариства у Європі розпочали виникати на початку другої половини XX століття.

До Оттавської конвенції національне законодавство багатьох країн світу не мало норм щодо факторингу. Конвенція стала ба-зою для створення актів внутрішнього законодавства.

Договір факторингу набув елементів договору уступки вимоги (цесії), агентського договору доручення, договору займу (креди-ту), договору платного надання послуг. Договір факторингу — це своєрідний правничий гібрид.

Факторинг є відкритим і прихованим. За прихованого факто-рингу боржника не повідомляють про укладення між виробником (постачальником) і фінансовим закладом договору факторингу. Постачальник самостійно одержує від боржника гроші.

Оттавська конвенція прихованого факторингу не стосується. У англосаксонській системі права прихований факторинг розглядають як довірительні відносини між власником і фактором. Прихований факторинг застосовується тоді, коли існує потреба не зашкодити інтересам постачальника.

За відкритого факторингу фактор стає кредитором в уряді з покупцем (замовником). Зобов'язання належного виконання пред-мету договору залишаються за постачальником.

За напіввідкритого факторингу постачальник повідомляє борж-ника про договір факторингу, коли виставляє рахунки боржнику.

Договір міжнародного факторингу є підприємницькою уго-дою, яка укладається на платній основі. Фактор не несе відпові-дальності за невиконання постачальником договору перед поку-пцем. Далі подамо у табличній формі типи і ознаки міжнародного факторингу.

 

Типи міжнародного факторингу Ознаки

Факторинг з гарантією постача-льника (факторинг з правом ре-гресу, несправжній факторинг)    Фактор має право у випадку несплати бо-ржником переданих фактору вимог на відшкодування з боку постачальника

Факторинг без гарантій поста-чальника (справжній факторинг, факторинг без права регресу)        Ризик несплати боржником грошової ви-моги покладається на фактора

Повний факторинг (факторинг з виключними правами)            Постачальник передає фактору всі вимоги

Факультативний факторинг            Постачальник передає фактору частину вимог

Факторинг з правом фактора на всю суму вимоги          Фактор одержує право на всі суми, отри-мані від постачальника

Факторинг з правом фактора на певну частину вимоги Фактор має право не на всі суми, сплачу-вані боржником

Прямий факторинг

а)         експортний

б)         імпортний      Існує лише один фактор. Виконує свої зо-

бов'язання перед постачальником. Вису-

ває вимоги боржнику.

Фактор і постачальник знаходяться в од-

ній країні

Фактор і боржник знаходяться в одній

країні

Опосередкований факторинг (двосистемний факторинг)          Фактор і постачальник знаходяться в од-ній країні і фактор укладає договір субфа-кторингу з фактором, який знаходиться в країні боржника

Субфакторинг           Одержане право вимоги передається ін-шому фактору

Зазначимо ще деякі ознаки факторингу:

■          сторонами уступки вимоги можуть бути будь-які учасники цивільного обороту;

■          договір завжди є двостороннім, а не одностороннім;

■          факторинг — форма фінансування постачальника;

■          предмет уступки — будь-які зобов'язання;

■          предмет факторингу — грошові зобов'язання;

■          факторинг — договір, що триває;

■          підстава передачі вимоги — договори купівлі-продажу права вимоги;

■          предметом договору факторингу можуть бути як чинні, так і майбутні грошові вимоги;

■          договір факторингу може укладатися як щодо однієї грошо-вої вимоги, так і певної групи вимог.

Фактор отримує дохід від операції міжнародного факторингу у вигляді:

•          дисконту (різниці між вартістю переданого фактору права вимоги і сумою, сплаченою ним постачальнику);

•          винагороди за надані постачальнику послуги.