1.4. Міжнародний факторинг


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 

Загрузка...

Структура відповідної Конвенції така:

Преамбула

Розділ I «Сфера застосування та загальні положення»

Розділ II «Права та обов'язки сторін»

Розділ III «Подальші відступлення права грошової вимоги»

Розділ IV «Прикінцеві положення»

Текст Конвенції має 23 статті. назви у них відсутні.

Факторинг має схожість з лізингом, — і в одному, і в іншому випадку гравцями є три сторони. Договір факторингу, як і дого-вір лізингу, є фінансовим за своєю природою. В обох випадках є те, що у попередньому розділі називається — «мішок з гроши-ма», тобто фінансова установа. I там, і тут є постачальник, на-приклад, певного обладнання та споживач, який бажає його ви-користовувати. У фінансовому лізингу фінансова установа спла-чує вартість обладнання, потрібного його споживачеві і за це він розраховується з фінансовою установою. За факторинга спожи-вач обладнання сплачує за нього не постачальнику, а «фінансо-вому мішку», бо цей мішок викупив у постачальника право вима-гати від споживача сплату боргу.

У статті 1 Конвенції зазначається:

«2. Для цілей цієї Конвенції «договір факторингу» означає до-говір, укладений між однією стороною (постачальником) та ін-шою стороною (фактором), відповідно до якого:

(a)        постачальник відступає або може відступати фактору право фошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками). крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в перпгу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання;

(b)       фактор має виконувати принаймні дві з таких функцій:

— фінансування постачальника, включаючи надання позики та здійснення авансових платежів;

—        ведення обліку (головної бухгалтерської книги) щодо дебі-торської заборгованості;

—        пред'явлення до сплати грошових вимог;

—        захист від несплат боржників.

(с) боржники повинні бути повідомлені про відступлення пра-ва грошової вимоги».

Конвенція застосовується, коли грошові вимоги, відступлені згідно з договором факторингу, випливають з договору купівлі-продажу товарів (послуг) між постачальником та боржником, які здійснюють господарську діяльність на території різних держав. Причому необхідно, щоб такі держави і держава, де фактор здій-снює господарську діяльність, були учасниками Конвенції.

Як договір купівлі-продажу товарів, так і договір факторингу регулюються законодавством Договірної держави.

Якщо суб'єкт здійснює господарську діяльність більш ніж в одному місці, то до уваги береться те з них, яке має найтісніший зв'язок з відповідним договором і його виконанням.

Застосування Конвенції може включатися сторонами договору факторингу або сторонами договору купівлі-продажу товарів стосовно грошових вимог, що випливають, коли фактор був пись-мово повідомлений про це виключення або після цього.

Аналізуючи статтю 5, можна зрозуміти, що Конвенція не ви-магає укладання окремих договорів про факторинг. Достатньо того, щоб відповідні положення були зафіксовані у зовнішньо-економічних контрактах.

Стаття 5 вказує:

«У відносинах між сторонами договору факторингу:

(a)        положення договору факторингу, що передбачає відсту-плення існуючих або майбутніх грошових вимог, не може бути визнано недійсним внаслідок того, що вимоги не були зазначе-ні в договорі окремо, якщо під час укладання договору або під час набуття ним чинності вони могли бути визначені у до-говорі;

(b)       положення договору факторингу, згідно з яким майбутні грошові вимоги відступаються, діють для відступлення грошових вимог фактору у міру їх виникнення без потреби укладання будь-якого нового акту про відступлення права вимоги».

Викликає інтерес положення про те, що відступлення пра-ва грошової вимоги постачальником фактору є дійсним, не-зважаючи на будь-яку угоду між постачальником і боржником, яка забороняє таке відступлення. Є і окремі винятки з цього правила.

Договір факторингу може передбачати відступлення всіх або будь-яких інших прав постачальника, що випливають із договору купівлі-продажу товарів, включаючи вигоду від будь-якого по-ложення договору купівлі-продажу товарів, яке зберігає за поста-чальником його право власності на товар або передбачає право кредитора вступати у володіння власністю, запропонованою як гарантія.

Боржник сплачує фактору лише в тому випадку, коли він не знає про переважне право іншої особи на одержання платежа і якщо письмове повідомлення про відступлення права вимоги:

(a)        надане боржнику постачальником або фактором під керів-ництвом постачальника;

(b)       обґрунтовано визначає дебіторську заборгованість, яка бу-ла передана, і фактор, якому або на рахунок якого боржник зо-бов’язаний здійснити платіж; та (с) стосується права грошової вимоги, яке випливає з договору купівлі-продажу товарів, укла-деного під час або до того, як зроблено повідомлення.

Якщо платіж здійснено відповідно до зазначеного вище, то він вважається дійсним незалежно від інших підстав, відповідно до яких платіж боржника фактору звільняє боржника від відповідальності.

У тому випадку, коли фактор висуває боржнику вимоги про сплату грошової заборгованості за договором купівлі-продажу, то боржник має право використовувати щодо фактора усі способи захисту, що випливають з такого договору, і які б він використо-вував якщо б відповідні вимоги висував постачальник.

Боржник має право заявити фактору про залік дебіторської за-боргованості на користь постачальника, яку боржник може задо-вольнити на момент отримання ним письмового повідомлення про відступлення права власності.

Невиконання або неналежне виконання, або прострочення ви-конання договору купівлі-продажу не дає права боржнику вима-гати повернення суми, сплаченої ним фактору, якщо боржник має право отримати цю суму від постачальника.

Боржник, який має право вимагати від постачальника суму, сплачену фактору стосовно відступлення права вимоги, має право вимагати повернення цієї суми від фактору у тих випадках, коли:

—        фактор не виконав зобов'язання здійснити постачальнику платіж, пов'язаний із відступленням права вимоги;

—        фактор здійснив такий платіж, коли він знав про простро-чення або неналежне виконання або прострочення виконання по-стачальником своїх зобов’язань щодо товарів, яких стосуються платежі боржника.

Повідомлення боржнику про подальше відступлення права вимоги розглядається і як повідомлення про подальше відступ-лення права вимоги фактору.

Прикінцеві положення даної Конвенції стосуються:

—        ратифікації Конвенції;

—        приєднання до Конвенції;

—        набуття Конвенцією чинності;

—        застосування Конвенції у державах, що мають дві чи біль-ше територіальних одиниць, в яких існують різні системи права до питань, що стосуються цієї Конвенції;

—        незастосування Конвенції;

—        денонсацію Конвенції.

Конвенція зберігається в уряді Канади.

Окремого закону про факторинг в Україні ще немає, але це поняття вже давно відомо вітчизняному законодавцю.