1.2. Міжнародний фінансовий лізинг


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 

Загрузка...

Конвенція має таку структуру:

Преамбула.

Розділ I «Сфера застосування та загальні положення».

Розділ II «Права й обов'язки сторін».

Розділ III «Заключні положення».

Конвенція налічує 25 статей. Назв в офіційному тексті вони не мають.

Отже, у міжнародному фінансовому лізингу беруть участь лі-зингодавець, лізингоодержувач та постачальник. Між ними про-лягають державні кордони. Очевидно, не обов'язково щоб ці суб'єкти обов’язково знаходились у трьох різних країнах. Доста-тньо і двох. Стаття 3 передбачає, що лізингодавець і лізингооде-ржувач знаходяться у різних країнах.

Лізингодавець укладає з постачальником договір поставки (виробничого обладнання, засобів виробництва) на умовах, схва-лених лізингоодержувачем.

Лізингодавець і лізингоодержувач укладають договір лізингу. Лізингоодержувач одержує право користування відповідним об-ладнанням за лізингові платежі.

Можна здогадуватися, що якби у користувача обладнання бу-ло достатньо грошей для придбання такого обладнання, то він би його придбав безпосередньо у постачальника і не залучав би до такої операціїї третю сторону. Як відомо ще з тосту з кінофільму «Кавказская пленница» — наші бажання не завжди співпадають з нашими можливостями.

Трапляються обставини, які змушують вдаватися до послуг посередників. Ці послуги, зрозуміло, надаються за плату. Скаже-мо відверто, — лізингодавець — це мішок з грошима. Давати у користування гроші іншим особам (у т. ч. і зарубіжним) — це природна функція лізингодавця. На тому він живе.

Операції фінансового лізингу притаманні такі риси:

—        лізингоодержувач визначає обладнання і вибирає постача-льника, здебілльшого не покладаючись на досвід і думку лізанго-давля (найбільший і найрозумніший фінансовий мішок може бу-ти абсолютно безграмотним у питаннях техніки);

—        лізингодавець купує обладнання у постачальника відповід-но до договору лізингу;

—        про цей договір постачальник дещо знає;

—        лізингові платежі обчисляються таким чином, щоб враху-вати амортизацію всієї або значної частини вартості відповідного обладнання.

Конвенції відомий і сублізинг. Першопочатковий лізонгооде-ржувач у такій операції вважається постачальником і такий суб-лізинговий договір трактується як договір поставки Конвенція застосовується у тому випадку, коли місця здійснення підприєм-ницької діяльності лізингодавця і лізингоодержувача знаходяться в різних державах і:

—        ці держави й держава, у якій знаходиться місце здійснення підприємницької діяльності постачальника, є Договірними дер-жавами (тобто учасниками даної конвенції); або

—        як договір поставки, так і договір лізингу регулюються за-конодавством Договірної держави.

Якщо суб'єкт має більше ніж одне місце здійснення підпри-ємницької діяльності, то до уваги береться те місце здійснення підприємницької діяльності, яке має постійний зв'язок із відпові-дним договором та його реалізацією.

Застосування положень Конвенції не припиняється лише че-рез те, що обладнання стало постійною приналежністю земедьної ділянки або її невід'ємною частиною.

Питання про приналежність обладнання земельній ділянці та/чи його статусу як невід'ємної частини визначається законодавством держави, де знаходиться ця земельна ділянка. Це давно відома й усталена колізійна норма міжнародного приватного права.

Конвенція закликає до одноманітності в її застосуванні та до-бросовісності у міжнародній торгівлі.

Конвенція враховує те, що лізингоодержувач може потрапити у банкрутство. У статті 7 зазначається, що майнові права лізин-годавця є чинними, незважаючи на права керуючого конкурсної маси та кредиторів, у тому числі кредиторів, які добилися накла-дання судового рішення.

Якщо інше не передбачене цією Конвенцією або не встанов-лене в договорі лізингу, то лізингодавець не бере на себе жодних зобов'язань перед лізингоодержувачем щодо обладнання, крім випадків, коли лізингоодержувач зазнає збитків через втручання лізингодавця у вибір постачальника або технологічних вимог об-ладнання.

Лізингодавець, який діє саме як лізингодавець (а не хто-небудь інший, наприклад, власник) звільняється від відповідаль-ності щодо третіх осіб у випадку смерті, тілесного ушкодження або шкоди майну, спричинених обладнанням.

Лізингодавець гарантує лізингоодержувачу спокійне володін-ня предметом договору лізингу, якщо цьому не зашкодила дія чи бездіяльність лізингоодержувача.

Конвенція зобов’язує лізингоодержувача дбайливо ставитися до обладнання, використовувати його в такому стані, в якому во-но було поставлене, з урахуванням нормального зменшення й нормального спрацювання та будь-якої модифікації обладнання, погодженої сторонами.

Після закінчення договору лізингу, його предмет повертається лізингодавцеві. Обладнання можна також придбати або оренду-вати й надалі.

Лізингоодержувач не має права розірвати договір поставки або анулювати його без згоди лізингодавця.

У статті 12-й йдеться про те, що вчиняють лізингодавець і лі-зингоодержувач, якщо обладнання не поставлене, або поставлене із затримкою або не відповідає договору поставки:

—        лізингоодержувач має право відмовитися від обладнання або розірвати договір лізингу;

—        лізингогдавець має право виправити становище, що склалося;

—        лізингоодержувач має право затримувати лізингові плате-жі, належні до сплати згідно з договором лізингу, доти, поки лі-зингодавець не виправить становища, що склалося.

У разі неоплати лізингоодержувачем платежів, лізингодавець може в судовому порядку стягнути накопичені несплачені лізин-гові платежі разом з відсотками і відшкодовуваними збитками.

Лізингодавець також може:

—        відновити володіння обладнанням;

—        стягти збитки;

—        розірвати договір лізингу.

Конвенція передбачає, що лізингодавець не має права стягува-ти збитки настільки, наскільки він не вжив усіх обгрунтованих заходів для зменшення своїх втрат.

Лізингодавець може передати або в інший спосіб розпоряжа-тися всіма чи будь-якими з його прав на обладнання, а також правами за договором лізингу. Ця передача не звільняє лізинго-давця від будь-яких з його зобов’язань за договором лізингу або не змінює сутності договору лізингу.

У свою чергу, лізингоодержувач може передавати право кори-стування обладнанням чи будь-які інші права за договором лізин-гу лише за наявності згоди лізингодавця та з дотриманням прав третіх сторін.

У третьому розділі Конвенції йдеться про механізми:

—        ратифікації Конвенції;

—        приєднання до Конвенції;

—        набуття Конвенцією чинності;

—        застосування Конвенції у державах, що мають дві чи біль-ше територіальних одиниць, в яких існують різні системи права до питань, що стосуються цієї Конвенції;

—        незастосування Конвенції;

—        денонсацію Конвенції.

Конвенція не допускає жодних застережень, крім тих, які чіт-ко дозволені нею.

Конвенцію зберігає уряд Канади. Конвенція була вчинена в одному примірнику. Англійський і французький тексти є рівно автентичними.