11.1.        Митні брокери і декларанти.


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 

Загрузка...

A.        Програма навчання на курсах митних брокерів та де-

кларантів ЗАТ «Консалтинговий центр».

Б. Зміст навчального посібника, що надається слухачам

курсів митних брокерів та декларантів ЗАТ «Консалтин-

говий центр».

B.        Нормативно-npaeoei акти ілітература.

Терміни та скорочення:

ВМД — вантажна митна декларація

ДМСУ — Державна митна служба України

ЗЕД — зовнішньоекономічна діяльність

ЗУ — Закон України

МКУ — Митний кодекс України

ПКМУ — постанова Кабінету Міністрів України

11.1. Митні брокери і декларанти

Два найбільш часто вживаних термінів у процесі митного оформлення — це декларант та митний брокер. Кожен з цих тер-мінів має юридичне визначення і загальноприйняте застосування. Вони істотно різняться.

Декларант

Ним, згідно зі ст. 87 Митного кодексу України, ухваленого За-коном України від 11.07.2002 року № 92-IV, є юридична або фізи-чна особа, яка здійснює декларування товарів і транспортних засо-бів, що переміщуються через митний кордон України. Декларант здійснює і усне декларування предметів, наприклад, громадянин, який переміщує через кордон особисті речі або багаж. Відповідно, з юридичної точки зору, «декларант» — це особа, незалежно від того, юридична вона або фізична, яка заявляє в усній та/або пись-мовій формі митному органу про товари, предмети або валютні цінності, що переміщуються через митний кордон України.

В повсякденному спілкуванні терміном «декларант» найчас-тіше визначають співробітника підприємства— суб’єкта ЗЕД, який подає до митниці для митного оформлення товар, супровід-ні документи та ВМД (особа, записана в графі 54 ВМД).

Митний брокер

Згідно з МКУ (ст. 176), митний брокер — це підприємство-резидент, яке здійснює декларування товарів і транспортних за-собів, що переміщуються через митний кордон, та має ліцензію на здійснення митної брокерської діяльності.

В повсякденному спілкуванні терміном «митний брокер» на-зивають співробітника брокерської фірми — фахівця, що склав іспит у відповідній митниці і отримав «Посвідчення особи, упов-новаженої на декларування»;

Митна декларація

Вантажна митна декларація (ВМД) — це письмова заява вста-новленої форми, заповнена друкарським способом на уніфікова-них адміністративних документах (бланках МД-2 і МД-3), що подається до митного органу і яка містить передбачені законо-давством необхідні для митного оформлення відомості про това-ри і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

90—95 відсотків загального обсягу зовнішньоекономічної дія-льності припадає на торгівлю товарами, що пов’язано з фізичним переміщенням об’єктів торгівлі через митні кордони держав. Чинним законодавством України встановлено, що усі товари і транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю і митному оформленню.

Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додер-жання законодавства України з питань митної справи.

Під час митного контролю транспортні засоби, товари та пред-мети підлягають обов’язковому декларуванню митницям Украї-ни. «Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановле-ною формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення» (ст. 81 МКУ).

В переважної більшості випадків під час декларування транс-портних засобів і товарів, що переміщуються через митний кор-дон України юридичними або фізичними особами, яким вони на-лежать, або уповноваженими ними особами, застосовується вантажна митна декларація.

«...вантажна митна декларація — письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про то-вари та транспортні засоби, які переміщуються через митний ко-рдон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків зборів та інших платежів...» (ПКМУ від 09.06.1997 ’ . № 574).

У відносинах з митними органами інтереси субєктів підпри-ємницької діяльності можуть представляти уповноважені співро-бітники підприємства, а також митні брокери на підставі відпові-дного договору, укладеного з цим підприємством.

Під час вибору способу декларування підприємство оцінює свої потенційні можливості і визначає готовність своїх працівни-ків до проведення процедури декларування.

Декларування і митне оформлення — це складна процедура, що потребує глибокого знання митного законодавства. Напри-клад, ВМД — основний документ, який оформлюється при де-кларуванні і митному оформленні товарів і транспортних засобів, містить 58 граф, більша частина яких заповн’ється спеціальними кодами. Істотна частина підприємців — субєктів ЗЕД не може урахувати всіх особливостей та формальностей митного оформ-лення. Практика показує, що значна частина ВМД, поданих для митного оформлення до митних органів, містять помилки. A будь-яка помилка в процесі декларування товарів та транспорт-них засобів, що переміщуються через митний кордон України, може бути розцінена як дія, що містить ознаки порушення мит-них правил, передбаченого Митним кодексом України, і тягнути за собою додаткові збитки, пов’язані зі сплатою штрафів за по-рушення митного законодавства, додатковими витратами у зв’яз-ку з затримкою транспортних засобів або навіть конфіскацією товарів і транспортних засо’ів за рішенням суду.

Саме тому більшість субєктів зовнішньоекономічної діяльно-сті звертається до спеціалізованих організацій, що виникли вна-слідок розподілу праці у галузі митних взаємовідносин — мит-них брокерів, які мають необхідну професійну підготовку.

Враховуючи складність та рухливість вітчизняного законодав-ства, особливо митного та податкового, на процес митного оформлення припадають найбільш вагомі ризики — фінансові та тех-нологічні. Тому постать фахівця з декларування (декларанта або митного брокера) займає дуже важливе місце в системі зовніш-ньоекономічної діяльності, а поглиблювання інтеграції України в систему світового господарства тільки підсилює значущість ролі фахівця з митного оформлення в процесі здійснення експортно-імпортних операцій.

3 переходом до ринкової економіки, в Україні намітилися тен-денції до розширення сфери діяльності фізичних та юридичних осіб, які займаються професійним посередництвом. В галузі мит-ної справи, як зазначалося, посередницькі функції здійснюються митним брокером.

Митні брокери відіграють значну роль при здійсненні митних процедур, пов'язаних з оформленням товарів, що переміщуються через митний кордон України. Із року в рік підвищується як якість надання ними посередницьких послуг суб'єктам зовніш-ньоекономічної діяльності, так і кількість підприємств, що корис-туються їх послугами. Це, в свою чергу, сприяє реалізації одного із головних завдань, що стоїть перед митними органами Украї-ни — прискорення митного оформлення товарів та їх переміщен-ня через митний кордон України.

В економічно розвинутих країнах практично весь зовнішньо-торговельний вантажопотік (до 90 відсотків) оформлюється саме митними посередниками.

Діяльність митних брокерів взагалі і на території України зок-рема, має дуже важливе і суттєве значення при здійсненні проце-дури декларування і митного оформлення товарів. В Україні в умовах частих змін митного і податкового законодавства, норма-тивно-правових актів і положень нормативних документів Дер-жавної митної служби України суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють експортно-імпортні операції, не всти-гають орієнтуватися на ці зміни. Достатньо зазначити, що тільки ставки ввізного мита, наприклад, змінювалися в окремі роки що-місяця, а інколи і частіше. Незважаючи на подальшу лібераліза-цію зовнішньоекономічної політики держави, зусилля Державної митної служби України щодо гармонізації і спрощення митних процедур, цей процес залишається все ще занадто складним.

Забезпечити стабільне функціонування підприємства під час здійснення зовнішньоекономічних операцій, прискорити проце-дуру митного оформлення товарів, а отже зовнішньоторговель-ний обіг, уникнути простоїв транспортних засобів, труднощів, пов’язаних з нетарифним регулюванням (сертифікацією продукції, проходженням екологічного, ветеринарного, радіологічного, екологічного і інших видів контролю), скоротити витрати пов’язані з цією процедурою, професійно можуть підприємства-митні брокери та фахівці-декларанти.

Митним брокером може бути тільки підприємство-резидент України, а від його імені декларування товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, може здійснювати його відокремлений структурний підрозділ (філія, представництво тощо (ст. 176 МКУ).

Підприємство — митний брокер повинно мати в своєму штаті співробітників, які отримали «Посвідчення особи, уповноваженої на декларування». Реквізити цього посвідчення обов’язково ма-ють бути занесені до відповідної графи ВМД.

Для заповнення ВМД використовуються спеціальні комп’ютер-ні програми, а їх друк здійснюється, як правило, на матричних принтерах, з самокопіюванням зброшурованих листів ВМД. Ці ж програми дозволяють декларанту здійснити перевірку правиль-ності заповнення ВМД, нарахування митних платежів і зборів, a також створити електронну копію ВМД, необхідну для митного оформлення.

Декларант виконує всі обов’язки і несе у повному обсязі від-повідальність, передбачену МКУ, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються че-рез митний кордон України, митним брокером чи іншою уповно-важеною особою.

«Декларант зобов’язаний:

здійснити декларування товарів і транспортних засобів відпо-відно до порядку, встановленого цим Кодексом;

на вимогу митного органу пред’явити товари і транспортні за-соби для митного контролю і митного оформлення;

надати митному органу передбачені законодавством докумен-ти і відомості, необхідні для виконання митних процедур;

сплатити податки і збори» (ст. 88 МКУ).

Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та ми-тного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України (ПКМУ від 09 червня 1997 р. № 574), а порядок заповнення мит-них декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, встановлю-ється спеціально уповноваженим центральним органом виконав-чої влади в галузі митної справи (накази ДМСУ від 09.07.1997 р. № 307 тавід 30.06.1998 р. № 380).

Перелік товарів, що підлягають обов'язковому декларуванню, встановлюється Митним кодексом України та актами Кабінету Міністрів України.

Загальний перелік документів, що вимагаються при митному оформленні товарів і транспортних засобів, встановлено ПКМУ від 01.02.2006 №80.

Основні групи документів, що використовуються під час декларування та митного оформлення товарів і транспортних засобів:

—        митні документи (вантажні митні декларації, попередні де-кларації, попередні повідомлення про намір ввезти товари в Україну, листи-узгодження на митне оформлення товарів і транс-портних засобів поза місцем державної реєстрації суб'єктів ЗЕД тощо);

—        транспортні документи (коносаменти, автомобільні, авіа-ційні та залізничні накладні, свідоцтва про реєстрацію транспор-тного засобу, книжки МДП (Carnet TIR), свідоцтва про допущен-ня транспортного засобу до перевезень під митним забезпе-ченням тощо);

—        комерційні документи (рахунки-фактури, пакувальні листи, страхові поліси, сертифікати тощо);

—        договори та контракти (зовнішньоекономічні договори, ко-нтракти, доповнення до них, внутрішні договори — на переве-зення, брокерські, з митними ліцензійними складами, на прове-дення сертифікації тощо);

—        ліцензії, сертифікати, погодження, дозволи вповноважених органів тощо;

—        інші документи.

Конкретний перелік документів, що повинні надаватися до митного оформлення декларантом, залежить від різних факторів. Є документи, які надаються при кожному оформленні товарів (товаротранспортні і товаросупровідні, комерційні, зовнішньо-економічні контракти та угоди, тощо) і документи, необхідність надання яких митниці при митному оформленні обумовлена ви-могами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльно-сті саме тих товарів, що переміщуються. Якщо діючим законо-давством для переміщення через митний кордон України кон-кретного товару передбачено надання ліцензій, дозволів, серти-фікатів, то при митному оформленні вказаного товару митні ор-гани будуть вимагати надання відповідних документів. Якщо то-вари підлягають контролю з боку інших вповноважених дер-жавних органів, то переміщення таких товарів через митний кордон України буде дозволено лише після надання до митних орга-нів документів або підтверджень про проведення (закінчення) та-кого контролю.

Наказом ДМСУ від 14.10.2002 № 561 встановлено, що декла-рант подає митниці для здійснення митного контролю і митного оформлення такі документи та потрібну кількість їх копій:

а)         документи, що підтверджують повноваження декларанта на

здійснення декларування товарів (при самостійному декларуван-

ні — наказ по підприємству про призначення відповідальних за

роботу з митницею, при декларуванні за договором з підприємст-

вом — митним брокером — кваліфікаційне свідоцтво особи, упо-

вноваженої на декларування);

б)         облікову картку суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності

(текст, зразок і порядок заповнення встановлені наказом ДМСУ

від 31.05.1996 р. №237 «Про затвердження Порядку ведення

обліку суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в митних ор-

ганах»);

в)         вантажну митну декларацію, заповнену відповідно до виб-

раного митного режиму; разом з ВМД декларант подає її елект-

ронну копію;

г)         зовнішньоекономічний контракт (договір). Якщо контракт

підписується на території України або відповідно до законодав-

ства України, він повинен бути складений з урахуванням вимог

наказу Міністерства економіки і з питань європейської інтеграції

України від 06.09.2001 року № 201 «Про затвердження Положен-

ня про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)»;

д)         товаротранспортні і товаросупровідні документи, заповнені

відправником відповідно до національних та/або міжнародних

правил — інвойс (рахунок), залізнична накладна; сертифікати по-

ходження, якості, пакувальні листи, специфікації, технічні описи

(якщо їх наявність передбачена контрактом);

е)         дозволи і сертифікати вповноважених державних органів (у

встановлених законодавством випадках) та інші документи, за-

значені у ВМД;

ж)        реєстр документів, завірений підписом і печаткою декла-

ранта;

з)         аркуш проведення митного контролю і митного оформлення

товарів і інших предметів з використанням ВМД (текст, зразки і

порядок заповнення встановлені наказом ДМСУ від 21.10.2003 р.

№715 «Про внесення змін та доповнень до Порядку здійснення

митного контролю й митного оформлення товарів і транспортних

засобів із застосуванням вантажної митної декларації»).

Копії представлених до оформлення документів завіряються написом «Копія. 3 оригіналом вірно», підписом і печаткою де-кларанта.

У разі потреби на вимогу митного органу декларантом нада-ється переклад наданих до оформлення документів на державну мову. Точність перекладу засвідчує особа, що здійснила пере-клад.

Після закінчення оформлення документи (завірені у встано-вленому порядку їх копії), що були підставою для митного оформлення конкретної партії товару, залишаються разом з ВМД на зберіганні в митному органі, що здійснив митне офо-рмлення.

Наказом ДМСУ від 20.04.2005 р. № 314 також передбачено, що митному органу можуть надаватися і інші документи, потріб-ні для визначення коду товару, його характеристик, митної вар-тості та додаткових параметрів, які мають істотне значення для митного контролю та митного оформлення товару (пакувальні листи, сторінки каталогів, технічні описи, сертифікати якості, безпеки, тощо).

Потрібно зазначити, що митне оформлення товарів — це су-купність дій, пов’язаних з пропуском в Україну чи за її межі то-варів, переміщуваних через митний кордон України. Тривалість митного оформлення, тобто прийняття ВМД, комерційних та ін-ших необхідних документів, визначається кожною митницею окремо. Тривалість митного оформлення залежить від характеру товару, обсягу товарної партії, чи підлягає той або інший товар перевірці інших контролюючих служб. Митне оформлення здій-снюється у 4 етапи.

1-й етап — попередні операції та перевірка ВМД і документів підрозділом митної статистики. Разом з ВМД подається її елект-ронна копія. Інформація, внесена до електронної копії ВМД, по-винна відповідати інформації, внесеній декларантом до оригіналу ВМД. Крім цього, підрозділ митної статистики перевіряє наяв-ність фактів застосування до суб’ єкта ЗЕД санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічному діяль-ність». Перевірка на цьому етапі завершується проставлянням штампа «Перевірено»;

2-й етап — перевірка ВМД та документів, заявленої митної вартості і нарахування митних платежів відділом митних плате-жів митниці та відділом тарифів та митної вартості у порядку, ви-значеному нормативними актами Держмитслужби. Перевірка за-кінчується проставлянням штампа «Сплачено»;

3-й етап — перевірка вантажним відділом митниці зазначених декларантом відомостей у ВМД на відповідність митним прави-лам та поданим комерційним документам. Після перевірки на всіх аркушах ВМД проставляється штамп «Під митним контро-лем» та реєстраційний номер. ВМД реєструється у журналі облі-ку вантажних митних декларацій. Після завершення цієї проце-дури ВМД вважається прийнятою для оформлення і декларант несе юридичну відповідальність за зазначені в ній відомості. На цьому етапі декларація не може бути відкликана декларантом. Кожній ВМД присвоюється реєстраційний номер у порядку, ви-значеному Держмитслужбою. Реєстраційний номер заноситься до журналу обліку ВМД.

ВМД не приймається для оформлення:

•          якщо вона подається без повного комплекту доку-ментів, необхідних для здійснення митного оформлення то-варів;

•          якщо вона заповнена декларантом з порушенням Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Ка-бінету Міністрів України від 9 червня 1997 року № 574 (зі зміна-ми та доповненнями до неї), Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Держмитс-лужби від 9 липня 1997 року № 307 і зареєстрованої в Міністерс-тві юстиції 24 вересня 1997 року за № 443/2247 та інших норма-тивних актів;

•          якщо вона заповнена з підчистками та помилками. Виправ-лення у ВМД можуть бути зроблені шляхом перекреслення по-милкових та внесення правильних відомостей (друкованим спо-собом або від руки). У ВМД не допускається більш як три виправлення. У графах 12, 22, 37, 42, 45, 46, 47 виправлення не допускаються. Кожне виправлення засвідчується печаткою де-кларанта. Посадові особи органів Державної митної служби не мають права з власної ініціативи, за дорученням або проханням декларанта заповнювати ВМД, змінювати або доповнювати відо-мості, зазначені в ній (за винятком тих граф або відомостей, за-повнення яких належить до компетенції органів Державної мит-ної служби), в інших випадках, передбачених законодавством України.

4-й етап — проведення, у разі необхідності, огляду товару та повне оформлення ВМД. Митниця може відмовити у митному оформленні товарів після завершення процесу прийняття ВМД для оформлення виключно у випадках, передбачених законодав-ством України. ВМД вважається повністю оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.

Державною митною службою може бути встановлений інший порядок розподілу аркушів ВМД. Реєстраційний номер ВМД, за якою було відмовлено у митному оформленні товарів, не може бути присвоєний іншій декларації.

Оформлена ВМД свідчить про надання суб'єкту зовнішньо-економічної діяльності права на розміщення товарів у визначе-ному митному режимі і підтверджує права та обов'язки зазначе-них у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.

До митного оформлення і митного контролю на будь-якому з перелічених вище етапів можуть залучатися підрозділи по боро-тьбі з контрабандою і порушеннями митних правил.

Тривалість кожного етапу митного оформлення товарів фіксу-ється в технологіях митного контролю та митного оформлення то-варів та інших предметів, затверджених начальниками митниць.

На даний час основними законодавчими та нормативними ак-тами, що визначають умови діяльності митних брокерів в Украї-ні, є наступні:

а)         Митний кодекс України, прийнятий Законом України від

11 липня 2002 року № 92-IV (його розділ VII «Шдприємницька

діяльність із надання послуг з декларування товарів і транспорт-

них засобів та перевезення товарів, що переміщуються через ми-

тний кордон України або перебувають під митним контролем»

складається з двох глав — 26 «Митний брокер» і 27 «Митний пе-

ревізник»);

б)         наказ ДМСУ від 22.07.1997 № 340 року «Про затвердження

Положення про діяльність підприємств, що здійснюють деклару-

вання на підставі договору»;

в)         наказ ДМСУ від 01.04.2002 р. № 174 «Про затвердження

Порядку проведення ідентифікаційного огляду товарів та інших

предметів декларантом»;

г)         наказ ДМСУ від 31.12.96 р. №592 «Положення про від-

криття та експлуатацію митних ліцензійних складів»;

д)         Закон України від 01.06.2000 р. № 1775-ПІ «Про ліцензу-

вання певних видів господарської діяльності»;

е)         постанова Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р.

№ 1698 «Про затвердження переліку органів ліцензування».

Проект «Ліцензійних умов провадження діяльності митного брокера» було розроблено ще у 2002 році, але він поки що не на-брав чинності.

Декілька з цих нормативних актів, а саме накази ДМСУ, вида-ні до 2002 року, дещо застаріли, тому що були розроблені за ча-сів чинності попереднього МКУ ухваленого Законом України від 12.12.1991р. №1979-ХП.

Законодавство України, передбачає можливість здійснення за-значеної діяльності як юридичною, так і фізично’ особою за умови її реєстрації в установленому порядку як субєкта підпри-ємницької діяльності.

Відповідно до Закону України «Про ліцензування певних ви-дів господарської діяльності» суб’єкт господарювання, який має намір проводити посередницьку діяльність митного брокера та отримати спеціальну ліцензію, особисто або через уповноваже-ний ним орган чи особу, звертається до митного органу. При цьому він подає:

—        заяву встановленого зразка про видачу ліцензії;

—        нотаріально завірену копію установчих і реєстраційних до-кументів (статут, установчий договір, свідоцтво про державну реєстрацію та довідку органів державної статистики про внесен-ня до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України);

—        відповідні документи філій або представництв цих підпри-ємств, якщо ці філії або представництва будуть здійснювати таку ж діяльність;

—        довідку банківського закладу про наявність рахунку і від-сутність заборгованості;

—        копію платіжного доручення про перерахування коштів за отримання ліцензії про визнання підприємства митним бро-кером.

Повідомлення митного органу про прийняття рішення про ви-дачу ліцензії або про відмову у її видачі надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з да-ти прийняття відповідного рішення. При цьому, у рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються аргументовані підстави такої відмови.

За видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядок зара-хування якої до Державного бюджету України встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, відповідно оформлена ліцензія надає суб’єкту підприємницької діяльності право здійснювати посередницьку діяльність митного брокера. При цьому, зазначене право щодо конкретних товарів і транспортних засобів, що декларуються ним, реалізується на підставі договору доручення, укладеного у

встановленому порядку ліцензіатом та особою, яку він представ-ляє в митному органі.

Суб'єкт підприємницької діяльності, який надає послуги мит-ного брокера, для забезпечення своєї діяльності повинен мати електронно-обчислювальну, копіювальну техніку й відповідне програмне забезпечення, які гарантують забезпечення сумісності програмних продуктів і засобів автоматичної обробки інформації, використовуваних цим суб'єктом, з програмними продуктами та засобами автоматичної обробки інформації, що використовують-ся митними органами України.

Суб'єкт господарської діяльності, отримавши ліцензію на проведення підприємницької посередницької діяльності митного брокера, має право від свого імені за рахунок і за дорученням власника вантажу самостійно заповнювати вантажну митну де-кларацію (уніфікований адміністративний документ форми МД-2) для проведення митного оформлення товарів, транспортних засобів та інших предметів.

Взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представ-ляє, визначаються договором доручення. При здійсненні митного оформлення підприємство, що здійснює декларування на підставі договору доручення виконує обов'язки і несе відповідальність відповідно до укладеного договору.

При цьому підприємство, що здійснює декларування на під-ставі договору, має право укласти договір доручення з будь-яким власником (володільцем) вантажу, який до нього звернеться, за винятком випадків, коли є достатні підстави вважати, що дія чи бездіяльність такого власника (володільця) є протиправною і тяг-не за собою кримінальну відповідальність або відповідальність, передбачену Митним кодексом України.

Спори між підприємством, що здійснює декларування на підставі договору та власником (володільцем) вантажу вирі-шується відповідно до чинного законодавства України. Митні органи України не несуть відповідальності перед тими влас-никами (володільцями) вантажів, яких представляє підприємс-тво, що здійснює декларування на підставі договору, за його дії чи бездіяльність, у тому числі і за затримку митного офор-млення товарів, якщо така сталася внаслідок неналежного ви-конання зазначеним підприємством своїх обов'язків. Права, обов'язки і відповідальність підприємств, що здійснюють де-кларування на підставі договору, не можуть бути обмежені договором між зазначеним підприємством та власником (во-лодільцем) вантажу.

Підприємство, що здійснює декларування на підставі догово-ру, відповідно до наказу Держмитслужби України від 22.07.1997 р. № 340 має право від свого імені за рахунок і за дорученням влас-ника (володільця) вантажу самостійно здійснювати наступні опе-рації в галузі митної справи:

—        декларувати товари, транспортні засоби та інші предмети;

—        подавати митному органу України документи, необхідні для митного оформлення;

—        пред’являти митниці товари, транспортні засоби та інші предмети, що декларуються;

—        забезпечувати сплату митних платежів, установлених для товарів, транспортних засобів та інших предметів, що деклару-ються;

—        виконувати в межах своєї компетенції інші дії, необхідні для митного оформлення та митного контролю товарів і транспо-ртних засобів, що декларуються;

—        оскаржувати у визначеному порядку рішення митних орга-нів України.

Зазначене підприємство, крім того, зобов’язане:

—        на вимогу митного органу України бути присутнім при ми-тному оформленні товарів і транспортних засобів та сприяти працівникам митниці під час митного оформлення вантажів;

—        здійснювати на вимогу митниці визначення кількості, зава-нтаження, розвантаження, перевантаження товарів, виправлення пошкодженої упаковки, відкриття упаковки, пакування чи пере-пакування товарів, що підлягають митному оформленню, а також відкриття приміщень та інших місць, де можуть знаходитися за-значені товари.

Особа, уповноважена на декларування, також повинна прави-льно нараховувати та сплачувати всі податки та збори, встанов-лені для задекларованих товарів, якщо це передбачено угодою підприємства, що здійснює декларування на підставі договору, з власником (володільцем) вантажу, а також здійснювати у фор-мах, які не суперечать чинному законодавству України, контроль за своєчасною і повною сплатою митних платежів власником (володільцем) вантажу.

До обов’язків такого підприємства належить й сприяння, при необхідності, проведенню ветеринарного, фітосанітарного та ін-ших видів державного контролю, якому підлягають задекларова-ні товари, транспортні засоби та інші предмети. Крім того, зазна-чена особа має дотримуватись умов та обмежень щодо викори-стання товарів, транспортних засобів та інших предметів, розпорядження ними, якщо митне оформлення не завершено, негайно ін-формувати митні органи про пошкодження тари й упаковки, невід-повідність товарів відомостям про них у транспортних, комерційних та інших документах, які мають відношення до митної справи.

Окрім зазначених обов’язків підприємство повинно забезпе-чувати відповідність використовуваних ним засобів автоматичної обробки інформації та програмних продуктів відповідним засо-бам, що використовуються митними органами України.

Наказ Держмитслужби України (№ 340 від 22.07.1997 р.) за-кріплює й ті обов’язки особи, уповноваженої на декларування, що безпосередньо не розкривають змісту доручення, мають не технологічний, а передусім організаційно-технічний характер. Серед таких обов’язків слід виділити:

—        подання для ознайомлення суб’єктам зовнішньоекономі-чної діяльності, на їх вимогу, свідоцтва про визнання підпри-ємства декларантом, Положення про діяльність підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору, та інфор-мації про умови угоди між підприємством, що здійснює декла-рування на підставі договору, та власником (володільцем) ван-тажу;

—        ведення реєстру укладених договорів із власниками (воло-дільцями) вантажів та представлення митниці, на її вимогу, угоди між підприємством, що здійснює декларування на підставі дого-вору та власниками (володільцями) вантажів;

—        перевірка повноважень власника (володільця) щодо належ-ності йому товарів, транспортних засобів та інших предметів;

—        надання консультацій власникам (володільцям) вантажів щодо вимог митного законодавства України.

Митні брокери також зобов’язані:

—        користуватися послугами виключно тих осіб, уповноваже-них на декларування, які зараховані до штату підприємства, що здійснює декларування на підставі договору;

—        протягом трьох робочих днів інформувати митницю про факти прийому на роботу або звільнення з роботи особи, уповно-важеної на декларування;

—        забезпечувати відповідність знань осіб, уповноважених на декларування, які зараховані до штату підприємства, що здійс-нює декларування на підставі договору, до вимог, передбачених митним законодавством України.

Митні брокери мають виконувати свої обов’язки належним чином, інакше будуть позбавлені права займатися посередниць-кою діяльністю.

При порушенні обов’язків ліцензія може бути анульована. Підставою для анулювання ліцензії є акт про:

—        встановлення факту неподання в установлений строк по-відомлення про зміну даних зазначених у документах, що дода-валися до заяви про видачу ліцензії і акта про виявлення недо-стовірних відомостей у документах, поданих суб’єктом господарювання для одержання ліцензії;

—        встановлення факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі для проведення господарської діяльності;

—        невиконання розпорядження про усунення порушень Ліце-нзійних умов.

Підставою для анулювання ліцензії також може бути заява лі-цензіата про анулювання ліцензії.

У разі скасування ліцензії встановлений збір за її видачу пове-рненню не підлягає.

Повторна заява про видачу ліцензії може бути розглянута че-рез один рік з дня винесення рішення про скасування ліцензії, за умови усунення причин, що стали причиною її скасування.

Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через де-сять днів з дня його прийняття. Це рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Крім того, ліцензія митного брокера може бути скасована ми-тницею, якщо фахівець:

—        неодноразово не виконував свої обов’язки;

—        неодноразово порушував або не виконував вимоги законо-давчих та інших нормативних актів;

—        визнаний винним у підробленні документів, хабарництві, a також у випадках неодноразового вчинення правопорушень, пе-редбачених Митним кодексом України та іншими законодавчими актами;

—        заподіяв істотні збитки особі, яку він представляє, в тому числі шляхом протиправного використання даних, що становлять комерційну таємницю або конфіденційну інформацію, за рішен-ням суду;

—        у разі неотримання особою, уповноваженою на деклару-вання, кваліфікаційного свідоцтва протягом трьох місяців з дня складання екзамену.

Підприємство, при припиненні посередницьких функцій 30-бов’язане протягом 15 днів, з дня припинення зазначеної діяль-ності надати митному органу, що веде облік операцій, повний звіт про операції по митному оформленню, проведені з дня вида-чі ліцензії. При цьому, підприємство повинно виконати ВСІ 30бов'язання перед митним органом, прийнятим ним при здійснен-ні діяльності як митний брокер.

Рішення про припинення діяльності підприємства, як митного брокера, оформляється наказом органу, що видав таку ліцензію. Припинення діяльності підприємства у зв'язку з анулюванням ліцензії окремим наказом не оформляється.

Наказ або розпорядження вручається митному брокеру безпо-середньо або надсилається йому поштовим відправленням з по-відомленням. При припиненні посередницької діяльності підпри-ємству сплачені платежі за видачу ліцензії чи за поновлення її дії не повертаються.

Рішення про скасування кваліфікаційного свідоцтва може бу-ти оскаржене безпосередньо до Держмитслужби України або до суду.

Суб'єкт підприємницької діяльності, що надає послуги митно-го брокера, як зазначалося, повинен мати у своєму штаті не мен-ше двох працівників, уповноважених митним органом на безпо-середнє здійснення функцій митного брокера.

Як свідчення цих повноважень фахівці з декларування отри-мують персональні кваліфікаційні посвідчення («Посвідчення особи, уповноваженої на декларування») в митних органах за мі-сцем реєстрації суб'єкта. Для цього у митницях створюються ек-заменаційні комісії, які приймають іспити з метою визначення достатності рівня знань і кваліфікації фахівців з декларування для здійснення їх функцій.

Якщо у правовому регулюванні митної справи сталися істо-тні зміни, особа, уповноважена на декларування, повинна у мі-сячний строк, після виходу відповідного наказу начальника митниці, підтвердити відповідність своїх знань новим вимогам шляхом складання заліку комісії митниці. У разі невиконання цієї умови митний орган, який видав кваліфікаційне свідоцтво, припиняє його дію до такого підтвердження, але не більше ніж на два місяці. У разі непідтвердження особою, уповноваженого на декларування, відповідності своїх знань протягом цього стро-ку, митний орган, який видав кваліфікаційне свідоцтво, скасо-вує його.

Органом виконавчої влади, визначеним Кабінетом Міністрів України для ліцензування посередницької діяльності митного брокера, є Державна митна служба України. Повноваження ДМСУ, як органу ліцензування, визначені законодавством Украї-ни та можуть бути за рішенням ДМСУ делеговані відповідним митницям.

В ліцензії на провадження посередницької діяльності митного брокера зазначається термін її дії (нині свідоцтво діє безстроково за умови щорічної перереєстрації).

Відповідно до законодавства України Ліцензійні умови, за-тверджені в установленому порядку Держмитслужбою України та Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва, містять вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, які є обов’язковими для виконання при провадженні посередницької діяльності мит-ного брокера. Як вже зазначалося вище, Ліцензійні умови не ух-валюються, хоч їх складено ще 2002 року.

У додатках «Б» і «В» цього розділу читач знайде нормативно-правові акти у сфері митної справи.