8.2.2. Випуск швейної продукції із давальницької сировини здійснюється за наступною схемою: іноземна фірма укладає з українським підприємством зовнішньоекономічний контракт, відповідно до якого вона постачає сировину і фінансує її переро-бку, оплачує роботу працівників підприємства, а потім реалізує виготовлений в Україні одяг під своїми торговими марками у своїй країні та за її межами. Така форма міжнародної кооперації дозволяє фірмі з найменшими витратами одержувати готові ви-роби, що мають значно нижчу собівартість, ніж аналогічні виро-би власного виробництва. Українському підприємству ж ця схема вигідна тим, що воно отримує якісну сировину, без затрат на неї власних обігових коштів, тобто одержує кредитні ресурси, що передбачає не тільки погашення витрат на переробку сировини, але й одержання прибутку для подальшого технічного переосна-щення та розвитку підприємства.


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 

Загрузка...

Співпраця з іноземними партнерами за схемою роботи на ос-нові переробки давальницькій сировини має як позитивний, так і негативний результати, на які свідомо йдуть підприємства. 3 од-ного боку, псується устаткування і машини швейних підприємств у зв'язку із високою інтенсивністю їх використання, а з іншого боку — з'являються нові технології, використовуються сучасні моделі, поліпшується якість продукції.

Схема зв'язків швейної промисловості України з іноземними партнерами зображена на рис. 8.3.

 

США   тканини, матеріали, фурнітура, зразки моделей   Україна

 

            готові вироби (одяг) та невикористана сировина           

 

            оплата за переробку сировини      

 

                       

 

Рис. 8.3. Схема зв'язків швейної промисловості України з іноземними партнерами

Іноземні фірми надають швейним підприємствам України за-мовлення, минаючи країни Східної Європи, тому що на цих під-приємствах ще є сучасне обладнання, збереглась низька заробіт-на плата, забезпечується досить висока якість продукції. Україна також має близьке до європейського ринку територіальне розта-шування. В кризових умовах швейні підприємства України втра-тили внутрішні ринки збуту.

Серед причин втрати внутрішніх ринків збуту українськими швейними підприємствами однією з домінуючих є відсутність ефективних каналів розподілу, насамперед через оптових посере-дників, які були б здатні реалізувати в повному обсязі продукцію, вироблену підприємствами швейної промисловості України, що працюють на повну потужність.

Всередині першої декади XXI ст. іноземна давальницька си-ровина посідала, хай не чільне, а все ж таки помітне місце у стру-ктурі вартості загального імпорту та експорту.. Динаміка експор-ту швейних виробів із України та імпорту швейних виробів в Україну зображена на рис. 8.4 та 8.5.

ш

млн. дол. 400

США

300

200

100

0

1997    1998    1999    2001    2004

роки

Рис 8.4. Динаміка експорту швейних виробів із України в 1997—2004 pp.

Динаміка експорту швейних виробів з України та імпорту швей-них виробів в Україну свідчить про відносну рівномірність і відпо-відність у змінах обсягів експорту та імпорту протягом 1997— 2004 pp., тобто при зниженні або зростанні рівня імпорту відбу-вається і зниження рівня експорту та навпаки. Обсяги експорту швейних виробів із України перевищують відповідні показники імпорту за даний період в середньому в 13 разів. Це свідчить про реальну можливість підприємств швейної галузі України забезпечу-вати потреби власного населення і населення інших країн.

млн. дол. США 25

20

15

10

5

0

1997    1998    1999    2001    2004

роки

Рис 8.5. Динаміка імпорту швейних виробів в Україну в 1997—2004 pp.

Діяльність швейних фабрик України на давальницькій сировині не дозволяє мати таку рентабельність, яку вони мали на початку 90-х років. Окрім того підприємство позбавляється можливості акуму-лювати власні кошти в повному обсязі. Проте ця схема роботи до-зволяє отримувати певний прибуток і вчасно виплачувати заробітну плату, вносити до бюджету податки та іноді спрямовувати кошти на розвиток власної матеріально-технічної бази. Для держави така схема виробництва є також економічно вигідною на даному етапі розвитку економіки України, оскільки дає можливість простежити рух грошових коштів на рахунках підприємства, спрощує збір пода-тків. Підприємствам така схема теж вигідна, оскільки вони своєчас-но отримують кошти за надані послуги з виготовлення одягу. Для великих швейних підприємств України, («Полтавська фірма «Ворс-кла», київські фабрики «Желань», «Україна», «Дана», луганська «Стиль» тощо), найоптимальнішою схемою функціонування є ви-конання замовлень зарубіжних фірм з виготовлення продукції із да-вальницької сировини. Наприкінці 2004 року за схемою роботи на давальницькій сировині працювало 147 із 166 швейних фабрик України, тобто 86,6 % їх загальної чисельності.

Поглянемо на Європейський Союз. Виробництво швейних ви-робів із давальницької сировини має в ЄС багаторічну традицію. Найактивнішими у цій сфері є німецькі швейні фірми, які спів-працюють як із своїми, так і з зарубіжними підприємствами. Ні-меччина є найбільш сприятливим ринком для реалізації послуг українських швейних фабрик. Саме німецькі фірми є головними замовниками послуг з виробництва одягу вітчизняними підприємствами із давальницької сировини. їх питома вага у загальному обсязі замовлень в Україні складає майже 50 %. Іншими значни-ми замовниками є фірми Канади, Франції, США, Італії, Голлан-дії, Великобританії та ін. (рис. 8.6).

 

Угорщина 6,00%

США

11,40%

Голландія

Франція

12,50%

Канада 13,80%

2,50%

Великобританія

0,50%

Ініпі

0,30%

Німеччина

50%

Рис. 8.6. Частка країн Західної Європи

у переробці давальницької сировини швейними

фабриками України в 2004 році

Операції з виготовлення одягу із давальницької сировини здійснюються в такій послідовності: вивезення із іноземних країн сировини, лекал моделей, тканини, ниток, пряжі, ґудзиків та ін.; переробка сировини (пошив одягу підприємством країни, де є де-шева робоча сила); імпорт готових виробів країнами замовника-ми (рис. 8.7).

Вивезення сировини із країн

I

Переробка сировини в країнах з дешевою робочою силою

I

Імпорт готових швейних виробів країнами-замовниками

Рис. 8.7. Схема виробництва одягу з давальницької сировини

Слід звернути особливу увагу на повну залежність підпри-ємств-виконавців замовлень від європейських партнерів стосовно матеріалу, крою, дизайну та строків.

Давальницьке виробництво використовується розвинутими європейськими країнами-замовниками у виробництві всіх видів одягу, в першу чергу — чоловічого та жіночого. Білизна, робочий одяг і текстильні вироби для домашнього вжитку часто ввозяться шляхом імпорту. В загальноєвропейському ринку послуг з виго-товлення одягу із давальницької сировини у 2004 році найбільша частка припадала на Німеччину — 69 %, частка Франції станови-ла 11 %, Голландії — 8 %, Італії — 5 % (рис. 8.8).

11% Франція

8% Голандія

69% Німеччина ^

[—5% Італія

7% Інші країни

Рис. 8.8. Структура загальноєвропейського ринку послуг з виготовлення одягу із давальницької сировини у 2004 р.

Найважливішим в операціях з давальницькою сировиною є чинник вартості праці. Найвищою вартість праці є в Німеччині — 0,35 євро за хв. та країнах Південної Європи (Італія, Іспанія, Гре-ція та ін.) — 0,2 євро за хв. в середньому. Найнижчий рівень оплати праці з переробки давальницької сировини притаманний країнам Східної Європи, Африки та Азії, де даний показник в се-редньому складав відповідно 0,085 євро за хв., 0,115 євро за хв. і 0,11 євро за хв. В Україні оплата однієї хвилини праці швачки складала 0,025—0,035 євро і була найнижчою.

Виробництво одягу із давальницької сировини було найбільш вигідним для країн-замовників саме в Україні.

Поміж позитивних моментів такої діяльності підприємств слід по-перше зазначити, перш за все, вільний доступ до прогресив-них технологій, методів управління, організації праці, що супро-воджує роботу швейних підприємств за контрактами за умов да-вальницької сировини. По-друге, можливість проведення техніч-ного переоснащення виробництва за сприяння контрагентів (про-тягом останніх двох років швейні підприємства України закупи-ли устаткування на суму близько 5 млн. дол. США). По-третє, збереження виробничого та кадрового потенціалу швейної галузі,

важливість якої для економіки України зумовлюється соціальним спрямуванням.

Разом з тим, безумовно негативним чинником є те, що за такої структури виробництва, лише незначна частка продукції спрямо-вується на внутрішнє споживання. Існуючий рівень оплати по-слуг швейних підприємств за давальницьких умов є одним з най-нижчих поміж країн Європи. За таких умов для більшості підпри-ємств контракти на виготовлення продукції з давальницької си-ровини не створюють умов для сталого накопичення коштів для технічного переозброєння виробництва. Робота на давальницькій сировині не стимулює підприємства до активніших пошуків роз-ширення ринків збуту продукції в Україні.

Зазначені вище проблеми не вичерпують всіх аспектів діяль-ності швейних підприємств, що обумовлені структурою їх виро-бничих програм. Наведена інформація вимагає подальше вивчен-ня економічної складової виробництва продукції за даваль-ницьких умов, факторів, які спонукають вітчизняних підприємств працювати за такою схемою та розробки відповідної галузевої політики.