7.3. Тіньові експортно-імпортні операції


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 

Загрузка...

Одним з найбільш складних з точки зору виявлення джерел формування та каналів відтоку валютних ресурсів є заниження експортних цін, що випливає як з суті самого механізму зани-ження цін, так і з наявності передумов для такого заниження.

Заниження експортних цін визначається формуванням більш низького рівня реальної ціни продажу продукції на зовнішньому ринку стосовно однієї з діючих цільових категорій (витрат або собівартості експортера, внутрішньої ціни країни експортера або імпортера, наданої ціни світового ринку).

Діючі норми і правила прямо не забороняють експортеру ви-користовувати заниження ціни постачання. Забороняється лише застосування субсидій та інших видів допомоги, що сприяють за-ниженню цін. Вся система санкцій щодо експортера, що занижує ціни постачання своєї продукції, зосереджена в країні імпортера.

Найбільш безпечним з правової точки зору є вивезення капіталу практично легальними каналами через офшорний бізнес. Вивезення удосконалюється з використанням «складних» схем за участю як офшорних, так і неофшорних компаній. Наприклад, українська фір-ма може укласти договір з компанією з цілком респектабельної країни, але насправді остання — лише проміжна ланка, а кінцевим одержувачем коштів є офшорна фірма. Для ефективної роботи з мі-німізації податків і відведення прибутку використовується не менше 3-х компаній. Використання таких схем розраховується на тривалу роботу, рух коштів відбувається з мінімальними втратами, а вар-тість реалізації схеми складає приблизно 10—20 тис. дол.

Значне поширення одержали також схеми, що використову-ють існуючі міжнародні договори про запобігання подвійного оподатковування. Наприклад, відповідно до кіпрсько-британської угоди і додаткових роз'яснень британської сторони при виконан-ні певних угод компанія, що зареєструвалася у Великобританії, може виявитися податковим резидентом Кіпру і платити податок за кіпрською офшорною ставкою 4,25 %.

Офшор в країнах з перехідною економікою використовується як інструмент, що акумулює кошти, виведені з-під податкового тиску і контролю, для подальшого використання з особистою метою, а також реінвестування в свої підприємства. Використання офшорних компаній у бізнесі є повністю легальною діяльністю, не забороненою в Україні, і досить розповсюдженою формою оп-тимізації податкових платежів.

Порушення валютного законодавства найчастіше проводиться в офшорних зонах. Воно не підлягає внутрішньому регулюванню і контролю у зв’язку з непрозорістю правових норм валютного регулювання в різних країнах.

Для виявлення тіньових оборотів в експортно-імпортних опе-раціях слід детально розглядати і аналізувати основні схеми ко-мерційних операцій, які реалізовані через офшорні юрисдикції. На основі аналізу грошових та товарних потоків на різних стадіях комерційної діяльності можна знайти найбільш вразливі місця з точки зору порушень чинного законодавства, де можливе здійс-нення відтоку капіталу за кордон і ухилення від сплати податків, а також проаналізувати дії, спрямовані на одержання економічної вигоди і приховування значних результатів господарської діяль-ності.

В Україні Кіпр є найбільш популярною «податковою гаван-ню». Офшорний контроль в Україні не розроблений належним чином, що створює сприятливі умови для відтоку капіталу за ко-рдон за цим каналом (за оцінками експертів частка офшорних центрів в експортно-імпортних операціях складає 40—60 %).

Оптимізація оподаткування з використанням офшорних зон передбачає:

•          перенесення частини витрат у райони з низькими податками;

•          акумулювання частини торговельного прибутку в районі по-даткових пільг шляхом трансфертних (внутріфірмових) операцій;

•          перерозподіл і реінвестування торговельного доходу, вико-ристовуючи переваги податкових угод;

•          здійснення оптових закупівель безпосередньо в іноземних підприємствах;

•          наближення товару до покупця, керування збутовими опера-ціями в міжнародних масштабах.

Вагомий результат для тіньових угод забезпечують операції із застосуванням трансфертного (внутріфірмового) ціноутворення між «материнською» (українською) та «дочірньою» (офшорною, закордонною) компаніями.

Принципова схема оптимізації податків в імпортних операціях з використанням офшорних юрисдикцій. полягає у наступному:

•          необхідність частої ліквідації закордонних фірм-партнерів,

(це складно і дорого);

•          використання невеликим бізнесом (укладання контрактів на

різні послуги, зміна ґатунку при імпорті, при митному очищенні

ціна товару зазначається набагато дешевше ніж насправді). Різ-

ниця (як мінімум у розмірі величини імпортних тарифів) залиша-

ється за кордоном.

У схемі можуть бути використані закордонні офшорні компа-нії (Кіпр, Делавер, США), торговельні підприємства в Україні. Постачальник товару в Україні (наприклад, металургійний або вуглепереробний комбінат), покупець в Україні.

Схема абсолютно легальна, однак вимагає:

•          високої організованості всіх учасників єдиного послідовного ланцюга взаємодій, що беруть участь у змові;

•          налагодженого механізму здійснення операцій. Використан-ня схеми дозволяє оптимізувати податки шляхом переказу части-ни торгово-закупівельної і виробничо-збутової діяльності на ко-місійну основу;

•          керування процесом одним резидентом (необхідна умова виконання схеми).

Суть методу полягає в розділенні торговельних угод і вироб-ничих операцій на два незалежних договори: один витратного, інший — доходного характеру. Закордонна компанія доручає не-залежному агенту здійснити за невелику винагороду від свого імені, але за рахунок принципала визначені юридичні і фактичні дії. Відповідно до схеми, підприємство-комісіонер здійснює за дорученням комітента визначені юридичні і фактичні дії з това-ром і коштами. Діючи від свого імені (ставить підписи на догово-рах, специфікаціях, рахунках, звітах, накладних тощо і скріплює їх печатками), підприємство одержує, враховує на балансі і опо-датковує лише невелику комісійну винагороду.

Офшорна схема побудована на використанні можливостей, наданих укладеною угодою про запобігання подвійного оподат-ковування. Українська компанія-агент платить податки лише зі своєї комісійної винагороди. Згідно з тією ж угодою, закупівля, збереження, постачання товару, а також деякі інші види діяльно-сті кіпрської компанії в Україні, не обкладаються податками. Для того, щоб зовсім уникнути сплати податків на прибуток і на Кіпрі (4,25 %), порівнюючи приблизно з 30 % в Україні, реєструється ще одна офшорна компанія, наприклад, у штаті Делавер (США), що наймає кіпрську компанію як агента. Делаверська компанія може бути заснована з нульовим статутним капіталом, що не по-рушує валютне законодавство України і не передбачає криміна-льної відповідальності за здійснення інвестицій (будь-якої суми)

без ліцензії Нацбанку України. Компанія реєструється на будь-яке ім'я без надання паспорта і будь-яких інших документів, при-сутність власників компанії необов'язкова. Керування компанією можливо здійснювати анонімно — факсом, телефоном. Власник компанії може обіймати всі посади від директора до працівника. У цілому є всі умови для проведення тіньових операцій.

Універсальна схема вивозу капіталів з України полягає в на-ступному:

1.         Великі обсяги вивезених коштів, реалізація схеми можлива при погоджених діях на всіх етапах реалізації.

2.         Витрати складають приблизно 10 % від обсягу капіталу при високій організації і прихованому ланцюзі фірм, що діють для розв'язання корпоративних завдань.

3.         Кожний окремий етап схеми є легальним за умови незалеж-ності діючих осіб і відсутності змови.

4.         Необхідність погодженого і налагодженого механізму ство-рення офшорних і фіктивних українських компаній та механізмів їх ліквідації.

5.         Капітал, вивезений за цією схемою, у платіжному балансі позначено як вивіз легального портфельного капіталу («Портфе-льні інвестиції»).

6.         Схема може бути використана в різних галузях економіки, крім експортних.

Учасниками єдиного ланцюга поетапної реалізації схеми є:

1)         представник великого бізнесу, метою якого є вивіз капіталу за кордон (Компанія);

2)         кілька фірм всередині країни, які виконують різну роль і мають єдину мету — вивезти активи. Компанії з найбільшою ле-гальністю;

3)         банки, що здійснюють поетапні фінансові операції, діють у рамках легальної угоди;

4)         офшорна компанія (наприклад, кіпрська).

Мета Компанії: вивіз фінансових активів за кордон на офшор-ні рахунки. Завдання Компанії: 1) вивіз капіталу з визначеного підприємства з максимальним ступенем легальності; 2) переказ капіталу за кордон. Реалізація схеми для розв’язання першого за-вдання складається з наступних етапів:

1.         Укладання контракту між фірмою A і Компанією на поста-чання товару.

2.         Проведення передоплати Компанією фірмі А на всю вели-чину постачання в банку (рахунок компанії А), що входить у ті-ньову угоду.

3.         Переуступка контракту на постачання товару фірмою А фі-рмі Б, що знаходиться під процедурою банкрутства (або ж буде підведена під банкрутство).

4.         Розрахунок фірмою А з фірмою Б векселями.

5.         Продаж фірмою Б отриманих векселів фірмі В з максима-льно можливим дисконтом (наприклад, 99 %).

6.         Фірма В не пред'являє векселя до оплати, векселі виводять-ся з обороту.

Результатом рішення першого завдання вивезення капіталів з обороту Компанії є:

1.         Капітал виведено з обороту Компанії і знаходиться на ра-хунку фірми А, яка з нею розрахувалася.

2.         Втрати несе фірма Б, що знаходиться на межі «банкрутст-ва» (при постачанні товару) або ж є боржником Компанії. Непла-тежі між фірмами є типовим явищем економічного становища і не притягують особливої уваги податкових інспекторів.

3.         Вексельний ланцюжок погашено, тому що векселі до опла-ти не будуть представлені.

4.         Фінансові фахівці всіх компаній, що беруть участь у вексе-льному ланцюжку, винагороджені за рахунок Компанії, тому що вони діють у рамках єдиної змови проти об'єктивних інтересів своїх підприємств і їхніх власників.

Для вирішення другого завдання, а саме, для вивозу капіталу з країни, необхідне:

1)         відкриття інвестиційного рахунку офшорної фірми Г у ве-ликому українському банку для здійснення інвестицій в Україні;

2)         покупка компанією Г акцій підприємства за найнижчими цінами;

3)         покупка фірмою A у фірми Г акцій на всю суму що виво-зиться (тобто вивезеного з Компанії) капіталу;

4)         конвертація капіталу в іноземну валюту і переказ її за кордон.

Основна частка описаних операцій виконується з Кіпром, та-

кож використовуються Кариби, Антильські острови (Голландські Кариби). Кіпр використовується тому, що входить у число трьох країн (Фінляндія, Австрія, Кіпр), з якими є угоди про запобігання подвійного оподатковування. При цьому ставка податків на при-буток на Кіпрі (4,3 %) нижче, ніж в інших країнах. У розпоря-дженні Кабінету Міністрів України від 14.03.2001 р. № 79-р. було зазначено офіційний перелік офшорних зон.

Складність, багатоступеневість зазначених схем, а також ве-лика кількість фінансових потоків, що легальним способом пере-тинають державний кордон та значні кошти, що осідають за кордоном, свідчать про те, що реалізація таких схем можлива лише за сприяння, підтримки та безпосередньої участі представників різних регулюючих та контролюючих гілок адміністративних ор-ганів, що є безумовними ознаками корупційних дій. Усунути чи скоротити такі явища можна насамперед, через врегулювання по-даткового законодавства, зокрема, зменшення податкових пільг. Це зумовить зменшення корумпованості, збільшення прозорості та відповідальності управління.