7.2. Тіньова економіка та її зв'язок із зовнішньоекономічною діяльністю


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 

Загрузка...

Боротьба з тіньовою економічною діяльністю визначено скла-довою частиною стратегічної політики держави, а в Указі Прези-дента від 5 березня 2002 року «Про заходи щодо детінізації еко-номіки України на 2002—2004 роки» сформульовано основні

напрямки удосконалення системи контролю у різних сферах еко-номіки, зокрема, в зовнішньоекономічній діяльності.

В загальному розумінні тіньова господарська діяльність — це такий її вид, який дає приріст валового національного продукту, що не контролюється державою, тобто це виробництво, яке не контролюється суспільством, а також розподіл, обмін і спожи-вання товарно-матеріальних цінностей і послуг. Тобто це прихо-вані від органів державного управління і громадськості соціаль-но-економічні відносини між окремими громадянами і соціаль-ними групами використання державної власності в корисливих особистих або групових інтересах.

Фундаментальна британська книга — «The Oxford Dictionary for Business World» («Оксфордський словник для ділового сві-ту») на сторінці 81-й у нотатці «Black economy» («Чорна еконо-міка») пояснює, що це — «економічна діяльність, що не є від-критою, бо якби її відкрити, то це підставило б під оподатку-вання одержані доходи або ж, навіть, призвело до ув’язнення причетних до цього (якщо вони претендували на державні піль-ги і обманювали про свої доходи) В економіках, де виробництво й обмін регулюються державою, чорна економіка загалом вва-жається дуже великою, хоч за своєю природою вона не підда-ється виміру. Навіть у змішаних економіках чорна економіка все ж таки є досить значною з огляду на вигоди від уникнення оподаткування. Доходи, зароблені у чорній економіці, не пока-зуються національною статистикою».

У англійській мові поняття «тіньова економіка» (shadow economy) не використовуються. Замість цього вживається «підпі-льна економіка» (underground economy) або «неформальна еко-номіка» (informal economy). Найчастіше вживається термін «black economy» (чорна економіка). Господарську діяльність, що балан-сує на межі між законною і незаконною, називають «сірою еко-номікою» (grey economy).

В Україні, як відомо, офіційна економіка має перехідний ха-рактер з руйнуванням виробничих відносин, успадкованих від директивно-планової економіки в ринкову з соціальною спря-мованістю. Об'єктивний фактор розвитку тіньової економіки пов'язаний з системною інституціональною кризою економіки, а саме, зі зміною виробничих відносин і, насамперед, відносин власності. Глибинним чинником тіньової економіки в Україні є неврегульованість відносин власності за основними факторами виробництва: робочої сили, капіталу, засобами виробництва і землі.

В перші роки після проголошення Україною незалежності різ-кий сплеск тіньової діяльності був обумовлений непроробленіс-тю концепції ринкових перетворень, яка б мала наукову основу і враховувала менталітет і культурні цінності української нації, a також виходила із сучасних тенденцій світового розвитку.

Основні економічні причини виникнення і розвитку тіньової економіки полягають у наступному.

По-перше, в умовах перехідного до ринкових відносин пері-оду основу економічних причин тіньової економіки становить недостатньо високий рівень розвитку продуктивних сил. Саме від темпів розвитку виробництва матеріальних благ залежить про-грес у всіх сферах громадського життя. При недостатньому дося-гненні виробництва матеріальних благ для задоволення розумних потреб людини виникають суперечності між потребами членів суспільства і легальними можливостями їхнього задоволення. Слід зазначити, що в умовах перехідного періоду рівень розвитку продуктивних сил прямо або опосередковано визначає стан всіх інших сфер життя суспільства.

По-друге, економічна природа тіньової економіки в перехід-ний період обумовлена суперечностями, викликаними наявністю різноманітних форм власності. їх одночасне існування є об’єктив-ною необхідністю. Розмитість прав власності в перехідній еко-номіці пов’язана з хаотичним розподілом (недорозподілом або навіть нерозпо’ілом) прав власності між багатьма стихійно сфо-рмованими с’бєктами; із зайвою концентрацією прав власності в окремих субєктів з метою захоплення і збереження економічної влади в умовах нестабільності і криміналізації економіки. Полі-тична влада використовується не для створення цивілізованого відкритого суспільства, а для розподілу і перерозподілу того, що можна ще перерозп,ділити. Мова йде про державний бюджет, повноваження влади, що перетворюються в джерело легальних і нелегальних доходів, позабюджетні фонди. Якщо в Україні на початку 1997 р. існувало понад 600 позабюджетних фондів, які ніким, навіть державою не контролювалися, то наприкінці 1998 р. позабюджетних фондів стало вже близько 2000; при цьому кож-ний міністр мав 2—3 позабюджетних фонди (для порівняння: в Англії є таких всього три, у Франції — чотири).

По-третє, економічною причиною розвитку тіньової економі-ки є недосконалість фінансово-правових норм держави. Це — фі-нансові правовідносини, особливо їхні види: бюджетні, податко-ві, кредитні, грошовий о’іг і валютні операції, суб’єктами яких виступають держава, субєкти господарювання і громадяни. Однак суб'єкт господарювання — це відособлений товаровиробник, і його цільова функція — одержання прибутку — не завжди збі-гається з цільовою функцією держави в цілому, що може бути важливою причиною прояву тіньових факторів у системі фінан-сових відносин.

По-четверте, економічними причинами тіньових операцій ви-ступає недосконалість кредитно-грошових відносин. В умовах переходу до ринкових відносин це створило феномен конверту-вання коштів. Суть цього способу полягає в можливості (легаль-ної) за визначену плату (2—5 %) від суми перевести з державно-го сектора економіки на рахунки комерційних структур за змо-вою з першими деякі суми у вигляді готівки (саме ці злочини за-вдають найбільшої шкоди бюджетним надходженням). Механізм профілактики зазначених правопорушень відсутній. Крім цього, за допомогою створення малих державних, а потім приватних підприємств при державних підприємствах і об'єднаннях націо-нальне багатство перейшло у приватну власність. Слід також за-значити, що на початку приватизації організація комерційних ба-нків сприяла процесу розкрадання фінансових ресурсів. He вироб-ництво і відтворення нової вартості, а перетворення власності в швидколіквідний товар сприяло нагромадженню грошового ба-гатства в основному на приватних закордонних внесках.

По-п'яте, економічною причиною правопорушень у перехід-ний період, новою для господарської практики, є недосконалість податкового законодавства, що породжує можливість прихову-вання доходів і інших об'єктів оподатковування. Основна функ-ція податків, — фіскальна, — не завжди збігається з цільовою функцією платника податків, що є першопричиною податкових порушень. Нині більш «рентабельно» дати навіть солідний хабар і тим самим застрахувати себе від масових перевірок, ніж плати-ти всі податки в повному обсязі. Такому варіанту надають пере-вагу, оскільки за даними Центру перспективних досліджень, українське підприємство мають право перевіряти 100 різних ор-ганів, 61 з яких має право прямо впливати на діяльність фірми (закрити рахунок, відкликати ліцензію і т. ін.), a 31 орган одер-жує відсоток від застосування штрафних санкцій. Ступінь втру-чання в бізнес визначається також тим, що українська економіка регулюється 1265 законодавчими і підзаконними актами, усі ви-моги яких врахувати в підприємницькій діяльності практично неможливо, навіть якщо мати цілий штат юристів-консультантів. Проблема в тому, що законодавство України в сфері економічної діяльності носить не стільки регулюючий, скільки дозвільний і

розподільний, тобто дефіцитний характер, що є причиною різних правопорушень і корупції. В основі корупції крім цього лежать, насамперед, економічні причини, проте не можна не помічати юридичних, моральних та інших чинників. Головне ж полягає в тому, що в ході приватизації відбулося присвоєння державно-чиновницьким апаратом посад в ієрархії державної влади, а на цій основі затвердилася практика використання чиновниками по-садових обов'язків і можливостей у своїх корисливих цілях. Сис-тема всіляких пільг, ліцензій, привілеїв — досить родючий ґрунт для розвитку корупції.

Особливе місце в тіньовій економіці за своїми обсягами за-ймають тіньові обороти в експортно-імпортних відносинах, оскільки зовнішньоекономічна діяльність є однією з найбільш рентабельних видів господарської діяльності. У країні сформу-валася організована мережа нелегального (тіньового) обігу і пе-реказу за кордон товарних, валютних, сервісних і інтелектуаль-них ресурсів.

Аналіз різних джерел свідчить про те, що велика частина ті-ньового капіталу формується на основі експортно-імпортних операцій, переміщується в іноземні банки, вливається в іноземну економіку. Кошти від всіляких зовнішньоекономічних маніпуля-цій з цінами, бартером, фіктивними банкрутствами, біржовими спекуляціями, частиною експортної виручки залишаються на за-кордонних рахунках. Експертні оцінки обсягів вивозу капіталів досить-таки різні.

Найбільшу питому вагу в загальному експорті, як і раніше, посідають неблагородні метали, устаткування, механізми та засо-би наземного, повітряного та водного транспорту, продукція хі-мічної та пов'язаних з нею галузей промисловості, мінеральні продукти, продукція агропромислового комплексу та харчової промисловості. Слід зазначити, що практично кожне металургій-не підприємство на 90 % орієнтоване на експортні поставки. Для промислово розвинених країн в експортно-орієнтованих галузях 80 % виробленого продукту спрямовуються на внутрішній ринок, a 20 % — на експорт. Саме ці галузі є найбільш привабливими для здійснення тіньових операцій. В них впроваджуються чис-ленні бартерні схеми розрахунків, виникає широке коло посеред-ників. За даними перевірок «Криворіжсталі» в 1999 році виявле-но понад 150 посередницьких фірм, через які постачалася сирови-на, енергія, готова продукція і в яких концентрувався основний прибуток. Найбільша експортна галузь — чорна металургія — є другим після сільського господарства дебітором України і цим

пояснюється, що саме в цих галузях здійснюється значна кіль-кість тіньових операцій. Саме експортно-орієнтовані галузі най-частіше використовуються для здійснення тіньових схем, які на-цілені на утворення та накопичення тіньових капіталів і вивезен-ня їх за кордон.

На початку незалежності у роки великої інфляції (1992—1993) джерелом надприбутків для обмеженого кола осіб була політика кількох валютних курсів. Уряд роздавав окремим компаніям чис-ленні пільги, зменшуючи для них ставки мита та оподаткування. Керівники багатьох заводів «перекачували» гроші в свої приватні фірми, а збитки покривали прямими кредитами Національного банку України, не повертаючи їх державі.

Більшість дослідників виділяють в тіньовій економіці дві ос-новні складові:

•          неформальну (неофіційну, паралельну, сіру), яка охоплює ті легальні види господарської діяльності, в яких відбувається ви-робництво, що не фіксуються офіційною статистикою, а також приховування від оподаткування товарів і послуг. Типовий вид такої економіки, яка не реєструється і не оподатковується зако-ном, але є законною діяльністю, — це виробництво товарів в до-машніх господарствах і ними ж спожитих, що не підлягає офі-ційному реєструванню і оподаткуванню (наприклад, сільсько-господарське виробництво в підсобних господарствах). Це вель-ми корисна для суспільства діяльність і її необхідно всіляко сти-мулювати. Другим типовим видом неформальної економіки є та-кож законна діяльність, яка з метою ухилення від сплати податків приховується або применшується, а також здійснюється без від-повідних ліцензій. Цей вид тіньової економічної діяльності охоп-лює значну частину економіки, починаючи від великих підпри-ємств, фірм, фінансових структур і закінчуючи діяльністю дріб-них некооперованих підприємств з неформальною зайнятістю (наприклад, тимчасові бригади будівельників). Ця частина тіньо-вої економіки є загрозою економічній безпеці країни, по-перше, з огляду на приховання доходів і податків, а, по-друге, з огляду на створення кримінального економічного середовища;

•          підпільну (чорну, нелегальну, незаконну, кримінальну) дія-льність, що є забороненими законом виробництвом і розподілом товарів і послуг (наприклад, виробництво і поширення наркоти-ків, зброї, проституція, контрабанда), а також діяльність, що пе-редбачає незаконне отримання прибутків, не пов'язаних з вироб-ництвом товарів і послуг (наприклад, рекет, шахрайство). Такі кримінальні дії не пов'язані з виробництвом будь-яких товарів і

послуг, але ведуть до перерозподілу національного багатства. Вони не збільшують ВВП. Цей вид тіньової економіки — пряма загроза безпеці людини, суспільства і держави.

Основними факторами, що забезпечують життєдіяльність ті-ньової економіки, її високу ефективність і конкурентноздатність в порівнянні з офіційною економікою є:

•          отримання максимального прибутку при мінімальних ви-тратах;

•          безкоштовне використання суспільної власності (державної, комунальної, акціонерної);

•          використання засобів виробництва, виробничих приміщень і ресурсів за мінімальними цінами;

•          велика мобільність і гнучкість при випуску продукції, або наданні послуг;

•          переважне використання готівки.

За розрахунками експертів, сума податків, яка недоплачується з цієї причини досягає 12—14 % ВВП. Ухилення від податків шляхом приховування прибутків є найпоширенішим і найефек-тивнішим видом тіньової економічної діяльності у всіх сферах економіки. У практиці ухилення від оподаткування відбуваються двома основними шляхами:

1)         власне ухилення від сплати податків, тобто зменшення пла-

тниками податків своїх фіскальних зобов'язань перед державою

забороненими законом способами — нелегальний спосіб;

2)         «обхід» податків, коли платнику податків частково або по-

вністю ухиляється від оподаткування, не порушуючи при цьому

чинних правових норм — легальний спосіб.

До загальних основних методів несплати податків чи змен-шення податкових платежів належать:

•          приховування видів діяльності чи інформування податково-го органу про тимчасове (фіктивне) призупинення діяльності підпри-ємства;

•          відкриття кількох розрахункових рахунків і інформування податкових служб про рух коштів тільки по одному з них (най-менш завантаженому);

•          здійснення фіктивних товарних і фінансових операцій, а та-кож виконання фіктивних договорів за участю підставних фірм лише для переведення безготівкових коштів у готівкові та прихо-вування реальних обсягів реалізації і доходів підприємства;

•          здійснення фінансових і товарних операцій з використанням рахунків інших підприємств без фіксації інформації в бухгалтер-ській звітності.

При посиленні контролю та вдосконаленні законодавства з'явля-ються нові способи приховування доходів, а саме:

•          перетворення імпорту у гуманітарну допомогу;

•          ввіз товарів в Україну літаками військової авіації;

•          перевантаження улову риби або продукту з іноземного судна на українське у відкритому морі, що забезпечує пільги при опо-даткуванні;

•          підміна реалізованого товару знову завезеним без відобра-ження цього факту у звіті про обсяги реалізації (ввіз товарів не-легальний);

•          використання змішаної системи розрахунків готівкою та за перерахуванням;

•          ввезення підакцизного одягу під виглядом «second hand»;

•          різні незаконні маніпуляції з акцизними марками.

У зовнішньоекономічній діяльності є безліч способів укриття від оподаткування, до яких потрібно віднести:

•          ухилення від сплати податків шляхом приховування валют-ної виручки за кордоном при здійсненні експортно-імпортних операцій за допомогою заниження фактурної вартості товарів або сировини (у тому числі пов'язаного з псевдодемпінгом). Цей спосіб застосовується з метою зниження суми, що підлягає опо-даткуванню при оплаті вивізного або ввізного мита. Одним з прийомів цього способу є псевдодемпінг, що полягає в тому, що в документах указують занижену (демпінгову) ціну. Завдяки цьо-му експортери отримують можливість приховати частину валют-ної виручки від реалізації їх товарів за кордоном і використати її для різних надбань, в тому числі нерухомості, товарів тощо;

•          ухилення від сплати податків шляхом приховування імпорту під виглядом транзиту його через митну територію країни, в зв'язку з чим імпортери набувають деяких пільг відносно оплати митних і інших видів податків і зборів (ПДВ, податок з прибутку, акцизний податок тощо);

•          ухилення від сплати податків шляхом незарахування імпор-тованих товарів, що надходять на підприємства і реалізації їх як беззвітних, що стає можливим через недоліки в передачі інфор-мації про ввезення вантажу від прикордонної митниці на терито-ріальну митницю і податкову адміністрацію за місцем реєстрації імпортера;

•          ухилення від сплати податків за валюту, отриману за кордо-ном працівниками різних спеціальностей шляхом приховування заробленої валюти цими працівниками за кордоном і розрахунку з ними на підприємстві, що займається наймом.

Для другого напряму характерні:

•          страхова схема — видача підприємствами своїм співробіт-никам заробітної плати у вигляді страхових премій, які не обкла-даються податками;

•          депозитна схема — видача компаніями своїм співробітникам відсотків від банківських внесків, які не обкладаються податками;

•          здійснення бартерних операцій;

•          використання «неприбуткових» операцій;

•          переуступка боргу;

•          безнадійні борги;

•          через транснаціональні корпорації (завдяки наявності мере-жі філіалів і дочірніх підприємств, які формують свій основний прибуток в тій країні, де нижче податки);

•          офшорний бізнес;

•          передача суден під прапори держав з пільговим оподатку-ванням.

В зовнішньоекономічній діяльності приховування прибутків від оподаткування має місце при розрахунках з іноземними партнерами.

У результаті таких дій частина валютних коштів осідає на ра-хунках офшорних фірм, підтвердженням цього є те, що основна маса експорту високоліквідних українських товарів (зерно, на-сіння соняшнику, металопродукція), здійснюється через офшорні компанії, які проводять активну політику на зниження експорт-них цін на українському ринку. Найчастіше через офшорні зони укладають псевдоугоди із завищеними (заниженими) цінами. Ви-користання офшорних зон передбачає використання переваг пільгового податкового режиму в офшорних юрисдикціях, де за-лишається основна частка прибутку від операцій. Подаємо на сторінці 139 схему приховування прибутків від оподаткування у процесі розрахунків з іноземними партнерами.

Демонополізація зовнішньоекономічної діяльності і пов’язане з цим розширення міжнародних зв'язків у фінансово-господар-ській сфері полегшило встановлення контактів з іноземними пар-тнерами, а також відкрило необмежений простір для різноманіт-них фінансових зловживань.

Активізувалась тіньова діяльність тандему банк-підприємство як на внутрішньому ринку так і в зовнішньоекономічних опера-ціях. В основному — це взаємодомовленість, включення в різні фінансові схеми валютних надходжень за експортовану продук-цію та отримання нелегально експортованих капіталів. Особливо інтенсивно ці процеси здійснювались між українськими і росій-ськими суб'єктами економічної діяльності.

Спосіб приховування прибутку

X

Приховання

прибутків від

продажу техніки

(товарів) інофірмі

і оформлення

документів

про здачу їх

в оренду через

посередників

Приховування

прибутків від

реалізації за

кордоном товарів

і подача звітності

про збиткову

діяльність

Ухилення віл

сплати податків,

мита, акцизного

збору при перетині

товаром кордону

під виглядом виконання умов бартерної угоди

і наступна реалізація товару

 

Розрахунки за інші

послуги через р/р

підприємства

Розрахунки за

схемою «інофірма —

особовий рахунок»

Отримання грошей готівкою

 

Звітність про продаж за меншу ціну

           

г ■>

Звітність про повну

(часткову) втрату

товаром цінності

           

Звітність про продаж лише частини партії

3 реалізацією товару на території України

3 реалізацією товару

за кордоном

і купівлею товарів

підвищеного попиту

Використання

«митних кордонів»

для нелегального

перевезення товару

Найчастіше мали місце такі механізми експорту капіталів:

•          завищення контрактної ціни при імпорті товарів, техніки, технологій і послуг з виведенням різниці між контрактною і реа-льною ціною на закордонні рахунки учасників угоди;

•          заниження контрактної ціни при експорті продукції і послуг з виведенням різниці між реальною ціною купівлі і вказаною в контракті на закордонні рахунки експортерів;

•          вивіз капіталів шляхом організації фіктивної закупівлі імпо-рту чи неповернення коштів за експортовану продукцію;

•          проведення розрахунків за здійснювані в Україні угоди на закордонні рахунки учасників і посередників цих угод;

•          незаконний (контрабандний) вивіз за кордон валютних і ма-теріальних цінностей, технологічної, технічної і воєнно-стратегіч-ної інформації.

Склалася система неповернення валютних коштів, а також пе-реказу капіталів за кордон, які складають один з найбільш кримі-нальних секторів тіньової економіки.

Зупинимося на способах махінацій з валютною виручкою.

Неповернення валютної виручки за товари, що експортують-ся, або послуги полягає в тому, що підприємство-резидент Украї-ни виконує продаж товарів (робіт, послуг) іноземному партнеру, за які воно повинно отримати оплату в іноземній валюті, і ухиля-ється від фактичного переказу валютної виручки в Україну. При цьому під ухиленням потрібно розуміти ситуацію за якої підпри-ємство-резидент має реальну можливість розпоряджатися вказа-ною валютною виручкою.

Різновидом такого способу є перерахування валютних коштів, отриманих як виручка, посадовими особами підприємства-рези-дента, поза уповноваженого банку, на розрахунковий рахунок іноземної фірми за виконання зобов'язань за іншим договором.

Зменшення в договорі валютно-розрахункових зобов'язань іноземного партнера відбувається в штучному заниженні підпри-ємством-резидентом вартості товарів або послуг, що експорту-ються, внаслідок чого частина валютної виручки, яка складає різ-ницю між заниженою і звичайною ціною, в Україну не надходить і використовується експортером за кордоном. При цьому підпри-ємці використовують ситуацію, коли вони є власниками інозем-

Пршовування валютної виручки гиляхом оплати з неї витрат за кордоном, не пов'язаних з даною зовнішньоекономічною опе-рацією. Використовуючи цей спосіб, підприємство-резидент опла-чує з належної йому валютної виручки витрати за кордоном, які не пов’язані з цією зовнішньоекономічною операцією. Названий спосіб має місце також у випадку, коли з валютної виручки за пе-вними контрактами проводиться оплата банківських і інших ви-трат за іншими контрактами.

Приховування валютної виручки шляхом виплат іноземним громадянам готівкової валютної виручки до здачі її в банк для зарахування на валютний рахунок, застосовується при оплаті ро-біт, пов'язаних з транспортними перевезеннями, туризмом, ви-трат на відрядження тощо. При поверненні в Україну частини ва-лютної виручки, що залишилася, валютні надходження змен-

Пршовування валютної виручки при здійсненні бартерних опе-рацій шляхом її незарахування маскується так званим подвійним контрактом, коли на території України фіксується контракт з од-

ру полягає в тому, що на першій стадії укладається договір бартеру, потім після вивозу товарів за кордон України, підписується додаткова угода до договору, зазначаючи будь-яку причину (зни-ження ціни експортованого товару, відмова від поставки з еконо-мічних причин). Цей спосіб застосовується і шляхом зміни пред-мета договору (бартерний контракт змінюється на договір купів-

Пршовування валютної виручки ииіяхом припинення діяльно-сті суб'єкта підприємництва. Орієнтований на проведення фік-тивних зовнішньоекономічних операцій з метою приховування валютних цінностей, для чого за фіктивною юридичною адресою, підробленими документами створюється суб'єкт підприємниць-кої діяльності. За зовнішньоекономічним контрактом суб'єктом підприємництва купуються валютні кошти для здійснення конт-ракту. Ненадання після закінчення встановленого терміну в бан-ківську установу документів, які підтверджують проведення зов-нішньоекономічної операції, є ознакою такого способу.

Різновид даного способу — отримання банківських кредитів під фіктивні контракти з подальшою конвертацією і переказом

DOТТТОТИТ/ГУ T^OTTTTIR 1-ГЯ ПЯХЛ/^Т-П^ІТ R ЧЯТ^ОП7ТОТ-ГТ-Г1 ОЯТ-П^М

переробку за кордоном. Здійснюється резидентом шляхом укла-дення зовнішньоекономічного контракту на переробку давальни-цької сировини. Внаслідок цього партії сировини і товарів виво-зяться з України без належного оформлення експортних кон-трактів на підприємства інших країн, а потім на порушення зо-бов’язань з тимчасового зберігання і переробки, реалізовуються там. Для приховування протиправних операцій надаються доку-

^^^^^^^^^^^І^асонного від-криття валютних рахунків з участю іноземних юридичних осіб. Найбільш складний в процесі виявлення спосіб. Відкриття рези-дентами рахунків в іноземних банках регламентовано «Положен-ням про порядок надання індивідуальних ліцензій на відкриття резидентами рахунків в іноземних банках». Однак існує велика кількість рахунків в іноземних банках з участю іноземних юри-дичних осіб, про які, на порушення законодавства про повернен-ня в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами, державним органам нічого не повідомляється. У цьому випадку схема проходження валютних коштів відслідковується лише за допомогою банківських установ, які перераховують ко-шти за кордон на конкретний рахунок одержувача. Такі операції

використовуються для конвертації коштів і ухилення від оподат-кування.

Далі мова піде про втечу капіталу за кордон. «Бігти» може ка-пітал як кримінального походження, так і легального. Будь-яка операція нелегального переказу капіталу за кордон є протизакон-ною, але джерело капіталу всередині національної економіки може бути абсолютно законним.

Легальна втеча відбувається в рамках діючих у країні ліцен-зійного, валютного, податкового і банківського регулювання. Вирізняльною ознакою такого капіталу є його низька прибут-ковість (істотно нижче прийнятих норм). Шдтвердженням то-го, що вивіз капіталу мало орієнтований на розвиток бізнесу в Україні та того, що він обслуговує особисті інтереси певного кола осіб є співвідношення обсягу вивезених коштів і надхо-дження в Україну доходів від раніше вивезеного капіталу (протягом ряду років сальдо має негативне значення). Втеча капіталу здійснюється в обхід (через недосконалість законо-давства) і з порушенням чинного законодавства з огляду на масовий правовий нігілізм і слабку дієздатність влади. До ле-гальної втечі капіталу можна зарахувати портфельні інвестиції, нагромадження наявної іноземної валюти, капітальні трансфе-рти емігрантів та інші трансферти, що відбиті в статті «Інші інвестиції» (Активи) платіжного балансу. Більша частина ви-везеного капіталу за даними закордонної преси — це гроші від зовнішньоекономічної діяльності, а також активи комерційних банків і компаній, що були незаконно переказані на закордонні рахунки.

Нелегальна втеча капіталу відбувається за такими каналами, як: ненадходження в термін експортного виторгу, непогашення в термін імпортних авансів, нееквівалентний бартер (інші безвалю-тні операції), спотворення цін при імпорті-експорті товарів, ухи-лення від оподаткування шляхом здійснення експорту через оф-шорні дочірні підприємства за заниженими відпускними цінами (причому різниця між ними та ринковими цінами залишається в офшорній зоні), внесення страхових депозитів при одержанні іноземних кредитів з подальшою запланованою відмовою від них, вивіз доходів від нелегального використання держкредитів за ко-рдоном, вивіз готівкової валюти і за кредитними картками прива-тними особами, придбання населенням іноземної валюти.

Аналіз шляхів відтоку капіталу свідчить про те, що більшість з них належить до сфери торговельних угод, тобто не піддається простому контролю за рухом капіталу.

Як свідчить практика, відтік капіталу здійснюється в основ-ному не на порушення законодавства, а шляхом обходу діючих законодавчих норм, тобто в тих легальних і легалізованих фор-мах, що не заборонені де-юре.