5.2. Міжнародна технічна допомога сучасніи Україні


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 

Загрузка...

Наведемо формулювання поняття «міжнародна технічна до-помога», яке зустрічається у вітчизняних нормативно-правових актах. Вище наведено повні реквізити цих актів.

У п. 1.1 «Порядку», затвердженому спільним наказом Нацаге-нтства з реконструкції і розвитку та Держмиткому від 15.10.1997 № 42/505 зазначалося:

«Міжнародна технічна допомога (МТД) — це ресурси, надані країнами — донорами, міжнародними організаціями, фондами і недержавними установами на безоплатній основі з метою здійс-нення реформ і програм соціально-економічного розвитку України».

У п. 1.1 «Положення, затвердженому спільним наказом Наца-гентства з реконструкції і розвитку та Держподаткадмінісрації від 29.12.1998 № 41/654 зафіксовано:

«Міжнародна технічна допомога— будь-які товари (роботи, послуги), надані у рамках програми допомоги Сполучених Шта-тів, і які використовуються виключно у цілях, узгоджених між Урядом Сполучених Штатів Америки і України».

У п. 2 «Порядку», затвердженого постановою Кабінету Мініст-рів України від 15.02.2002 р. № 153, це поняття сформульовано так:

«Міжнародна технічна допомога — це ресурси і послуги, які відповідно до міжнародних договорів України надаються доно-рами на безоплатній і безповоротній основі з метою підтримки України».

На наш погляд, найповнішим формуванням є те, що оприлюд-нено в Указі Президента України від 01.06.1999 р. № 596/1999:

«Міжнародна технічна допомога — ресурси, які згідно з між-народними договорами України надаються донорами на безопла-тній основі Україні для здійснення програм, проектів міжнарод-ної технічної допомоги з метою проведення реформ і реалізації програм соціально-економічного розвитку України.

Міжнародна технічна допомога може надаватися у вигляді:

—        майна, перелік якого визначається у програмах, проектах міжнародної технічної допомоги;

—        прав інтелектуальної власності, включаючи авторські пра-ва, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, ноу-хау, технології тощо;

—        фінансових ресурсів в іноземній валюті або національній валюті України;

 

—        інших ресурсів не заборонених законодавством України. Міжнародна технічна допомога може надаватися у формі:

—        передачі у власність, користування майна і майнових прав;

 

—        консультацій із залученням експертів, у тому числі іно-земних;

—        фінансування витрат на навчання і підвищення кваліфікації фахівців реціпієнта, обміну спеціалістами, грантів».

У п. 2 «Порядку організації роботи з підготовки та реалізації проектів Twinning в Україні» зазначено, що «проект Twinning — проект технічної допомоги ЄС, який полягає в організації спів-праці державного органу або державної установи держави-члена ЄС з відповідним центральним органом виконавчої влади Украї-ни — бенефіціаром проекту з метою запровадження інституціо-нальних елементів державного управління, необхідних для адап-тації законодавства України до законодавства ЄС».

Міжнародна технічна допомога є компонентом офіційної до-помоги для розвитку країни-одержувача. Вона формується краї-нами-донорами у їх консолідованих державних бюджетах за ра-хунок стягнутих податків. Бюджети міжнародної технічної допомоги затверджуються державами-членами Організації еко-номічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) на основі рекомен-дацій і нормативів цієї організації. Кошти допомоги використо-вуються для виконання проектів у завчасно погоджених з одержувачами сферах. Таке погодження відбувається у формі двостороннього міжнародного договору. Кошти можуть також передаватися донорами як внески у міжнародні організації.

Коли читач почує чи побачить слова «технічна допомога» (technical assistance) чи «міжнародна технічна допомога», то не-обхідно бути уважним і пильним. Дуже часто у такій ситуації про техніку як таку немає жодної мови і поняття стосується порад, консультацій тощо, які надають західні фахівці.

У Євросоюзі є програма TACIS. Якщо повністю написати анг-лійською мовою її назву, то це — Technical Assistance to the Commonwealth of Independent States, що в перекладі означає «Технічна допомога Співдружності Незалежних Держав». Пра-цюючи в 1992—1995 роках на державній службі, автор цих ряд-ків неодноразово спілкувався із зарубіжними колегами, які при-бували в Україну для проведення семінарів, консультацій та інших заходів, спрямованих на те, щоб забути потворний коман-дно-адміністративний соціалізм і перейти у світле ринкове май-бутнє. Такі фахівці саме і прибували у рамках програм технічної допомоги. їхні поїздки оплачували зарубіжні відомства, які, як можна здогадуватися, фінансуються переважно з держбюджетів. Тобто за рахунок платників податків. Напевно більшість цих фо-ндів мала кошти на поїздки лише їхніх фахівців до України. Були і приємні винятки. Поміж фондів траплялися (і очевидно, трап-ляються) і такі, що передбачали поїздки наших фахівців на Захід для споглядання результатів загнивання капіталізму про що впро-довж десятиліть стверджувала правляча у нас політична партія.

Автор цих рядків побував у таких зарубіжних мандрівках:

1.         Данія — Бельгія, липень 1994 року;

2.         Лондон (Велика Британія), березень 1995 року;

3.         США, серпень—листопад 1995 року;

4.         Ланкастер (Велика Британія), листопад—грудень 1998 року. Всі ці поїздки фінансувалися західною стороною. 3 державно-

го бюджету України автором не вивезена за кордон жодна копій-ка. Побачене за кордоном та привезена звідти література допомо-гли автору у створенні того масиву книг, які були опубліковані з 1996 року і які приносять користь справі підвищення грамотності нашого суспільства. Тут користь західної технічної допомоги очевидна.

Поняття «технічна допомога» означає, що ті, хто її надає, не вимагають втілення рекомендацій, порад тощо. Наша, мов, спра-ва вам запропонувати, а чи застосовувати — це вже залежить від вас. Тобто технічна допомога не має тієї імперативності, яку має найзвичайнісінький наказ. Наказ потрібно виконувати, пораду зарубіжного фахівця — не обов’язково.

Люди старшого покоління пам’ятають, що, наприклад, у єги-петській армії до 1972 року перебували радянські радники. Єги-петським полком командував єгипетський командир полку, a ра-дянський офіцер радив тому як це краще робити.

У зв’язку з міжнародною технічною допомогою, керуючись давнім українським прислів’ям про те, що з пісні слів не викида-ють, слід розповісти читачам і про курйозний випадок, який ста-вся з автором цих рядків. Було це у березні 1995 року у лондон-ському банку «Хамброс», у якому автор знаходився на стажуван-ні у рамках програми технічної допомоги, фінансованої фондом «Ноу-хау» Міністерства закордонних справ Великої Британії. Мав місце такий епізод у бесіді автора (A) і високопоставленого бан-кіра (Б), якому королева пожалувала звання лицаря, а це значить, що до нього потрібно величати «сер».

А. Чому у нас в Україні Верховні Ради двох скликань не ухва-лили жодного нормально сформульованого закону, до написання яких залучалися і британські фахівці?

Б. А це тому, що ваші дурні залучали до їх написання наших дурнів.

А. А хіба і у Великій Британії є дурні?

Б. Є, але менше, ніж у вас.

Автор цих рядків під час своєї державної служби бачив на власні очі на теренах України і висококваліфікованих фахівців. Таким, наприклад, запам’ятався німецький професор-правник Арвед Дерінгер. Він народився у німецькій колонії на півдні Украї-ни в 1914 році, з батьками виїхав з України, коли німецькі війсь-ка виходили з України після поразки Німеччини у Першій світо-вій війні.

А. Дерінгер приїжджав з консультаціями до Антимонопольно-го комітету в 1990-х роках, маючи вже за плечима 80 років. Йому була притаманна зваженість і гострота розуму.

Поміж вітчизняних нормативно-правових актів можна знайти і такі, де «технічне сприяння» розуміється саме у контексті тех-ніки. Зокрема, у п. 2 «Положення про організацію ремонту та мо-дернізації озброєння і військової техніки іноземних замовників», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.1998 р. № 775, зазначається:

«Технічне сприяння в організації ремонту та сприяння в орга-нізації ремонту та модернізації техніки за межами України — на-дання іноземним замовникам допомоги в організації ремонту та модернізації техніки, яка включає:

—        проектування, створення або дообладнання (реконструк-цію) будівель і споруд, поставку технологічного устаткування, ремонтно-монтажного інструменту, контрольно-вимірювальних агрегатів і вузлів, технічної документації;

—        відрядження фахівців до держав замовників для надання допомоги у монтажі та введенні в експлуатацію обладнання, а та-кож у проведенні ремонту та модернізації техніки; навчання спе-ціалістів замовників на підприємствах та в закладах освіти України або за її межами».

Основними донорами України у сфері міжнародної технічної допомоги є США, Канада, ФРН, Нідерланди, Велика Британія, Швеція, Швейцарія, Японія, Європейський Союз, ООН.

На початковому етапі історії незалежної України міжнародна технічна допомога, насамперед, спрямовувалася на розбудову основних засад та інфраструктуру ринкової економіки. Потім ця допомога стала концентруватися на поглибленні структурних і правових реформ, демократизації суспільства, забезпеченні ста-лого економічного піднесення, екологічної та ядерної безпеки, поліпшенні якості життя людей у регіонах, відродженні культури та духовності.

У процесі реалізації освітніх програм міжнародної технічної допомоги тисячі фахівців державних та недержавних установ, a також студентів та викладачів вищих навчальних закладів прой-шли навчання і здобули досвід практично в усіх сферах економі-чної діяльності.

Від початку своєї незалежності і станом на 2005 рік Україна одержала 5,8 млрд. доларів міжнародної технічної допомоги. На частку США припало близько 3 млрд. доларів допомоги.

МІЖНАРОДНА ТЕХНІЧНА ДОПОМОГА УКРАЇНІ, млн. дол.

 

Країна (організація)  роки

 

            1999    2000    2001    2002    2003    2004    2005    2006

США   284,44 272,98 232,6   253,1   227,48 143,47 172,2   265

Канада           13,5     13,5     13        12,7     14,3     14        14        14

Нідерланди    8,3       7,1       9,75     5,8       7          7          6,15     6,15

Швеція           3,45     2,18     2,7       5,3       6,4       6,4       —        —

Велика Британія        15,1     14,1     13        10,6     15,1     —        12,95   12,95

Німеччина      10,1     8,71     8,7       6,1       9,5       —        1,9       —

Швейцарія     2          5          5,35     2,69     3,43     —        —        —

Японія            5,8       6,81     0,38     0,38     0,8       0,8       0,8       6,7

Данія   —        —        —        2,1       1,5       —        —        —

Китай —        1,2       1,2       1,2       1,2       1,27     1,2       1,2

Євросоюз       126,8   125,9   146,4   120      113,6   120      189,37 166

ООН та ії спеціа-лізовані агенції (окрім МБРР)     3,5       3,5       5,13     2,28     14        10        15        30

Світовий банк (МБРР)         6,6       7,3       3,49     10,29   5,76     4          4,5       5

Європейський банк реконструк-ції і розвитку      54        60        53        61        70        100      100      100

Фундаментальне видання «Статистичний щорічник України» не містить інформації про обсяги та інші характеристики міжна-родної технічної допомоги. Немає такої інформації ні у розділі «Зовнішньоекономічна діяльність», ні у «Наука», ні в інших роз-ділах щорічника.

Звернемо увагу читача на таблицю у «Статистичному щоріч-нику» у якій йдеться про структуру експорту-імпорту послуг у конкретному році. Читач може побачити, що основна частка над-ходжень України за послуги припадає на транспортні послуги. Україна — транзитна держава, тому, зрозуміло, що надає іншим країнам передусім транспортні послуги.

Аналіз структури наданих Україні послуг вказує на чільне місце показника «Державні послуги, не віднесені до інших кате-горій».

3 високою достовірністю можна стверджувати, що саме цей показник і відображає міжнародну технічну допомогу Україні.

Загостримо увагу читача на грантах. Це — досить гарна річ, щоправда, вона дістається не завжди, не скрізь і не всім.

Гранти вважаються одним з основних джерел фінансування наукових досліджень. Без грошей не буває науки. Гранти нада-ють урядові і спеціальні наукові фонди. На Заході вчений близь-ко третини часу витрачає на написання заявок на гранти. Зрозу-міло, що не завжди їх отримує. Для українських вчених і спеціалістів одержання фінансування на конкурсній основі є від-носно новою і незвичною справою.

Автор цих рядків з приємністю згадує, що і йому щастило, здається двічі, одержувати індивідуальні гранти, а ще більше ра-зів — отримувати відмову у їх наданні. Читачам автор рекомен-дує згадати прислів'я про те, що під лежачий камінь вода не тече і шукати гранти, де тільки можна.

Заявки на грант трапляються таких видів:

—        «обов'язкові» — форму заявки надає відповідний фонд і її дотримання є обов'язковим;

—        «рекомендовані» — фонд рекомендує перелік розділів, що включаються до заявки;

—        «вільні» — фонд пропонує подати заявку у довільній формі.

Рекомендуємо читачам у полі свого зору тримати Агентство

США з міжнародного розвитку (US Aid). Воно вважається струк-турною частиною американського уряду. Узгодження проектів відбувається відповідно до Рамкової угоди від 7 травня 1992 року між урядами України і США про гуманітарне і техніко-еконо-мічне співробітництво.

Уряд України і Агентство 8 грудня 1999 р. підписали Мемо-рандум про взаєморозуміння щодо процедур співпраці з питань технічної допомоги. Погодження цілей допомоги відбувається шляхом укладання щорічних Меморандумів про взаєморозуміння та основні напрямки та цілі допомоги з боку Агентства.

Міністерство економіки України щонайменше двічі на рік пе-редає Агентству пропозиції щодо започаткування нових напрямів допомоги або конкретних проектів.

Американська сторона вивчає подані пропозиції. У випадку їх схвалення відбувається спільне планування проектів, укладається договір про погодження діяльності у рамках проекту. Цей документ потім подається Міністерству економіки України разом з іншими встановленими документами для здійснення державної реєстрації проекту.

Одержувачами допомоги є органи виконавчої влади, державні установи та організації, недержавні установи, громадські організації.

Оскільки американці свого життя не уявляють без конкурен-ції, то відбір виконавців проектів відбувається на тендерній основі.

Основними напрямками допомоги по лінії Агентства є:

•          поліпшення інвестиційного клімату;

•          прискорення розвитку малого і середнього бізнесу та сільсь-кого господарства;

•          підвищення участі громадян у розбудові демократії та еко-номіки;

•          підвищення ефективності і прозорості роботи органів дер-жавної влади та їх відповідальності перед громадянами;

•          поліпшення соціальних умов та здоров'я громадян.

Окрім Агентства технічну допомогу Україні надають ще й та-кі урядові відомства США:

•          Департамент енергетики;

•          Державний департамент;

•          Агентство з торгівлі і розвитку;

•          Міністерство фінансів;

•          Корпус миру;

•          Комісія з ядерного регулювання;

•          Міністерство праці;

•          Національний фонд підтримки демократії.

Далі мова піде про технічну допомогу з боку Євросоюзу.

28 грудня 1994 року між Урядом України і Комісією Європей-ського Союзу була укладена угода за назвою «Загальні правила, що застосовуються до меморандумів про фінансування». В цій угоді сформульовано основні правові, адміністративні та технічні положення про реалізацію в Україні програм та проектів техніч-ної допомоги з боку Євросоюзу.

У рамках Євросоюзу існують два типи програм міжнародної технічної допомоги — широкомасштабні проекти і спеціалізовані підпрограми. Перші, як правило, є міждержавними. їх приклад — програма TACIS. Вона була заснована з метою реалізації страте-гії ядерної безпеки (забезпечення безпеки ядерних реакторів, розв'язання проблем ядерних відходів, запобігання незаконному обігу ядерних матеріалів тощо).

Спеціалізовані підпрограми є механізмом здійснення проектів невеликого масштабу.

У липні 1999 року Єврокомісія передала Європарламенту до-повідь про проміжні підсумки реалізації програми TACIS. Допо-відь мала 70 сторінок тексту та більше 1 тисячі сторінок різних додатків. Експерти дійшли висновку, що програма TACIS була і є єдиною розумною і реальною формою технічного сприяння но-вим державам на терені колишнього СРСР.

Україна в рамках програми TACIS одержує допомогу через:

>          Національну програму;

>          Регіональну програму;

>          Програму прикордонного співробітництва;

>          Програму ядерної безпеки. Перша з названих програм передбачає:

 

•          підтримку приватного сектора;

•          підтримку інституційної, правової та адміністративної ре-форми;

•          пом'якшення соціальних наслідків перехідного періоду.

Національну програму доповнюють програми малих проектів.

За допомогою Регіональної програми Євросоюз сприяє міжре-

гіональному співробітництву і підтримує заходи, розраховані на кілька країн. Сфери співпраці:

•          стале управління природними ресурсами;

•          сприяння торгівлі, інвестиціям та розвитку інформаційного суспільства;

•          юстиція та внутрішні справи.

Програма транскордонного співробітництва спрямована на покращення управління та зміцнення інфраструктури східних ко-рдонів Євросоюзу.

Програма TACIS з ядерної безпеки спрямована на зміцнення ядерної безпеки і аварійної готовності, виведення з експлуатації Чорнобильської АЕС, перетворення об'єкту «Укриття» в екологі-чно чисту систему.

Трансевропейська програма у сфері вищої освіти, що була схвалена Радою Міністрів Євросоюзу 7 травня 1990 року, спря-мована на реформування системи вищої освіти в країнах-пар-тнерах.

Програма малих проектів Bistro/Tacis надає підтримку захо-дам дрібного масштабу. Заявки подають національні юридич-ні особи. Програма не надає індивідуальної спонсорської під-тримки.

Програма з партнерства в інституційному розвитку спрямова-на на зміцнення демократії та громадянського суспільства, вста-новлення верховенства права.

Програма «Демократія та права людини» започаткована Євро-пейським парламентом. Передбачає фінансову підтримку неуря-дових організацій країн-партнерів Євросоюзу, які активно пра-цюють у сфері демократичного розвитку, прав людини та громадян-ського суспільства. У рамках Програми існують три основні типи проектів — макропроекти, цільові проекти, мікропроекти.

А тепер — про недоліки. В Україні відсутня чітка стратегія економічного і соціального розвитку. Це заважає ефективній ко-ординації і використанню міжнародної технічної допомоги.

Іноземні донори, з огляду на забюрократизованість своєї про-цедури, запізнюються з наданням технічної допомоги там і тому, де у цьому існує найгостріша потреба. Допомога надається недо-вговічним урядовим структурам, а не безпосередній підтримці підприємництва. Замало допомоги надається вітчизняним конса-лтинговим фірмам і неурядовим організаціям. Багато донорських програм продовжують надавати кошти створеним донорами центрам, минаючи конкурентний добір. Цим затримується розви-ток ринку консалтингових послуг в Україні. Необхідно ретельні-ше ставитися до добору отримувачів міжнародної технічної до-помоги в Україні, бо чимало структур, створених на кошти допомоги, зникають одразу після закінчення терміну фінансу-вання. Часто зарубіжні експерти прибувають до України без від-повідної підготовки і багато часу витрачається на ознайомлення з умовами їх роботи в Україні. Оподаткування технічної допомоги знижує її ефективність. Проекти міжнародної технічної допомоги в Україні є ізольованими і некоординованими. Вони не сприяють проведенню глибоких системних перетворень. Відсутня коорди-нація зусиль донорів з українською стороною щодо оцінки ефек-тивності програм і проектів міжнародної технічної допомоги.

 

Контрольні питання

1.         Які вітчизняні нормативно-правові акти з міжнародної технічної допомоги Ви знаєте?

2.         Що таке міжнародна технічна допомога?

3.         Чи доводилося Вам на практиці чути інформацію про результати міжнародної технічної допомоги?

4.         Які програми міжнародної технічної допомоги Україні Ви знаєте?

5.         Чи одержували Ви зарубіжні гранти і чи знаєте де і як їх можна шукати?

6.         Програми TACIS та інші програми Євросоюзу з міжнародної тех-нічної допомоги.

7.         Агентство США з міжнародного розвитку і його роль у наданні технічної допомоги Україні.

8.         Технічна допомога Україні з боку окремо взятих країн світу.

9.         Недоліки у наданні міжнародної технічної допомоги та шляхи їх усунення.