3.2. Управління зовнішньоекономічною діяльністю вітчизняного АПК на шляху вступу України до ЄС


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 

Загрузка...

В економіці України аграрний сектор залишається винятково важливою ланкою, яка вирішальною мірою визначає соціально-економічне становище суспільства та продовольчу безпеку дер-жави. За роки незалежності України в АПК здійснено структурні

реформи (які політичними силами оцінюються по-різному), до-корінно перебудовано земельні і майнові відносини, створено ор-ганізаційно-правові структури ринкового типу на основі приват-ної власності на землю і майна індивідуальної, сімейної і коле-ктивної форм власності. Однак ці надзвичайно важливі процеси вимагають постійної підтримки і стимулювання. Удосконалення АПК є дуже актуальною темою на нинішньому етапі розвитку України в контексті вступу до Європейського Союзу.

Ряд українських вчених займались дослідженням цієї пробле-ми. Аграрна політика держави у зв’язку з європейською інтегра-цією ще недостатньо опрацьована.

Європейська інтеграція — це шлях модернізації економіки, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, підвищен-ня конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника, мо-жливість виходу на єдиний внутрішній ринок ЄС.

Поглиблення інтеграційних процесів безпосередньо відповідає національним інтересам України, яка і географічно і політично є безперечно європейською державою.

Поза сумнівом, стратегічною метою української зовнішньої політики є активне залучення нашої держави до європейських ін-теграційних процесів. «Стратегія інтеграції України до Європей-ського Союзу», затверджена Указом Президента України від 11.06.1998 р. № 615/98, визначила головні пріоритети діяльності органів виконавчої влади на період до 2007 року, протягом якого можуть бути створені передумови, необхідні для набуття Украї-ною членства в ЄС. Вона має забезпечити входження держави до європейського політичного, економічного і правового простору і отримання на цій основі статусу асоційованого члена в ЄС, що є головним зовнішньополітичним пріоритетом України. Ст.атегія

рі АПК полягає у зближенні із сучасною європейською системою права, гармонізації норм українського аграрного законодавства з нормами Спільної сільськогосподарської політики країн ЄС. Це забезпечить розвиток аграрної сфери України, економічний роз-виток держави, а також сприятиме зростанню добробуту грома-дян, приведенню його до рівня, що склався у країнах-членах ЄС.

Економічна інтеграція і розвиток торговельних відносин між Україною і ЄСу сфері АПК полягає у лібералізації і син-хронізованому відкритті ринків ЄС і України, у взаємному збалансуванні торгівлі, наданні на засадах взаємності режиму сприяння інвестиціям з ЄС в Україну та українським експортерам на ринках ЄС, у запровадженні спільного правового поля і єдиних стандартів у сфері конкуренції та державної підтримки виробників.

Стратегія визначила державні структури України, відповіда-льні за забезпечення інтеграційного процесу. Керівництво стра-тегією інтеграції України до ЄС здійснює Президент України. Забезпечення реалізації Стратегії інтеграції України до ЄС по-кладено на Кабінет Міністрів України. МЗС України забезпечує політичні відносини України з ЄС і координацію діяльності орга-нів виконавчої влади в цій сфері. Міністерство економіки України здійснює міжвідомчу координацію з питань міжгалузевого еко-номічного і соціального співробітництва України з ЄС. Реаліза-цію галузевого співробітництва України з ЄС забезпечують інші міністерства і центральні органи виконавчої влади. Стратегія ін-теграції передбачила організаційне, фінансове, правове, інформа-ційне забезпечення інтеграції України до ЄС.

Таким чином, реалізація євроінтеграційної стратегії детермі-нує здійснення системних перетворень у державі й суспільстві, a також суттєве поглиблення і розширення практичного співробіт-ництва між Україною і ЄС у всіх напрямках — торговельному, економічному, аграрному, у сфері зовнішньої політики й політи-

є вагомими:

■          безпека: Україна в безпеці від агресії та територіальних при-тензій;

■          система врядування: повна інституціоналізація та існування плюралістичного суспільства й індивідуальної свободи, уряд лю-дей для людей і за допомогою людей, який ґрунтуватиметься на законодавчій та судовій основі;

■          економічна ефективність: система і структура були б конку-ренто-спроможними на міжнародному рівні, пропонуючи та роз-поділяючи якісні товари та послуги на внутрішньому ринку із зростаючим процвітанням всього населення;

■          технологічні нововведення: вдосконалене перетворення нау-кового знання на корисні технології через «ринкове перетягуван-ня» традиційно великого запасу теоретичних знань в Україні в нововведення, корисні з комерційної точки зору;

■          соціальна сфера: доступ до найкращої освітньої перспективи в Західній Європі, адекватної охорони здоров'я, забезпечення пе-нсіонерів і, за сприятливих умов, соціальне партнерство між уря-дом, бізнесом та робітниками;

■          сфера культури: вільний взаємообмін із західною гуманіст-

ською культурою, брати від неї та давати їй; вигострення того,

що є унікальним українським, і все ж таки становлення України

Ж Тбм2ую^мо^^^іТевропейським вибором:

■          нинішній стан українських політичних інститутів: законода-вчих, виконавчих і особливо судових;

■          бюрократичні бар'єри та корупція;

■          економічна система та структура, тобто власність на засоби виробництва, природа ринків, розподіл за секторами, низька якість управління (особливо на підприємствах державної власності);

■          низький рівень ВВП та доходу на душу населення (Україна була б потенціальним тягарем для ЄС, особливо в тому, що сто-сується майбутніх вимог України щодо структурних фондів ЄС);

■          обмеження різного характеру (найважливішим є недостатня площина контактів із Західною Європою, вони є адекватними на дипломатичному рівні, але не в сфері інтелекту, культури та біз-несу);

■          політичні лідери держав — членів ЄС і деякі з науково-дослідницьких установ, дуже добре розуміють геополітичну важ-ливість інтеграції України в ЄС, але це розуміння не матеріалізу-ється в якісь активні заходи, які б могли полегшити процес цієї інтеграції.

He лише позитиви несе в собі співпраця України з ЄС. Необхід-но звернути увагу те, що негативне сальдо торгівлі з багатьма краї-нами ЄС (найбільше з Німеччиною та Францією) спостерігається в умовах, коли Євросоюз надає Україні кредити на вирівнювання платіжного балансу за умов проведення урядом України комплексу додаткових заходів по лібералізації імпортного режиму. Ця ситуація викликає стурбованість тому, що уряд України в рамках програми економічних реформ та приведення зовнішньоекономічного режи-му відповідно до вимог ГАТТ/СОТ проводить послідовну лібералі-зацію зовнішньоторговельного режиму, спрямована на відкриття внутрішнього ринку та нарощування експорту. Лібералізація експо-ртного режиму має стати головним фактором нарощування та роз-витку експорту, що впливатиме на вирівнювання платіжного балан-су, скорочення дефіциту державного бюджету, подолання платіжної кризи. Саме надходження від експорту мають стати джерелом отримання додаткових коштів на закупівлю технологій та інвести-ційних товарів виробничо-промислового призначення для прове-дення реструктуризації експортоспроможних галузей та забезпе-чення технологічного оновлення виробництва.

Отже, політика лібералізації зовнішньоторговельного режиму України має забезпечити:

■          нарощування експорту до Євросоюзу ліквідної української продукції і, за рахунок цього нарощування імпорту інвестиційних промислово-виробничих товарів, необхідних для переобладнання виробництва;

■          загальну тенденцію вирівнювання сальдо в торгівлі спожив-чими товарами з метою забезпечення за рахунок цього компенса-ції витрат на закупівлю енергоносіїв;

■          відповідність ступеня лібералізації режиму імпорту рівню фінансової допомоги, яку одержує Україна за умов виконання зо-бов’язань щодо зазначеної лібералізації.

Ознайомимо читача з інституціями в аграрній сфері, діяль-ність яких стосується теми цього розділу.

Може скластися ситуація, яка призведе до значного або повно-го блокування експорту українських сільськогосподарських това-рів на ринки країн-членів Європейського Союзу. Це, в свою чергу, може виклати скорочення виробництва згаданих товарів в Україні, звуження сегментів європейського ринку для збуту української продукції та до значних втрат валютних надходжень в Україну.

Однак стратегія європейського вибору має розглядатися в Украї-ні як важливий стимул прискорення системних реформ, підне’ення політичної та соціальної активності громадян. В Україні зяви-лись ознаки та реальні передумови консолідації всіх гілок дер-жавної влади за підтримки широких кіл громадськості навколо повної та ефективної реалізації євроінтеграційного курсу Украї-ни, що має сприяти подальшій розбудові Української держави на основі європейських цінностей та стандартів.

Міністерство аграрної політики України

Відповідно до Положення про Міністерство аграрної політики України (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.06 № 1541) Мінагрополітики України розробляє основні напрями державної аграрної політики, стратегію та механізми її реалізації; бере участь у розробленні і реалізації в галузях агро-промислового виробництва бюджетної, податкової та митної по-літики, формуванні ринків товарів, матеріальних ресурсів, капі-талів і послуг, а також інфраструктури цих ринків; а також виконує інші покладені на нього обов’язки.

Мінагрополітики знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хреща-тик, 24, тел. 226-25-39, 278-71-18

Подаємо структуру Міністерства аграрної політики України.

Організаційна структура управління Міністерства аграрної політики України

Колегія

Міністр

Управління патронатної служби Мністра

 

Перший засту-пник Міністра

Департамент

з контролю

апарату та ро-

боти з персо-

налом

Департамент правової та

законопроек-тної роботи

Управління організацій-

них структур і соціально-

трудових від-носин

Спеціальне управління

Заступник Міністра

Департамент економіки та управління державною власністю

Департамент фінансів

Управління бухгалтерсь-кого обліку. звітності та ревізійної Роботи

Заступник Міністра

Генеральна державна сільськогос-подарська ін-спекція (уря-довий орган державного управління)

Департамент

розвитку аг-

рарного ринку

Департамент зовнішньо-

економічного

спів-робітництва

Департамент

харчової про-

мисловості

Заступник Міністра

Департамент ринків рос-линництва. садівництва. виноградарс-тва та вино-робства

Департамент аграрної осві-ти, науки та дорадництва

Державна служба з охо-рони прав на сорит рослин (урядовий ор-ган державно-го управління)

Заступник Міністра

Департамент ринків тва-ринництва з Головною державною племінною інспекцією

Державний департамент ветеринарної

медицини (урядовий ор-ган державно-го управління)

Департамент

рибного гос-

подарства

Заступник Міністра

Департамент інженерно-технічного

забезпечення

Департамент врегулювання відносин вла-

сності та со-

ціального розвитку села

Заступник Мі-ністра у зв'язку

з Верховною Радою України

та іншими ор-

ганами держав-

ної влади

Відділ у

зв'язку з Вер-

ховною Ра-

- дою України і

координації

законотворчої

роботи

Відділ виста-_| вок та інфор-матизації

Департаментом, який керує міжнародною діяльністю Мініс-терства є Департамент зовнішньоекономічного співробітництва, який є самостійним структурним підрозділом центрального апа-рату Міністерства аграрної політики України (тел. 278-79-42, 279-71-97). Через цей Департамент Міністерство керує діяльніс-тю підприємств, які проводять свою діяльність на міжнародних сільськогосподарських ринках.

Структурно Департамент складається з 4 відділів:

•          відділ двостороннього торговельно-економічного співробіт-ництва;

•          відділ міжнародних організацій та координації міжнародних проектів;

•          відділ Європейської та міжнародної інтеграції;

•          відділ торговельної політики, COT та міжнародних ринків. Основними завданнями Департаменту є:

 

1.         Розробка та здійснення заходів щодо забезпечення вико-нання державної політики в галузі зовнішньоекономічних зв’яз-ків в агропромисловому комплексі.

2.         Участь у забезпеченні реалізації державної політики в на-прямку Європейської та міжнародної інтеграції, з питань залу-чення та захисту іноземних та вітчизняних інвестицій, розвитку аграрного бізнесу.

3.         Здійснення пошуку потенційних зарубіжних партнерів для співробітництва, підбору підприємств, установ і організа-цій всіх форм власності для співпраці з іноземними фірмами та створення спільних підприємств і підприємств з іноземними інвестиціями.

Як видно зі схеми у складі Мінагрополітики є і юридичний департамент. Його контактний телефон — 278-59-61, 278-85-70.

Мінагрополітики — це центральний орган виконавчої влади. На районному рівні в Україні немає державних структур у сфері управління зовнішньоекономічною діяльністю. В областях, міс-тах Києві та Севастополі у складі державних адміністрацій утво-рені і діють Головні управління з питань зовнішньоекономічної діяльності. Слід мати на увазі і торгово-промислові палати. До них також можна звертатися за порадою і допомогою.

Воно є всеукраїнською громадською організацією, створеною з метою участі у виробленні та реалізації політики в агропромисловій сфері в інтересах зміцнення національної економіки, розви-тку міжнародної економічної співпраці, підвищенні добробуту громадян України та задоволення і захист законних інтересів своїх членів. Поява Української аграрної конфедерації обумовле-на гострою необхідністю консолідації зусиль фахівців аграрної галузі, які спираються на ринкові засади, з метою забезпечення сталого розвитку сільського господарства України та ефективної роботи українського АПК в умовах інтеграції в світовий аграр-ний ринок. Створена УАК у грудні 2002 р. Нині Українська агра-рна конфедерація об’єднує близько 40 найбільших професійних об’єднань, підприємницьких структур АПК, страхового, банків-ського сектору, а також сфери ресурсного забезпечення аграрно-го виробництва. Серед них — Українська зернова асоціація, Спі-лка молочних підприємств України, Асоціація «Укроліяпром», Асоціація фермерів та приватних землевласників та інші. Регіона-льні осередки конфедерації створені у більшості областей України.

Адреса конфедерації: м. Київ, вул. Саксаганського, 53/80, тел. 462-00-64, 227-65-66

Головними завданнями Української аграрної конфедерації є:

•          формування якісно нової аграрної політики та розробка кон-кретних кроків з реформування вітчизняного АПК та розвитку підприємництва на селі, використовуючи знання та досвід вітчи-зняних і закордонних підприємців, науковців та експертів аграр-ного ринку;

•          створення платформи для діалогу представників всіх галу-зей АПК з метою узгодження і формування спільної позиції, вра-хування інтересів усіх суб’єктів аграрного ринку, консолідації зусиль для швидкого розвитку аграрної галузі;

•          міжнародна співпраця, сприяння повній реалізації потенціа-лу агропродовольчого комплексу України з метою прискореної інтеграції до світового аграрного ринку;

•          підвищення професійного рівня фахівців аграрної галузі, від державних службовців до товаровиробників, завдяки залученню до керівництва та обміну досвідом нової генерації фахівців з ри-нковим досвідом. УАК запрошує до співпраці учасників аграрно-го ринку, усі громадські та професійні організації, які несуть конструктивізм та економічне процвітання Україні.

Зібравши зусилля воєдино, Українська аграрна конфедерація має можливості сприяти розвитку аграрної галузі задля процві-тання Української держави.

Звернімо увагу читача на те, що в УАК створено міжнародний відділ. Розширюються стосунки з зарубіжними інститутами, сільськогосподарськими товариствами, шшими організаціями на європеи-ському рівні. УАК опікується організацією перебування в Україні делегацій потенційних інвесторів, організовує візити українських аграріїв і підприємців до Західної Європи. Міжнародний відділ УАК формує також базу вакансій для випускників українських ву-зів, яким пропонується робота на німецьких підприємствах сільсь-кого господарства і харчової промисловості. Цей проект Українська аграрна конфедерація втілює разом із Федеральним міністерством харчування, сільського господарства і захисту прав споживачів (Hi-

МЄукр^н7ь™кадемГ^^       є державною

самоврядною науковою організацією і фінансується з державного бюджету та інших джерел не заборонених законодавством Украї-ни. Розпочала свою діяльність як Всеукраїнська академія сільсь-когосподарських наук 22.05.1931 p. і проіснувала самостійно та в складі різних відомств до 1990 p. В нинішньому статусі діє з 27.12.1990 р. згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 22.09.1990 р. № 279. Самоврядність її полягає в тому, що вона самостійно визначає тематику досліджень, свою структуру, ви-рішує науково-організаційні, господарські, кадрові питання, здій-снює міжнародні зв’язки. Структурно Академія розділена на 8 галузевих відділень: землеробства, рослинництва, зоотехнії, ве-теринарної медицини, харчової і переробної промисловості, ме-ханізації і електрифікації, аграрної економіки та регіональних центрів наукового забезпечення АПВ. Академія п’оводить нау-кові дослідження, підтримує міжнародні наукові звязки, коор’и-нує тематику досліджень в організаціях, які працюють над розвя-занням проблем АПК. Академія має книжкове видавництво «Аг-рарна наука», видає два періодичних журнали: «Вісник аграрної науки» і Реферативний журнал «Агропромисловий комплекс Украї-ни», а також науково-інформаційний бюлетень «Аграрна нау-ка — виробництву». В більшості наукових установ видаються збірники наукових праць за галузями знань.

Адреса УААН: м. Київ, вул. Суворова, 9, тел. 280-10-85.

Далі зупинимося на новому явищі у сфері сільськогосподарсь-кого виробництва в Україні.

Сільськогосподарська дорадча діяльність

Діяльність, яка спрямована на підвищення інтелектуального потенціалу села, на якісні зміни рівня знань сільськогосподарсь-ких товаровиробників і сільського населення і яка призводить до зміни психології (формування ринкових стереотипів мислення та

поведінки) та зростання мотивації виробничої і соціальної діяль-ності у сільських громадах, називається сільськогосподарська дорадча діяльність.

Ознайомимо читача зі структурою Закону України «Про сіль-ськогосподарську дорадчу діяльність», ухваленого Верховною Радою України 17.06.2004 p. № 1807-IV. Його першопочатковий текст було опубліковано, зокрема, в «Офіційному віснику Украї-ни», 2004, № 28, ч. 1.

Стаття 1 «Основні перемоги та поняття».

Стаття 2 «Законодавство, що регулює дорадчу діяльність».

Стаття 3 «Сфера дії Закону».

Стаття 4 «Основні завдання та методи дорадчої діяльності».

Стаття 5 «Фінансування дорадчої діяльності».

Стаття 6 «Соціально спрямовані дорадчі послуги».

Стаття 7 «Регулювання дорадчої діяльності».

Стаття 8 «Державна підтримка дорадчої діяльності».

Стаття 9 «Реєстри дорадників і дорадчих служб».

Стаття 10 «Професійна підготовка дорадників та експертів-дорадників».

Стаття 11 «Кваліфікаційне свідоцтво».

Стаття 12 «Обмеження використання термінів «сільськогос-подарська дорадча служба», «сільськогосподарський дорадник», «сільськогосподарський експерт-дорадник».

Прикінцеві положення.

Стаття перша містить тлумачення таких термінів: дорадчі послу-ги; кваліфікаційне свідоцтво сільськогосподарського дорадника, сільськогосподарського експерта-дорадника; сертифікат сільського-сподарської дорадчої служби; сільська місцевість; сільськогос-подарська дорадча служба; сільськогосподарський дорадник; сіль-ськогоспода’ський експерт-дорадник; соціально спрямовані дорадчі послуги; субєкти сільськогосподарської дорадчої діяльності.

Сільськогосподарська дорадча діяльність — сукупність дій та заходів, спрямованих на задоволення потреб сільськогосподарських товаровиробників і сільського населення у підвищенні рівня знань та удосконаленні практичних навичок прибуткового господарюван-ня, поліпшення добробуту селян та розвиток сільської місцевості.

Сільськогосподарська дорадча діяльність проводиться як юридичними особами — сільськогосподарськими дорадчими службами (СДС), так і фізичними — сільськогосподарськими дорадниками.

Сільськогосподарська дорадча служба— професійна служба, яка забезпечує сільських товаровиробників — і підприємства, і

окремих селян — інформацією, підвищує їхній рівень знань з ме-тою ефективного господарювання, а, отже, і рівень життя сільсь-кого населення, допомагає глибше аналізувати проблеми, вихо-вує відповідальність за власні рішення.

Сільськогосподарські дорадчі служби допомагають сільсько-му населенню та товаровиробникам освоїти і ефективно викорис-товувати методи прибуткового господарювання, впровадити нові сучасні технології, надають послуги з питань маркетингу, мене-джменту, соціального розвитку села, допомагають вирішувати проблеми зайнятості, правового навчання сільського населення, сприяють створенню сільськогосподарських обслуговуючих коо-перативів, кредитних спілок, громадських організацій та інших видів несільськогосподарських підприємств.

10.10.2003 року Міністерство юстиції України зареєструвало Всеукраїнську громадську організацію «Національна асоціація сільськогосподарських дорадчих служб України». 25 місцевих осередків Асоціації, які створювались на базі сільськогосподар-ських дорадчих служб, діють у 21 області України.

Контактні дані: 451-44-56, www.dorada.og.ua

Відомо, що в Україні існує гостра потреба в кваліфікованих фахівцях у сфері менеджменту зовнішньоекономічної діяльності. Очевидно, найгострішою є проблема у сільському господарстві, де переважна більшість товаровиробників не знає з чого почина-ти свою зовнішньоекономічну діяльність і як її проводити. Вва-жаємо, що сільськогосподарські дорадники і сільськогосподарсь-кі експерти-дорадники могли б надавати послуги у сфері зовнішньо-економічної діяльності, спираючись на положення зазначеного ви-ще Закону України «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність».

Створення такої організації зумовлено: соціально-економіч-ною ситуацією, що нині склалася в сільській місцевості. Вона вимагає зважених комплексних рішень, у підготовці і прийнятті яких могло б брати участь сільське населення.

Метою діяльності ГО ІСР, що об'єднує юристів, економістів, фахівців із соціального розвитку, підприємництва і державного управління, є сприяння підвищенню рівня життя сільського насе-лення, розвиткові сільського господарства і сільської місцевості, побудові громадянського суспільства в Україні.

Адреса: м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 18, офіс 3.

Кредитні спілки

Важлива роль у формуванні ринкового середовища в сільській місцевості належить кредитним спілкам. їх кількість швидко зрос-тає. Слід підкреслити, що створення кредитних спілок — це добро-вільна справа громадян. їх діяльності притаманна максимальна від-критість. Спілки надають мікрокредити невеликим суб'єктам господарювання в аграрному секторі. Своїми коштами кредитні спілки підтримують розвиток малого бізнесу на селі, приватних зе-млевласників, фермерів. В активі 128 різних організацій, які об'єд-нувалися в Національну асоціацію кредитних спілок України, за станом на середину першого десятиліття було понад сто мільйонів гривень. Приблизно половина цих грошей йде на кредитування села.

Ініційований урядом закон «Про кредитні спілки» № 2908-ІП, який Верховна Рада схвалила 20.12.2001 p., створює можливість за кілька найближчих років збільшити реальний вклад фінансової кооперації у розвиток приватного сільськогосподарського вироб-ництва в десятки разів, залучити у цей сегмент АПК сотні міль-йонів гривень коштів населення.

Вітчизняні кредитні спілки можуть чимало запозичити з до-свіду аналогічних структур Європейського Союзу.

Обслуговуючі кооперативи

В Україні почали створюватися сільськогосподарські обслуго-вуючі кооперативи. їх поки ще не так багато, тому особисті се-лянські господарства, де виробляється до 80 відсотків окремих видів сільгосппродукції, відчувають гостру потребу в них. Поки що немає жодної структури, яка б сприяла розвиткові цього сег-мента виробництва. Реформовані підприємства переважно не за-цікавлені у наданні послуг особистим селянським господарствам. Звичайно, ми усвідомлюємо, що діють чіткі економічні закони й велике виробництво є ефективнішим. Однак, якщо не опікувати-ся проблемами дрібного господарника, то це призведе до погір-шення соціального стану села.