2.1.3агальні положення


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 

Загрузка...

Очевидно, більшість країн світу з кимось межують. He мають сухопутних меж лише острівні держави. Автор цих рядків на по-чатку своєї трудової біографії в 1971—1973 роках був команди-ром мотострілецького взводу на далекосхідному радянсько-китайському кордоні. Там був класичний кордон — мінні поля, бетонні укріплення тощо. Транскордонного співробітництва там тоді не було. Сплило кілька років, на терени СРСР прийшла «пе-ребудова». До України зачастили представники діаспори. Швед-ський бізнесмен українського походження розповідав 1987 року у Києві на семінарі, що він регулярно подорожує автомобілем у бі-знесових справах до Фінляндії і часто не помічає як перетинає шведсько-фінський кордон. Після баченого на Далекому Сході інформація шведа-земляка здавалася неймовірною.

3 повідомлень засобів інформації можна зрозуміти, що на ко-лись ворогуючому далекосхідному кордоні нині між Росією та Китаєм розгортається легальне та/чи нелегальне транскордонне співробітництво. Було б дивно якби його не було в Україні, бо вона знаходиться в оточенні неворогуючих сусідів.

Наша держава має сухопутні кордони з Польщею, Словаччи-ною, Угорщиною, Румунією, Росією та Білоруссю. Людям і това-рам на місці не сидиться. Між країнами течуть прикордонні ріки. Мігрують представники фауни — як дикої, так і свійської. Нерід-ко по обидва боки кордону живуть родичі. У прикордонних ра-йонах існують можливості господарських спекуляцій. Прикор-донні території , настільки цікавим феноменом, що він вра-ховувався, навіть, за часів соціалістичної командно-адміністра-тивної економіки коли кордон, загалом кажучи, був «на замку».

Європа має міжнародно-правовий акт про транскордонне спів-робітництво.

«Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробі-тництво між територіальними общинами або властями» була укладена державами — членами Ради Європи 21 травня 1993 ро-ку. У створеному Міністерством юстиції України Єдиному дер-жавному реєстрі нормативно-правових актів ця Конвенція зареє-стрована за № 35386/2006. Текст Конвенції українською мовою опубліковано, зокрема, в «Офіційному віснику України», 2006, № 9. У зазначеному номері «Офіційного вісника України» опуб-ліковано також два протоколи до цієї Конвенції.

В основному тексті Конвенції міститься 12 статей. Назв вони не мають.

Договірні держави зобов’язалися підтримувати та заохочувати транскордонне співробітництво між територіальними общинами та громадами.

У статті другій містяться формулювання понять «транскор-донне співробітництво» і «територіальні общини або власті».

Транскордонне співробітництво означає будь-які спільні дії, спрямовані на поширення та поглиблення добросусідських від-носин між територіальними общинами або властями, які знахо-дяться під юрисдикцією двох або декількох Договірних Сторін, та на укладання з цією метою будь-яких необхідних угод або до-сягнення домовленостей. Транскордонне співробітництво здійс-нюється в межах компетенції територіальних общин або властей, визначеної внутрішнім законодавством. Межі та характер такої компетенції цією Конвенцією не змінюються.

Вислів «територіальні общини або власті» означає общини, власті або органи, які здійснюють місцеві або регіональні функції та визнаються як такі внутрішнім законодавством кожної держа-ви. Кожна Договірна Сторона держави під час підписання цієї Конвенції або після цього у повідомленні на ім’я Генерального секретаря Ради Європи може визначити общини, власті або орга-ни, види діяльності і форми, якими вона має намір обмежити сферу застосування цієї Конвенції або які вона має намір виклю-чити з неї.

Стаття третя Конвенції передбачає, що Договірні Сторони можуть враховувати типові міждержавні двосторонні або бага-тосторонні угоди, розроблені у Раді Європи і спрямовані на сприяння співробітництву між територіальними общинами та властями. Ці рамкові угоди, статути та договори призначаються для керівництва і не мають сили договору. Договірним Сторонам дозволяється визначити контекст, форми та межі діяльності територіальних общин і властей у сфері транскордонного спів-робітництва.

Договірні Сторони зобов'язуються усувати будь-які юридичні, адміністративні або технічні труднощі, що гальмують транскор-донне співробітництво.

Передбачено проведення консультацій Договірних Сторін, взаємний обмін інформацією.

Оскільки Конвенція є рамковою, то вона визначає лише най-головніші засади транскордонного співробітництва і відкриває широкий простір для Договірних Сторін щодо конкретизації та-кого співробітництва.

Додаток до тексту Конвенцій має назву «Типові угоди, стату-ти та договори, а також угоди, статути та договори про основні принципи транскордонного співробітництва між територіальни-ми общинами або органами влади». Виключно до компетенції держав-учасниць належать лише:

•          міждержавні угоди про розвиток транскордонного співробі-тництва;

•          угоди про регіональні транскордонні зв'язки.

Інші міждержавні угоди встановлюють лише юридичні межі у рамках яких територіальні общини та органи влади реалізують транскордонне співробітництво.

Рада Європи має типові міждержавні угоди про:

•          розвиток транскордонного співробітництва;

•          транскордонні місцеві зв'язки;

•          транскордонне співробітництво на контрактній основі між місцевими органами влади;

•          органи транскордонного співробітництва між місцевими ор-ганами влади.

Угоди, статути, договори про основні принципи співробітниц-тва між місцевими органами можуть стосуватись основних прин-ципів:

•          створення груп зв'язку між місцевими органами влади;

•          координації управління транскордонними місцевими держа-вними справами;

•          створення транскордонних асоціацій приватного права;

•          договорів про поставки товарів або надання послуг прикор-донними місцевими общинами на засадах як приватного, так і публічного права;

•          створення органів транскордонного міжобщинного співробі-тництва.

Перший Додатковий протокол до Конвенції було укладено у Страсбурзі 9 листопада 1995 р. Він набрав чинності 5 лютого 2005 р. Протокол № 1 уточнив положення Конвенції. Він пере-важно стосується створення і функціонування органу транскор-донного співробітництва. У національних правових системах цей орган може бути суб'єктом як публічного, так і приватного права.

Протокол № 2 до Європейської рамкової конвенцій було під-писано у Страсбурзі 5 травня 1998 року. Набрав він чинності 5 лютого 2005 року.

Передусім у Протоколі № 2 йдеться про «міжтериторіальне співробітництво». Його розуміють як будь-яку спільну діяль-ність, спрямовану на започаткування відносин між територіаль-ними общинами або властями двох або більше Договірних Сто-рін, крім відносин транскордонного співробітництва між сусід-німи властями, включаючи укладання угод про співробітництво з територіальними общинами або властями інших сторін.

Протокол № 2 врахував ту обставину, що територіальні общи-ни або власті зацікавлені у поглибленні співробітництва не лише із сусідніми властями інших держав, але й з іноземними властя-ми, які не є сусідами, але з якими є спільні інтереси.

Договірні Сторони вирішили керуватися Європейською рам-ковою конвенцією не лише щодо транскордонного співробітниц-тва, а й у сфері міжтериторіального співробітництва. Протокол № 2 став міжнародно-правовим актом, на який спирається міжте-риторіальне співробітництво.

Сподіваємося, що читачі самостійно опрацюють Європейську рамкову конвенцію додаткові протоколи до неї і слідкуватимуть у майбутньому за подальшим розвитком міжнародного публічно-го права на цій ділянці.

У Євросоюзі діє «Програма транскордонного співробітницт-ва» (Cross Border Cooperation Program). Має на меті ефективне управління східними кордонами Євросоюзу. Складається з двох частин:

•          Програми сусідства;

•          Розвиток прикордонної інфраструктури. Програма передбачає:

 

•          сприяння прикордонним регіонам у подоланні перешкод до розвитку;

•          заохочення до поєднання мереж з обох боків кордону;

•          прискорення процесу трансформації в країнах-партнерах шляхом їхньої співпраці з прикордонними регіонами Євросоюзу.

Пріоритетні сфери Програми:

•          розвиток та модернізація мереж прикордонної інфраструк-тури;

•          активізація захисту довкілля та управління природними ре-сурсами;

•          підтримка приватного сектора та сприяння економічному розвитку в прикордонних регіонах.

Єврорегіони с організаційною формою транскордонного спів-робітництва. Вони співпрацюють у розв'язанні конкретних регіо-нальних проблем у межах своєї компетенції.

Інша форма співробітництва — розбудова Трансєвропейських транспортних коридорів.

Співробітництво у рамках єврорегіонів передбачає поєднання зусиль його учасників в економічній сфері, розбудову соціальної, інформаційної та виробничої інфраструктури, створення і модер-нізацію прикордонної інфраструктури, розвиток транспортної мережі, поглиблення наукової та культурної співпраці, охорону довкілля.

1 травня 2004 року членами Євросоюзу стали Польща, Сло-ваччина та Угорщина. Болгарія і Румунія до Євросоюзу приєдна-лися 1 січня 2007 року.

Після набуття сусідами України членства в Європейському союзі розпочалося виконання програм сусідства «Польща — Бі-лорусь — Україна», «Угорщина — Словаччина — Україна», «Румунія — Україна». Програми спрямовані на поліпшення соці-ально-економічної ситуації у прикордонних адміністративно-територіальних одиницях держав — учасниць відповідних про-грам.

У рамках Програми транскордонного співробітництва TACIS діють 12 програм сусідства. У чотирьох з них бере участь Україна.

Програми сусідства спрямовуються на підвищення конкурен-тоспроможності прикордонних регіонів завдяки модернізації та розвитку місцевої транскордонної інфраструктури.

Учасники програм сусідства — місцеві та регіональні органи влади.

Транскордонне співробітництво вітчизняний законодавець ро-зуміє як комплекс дій, спрямованих на встановлення і поглиб-лення економічних, соціальних, науково-технічних, екологічних, культурних та інших відносин між територіальними громадами, їх представницькими органами, місцевими органами виконавчої влади України та територіальними громадами, відповідними ор-ганами влади іноземних держав. Зазначений комплекс виконується у рамках угод, які укладають між собою названі суб'єкти транскордонного співробітництва.

На державному кордоні України з суміжними країнами вже створено шість єврорегіонів — «Буг», «Верхній Прут», «Нижній Дунай», «Карпатський», «Дніпро» і «Слобожанщина». До функ-ціонування регіонів залучено вісім областей України — Волин-ську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Одеську, Чер-нігівську і Харківську. Єрорегіони є формами співробітництва адміністративно-територіальних одиниць України і суміжних єв-ропейських держав.

Читачеві не лише пізнавальну, але й практичну користь може принести вивчення вітчизняних нормативно-правових актів, що стосуються транскордонного співробітництва. Слід взяти до ува-ги такі документи:

•          Закон України «Про транскордонне співробітництво». Прийнято

Верховною Радою України 24.06.2004 p. № 1861-IV. Реєст-

раційний код 29526/2004 // Офіційний вісник України, 2004, №29.

•          «Положення про порядок проведення конкурсного відбору проектів (програм) транскордонного співробітництва, які можуть бути включені до державної програми розвитку транскордонного співробітництва». Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2005 р. №339. // Офіційний вісник України, 2005, № 29.

•          «Порядок підготовки проектів (програм) транскордонного співробітництва, зразків листка реєстрації висновків попередньо-го розгляду проекту (програм) транскордонного співробітництва, листка результатів оцінювання проекту (програми) транскордон-ного співробітництва». Затверджено наказом Міністерства еко-номіки та з питань європейської інтеграції від 03.06.2005. № 158. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.06.2005 За № 667/ 10947 // Офіційний вісник України, 2005, № 25.

•          «Державна програма розвитку транскордонного співробіт-ництва на 2007—2010 роки». Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 р. № 1819 // Офіційний вісник України, 2006, № 52.

Окрім текстової частини зазначена Державна програма міс-тить два додатки:

•          Додаток 1 «Заходи з розвитку транскордонного співробітни-цтва на 2007—2010 роки».

•          Додаток 2 «Перелік проектів транскордонного співробітниц-тва, яким надається державна фінансова підтримка».

Закон України «Про транскордонне співробітництво» має таку структуру:

Розділ I Загальні положення

Стаття 1 «Визначення термінів».

Стаття 2 «Мета та принципи транскордонного співробіт-ництва».

Стаття 3 «Правова основа транскордонного співробітництва».

Стаття 4 «Мета та принципи державної політики у сфері транс-кордонного співробітництва».

—xSs—•

Стаття 5 «Сфери та організаційні форми транскордонного спів-робітництва».

Стаття 6 «Консолідація транскордонного співробітництва та контроль за додержанням законодавства з питань транскордонно-го співробітництва».

Стаття 7 «Повноваження суб’єктів транскордонного співробі-тництва України».

Стаття 8 «Угоди про транскордонне співробітництво».

Стаття 9 «Органи транскордонного співробітництва».

Стаття 10 «Принципи та форми державної політики».

Стаття 11 «Державні програми розвитку транскордонного спів-робітництва».

Стаття 12 «Функції центральних органів виконавчої влади у сфері державної підтримки транскордонного співробітництва».

Стаття 13 «Функції суб’єктів транскордонного співробітницт-ва України у сфері державної підтримки розвитку транскордон-ного співробітництва».

Розділ IV

Фінансове забезпечення

транскордонного співробітництва

Стаття 14 «Фінансове забезпечення транскордонного співро-бітництва».

Розділ V Прикінцеві положення

Стаття перша Закону України «Про транскордонне співробіт-ництво» містить визначення таких термінів: транскордонне спів-робітництво, єврорегіон, суб’єкти транскордонного співробітни-цтва, угода про транскордонне співробітництво, учасники транс-кордонного співробітництва, спільні проекти (програми), проекти (програми) транскордонного співробітництва, державна підтрим-ка розвитку транскордонного співробітництва, державна програ-ма розвитку транскордонного співробітництва.

У Департаменті регіонального розвитку Міністерства еконо-міки України є відділ транскордонного співробітництва. Контак-тні телефони: Департаменту— 253 93 31; відділу— 521 15 18; 521 19 60.