УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИIЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА 8.1.3в'язоквитратвиробництва з його ефективністю


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 

Загрузка...

У сучасних умовах господарювання витрати виробництва як

ційної діяльності вітчизняних підприємств і організацій. Слід за-значити, що такий стан справ не завжди був властивий економіці нашої держави. На самих витоках трансформащї адмшістратив-но-командної економіки у ринкову в Україні місцю і рош витрат

SSSS!^5n=S?^ — не н,

Після отримання незалежності планова економіка як така «розвалилася». Держава повністю втратила контроль за форму-ванкям витрат „ідприемств і „рганізаїш. Такий C'TBH спраї II тивно позначився на ефективності їх формування. Отримавши „ов„у свободу дш щодДвоеї дильностГ б,льш,сть керівР„„ків „е задумувались над формуванням витрат, так як обвальна лібералі-задГя іін „а перев^ву вастину.^дукції „е сприяла пГдви-щенню їх защкавленості у зниженш витрат.

90-і роки минулого століття стосовно витрат ввійшли в істо-рію як перюд надмірного і необгрунтованого зростання цш, оскі-льки відпускні цши на продукщю формувалися на основі витрат. У зазначений період суттєво знизилася зацікавленість товарови-робників у ефективному здійсненні витрат виробництва і пошуку можливих шляхів їх зниження. Разом з тим слід зазначити, що ситуацією, яка склалася на вітчизняному ринку, негайно скорис-TBBLB шпортери. В„„„ „аповнили у^нсіий р„„„к дів-шою, а в інших випадках рівнозначною за ціною, але з явно пере-важаючими жісними харіктеристиками продукціею.

Вітчизняний товаровиробник опинився перед вибором: або рі-зко скорочувахи обсяги в'иробницхва і якийс'ь перк/часу ухр'и-муватися «на плаву», або шукати шдтримки з боку держави.

Щодо скорочення обсяпв виробництва, то цей шлях не є оправданим, оскшьки виробничі потужності у цьому випадку підприємств і організацій приречені на простоювання, моральне

старіння. За таких умов частину працівників необхідно звільняти або переводити на неповний робочий день чи тиждень. Вивіль-нення висококваліфікованих працівників може обернутися для того чи іншого підприємства у кінцевому випадку досить вели-кою проблемою.

У п розв'язанні можна визначити два основні напрями [28]: — залучення значних інвестицій для структурної перебудови „ідприем'тв та здійснення шновацшної поїГтик^розвит'к/виро-бництва на базі забезпечення його конкурентоздатності та конку-

- налагодження чіткого обліку витрат виробництва та забез-печення ефективності їх формування.

Реалізащя першого напряму пов'язана із залученням додатко-вого капіталу в розвиток шдприємств. Інвестувати кошти може держава, комерційні недержавні фонди зарубіжного та вітчизня-

°В данютративно-командній системі, як щлком справедливо зазначає В. М. Панасюк, проблемами розвитку вітчизняних під-

ГГГФСГВ™^^^^

валися для розвитку окремих підприємств і цілих галузей еконо-міки.

Така політика держави дозволяла їй концентрувати великі фі-нансові ресурси і спрямовувати їх на розвиток виробництва окремих галузей. При цьому пріоритети надавалися виробництву засРо6івв„р„Уб„„цтв^озв„тУкуРвШськ„в„-пр„м„слов„гоРк„мплек5: су. В той же час галузі економіки, які працювали на задоволення /отреб людини, зав'жди фінансувалис/за залишковим щжнци-пом. Перевага надавалася при цьому великим промисловим об'єднанням і комплексам.

В умовах перехідної економіки держава втратила важелі кон-

тно могли б вплинути на підвищення ефективності виробництва, наплечісамихшдприємств.

яких має стратегічне значення для розвитку національної еконо-міки і покликана вирішувати найбільш гострі соціально-економічні проблеми суспільства.

Що стосуеться залучення копггів зарубіжних і итчизняних ін-

Kzssiir:4-*а отже'роблять

Ефективність виробництва, як відомо, визначапься фінансо-вим резулвтатом, який дорівнює різниці виюргу від реалізації продущ ї та загапьної суми витрат. Таким чином, на гінцевий ре-

використання ресурсів, а отже, формуванні виробничих витрат є співвідношення між цінами на ресурси, ціною на продукт, що ви-робляється з цих ресурсів, маржинальним продуктом і маржина-

TSS виробничих витрат шдприємства необхідно забезпечити такий обсяг виробництва продукції, при якому б ма-ржиналь» „родукти в,д вик'ористання п'ев/их рес/рсів вівіда-ли цінам цих ресурсів. У даному випадку, як зазначає С. I. Дем'я-ненко, цим правилом можна скористатися саме для довгостроко-вого періоду, адже і праця, і капітал у цьому разі виступають як

^ОднаГпроцес мшімізащї виробничих витрат, узятий окремо від питання максимізащї прибутку, не може бути одним із основ-них завдань шдприємства. Тому треба поєднати щ дві сторони виробничого процесу. Виходячи із загального правила максимі-защї прибутку, зпдно з яким потрібно виробляти такий обсяг продукції, при якому б маржинальний дохід дорівнював маржинальним витратам (МД = MB), ми можемо вивести у формалізо-ваному вигляді правило максимізації прибутку при використанні праці й капіталу. Однак при цьому слід пам'ятати про певні від-мшності функщонування як загального правила максимізації прибутку, так і всіх його похідних залежно від умов формування цік „а „рУодуКІ„ й ресурси. А щ умови пов-язанГпереїуГім^тим, на яких ринках і під впливом яких чинників формуються ціни — чистої чи недосконалої конкуренції. Відомо, що під впливом чис-тої конкуренції для конкретної фірми попит є абсолютно еласти-чним як на ринку ресурсів, так і на ринку товарів. За цих умов рі-вень ринкової цши визначає попит для фірми. За умов недосконалої конкуренщї не рівень цши, а рівні середнього до-ходу або середнього виторгу від реалізації продукції визначають попитдляфірми.

ними при даному рівні технолопї, що в кшцевому шдсумку ви-значає ту кількість праці, капіталу й підприємницьких здібнос-тей, які дощльно залучати у виробництво. Крім того, потрібно пам'ятати, що попит на ресурси є похідним від попиту на готову продукщю, роботи чи послуги. Звідси можна виділити такі осно-вні закономірності, що впливають на підвищення попиту на ре-сурси.

По-перше, попит на ресурси зростає, коли збільшується по-пит, а отже, ціна на продукт, що виробляється із залученням цих

тися внасшдок застосування нових технолопй або шдвищення інтенсивності використання ресурсів. По-третє, зниження ціни на ресурси, що замшю'ють шш^рси, тако'ж приводить до збіль-шення попиту на них, але за умови, якщо ефект обсягу продукції перевищуе е^екх зам'1Щення.УПо-чехверТе, Ln цівЛа р'есурси, що замшюють інші ресурси, зростає, а ефект заміщення переви-щує ефект обсягу продукщї, то це також зумовлює шдвищення попиту на ресурси. I, нарепгп, зниження цши на взаємодопов-нюючі ресурси також сприяє зростанню попиту на них [12].

Крім того, важливе місце в процесі цшоутворення на ресурси й попиті на них відіграє рівень еластичності попиту на ресурси. Так, якщо попит на ресурси має високу еластичність, то незначне зниження ціни на них зумовлює відносно велике зростання попиту на них. I, навпаки, якщо попит на ресурси нееластичний, на-

віть значне зниження цін на них спричинить досить «скромне»

підвищення попиту на ресурси. 3 іншого боку, чим більше ресур-

сів, що можуть замшювати один одного,  вища еластичність

попиту на них. I, навпаки, винятковість певного ресурсу призво-дить до низької еластичності попиту на нього. Звичайно ж, елас-тичність попиту на ресурси також корелює з еластичністю попи-

на ресурси, і навпаки. Важливим чинником, який визначає рівень еластичності попиту на ресурси, є питома вага витрат на певний ресурс у загальній сумі виробничих витрат: чим вища ця питома вага (коефицшг), тим вища еласхичшсхь попиху на даний ресурс. Отже, з усього сказаного про попит на ресурси можна зробити висновок, що взаємозв'язки між попитом на продукт і попитом на ресурси є досить складними, в окремих випадках мають різно-спрРям„Ув% дік, і через ці„у „а ресуРрсИ та коефіцієнд залу^ення їх у виробництво мають визначальне значення у формуванні ви-

Орієнтуючись на досягнення максимуму прибутку, ринкова економіка через конкуренцію як на ринку товарів, так і на ринку

чином, щоб найбільшою мірою забезпечити потреби споживачів.

ють розРмірУв„5ат с/оживача за ум'ови з6ільше„Р„я Уобницчі товару, а отже, використання ресурсів. При цьому також забезпе-чусГя так звана еф?кт„в„1стьРр„УзР„„ділуРресурс1вУ

Поряд з цим конкурентні умови функціонування економіки за6езпРе,ують і « вирХичу 'фектЛсть. 7довгостр<жовому періоді при чистій конкуренції підщжшство приходить до по-

чих ресурсів, досконалі технології, форми й методи організації в.фо'бниїтва: Проте „айвшца ефектііть розподілу р'есурсв і виробництва досягається саме за умов чистої конкуренції. При

недосконалій конкуренції оптимальні рівні за цими обома різно-видами ефективності не досягаються. Це пояснюється тим, що в умовах недосконалої конкуренції недовикористовуються вироб-