7.5. Застосування математико-статистичних методів для контролю за рівнем собівартості


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 

Загрузка...

Витрати мають властивість поводитися по-різному. Під пове-дінкою витрат розуміють характер реагування витрат на зміни в д_і „"ідпр^ва. Будідь Ц^, Що од^ ті ж задради

Схематично така зміна затрат відображається наступним чином:

Постійні затрати

^ZT~

одиниці продукції)

У = в

у = в/х

0

Обсяг виробництва

х

0

Обсяг виробництва

>■ х

Змінні витрати

0

у, витрати стосовно продукції)

 

Обсяг виробництва

► X

0

у, витрати стосовно продукції)

у = в

Обсяг виробництва

X

Слід зазначити, що кількість чисто змінних або чисто постій-них витрат не така вже й велика. Більшість затрат відноситься до напівзмінних, з яких деякі в більшій мірі, інші в меншій мірі за-лежать від обсягу виробництва і між цими затратами і обсягом

слабо. Це пояснюється ще й тим, що, крім обсягу виробництва

безпечення, дотримання режиму економіі і багато шших чин-ників.

Лінійний зв'язок між напівзмінними затратами і обсягом ви-робництва виражається рівнянням у = ах + в. Параметри цієї фу-нкщї знаходяїь з рівняння прямої, проведеної через дві точки за формулою:

ІУ - У\) I (У2 - У\) = (х - хі) I (х2 - JCI)       (7.3)

або з оцінки лінійного зв'язку між затратами і обсягом виробниц-тва з системи рівнянь:

Ьп + ajjc = Ту

ЬТл + аТл = Іу,          (7.4)

де п — число спостережень; Ь — параметр рівняння; a — також

площині знаходиться по двох точках, є найбільш простим, проте й не зовсім достовірним з причини неточності координат двох точок на площині. Використовувані в розрахунку дані про затра-

клад, даних за декілька суміжних років. Оскільки в окремі пері-оди затрати можуть вести себе по-різному, то різко зростаючи, то спадаючи.

Значно краще з точки зору точності користуватись вищезазна-

ного і реііегійного аналізу, ці рівняння можна знаходити для окремих затрат і всієї її сукупності, оскільки в якості аргумента

кордоном для контролю над рівнем собівартості і рентабельності продукщї. Одним з них є метод визначення так званої точки пеякого продукція стає рентабельною.

Нехай підприємство виготовляє продукцію за ціною 5 грн за штуку. Необхідно визначити обсяг продукції до випуску, при

затрати в розрахунку на виріб - 3 грн. Складемо систему рівнянь:

у = Зх + 40 000 (затрати) у = 5х (випуск)

Розв’язуючи її, знайдемо значення х = 20 000. Тобто необхідно виготовити не менше 20 000 виробів, щоб виробництво стало ре-нтабельним.

Відобразимо це на рисунку:

Постійні витрати

у 150000 100000 40000

0

10000  20000

30000

х

Рис. 7.5. Графік беззбитковості 00 наведеного рисунка видно, що при обсязі виробництва в

пока100 000 нтабельність. Точка А з коор.инатами х = 20 000 і >,=в17стН™ТерГГ„ИПхЄРЄЛе°„^р„„„о-обчИслІоваль„Их

практичній роботі. Вводячи різні дані, можна прогнозувати і аналізувати різні варіанти розв’язків, що впливають на рівень собі-вартості і рентабельності, а також прогнозувати і собівартість, і рентабельність.