6.4.1. Управління виробничими затратами на базі повноїсобівартості

Калькулювання повних затрат — це метод калькулювання, що передбачає включення у собівартість усіх (змшних і постійних) виробничих затрат.

Схематично структура формування повних витрат показана на рис. 6.3.

 

                                   о                      ►                   

                       

           

           

           

 

                       

           

           

           

 

Пряма зарплата                    

           

           

           

 

                       

           

           

           

 

                       

           

           

           

Інші прямі витрати              

           

           

           

 

                       

           

           

           

 

                                              

           

 

            Виробничі накладні витрати                     

           

 

           

                       

           

 

                                                                      

            Витрати на збут і управління                      Витрати періоду і операційні витрати                   ►

 

Рис. 6.3. Калькулювання повних витрат

Калькулювання повних витрат здійснюється, як правило, по замовленнях або по процесах.

При цьому методика калькулювання нагадує вітчизняну, зок-

на те чи інше замовлення.

Для узагальнення витрат та калькулювання собівартості вико-

виконаннямзамовлення

Матеріальні цшності, що були витрачені для виконання замо-влення, відображаються у відомості на підставі вимог або накла-дних.

Пряма заробітна плата переноситься у відомість з нарядів чи

KTaKraSt™ РоГ„.ляЮІься між замовле„„ямИ щом,с, ця пропорційно до встановленої бази розподілу (до прямої зар-плати, машино-годин тощо).

Після закінчення замовлення на підставі даних відомості облі-ку витрат визначається його собівартість.

Фактична собівартість замовлення розраховується шляхом шдсумовування всіх витрат, здійснених з моменту початку робіт.

У свою чергу, незавершене виробництво визначається сумою фактичних витрат по кожному незакшченому замовленню.

Що ж стосується калькулювання по процесах, то воно об'єднує в собі вітчизняний попроцесний і попередільний ме-тоди.

Складність калькулювання по процесах залежить від кількості процесів та технології обробки, наявності і величини незаверше-ного виробництва.

Простий метод калькулювання може бути застосований під-„риітвами, Щ„ здійсн^ють виробництво'однорідної продукції (гідроелектростанції, видобуток нафти, газу, вугілля тощо).

? дих відприемствах неУмас „eLepmeU .„робниц'тва або його величина така незначна, що дозволяє не враховувати його в процесі калькулювання.

Тому в цих виробництвах облік витрат ведеться по підприємс-тву загалом, а факшчна собівартіств продущії визначаєтвся су

M0^^=?=ZJ"к,ГІ в умовак, к„л„ підпр»

^JSS^XSS-* ■—-—

шків „езавершеніо виробництва, тобто факт^ч J «S-pi» виготовленої продукції визначається як сума незавершеного ви-

МІСЯЦЯ.

Залишок незавершеного виробництва визначається інвентари-защєю або за даними оперативного обшку і оцшюється за плано-вою (нормативною) с.бівартістю або за собівартістю еквівалент-

готоеої продукції це вимір проду-кщї,обробленоїзазвітнийперіод.

Кількість еквівалентної одиниці готової продукції визначаєть-ся помноженням кількості оброблених виробів на відсоток їх го-товності.

Тобто якщо підприємство виготовило за місяць 8000 одиниць продукщї, а ще 1000 одиниць наполовину, то витрати шдприємс-тва еквівалентні витратам на виготовлення 8500 одиниць готової продукції:

8000 + ((1000 • 50 %)-100)= 8500.

j;=„zosax;"reKB1BaJe™- „Д„„„Ц1 пр„-

• калькулювання собівартості готової продукції та незаверше-ного виробництва.

При цьому розрахунок кількості еквівалентних одиниць та калькулювання їх собівартості залежить від одиниць запасів, що його вУ„кор„стовуС тд.„рР„Смств„. За мшнародними стандартами обліку (стандарт № 2) в країнах ринкової економіки застосову-ють декшька способів (методів) оцінки запасів.

Важливішими з них є:

2 . . ^еТкьЗГнТс—а^сТ ВИДаІ0К («FIFO»). 3. Останнє надходження — перший видаток («LIFO»).