6.3. Сучасні моделі обліку витрат на виробництво


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 

Загрузка...

Ринкові відносини постійно висувають нові вимоги до управ-лінського обліку виробничої діяльності. Можна виділити два під-ходи до вирішення проблеми розвитку обліку.

ПеР„шІп0х0 „Р£„това„„Рй „а удосконіення калькулювання і системи контролю за витратами по кожному виду продукції, ро-біт і послуг. вГ„ харакгери'зуеться подзлом BL ВИУТ I прям', і непрямі. Системи обліку витрат при цьому передбачають відо-браження повних витрат.

Другии тдхід спрямовании на удосконалення системи управ-лшня витратами, методики прийняття управшнських рішень за-лежно від кон'юнктури ринку та інших зовнішніх факторів. Він характеризується поділом витрат на змінні і постійні.

РС„стРе„„У„блИу витрат „ер'едбачають відображення залежнос-ті витрат від обсягу і структури випущеної готової продукції на основі обшку часткових витрат. Перший шдхід орієнтований на виробництво, другий — на ринок.

Розглянемо детальніше сучасні системи обліку, які створені на основі обліку повних і неповних (часткових) витрат.

На базі оУбліку повних вигр^ схворе^ ™£ сисхеми: обшк відносних шдивідуальних витрат; обшк витрат за факторами ви-робництва; функщональний обшк витрат; структурний обшк ви-трат; облік витрат, що постійно розподіляються.

Облік відносних інджідуальнш витрат - варіант, при якому за місцями виникнення, центрами відповідальності та на готову

продукщю відносять тільки ті витрати, які мають пряме відно-шення до них. В результаті цього зникають загальні непрямі ви-трати і всі витрати розглядаються як прямі. В номенклатур-

ків, окремі замовлення і комплекти замовлень. Поділ витрат на постійні і змінні здійснюється залежно від використання вироб-ничих потужностей, кількості замовників, їх частоти і обсягів.

частина доходів покриває витрати, а яка частина формує чистий прибуток.

Витрати на спожиті ресурси накопичуються в залежно від фази господарського циклу (див. рис. 6.1).

Стадія залучення ресурсів

a

Стадія виробництва

Стадія збуту

 

Робоча сила               ►        Витрати на заробітну плату            ►        Доходи

 

                        Витрати на утримання і

експлуатацію машин і

устаткування            

Основні фонди                    

                        Доходи

                       

                       

Матеріали

Матеріальні витрати

Доходи

Рис. 6.1. Спрощена схема обліку витрат і ДОХОДІВ за стадшми виробничого процесу

накопичення ресурсів, ступеня їх використання, зміни обсягів

іш виробничих фактор.в. ІЛ підхід „e'a.onycL включен-ня до складу витрат, які викликані невикористанням будь-яких ресурсів.

Функціональний облік витрат на виробництво — це варіант, основнаідея якого полягае у ^овному в^корис'танш виробн^чого і організащйного потенщалу. Система передбачає чітке розмежу-вання функщй і змшу результатів їх використання.

Витрати в щй системі групуються по кожній функщї (бе) -

ється, і зміни витрат в часі. Система функціонального обліку дозволяе інтегрувати планов, і фактичї, дані, встановити J-

нтроль за використанням виробничих потужностей підприєм-ства.

Структурний облік витрат на виробнщтво — ва2)іант, при

ності роботи машин і устаткування; витрати на заробітну плату, які не були включені до загальних змінних витрат.

лей. Основною LJJ),mny*mL структурних витра? Лета управлінських рішень і час їх прийняття. Облік довгострокових

=^Г™=—=°Гр^р=Г

щ^S^=^,ЇЇЇЇSSir,,ЬИIІ, по кожно-

Обл,к витрат, що постшно розподіляються на вир: 1)щтво,

=до^

до собшартості змшноі частини загальних витрат; 3) розподіл за

видами продукції загальних постійних витрат.

Відмінною рисою цієї системи є застосування способів розпо-ділу постійних загальних витрат за видами продукції. Один із способів припускає розрахунок коефіцієнтів:

Загальний коефіцієнт (Кзаг) призначений для розподілу по-стійних витрат пропорційно до змінних витрат:

К = — -100%.            (6.3)

ЗВ

Коефіцієнт матеріальних витрат виробництва (Кмв) — за його допомогою розподіляються постійні транспортно-заготівельні витрати:

К=^ї-Я*.100%.          (6.4)

ЗВ

Коефіцієнт постійних витрат основного виробнщтва (Кпвов) аналогічний загальному коефіцієнту:

Кпвов=ПВ°В-100%. (6.5)

ЗВ

Коефіцієнт постійних адміністративно-управлінських витрат (Кпаув) застосовується для розподілу витрат на управління:

Кпаув=ПАУВ-100%.            (6.6)

ЗВ

Коефіцієнт постійних комерційних витрат (Кпкв):

Кп=^В-100%.            (6.7)

зв

При послідовному розподілі витрат, який дозволяє регулю-вати величину очікуваного прибутку на виріб, застосовується ін-ший спосіб, що передбачає розрахунок нас^упних коефщієнтів:

Коефіцієнт постійнш витрат виробничих цехів (Кпввц) за-стосовується для визначення повної виробничої собівартості:

ПВЦ-ПВУР

Кгттгатт =       .          (6.8)

швц     БП

Коефщієнт постійних витрат по управлшню та реашзащї го-тової продукції (Кпвур) використовується для визначення повної

ПАУВ + ПКВ

Ктур = мд-(пв-пвур),           (6.9)

де ПВ - загальні постійні витрати; 3В - загальні змшні витра-ти; ПТЗВ— постійні транспортно-заготівельні витрати;

ПВОВ постійні витрати основного виробництва; ПАУВ по-стійні адміністративно-управлінські витрати; ПКВ постійні комерційні витрати; ПВВЦ — постійні витрати виробничих це-хів; ПВУР - пїстійні витрати на управлшня та реашзащю гото-вої продукщї; МД- маржинальний дохід.

стійних витрат, обшк відшкодування стандартних витрат.

Багатоступінчастий облік витрат на виробництво — варі-

табельності окремих підрозділів підприємства і знаходження ни-жньої границі для відпускних цін. Основою системи є поділ ви-трат на контрольовані і неконтрольовані. Обшкові процедури системи багатоступінчастого обліку зображені на рис. 6.2.

лективів.

Облік відшкодування постійних витрат на виробнщтво — варіант, основна суть якого визначається з'єднанням обліку змін-них витрат з обшком повних витрат. Ця система обшку має бага-то спільного з багатоступінчатим обліком. Так, спочатку порів-нюють ринкову щну із собівартістю, потш по кожній стадії виробничого процесу встановлюється, в якій мірі ціна покриває

При невідомій ціні беруть прямі змінні витрати на одиницю продукщї і до кожної нас^упної сходинки додають постійні ви-

Облік відшкодування стандартних витрат на виробнщтво — варіант, який грунтується на тому, що між обсягом виробництва і в^ратами існ^жо'рстка лшійнІ'залежшсть. У цьому" випадку в обліку виділяютв постійні і пропорційно змінні витрати за місця-

»^—>™^ZZIZ7ZTдодаванням до суми

Крім перелічених варіантів сучасних систем обліку витрат на виробництво, використовується багато змішаних. Основним ощ-ночним показником в цих системах виступає результат-брутто

(маржинальний дохід). Вш розраховується як різниця між дохо-дами від реалізації і змінними витратами. Постійні витрати в цих системах виступають як єдине ціле без відношення до окремих виробів, що спрощує облік.

Доходи від реалізацїї

Змінні витрати виробництва

Змінні витрати реалізації

I

 

Брутто-прибуток Постійні прямі витрати виробництва

Постійні прямі витрати реалізації

II

 

Брутто-прибуток Постійні непрямі

витрати:

адміністративні,

виробничі, збутові,

дослідницькі,

конструкторські і тощо

 

III

 

Прибуток

IV

I           — Змінні індивідуальні витрати;

II         — Постійні витрати, які включені в собівартість конкретних видів проду-

кції, груп однорідної продукції;

Ш — Постійні витрати за місцями виникнення і центрами відповідальності; IV — Прибуток

р"с6.2о16^1Т^Т^6^„^Гоастої

Усі розглянуті так звані ринкові системи мають певні перева-ги і вади, які можуть бути використані або усунені при прийнятті рішень у різних часових періодах.