6.2.3. Управління виробничими затратами


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 

Загрузка...

в умовах використання попередільного методу

облікузатратна виробництво і калькулюеання

собівартостіпродукцп

Попередільний (від слова переділ-- це певна сукупність Тех„олопР,„„х „nepaU внаслідо/жих одержують щюдукл пра-ці, який готовий для використання чи продажу) метод обліку за-стосо.уєтвся „а виробнидївах з однорі/нок, за^.ихіднок, сИрУ„вИ. ною, маіеР,алом , характером обробки масової продукщї.

переділи (фази, стадії) виробництва (наприклад, у хімічній, наф-совується такїж у виробництвах з комплексним використанням

При застосуванні попередільного методу обшк витрат ведеть-ся за калькуляційними статтями витрат у розрізі видів або груп продукщїпопереділах.

Перелік переділів, фаз, стадій виробництва, за якими здійсню-схься Р„6лік виярат і кікул.ован./собівартості продукції, поря-док визначення калькулящиних груп продукцп встановлюється

SH=?- —

—        складається виробничий звіт.

При складанні виробничого звіту за методом» FIFO» вважа-ється, що з усієї кількості зразків готової продукщї, виробництво яких було завершено протягом звітного періоду (в одному пере-ділі в/робниитва), перїими були виготовл'ен, зразки, я/на L чаток звітного періоду знаходились у процесі виробництва, a no-тш ті зразки, в„РробУ„„цтво яких б'уло розпочіо і завершено протягом цього звітного періоду, тобто з усієї кількості зразків, в'робництво яких було завРершУе„о на кйяець зв.тного „е'р.оду, спочатку були виготовлені ті зразки, виробництво яких було роз-„очато УУ мУ„„Ул„мУ звітному'пері™,", „от,м ті, виробниіво яких було розпочато у поточному звітному періоді;

—        визначається кількість зразків продукції, виробництво

TJ,^^FoZVo^7Zm "ротяго" 3"ттг°місщя-ш

A = В - С,       (6.1)

де A — кількість зразків продукції, виробництво яких було роз-почато і завершено протягом поточного звітного періоду; В — запродукції, які знаходились у незавершеному виробництві на по-чаток поточного звітного перюду;

— визначається еквівалент кількості зразків готової продук-ції (ЕКЗГП) за формулою:

ЕКЗГП = Aj • Ф! + Bj + Сі • Ф2,      (6.2)

де Аі — кількість зразків продукції у виробництві на початок зві-тного періоду; Фі — фракція, яка була завершена у поточному звітному'перГод,; В, Лількість зраіів продукщї, виробництв' яких було розпочато і закінчено протягом звітного періоду; Сі — кшькість зразків продукщї у виробництві на кшець звггного пері-оду; Ф2 — ступінь завершеності цих зразків (СЛ.

^валенї ьалькос^ зразк1В гохов'ої np^yU викорисхову-ється для оцшки продукщї з різними ступенями завершеності 1 відображає понесені фактичні витрати на виробництво продукщї з різними ступенями завершеності за звітний перюд, умовно пе-реведені у витрати, які необхідно здійснити для виготовлення пе-вної кількості зразків готової продукції зі ступенем завершеності 100 відсотків за даний звітний період.

Для визначення ступеня завершеності продукції, яка знахо-диться у процесі виробництва, необхідно звертати увагу на особ-

—розраховується собівартість еквівалента зразка готовоі

Собівартість еквівалента зразка готової продукції розрахову-еться стосовно хрьох видів виробнияих втграт: прямих матеріа-

™^Z^™ZvTnmTy пімщта сощальних ^°-

другій розподіляються усі виробничі витрати між зразками провиробництва на початок поточного місяця, та витрат, які були

передані у наступну фазу переробки, та зразками, які залишають-ся у процесі виробництва на кшець поточного місяця.

Вартість продукції, яка була випущена з виробництва (пере-

такої продукції та собівартості еквівалента зразка готової проду-кцп, aV-cxb незаверш'еного виробницхва'на кшець зв^ног'о періоду- як добуток еквівалента кшькості зразків готової про-дукщї стосовно незавершеного виробництва на кшець місяця та собівартості еквівалента зразка готової продукщї.

Для визначення собівартості одинищ готової продукщї при

вартості (за відсутністю залишків незавершеного виробництва на

1ТоЬбГварЯтТсть еквівалента зразка готової продукщї, визначена за методом середньозваженої собівартості, дорівнює сумі вартос-ті незаверше/ого виробницхва на по'чахок WVo пер^оду х'а ви-трат звітного перюду, поділеній на суму еквівалента кшькості зразків готової продукщї у незавершеному виробництві на поча-ток звітного періоду та еквівалента кількості зразків готової про-дукщї, які були виготовлені протягом звітного перюду.

Вартість продукщї, яка була випущена з виробництва (пере-дана в інший переділ), визначається як добуток кількості зразків такої продукщї та собівартості еквівалента зразка готової про-дукції.

a„n?„r„6„7By„S

цтва, застосовується однопередільний метод, або так званий простий.

Суть цього методу обшку витрат на виробництво полягає у тому, що шляхом ділення вартості усіх виробничих витрат (пря-мих і непрямих), які були понесені на підприємстві протягом 3B1-тного перюду, на загальну кшькість виробів (загальний випуск) готової продукщї, яка була виготовлена протягом звітного пері-оду, визначається вартість одного виробу або вартість одиниці

явлення відхилень фактичних витрат від діючих (поточних) норм, а також виявлення змши цих норм. Відхилення фактичних витрат від діючих (поточних) норм (понаднормові виробничі ви-трати) відносяться до собівартості реашзованої продукщї відпо-відно до пункту 11 П(С)БО 16 «Витрати».

У „ервинн/х доку^нтах та в „перативнш зв.тності (за зм,„у, добу, декаду тощо) відображаються не тільки ,актичні витрати си-ровини, осівних'матері'алів, „шівфабрикатЛехнологіо па-лива, енергії тощо, але й витрати їх за нормами або згідно із засно-ваними на них виробничими завданнями (рецептурами, сумішами, регламекгами). Використання елементів нормативного методу обш-ку забезпечує своєчасне виявлення економії або додаткових витрат за рахунок відстушв від встановл,ного технолопчного процесу,

—-ss«53S4Ssar • —в

У літературних джерелах підприємства, як правило, відно-сяться доРпідУприС„ств зРп„пеРедШьР„„„ або „рості методом 06-ліку витрат і калькулювання собівартості продукції. Деякі автори поділяюїь їх на однопередільні та багатопередільні Оскшьки за основу класифікації беруть об’єкт обліку витрат, найбільш об-фундованим іділом Др»™ буде р'озме^ування їх „а дві групи за ступенем деташзащї обшку виробничого процесу. При

обліку поділяється на окремі технологічні процеси, стадії проце-су або технологічні операції.

Поділ виробничого процесу на окремі технологічні процеси та

ГРВ™у^^^^

видшяються такі процеси: обезводнення і обезсолення нафти (якщо ця операція не виконується при видобутку); перегонка на

статтями калькуляції.

послідовних операціях і разом з тим реалізується на сторону, ви-никає необхідність визначення його сїбівартості.

На деяких підприємствах проміжний продукт не калькулюєть-ся і витрати по технолопчних процесах враховуються лише для контролю собівартості. В шкіряному виробництві, наприклад, цеховий обшк витрат ведеться за технолопчною ознакою: золї ною, дубильною, фарбувально-жировою та обробки. Калькулю-сться /ише гот„ва%РодУукція, що 'дається „бр„Рб„„м «««.V

no цехах.

Облік витрат по процесах без калькулювання проміжних про-дуктів має місце на пивоварних заводах (крім солоду, який каль-кулюється) і заводах вогнетривкої цегли, на ряді підприємств хі-„Уч„„ї, тек'с тильної, хутряно? „ромисловості тсяцо.

Відмітимо ще одну особливість організації обліку витрат по процесах, яка зумовлена характером продукції, що виготовляєть-ся. Більшість підприємств виготовляють один вид продукції: штучні синтетичні волокна, аміачну селітру, суперфосфати, це-мент, синтетичний каучук, маргарин, аміак тощо. В цьому випад-ку враховуються витрати на в1Дпов1Дну продукщю.

При виготовленш скляної тари, гумових шин, цегли, пива то-що неможливо або недоцільно виділяти кожен окремий вид про-

цесу отри'муеться од'ночасно декшькаУ„дуКПв: „VonepepoeL, електроліз повареної солі, м'ясожирове виробництво тощо.

т/ким ч„„„мР залежно в,д ocoeLociJ! організації виробниц-тва, характеру продукту, що виготовляється, зустрічаються варі-анти п„Рпр„цРеУс„„Рго ІЙу з калькулюванням п^шного продРу-кту і без калькулювання, облік витрат по окремих виробах і групах вироб.в. їіоряд з ц„„ має міс£ ще й облік витрат'по в„-робництвах, який відрізняеться від обліку витрат по процесах

ми умовами, неможливістю або недоцільністю поділу процесу на

У хімічній промисловості окремі типи каучуку, латексу, ката-лізаторів тоЩ„Рв„гот„вляютьсяР„д„„м uexo^B^yaJn чого немає необхідності виділяти в обліку окремі частини процесу.

У паперовій промисловості при невеликому обсязі виробницт-ва і обмеженому асортименті продукщї можна враховувати ви-трати за видами виробів і технологічними процесами. Проте при збільшенні обсяпв виробництва і розширенні асортименїу такий поділ стає недоцільним.

^їр^^   %£

виробницїв, с/ирту, сфчаної /ислоти, хшбопекарних ^аво/ах тощо. Але в ряді випадків застосовуються різні умовні методи.

Обшк виробничих витрат по групах виробів досить пошире-ний в таких галузях промисловості, як швейна, взуттєва, хіміко-фармацевтична, лакофарбова, у виробництві залізобетонних ви-

лів,нафтодобуваннятоща