5.1.3. Управління витратами,


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 

Загрузка...

даний вид витрат належить до комплексних, тобто складається із цілого ряду різнорідних елементів витрат. Дана обставина якраз і

ускладнює процес управлшня витратами. Управляти необхідно кожним із складових елементів, які включаються до витрат на утримання і експлуатацію виробничого устаткування, машин і механізмів.

Частка витрат, пов'язаних з експлуатацією виробничого уста-

бГт достатньо ме'ханізований^ Для „ро'мілових „ідприемст/-

це масові і серійні виробництва з конвеєрними лініями, а для бу-ддвельної сфеРри - це'спещал™ упр'авлшня, на балан. яьіх є багато одиниць будівельної техніки (управлшня механізащї, управлшня екскаващї, управлшня малої механізащї тощо). Це вказує на необхідність посиленої уваги пращвників апарату управління наведених організацій до процесів формування ви-трат з метою їх зниження.

Слід зазначити, що адміністрація тих підприємств і організацій,

посідають друге чи навіть третє місце, немає однакового впливу на окремі елементи витрат, що входять до їх складу. 3 цієї причини „^оцес управлшкя Zuuu витратами дещо ускладнюеться.

.витрати на пально-мастильні матеріали, електроенергію та

ітехшчн/хоб^луговува/ь;

•          обов'язкові нарахування на заробітну плату вищезазначених

•          знос виробничого' устаткування, машин і механізмів, майсте-рень, гаражГв та іншв/аюрй. жі обслуговують технік^, інших

•          інші витрати, пов'язані з утриманням та експлуатащєю виро-бничого устаткування, машин і механізмів.

3 наведеного переліку витрат апарат управління може мати

лише від групи, до якої відноситься об'ост основних засобів. Без-перечно, адміністрація на конкретний звітний період (капендар-„иРй рИ)„оже ви^рати 6удь-як„Рй із рекомендован'их Ьот на-рахування амортизації (зносу) і, таким чином, впливати на LL„„y (рівені) ц„х виірат.йроте впродовж цього зв.тного „е-ріоду змінювати методику нарахування зносу (амортизації) вона

S ії£££ї%&кт в нака31 про 06шкову П0ШІИ-

Перший — це пропорційний, або метод рівномірного, прямо-

в„кор„ста„Р„яоб:СИа„с„оРв„„хУзас„б,в).

шисання). Суть його полягає в тому, що постійна норма аморти-зації використовуєтвся протягом періоду експлуатації фондів, але вартість фондів „а пояаток року весь яас перераховуеться за мі-нусом суми зношення (амортизац ї). При цьому лкв дацйна вар-/сть фоУ„дів „е вирахо^ться з їх початкової BVOCT,, а аморти-зація нараховується до того моменту, доки залишиться сума фондвв, So дор^внюе їх лікв1дацш„ш в'яртост,. Шсля цього ямор-тизація взагалі не нараховується. Цей метод передбачає застосу-вання подвійної або й вищої норми амортизації порівняно з тією,

щ^р=^^^^^

об'єкта „а „очаток звітного року або первісвої вартості „а дату

одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корис-„ого в„к„р„стРа„„Уя „б-ектя з результіу від дзлення Івідаш'ної вартості об'єкта на його первісну вартість.

Четвертий мет.д нарахушння аморттащі- ^щшт^-

значаеться як доб'уток вартості, якдз ам„ря4уСться, I кумуяятив-ного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується ді-яенням кіькості p„L, Щ„ залишаюїься до'кш'ця „,1Куваного строку використання об’єкта основних засобів, на суму числа ро-ків його корисного використання.

П'ятий метод виробничий, за яким місячна сума аморти-зації визначається як добуток фактичного місячного обсягу про-дукщї (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизащї. Вироб-нича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукщї (робіт, послуг), який підприємство чи організація очікує виробити (виконати) з вико-ристанням об’єкта основних засобів.

Отже, виробник може вибирати прийнятний для нього метод „арахуванн^амортизашї. Найп^остш'им для використання, без-перечно, є пропорційний метод. Однак з економічної точки зору доцільнішим є один із методів прискореної амортизації, що дає змогу швидше обновлювати основні засоби.

He може адмшістращя втручатись й у нормативи відрахувань на сощальні заходи, так як і це є прерогативою держави. Єдине, що можна зробити у цьому випадку, так це здійснювати ефектив-не управління витратами на оплату праці, домагатися зниження вказаних витрат і на цій основі — зниження абсолютного розміру відрахувань на соціальні заходи (за умови незмінності відсотків

сться у раз, дотримання TaJx умов господарювання:

1) приве)ення до оптимального складу існуючого верстатного

біт будівельних машин і механізмів);

3)         збільшення (шдвищення) коефщієнтів змшності, оновлення активної частини основних виробничих фондів, використання техніки за часом і потужністю (у будівельному виробництві);

4)         застосування р&ошшнйі "paHcnopTH^ .Гхем перев'езень вантажів машинами і механізмами;

устаткування, машин і механізмів.

Значна частка у витратах на екшлуатащю виробничого устатку-вання, машин і механізмів припадає на ремонтні роботи й технічні

вказаними витратами необхідно запровадити на кожному підприєм-сгві та в „ргайзащї сисгему плано'во-п’переджувальни'х peJoHriB (ППР). При цьому функціональним обовязком працівників апарату управлшш стане реіулярний контроль за відхиленшши від попере-дньо складених кошторисів витрат на технічні обслуговування та ремонтніроботи.

Суть системи ППР полягає у тому, що усі наявні в організащї чи на шдприємстві машини, механізми та виробниче устаткуван-

середньому, каІптал'ьному). в'азою для йог'о складан(ня служах'ь нормативні терміни роботи кожного виду устаткування, машин і механізмів до моменїу проведення ВІДПОВІДНИХ ОГЛЯДІВ чи шших видів профілактичних робіт. На підставі складених річних графі-

Stf№XxJ^*^^-x

зації. Воно повинно бути адаптоване до умов діяльності відпові-

ставлення фактичних витрат з плановими дасть змогу проводити аналіз відхилень і на цій основі здійснювати заходи щодо недо-пущення перевитрат та шквідащї шших недошків.

Методика розрахунку планової собівартості машино-змши (ма-шино-години) роботи машин і механізмів зводиться до наступного:

1) по кожному виду техніки (машині чи механізму) визначаєть-ся попередньо нормативна кількість машино-змін роботи у рік;

пращ машиністів та механізаторів тощо);

3)         по кожній одиниці техніки обчислюється річна сума тих

нічні обслуговування і ремонтні роботи, перебазування та пере-

4)         визначається величина витрат у розрахунку на одну маши-но-змшу шляхом ділення річної їх суми на нормативну кшькість машино-змш роботи у рік по тих витратах, які неможливо зразу обчислити на одну машино-змшу (амортизащя, витрати на техні-чні обслуговування і ремонтні роботи, перебазування та переоб-

5)         проводить;ся зведений підрахунок витрат по кожному виду техніД постатейному розрш" у 'розрахДу „а „д„у uL»J-зміну або ж на одну машино-годину (шляхом ділення суми ви-трат, які п.ипадають на одну машино-змшу, на тривалість робо-

У разі необхідності визначення відпускної ціни машино-зміни чи машино-години роботи певного виду машин чи механізмів по-трібно до загальної величини планової собівартості додати част-ку адмшістративних витрат (попередньо визначену у відсотках до прийнятої бази), плановий розмір рентабельності та діючу на момент розрахунку величину податку на додану вартість (обчис-лену у відсотках до відпускної ціни без даного податку).