МЕТОДИКА УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ ПІДПРИЄМСТВ IОРГАНІЗАЦІЙ 5.1. Управління змінними витратами


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 

Загрузка...

цьому також полягає відмінність між постійними та змінними витратами- постійні витрати не змшюються в короткостроко-вому перюді, яким є повний цикл виробництва, тобто на їх рівень не впливають виробничі рішення в цьому перюді й вони практи-чно не мають впливу на рівень прибутку. Зовсім іншу картину ми спостерігаємо стосовно змшних витрат Саме від їх рівня в осно-вному й залежить величина фінансового результату діяльності „ідп/иемства-прибуткучДидку.

Регулюванням змшних витрат можна досягати максимуму „рибуТку, а також приймати еф'ективн, виробнич, рішення. Іску^ такий постулат: якщо ціна на продукцію перевищує або хоча б дор.внює /итомим змшним в„трРатаУ„, т„ вж^ в ціму разі доці-

прибуток або мінімізувати збиток. Якщо ціна не перевищує пи-

мінімізація збитку. По-перше, в цьому разі виробник компенсує свої витрати „а оп'лату npSd, по-другеУвсе „ере'вищення ціни „ад питомими змінними витратами йде на покриття постійних ви-трат, зменшуючи прямі зітки в,д виробницт'ва^

Важливою складовою оперативного управління виробничими

5ES£s=SS=raS

них витрат є те, що вони мають тенденцію до зростання пропор-

витрати Дсновними у формуванн, „рибутку, а витрати I скла-

дування й транспортування є досить суттєвими, оперативне управлшня ними набуває особливїго значення.

Зупинимось дещо детальніше на методиці управління кожним із видів змінних витрат.

5.1.1. Упраеління матеріальними витратами

теріальних ресурсів та в частині їх використання.

Управління на стадії заготівлі і придбання матеріальнш ре-сурсів зводиться до наступних елементів:

—        визначення переліку матеріальних ресурсів, які необхідні

для здійснення виробничої діяльності;

за ІГЖ£ 7ому To^y^S \£?%SZ£%£-та укладення з ними договірних зобов'язань (контрактів, угод

минаючи складські приміщення.

Вищеописані стадії управління виробничими запасами здійс-нюються задовго до початку виготовлення продукції чи виконан-

" ^ГЛ^^ГвГмУа^Єльких ресурсів „а „ідприемс-

-          оптимпац'ія вел„Р,„„„ „оставок' матеріальних'ресурсв.

Серед усіх зазначених складових елементів системи управлін-ня матеріальними ресурсами найбільшу складність являють со-бою достовірний підрахунок потреби в них та оптимізація вели-чини поставок.

Практичний досвід роботи шдприємств та організащй засвід-чує, що норми і нормативи, які покладені в основу таких підрахунків, далекі від своеї досконалості. Вони носять усереднений

вЕзначення о6Рсягу і момен^у закушвш матер.альних ресурсів залежить від потреби виробництва в сировині і матеріалах, фі-нансових і складських можливостей та ситуащї на ринку закуш-вель. Існує два варіанти закупівель:

ються, і заощаджує витрати на доставку, однак несе значні склад-ські витрати, шддається ризику старшня і псування матеріалів і ризику фінансових втрат у разі зниження цін на матеріальні ре-сурси за час їхнього тривалого зберігання.

2. Закупівля невеликих партій через невеликі проміжки ча-

аі „емає „е'реваг зя цін'ами закушвш і вшшкае ризиЛесвоєчас, ності забезпечення поточного виробництва матеріальним забез-печенням.

Таким чином, дві суперечливі тенденції у забезпеченні матері-альними ресурсами знаходять свое відобра^ення в харакгері £ ни витрат на придбання і збереження матеріалів.

ВпрхП/п. Витрати на зберігання матеріалів (Взб) визначаються се-реднш рівнем запасів. При постійній штенсивності споживання річні витрати на зберігання запасів будуть становити Взбхп/2. От-же, загальні річні витрати (Вр) можна зобразити таким чином:

В =ВП • —+ Вз6--.    (5.1)

п          2

На практиці часто застосовуються знижки на обсяг замовлен-ня. У цьому випадку загальна величина витрат на матеріали, що постачаються, містить у собі вартість самих матеріалів, вартість розміщення замовлення і вартість зберігання запасів:

В =В • —+ Взб-- + Ц-П,       (5.2)

п          2

де Ц — вихідна ціна одиниці матеріалу.

Однак не завжди можна точно визначити витрати на зберіган-

Співвідношекня ціеї суми до ввр'тост, запвсів <„р„ їхньом'у сере-дньому рівні) плюс відсоток на капітал називається коефіцієнтом

ЇИЇЇ^^Е^Г^ це'базова модель

В = В • — + Вз6+Ц-К — .    (5.3)

п          2

Щодо оптимізації величини поставок, то існує методика ви-значення оптимальної кількості завезення (ОКЗ) на підприємство чи в організацію певного виду ресурсу. У формалізованому ви-гляді цю кількість визначають так:

ОКЗ= ЕШ,      (54,

V і-ц

де В вартість завезення (замовлення); П - річна потреба в пе-вному виді ресурсу; Ц — ціна ресурсу; I — норма (відсоток) від-рахуваньвідцшинаскладуван^.

У свою чергу витрати на складування визначаються таким чином:

СВ = 1^^,       (5.5)

2

де К кількість ресурсу на виготовлення одиниці продукції, ви-конання одиниці замовлення.

Загальні витрати за певним видом ресурсів (ЗВ) складаються із складських і фактичних витрат на замовлення:

ЗВ = СВ + ФВ           (5.6)

або

„ І-Ц-К В + П

ЗВ =    +          .           (5.7)

2          К

зації практично не користуються вищенаведеною методикою ви-значенІш оптимальноі кшькості завезення матеріальних ресурсів

на стадії їх заготівлі і придбання.

Суть управління матеріальними витратами на стадії їх фа-ктичного використання передбачає:

-суворий контроль за дотриманням норм використання ма-

тер^ьних ресурс,в;    нормативного ГОСІЮдарсІва (рот.

робку'науково „'бгрунтованих „о'рм і „орматив.в маїер.алХшх витрат на одиницю продукції, робіт, консіруктивний елемент

Особливе місце в досягненні ефективного управління матеріа-льними витратами належить оцшщ виробничих запасів, лучаючись до виробничого процесу, посідають значну питому

матеріальних запасів. Основні з них такі:

. оцшка запасів виходячи з їх факхичної варюсгі за надхо-дженням у господарство та використанням (застосовується в умовах, коУл„ шдпР„СР„ець чітко о6л,к„вуС вирокшч, за„Уас„ за їх видами та вартістю й може за такою самою вартістю переводити

• оцінка запасів за принципом перше надходження — перший відпуск, або «FIFO» (запаси, що першими надійшли на склад, пе-ршими й списуються за їх відповідною вартістю);

. оцшка матеріальних запасів за їх середньозваженою цшою (собівартістю) виходячи з усіх надходжень за певний перюд часу; вона проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного періоду (мі-сяця) і вартості одержаних у звітному перірді (місящ) запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного періоду (місяця) і отриманих у звітному періоді (місяці) запасів;

Р.„ц,„каУза „„РмУт„вР„„м„\атРат'ам„ п„гагае у застосуван» норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлеass^jsttzsszzzzstt

чих цін. Для забезпечення максимального наближення норматив-

Р. „цшка за цшам'и „'родажу (ви'користовуеться „ідприсмства-

ми роздрібної торгівлі і базується на застосуванні середнього проіїента торговельної нацшки товарів).

Від того, який метод оцінки матеріальних запасів застосову-

штшттш

матеріали, запасні частини, конструкщї, деталі та інші матеріали в різні перюди часу й за різними цшами.

Для прикладу вартість нафтопродуктів на початку місяця може бути одна, в середині місяця шша, а наприкшщ - ще інша. За якою ж ціною потрібно списувати його на виробницт-во? Вибирають той метод оцінки, що є вигіднішим для вироб-ника.

Так, якщо існує тенденщя до зниження цш на матеріали, то для виробника, можливо, дощльним буде використання методу, що діє за принципом перше надходження - - перший відпуск

S^ss^s,^^^^^для уник-

аль!1™^

бівартості відповідної одинищ запасів чи середньозваженої собі-

аРОднак виробник зобов'язаний вибір методу оцшки запасів фі-ксувати в наказі про облікову політику підприємства, цим самим ста'влячи двідом'а податко'ву шспекщю "ро вибраний метод оцінки запасів й не може його змінювати протягом року.

Неаб„,Ке _. в управл1ННі .„TpaTL, „осід^мадер.аль.

запасів, у якій знайшли б своє відображення показники та умови

ЗЕЕсІуа=їц„ееГн з найбільш раджальних засоб,в