4.4. Визначення реальних (дійсних) затрат і їх методика


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 

Загрузка...

Визначення затрат відбувається за стадіями життєвого циклу виробу. Воно B„„aL дотріання таких умов:

—        повнота розрахунку, тобто облік затрат за всіма стадіями

життєвого циклу;

—        облік всіх ресурсів, які споживаються;

-використання єдиної методолопї визначення еташв циклу і

єдиної класифікації складу і змісту затрат;

-використання методів обшку затрат, які відповідають стаді-ям життєвого циклу.

Ш Х=НвМ„;аТякГХХГ зГс=^Гв^вХЇ

випуску, реалізації, а відтак й утилізації (у разі потреби).

(кя^атрат „а „кремих стадіях ж^свого uW залежить від характеру продукції, її технічної складності і новизни.

Стадії життєвого циклу накладають певні особливості на ме-тодику розрахунку затрат. Так, на стадії науково-дослідних і до-слідно-конструкторських робіт затрати встановлюють як лімі-

exam створення і випробування досшдного зразка (партії) проду-кту досягається такий ступшь деташзащї затрат ресурсів, який дозволяє прийняти їх в якості укрупнених планових норм і нор-мативів на стадії виготовлення продукщї.

На стадії еиробництеа точність визначення затрат залежить від масштабів випуску продукщї: чим вш більший, тим точніші повинні бути норми і нормативи, які використовуються для ви-

На стадії реалізаціїметодика розрахунку затрат залежить від

Проте незалежно від характеру продукщї (робіт, послуг), в затра-ти на реалізацію включають витрати на маркетинг, які залежать від ринкової стратепї шдприємства.

Н0Р^ГЗ=

Є-^^=^=^ься харакхером продукц., тим нешриятливим впливом, який вона здатна здійснити на на^ вколишнє середовище. Так, в процесі утилізації продукції, яка є

дотр„ма„Р„я „орм безпеки і „хорон'и 'навкоїишнього середовища,

або ж включаються до складу експлуатащйних витрат шдприєм-

ресурсів: загального брухту, брухту кольорових металів; вузлів і їеталк „ридатних £ uL%£> викор'истання або віорис-тання при понижених потребах в експлуатаційних властивостях.

Визначення витрат за стадіями економічного життєвого циклу продукту є важливим і складним завданням, вирішення якого дає змогу зробити виріб економічно конкурентоздатним. Складність

3 метою забезпечени достовірності вюначення дійсних виірат підприсмстаа необхідно в,аховувати фактори впливу на обсяг і структуру „оточних в„тратР до я^кх „„La вйнести [3*7]:

—        зміну обсягу виробництва та реалізації продукції (робіт,

—        зміну технічних і технологічних умов здійснення операцій-

—        ™Самортизащйної поштики шдприємства;

—        зміну ставок податкових платежів, що відносять на собіва-

- зміну рівня цін та умов постачання сировини і матеріалів в.дповіднсГ/оскладенихк'онтрактів;

—        зміну умов оплати праці відповідно до колективного тру-

довогодогУовУору;

—інші фактори, що спричиняють суттєвий вплив на склад і структуру поточних витрат підприємства з урахуванням специфі-ки виробництва.

Велика різномаштнісіь факторп, що впливаюхь на сумарш

рІзТГ™^^^

окремих елементів розрахунку. "

Всю с’купність методів розрахунку окремих елементів затрат

^S^^S^to*^ на викорисханн, дум-ки спеціашстів-експертів і включають: метод експертних оцінок (призначення вагових характеристик, послідовних порівнянь, по-парного зважування), метод моделювання, метод переваг, метод розміщення пріоритетів, баловий метод.

2. Математично-статистичні методи. їх основу складає мо-делювання одно- і багатофакторних залежностей між затратами і технічними (якісними і кількісними) показниками на базі фактичних статистичних даних продукції і ії складових частин. Найбільшого поширення набули методи кореляційного моделювання, питомих по3. Системні методи. Суть їх зводиться до моделювання за-лежності затратних і техніко-економічних показників на основі ітераційного наближення проектованих показників до нормахив-но-розрахункових, встановлених для типових або подібних про-дуктів (процесів). Як правило, це багатофакторні моделі, які вра-х^вуюі вплив 4ІакторіРв, що не знаходятіся мЕк собою у тіоД взаємозв’язку. В цю групу входять методи імітаційного моделю-ва4,р„змірУ„ихкоефГцУСктівташ.

.Методи технічного нормуеання, розрахункоео-аналі-тичні і калькулювання. Вони засновані на розрахунку подеталь-

Сфера застосування тих чи інших методів розрахунку затрат обмеГна ступеіем точності, що досягаеться'з I WouorL: якщо на стадії науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт знаходять своє застосування методи 1 і 2 груп, то на стадії виробництва, де до точності розрахунків висуваються більш су-BOP, вимоги і вона залежить від TL/B^HHU застосовуюті ся методи 3 і 4 груп. На стадії реалізації, де (озрахунок затрат ве-

реження. Утруднено розрахунок прямих експлуатаційних затрат,

шдтримки і відновлення експлуатащйних характеристик продук-ції, нормативи затрати на ремонт.

Найменш досліджене питання віднесення затрат на утишза-щю. Точш меходи нормування на схадп ухишзащї не засхосову-

хунку і нормування захрахи носяхь схихійний харакхер, не „УддаУютьсЯРу„Уравл1„„ю 'та мають тенденцію д. Ppocтy, що знижує конкуренхоздахнісхь продукції. Нормахивна база виванні праці, обліку і аналізі витрат. Постійне порівняння фак-тичних затрат з нормативними дає змогу виявити резерви їх зниження.

ifxp^bHBTn7a=i?„TpaaTTaMl,

обхідних для забезпечення процесу виробництва і реалізації про-

Початковий зміст нормування ресурсів зводиться до процесу встановлення нормативно обгрунтованих затрат ресурсів (матері-альних, трудових, фінансових та ін.) у розрахунку на одиницю

Метою нормування витрачання ресурсів є забезпечення ефе-ктивного їх в'икористашЛа „совї^плексних зусиль що'до зниження сукупних затрат на виробництво і реалізацію продук-ції. Вказа„оУг„У„„ж„а ^'ш, пр„ „"ормуван» rloL увага буде надаватися можливостям використання сучасної висо-^оефект'ивної хехнжи і хехнолопї ха відкі ор'гашзаци ви-

" Норма - це гранично допустима (максимальна чи мшімальна) величина витрачання будь-якого ресурсу на одиницю продукщї.

Якщо норми встановлюються в абсолютному виразі (напри-клад, „ормаРчасу у нормо-годинах), т„ „ормативІ, від'обріають-ся, як правило, у коефіцієнтах або у відсотках на усі види ресур-

с*.ю Laptev».

3 метою реалізації функції управління витратами, зокрема

вання, масштабів, часу дії та шших критеріїв.

За об'єктами нормування уся нормативна база поділяється на:

=i:p;i^;=;isi=e,r.:,7s.

За масштабами застосування нормативна база поділяється на:

—        норми і нормативи, які встановлюються на основі держав-

них стандартів і вимог;

-нормиінормативи, які рекомендуються до застосування на галузевому рівні;

—        предметні, подетальні, поопераційні норми, які розробля-

ються шдприємством самостійно.

За часом дії норми і нормативи поділяються на:

Норми і нормативи, які використовуються для найбільш точ-ного розрахунку затрат ресурсів, досить різноманітні. До їх скла-дувходяїь:

—        типові норми і нормативи затрат на виконання різних видів робіт;

—        укрупнені норми і нормативи на деталі і операції, типові

^-Татем^чТза^ежності між ваговими, якісними і розмір-

-комплексні норми і нормативи на підтримку і забезпечення умов нормального ходу технологічного процесу тощо.

Існує правило: чим більший обсяг виробництва і реашзащї про-дукції, тим більш ретельно повинні нормуватися затрати робочого

Недошком, що гальмує використання технічного нормування праці, є трудомісткість і довга тривалість розрахунку норм часу. У

зв'язку з цим в одюшчному і дрібносерійному виробництві при

виробництв, викорисДються, як „равило, /осшд'но-стат'истичн,

норми часу. Для прискорення нормування і зменшення його тру-діткоі розроб™ укрупн'енТнорми часу „а окрем, деГі, вузли і навіть на вироби. Точність таких норм нижча, ніж технічно обфунтованих, проїе й вони повинш врахо'вувати якомога більшу кшькість конкретних факторів і умов, для яких вони розраховані.

Точність дослідно-статистичних норм часу залежить від ква-шфікащї і досвіду людини, яка здійснює їх розробку. Ця особа повинна добре знати техніку, технологію і організацію конкрет-ного виробництва.

Показником якості розрахованих норм часу є їх дотримання на „ракшці. Встановлен^наїрочуд „anpyL™ Lp„ HacyV „е ст,-льки до підвищення інтенсивності праці, скільки до порушень техно-лопї і браку при виготовленні продукції, плинності кадрів та інших негативних явищ. 3 іншого боку, ненапружені норми є причиною зниження хрудової дисциплши, ^е'ефекхивГо викоРрисханняРробочо-го часу і резервш зниження затрах на виробництво продукци. У будь-

Необхідність більш якісного нормування пращ зростає, коли питома вага витрат на оплату пращ у кошторисі витрат за еконо-мічними елементами є суттєвою, особливо коли вона перевищує 50 %. Таке може мати місце при ремонтних роботах, наданні по-слуг, у сфері сервісу тощо.

?ЖЗЕ£=^        на ЇХ ве-

^уван/яробоІм.сць.х.ш/

-економічними умовами, тобто норми затрат того чи шшого ресурсу повинні давати можливість вибору ефективного варіанту

ІЯ-Нсощальними умовами, що, в першу чергу, відноситься до норм затрат живої пращ, але і в певній мірі до норм використан-ня машин і устаткування. Соціальне обгрунтування норм перед-бачає забезпечення 3M1CTOBHOCT1 пращ, підвищення зацікавленос-ті до праці.

скається, існують чітко встановлені вимоги — стандарти, які ви-значають споживні якості кожного продукту. Проте, якщо навіть продукція відповідає стандартам, то це не означає, що виробниц-

Визначення мети і завдань, моделей управління виробничимизатратами

і і

Збір даних про нормовані і фактичні витрати

I

Оцінка і вибір варіантів дій з управління витратами

I

Прийняття рішень Порівнянняфактичних затрат з плановими

I npTyS™ri™SSr„\7n3»„"o"rM"

Процедури порівняння фактичної собівартості знормативноютаціною на продукт, замовлення, процес

Рис. 4.2. Система управління затратами на основі норм Система включає:

цілей виробництва, підтверджених нормами;

—        списання затрат на рахунки бухгалтерського обліку на ос-нові норм;

—        оцінка готової продукції і незавершеного виробництва (у промисловості) за „орм'ативною в„р„б„„Р,„ю собівар'тістю;

—        виявлення відхилень від норм оперативним шляхом для ви-користання їх з метою швидкого і ефективного втручання управ-лінців у виробництво.

Кожний менеджер отримує інформацію, яка відповідає його рівню управління.

Отже, нормативне управлшня затратами відрізняється від тра-диційних методів більш сильною дією зі сторони управління на

*°^£=^%и— заТраТ „а „ „е„6х,д„о

підсумовувати нормативні затрати на матеріали, працю робітни-

гою технічного аналізу.

Необхідно звернути увагу на той факт, що коли застосовуєть-ся перший підхід, то відхилення минулого перюду можуть бути закладені в норми на майбутній перюд. Другий шдхід забезпечує

ЇЇ^2^^£££££Г^ —

У процесі розробки нормативних затрат виникає ряд проблем, Щ„ сто'суютьс1, сут, „ор„Р- планТва„„ЯРрезультат1вРд1яльР„ост1 в ідеальних умовах, в умовах безпомилкової роботи та легко здійс-

Надзвичайно важливу роль в управлінні витратами відіграє

певні вади. Поряд з цим слід брати до уваги ще й такий чин-ник, як мета використання норм, оскільки різні види норм ма-ють різне призначення.

Розрізняють стандартні, основні, ідеальні та поточні норми за-трат.

Стандартна норма - це науково обгрунтована величина, яка отримана в результаті аналізу і розрахунку необхідних матеріальних ресурсів, виробничих технолопй, цш на продукщю при рі-зних умовах та правильному виборі устаткування.

Основні норми затрат це постійні норми, які залишаються „е змінними „р'отягом ^валого пер.оду. Ви'користовузоться вони для порівняння фактичних затрат за ряд років і вияву тенденцій ефективност, вир'обництва окр?м„х вир'обів'чи вшсонан^ зм™ „6-сягів виробництва, технології, цін. Основні норми не будуть відо-бражатіоточних'запланованих затрат і у зв'ялку з цим^ють „е придатними для управління затратами. На основі викладеного мож-назазначити,щодані норми мають обмежене застосування.

Ідеальні норми затрат - це норми, які уособлюють мінімальні

щодо зниження витрат. Застосовуються вказані норми рідко.

Поточні „ормїзатрат- цГнорми, які від'обра'жають „ож-ливі з точки зору їх досягнення затрати на короткий відрізок ча-су, і забезпечу^ть заплановану е'.ективніст'ь виробни'цтва. їх значення полягає у тому, що вони служать базою виміру відхи-лень в1Д накресле/ої для'досягнення мУехи, хобхо поР1вняРнУня фак-тичних і нормативних затрат. При цьому забезпечується заплано-вана ефективність в умовах допустимих відхилень, зв'язаних із

ВТІ?=Г-=ГH^^=t=pS^aT м,

а також на обслуговування виробництва і управлшня складає но^ рмативне господарство підприємства чи організації. Його склад і

4f;Z^S ^=аН„а7и^з„аГмУаГр=вГ „аявн'ості і „бфуктованост, „ор„ за^ат, розробку „ових'і Z

дарювання, які часто змінюють асортимент своєї продукції або вдосконалюють технологію, необхідно частіше, порівняно 3 ta¬in™, розробляти або переробляти норми, оскільки це безпосе-редньо зв'язано із здійсненням прибуткової діялвності.

Нормативне господарство підприємства

Нормативно-довідкова інформація

Виробнича програма

Технічна документація

Технологічна документація

Власна документація НГП

Первинні норми затрат

 

Рис. 4.3. Склад нормативного господарства машинобудавногошдприємства

Шляхом порівняння нормативних затрат з планом є змога Нормування витрат здійснюється у нормативних калькуляціях.

ляції є:

-конструкторські специфікащї деталей, що виготовляються підприємством, і комплектуючі відомості на купівельні деталі, щозвстосовуютьсяувузлах'івиробах;

-          технологічні маршрути виготовлення деталей, складання вузшв і виробів;

-          норми витрат основних матеріалів, купівельних напівфаб-рикатів та комплектуючих виробів, що витрачаються на виготов-

"5SS2SSS5 _, _ витрат о,

новних робітників, зайнятих виготовленням деталей, вузлів і ви-робів;

-          номенклатура матеріалів і купівельних комплектуючих ви-робів;

-          інші документи, які є основою для первинного складання нормативної калькуляції.

Для складання нормативної калькуляції не застосовуються технічні нормативи з укрупненими позиціями, норми на виріб-

вират „а оплату праці робітників, зайнятих складанням вузлів,

^^ЖЖ™"*1""нормативна калькуіищя на

Собівартість окремих деталей включається до нормативної калькуляції вузла за нормативними калькуляціями деталей, а затрати на складання вузла— за технологічними картами скла-

Допускається також складання нормативної калькуляції на виріб у щлому, без поділу на деташ й вузли.

При цьому вартість матеріальних ресурсів, а також інших „рям'их витра^ виз'начається I зведени^и У„Р„Рмами витрат, скяа-деними технологічними і конструкторськими відділами та з ура-хуванням діючих цш. Трудомісткість і сума заробітної плати розраховуються за зведеними даними відділу праці й заробітної плаїи, одержаними на основі технолопчних карт або шшої тех-нічної документації, що відображають рівень норм заробітної плати на початок місяця.

Витрати на обслуговування виробництва, а також інші види

Діючі (поточні) норми розробляються на кожний вид деталі,

норм витрат матеріалів і в картах норм часу та розцінок.

На всі зміни поточних норм, що відбуваються на підприємст-ві, незалежно від їх причин, виписуються повідомлення.

У повідомленнях про зміну норм поряд із зазначенням попе-редньої і нової норми, а також одержаної різниці обов'язково за-

Всі зміни норм впроваджуються у виробництво тільки після їх внесення до „ор'матив'но-тех'нолоп,^- д'окумежаціі:

Дпя своєчасного впровадження у виробницгво всіх змін на підпри-смсІГх вспшовдюкдгГся граф1ИІ,У„арРшрут„, теР„1МІ npoxo^eL повідомлень та їх надходження до нормативних бюро, відділу матері-ально-технічного забезпечення, бухгалтерії, цехів-в™вщв

Повідомлення про зміни норм витрат матеріалів, купівельних

На підприємствах здійснюється систематичний контроль за своєчасним оформленням зміни норм, внесенням змін до техніч-ної і планової документації та застосуванням змшених норм в оперативній роботі цехів і відділів.

Змши діючих норм сшд приурочувати до початку місяця. Як-що норми змшюються протягом звітного місяця, різниця між но-рмами, наведеними в нормативній калькуляції, і новими нормами до кшця звіїного місяця виявляється і враховується окремо. Всі зміни норм, введені протягом місяця, вносяться до нормативної

су,Фас„У„х „Чдрядних „рРга„ізацШ „ормуваі, витрат здійснюють

""які^ТсТбТунтованість „орм і „орматив.в у значнш мір, за-

лежать від методів їх розробки. Існують такі методи нормування: -розрахунково-аналітичний;

-досліднГстатистичний;

робкою і впровадженням організаційно-технічних заходів.

Змши у тРех„1Ч„„му, орг'анізацшному рівні виробництва, у які-сних характеристиках продукції, які закладені у цих заходах, синхронїо від'ображаютьїя I величині „орм і „оріативів.

Дослідний метод передбачає розробку норм виходячи з до-слШв, досліджень і замф^в, як, npLSmS. у в'иробничих і лабо-раторних умовах. Такі норми базуються на фактично досягнуто-іу рРв„, організашї вироб'ництва/техніки і тіхнології, тому в'они

4E==ES=5SKS 555s=S=55SSS

ляє резерв' Лшшвя затрат, але „/показу?, за рахунок яких фа-кторів може бути досягнуто це зниження. Проте даний метод

застосовується у процесі планування досить широко внаслідок

методів.

Нормування ресурсів поступово перетворюється з чисто інже-нерного, технічного у комплексне сощально-економічне завдан-ня, яке реалізує такі функції:

-на основ! сисхеми норм запасу і викорисханкя ресурС1в ви-значається оптимальна потреба в них з метою виконання плану виробницхва^еашзаципродукцп;

—        система норм витрачання ресурсів служить основою не ли-

ше поточного, але й перспективного планування підприємства.

На основі використання норм розраховуються основні техніко-

економічні показники підприємства, перш за все вартість проду-

льнісхь працпшик^ ^родуктившсть npa£. Характе^, Що'Щ по-казники розраховуються не лише по підприємству в цілому, тоб-то норми є й засобом внутрішньовиробничого планування, зокрема розробки кошторисів за центрами затрат;

1 норРмиРвихрах е зас^бом обшку з'ахрах р4их вид.в ресурслв, тобто виконують обшкову функщю (здійснюють обшк фактич-них затрат на виробництво і реалізащю продукщї), з якою тісно зв'язана контрольна функщя - норми використовуються в якості еталона при порівнянні їх з фактичним витрачанням ресурсів;

-стимулююча функщя знаходить свій вияв у процесі вико-ристання норм з метою оцінки діяльності колективів і окремих працівників. На основі нормування здійснюється заохочення дія-льності бригад, дільниць шляхом зіставлення фактичних затрат навиробництво з нормативними;

—        норми затрат— це основа раціональної організації вироб-

ництва і пращ. Використовуючи норми і нормативи затрат ресур-

сів можна якісно оцінити варіанти організації і вибрати оптима-

3-Истосовно норм затрат пращ - це ще й забезпечення нор-мальної інгенсивності пращ у відповідності до прийнятих кри-теріїв, а також дотримання штересів пращвника в частині зміс-

^жб^п=яд^= l£g£^£S$££

росту працівника;

—        виховну функцію (підвищується професійна дисциплінова-

ність).

Прогнозування — це обчислення планування на перспективу.

чної документації і нормативної бази, її собівартість можна обчи-слити тшьки як ймовірну прогнозну величину. При цьому корис-туються різними методами прогнозних оцінок, серед яких OL„B„„M„P е параметрич» ме/ди. Параметричними вош, „ази-ваються тому, що грунтуються на залежності собівартості прод. -кщї від п параметрів — технічних і експлуатащйних показників

До параметричних методів обчислення собівартості продукщї належать методи: питомих витрат, баловий, кореляційний, агре-гатний.

Метод питомих витрат є найпростішим, але й найбільш не-точним. Згідно з ним собівартість нового виробу (Сн) обчислю-ють так:

Сн = Сп • Рн,            (4.5)

де СП- питома собівартість анал—пчного (базового) виро.у,

двигушв, ванхажошд'йомшсхь авхомоб^в, крак об’ем їолоди-льників тощо). Точнішими є методи, які враховують не один, a декшька параметрів. До них належать баловий і кореляційний методи.

Баловий метод базується на експертній оцінці впливу основ-них параметрів виробу на його собівартість. Кожний параметр виробу оцінюється певною кількістю балів. Собівартість базово-го виробу ділиться на суму балів всіх параметрів і таким чином визначається с/в одного бала (Сб). Після цього собівартість ново-го виробу обчислюється за формулою

П

Сн = Сб2 5НІ-,          (4.6)

де п — кількість параметрів, які впливають на собівартість виро-бу; 8Н, — кількість балів по /-тому параметру нового виробу.

Кореляційний метод дозволяє встановити залежність собівар-тості виробу від його параметрів у вигляді емпіричних формул,

виведених на підставі аналізу фактичних даних по групі аналогі-чних виробів. У процесі аналізу виясняється форма зв'язку (ш-нійна, ступенева) собівартості та основних параметрів виробу, a також його тіснота. Корелящйний метод прогнозування собівар-тості є найбільш точним і поширеним.

Агрегатний метод не є самостійним параметричним методом. Згідно з ним собівартість виробу визначається як сума собіварто-сті ко„структ„в„„хРйог„ 4JrJ- агрегатів. Вар/сть уніфі/ова-них агрегатів береться за існуючими цінами, оригінальних — об-числюехься по одному із розглянухих вище меходш або визначається експертно. Окремо визначаються за даними експер-тизи витрати „а складання (монтаж). Застосовується цей метод для обчислення собівартості складних виробів, у конструкцію яких входить ряд агрегатів (™, верстати з числовим програм-

"T^^tS^llZl,*, - д„„ам1Ч„„й „оказ-НИК 1 істотно залежить від ступеня освоєння виробництва. Осво-єння серійного (масового) виробництва нових складних виробів

собівартість продукщї. На початковому exam освоєння виробни-

і стабілізуються на етапі освоєного виробництва.

Ступінь освоєння залежить від кількості виготовлених виробів

IS^^^^Z^3 початку ™я

Сі=СгЩв,       (4.7)

де Q - собівартість І-ТОТО виробу з початку випуску; d - собі-

Період освоєння - 2 роки. Собівартість машини на початковому етапі освоєння (першого зразка) — 320 тис. грн. За перший рік освоєння планується виготовити 2 машини, за другий- 4. Коефіцієнт освоєння1 для цього виробництва 0,8, відповідно в = 0,322. Треба обчислити прогнозну собівартість машини на кі-нець другого року освоєння виробництва, тобто шостої ЕОМ. Вона складе:

С6 = 320 • 6–0,322 = 179,8 тис. грн.