4.2. Методика планування витрат на виробництво і складання планової (нормативної) калькуляції


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 

Загрузка...

Методика планування витрат на виробництво висвітлена у га-лузевих Мето,ичних рекомендащях з формування собівартості

бівартості продукщї (робіт, послуг), затверджених наказом Держкомітету промислової політики України від 02.02.2001 р. № 47. Згідно вказаних Методичних рекомендацій планування ви-трат на виробництво виконується в такій послідовності:

До зведеного кошторису витрат на виробництво включаються

y4iss~ TZZL „ ^„„^ (з роз6„вКоЮ

за кварталами) складається на основі таких розрахунків:

му виробництві;

— основної та додаткової заробітної плати робітників, зайня-тих у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуванням на соціальні заходи;

-          кошторисів витрат (калькуляцій виробничої собівартості

—        'кошторису загальновиробничих витрат;

У разі потреби складаються й інші розрахунки та ко-

Планоеа (нормативна) калькуляція являє собою розрахунок планової (нормГхивної) coLapxo^ "одиниЩ продукці ^сне-ний за статтями витрат. Планова (нормативна) калькулящя скла-

ється шша перюдичність складання планової калькулящї.

Планова калькулящя складається на всі види продукщї, що передбачені до виготовлення у звітному періоді. Планова кальку-

початок звітного перюду норм і є основою для обліку виробни-

Основою складання планової калькуляції на підприємстві є техні-

чаються на основі діючих (або очікуваних) на початок планового

Якщо „кремі в„д„ продуі виготовляються в різних модифі-

каціях (наприклад, в експортному виконанні), планова (нормати-вна) калькуїяшя складаетьс'я „а кожну таку м'одифікашю „£ремо.

У разі коли за єдиною конструкцією і єдиним технологічним процесом виготовляється кілька модифікацій виробів (за видами приймання або за техніко-економічними параметрами), планова калькуляція складається на всю групу виробів, одержаних після єдиного технолопчного запуску.

Планова калькуляція може складатися і на ширшу групу однорід-

р^^^^Хя^

Ha деяких виробницгвах складаються планові калькуляції на

Типовий представник (виробів) повинен мати характерні осо-

-          характеризувати особливості технологічного процесу;

-          в.дображати середню трудоміспгісіь виробів групи; — мати наибільшу питому вагу у випуску.

На окремі вироби, щодо яких планується кілька послідовних

процесів виходу придатних виробів (модуш, пбридні мікросхе-

ми, фотодіоди тощо), планові (нормативні) калькуляції склада-

за окремими технолопчними етапами (переділами), що яв-

ляють собою закінчені конструкції виробу або переділи.

Калькуляцшна одиниця п^одукші по'винна в,дп„відат„ „д„-ниці вимірювання, прийнятій у стандартах або технічних умовах „а відповГдний вид ^родукц^ в „лан? виробництва прв^оШ .

Перелік калькуляційних одиниць наведено в одному з додат-ків до названих Методичних рекомендащй з формування собіва-ртості продукції (робіт, послуг).

скла- у скловиробництві), то ці ж показники є калькулящй-ними одиницями.

вона виробляється в невеликих кількостях і повністю спожива-єтьсянасамомушдприємстві.

Перелік калькуляційних одиниць продукції і послуг допоміж-„их варобництв ^тановлюється з ураУанням „р інятих „д„-ниць вимірювання у відповідних спеціалізованих підприємствах.

Під час складання планової калькуляції визначається вели-чина прямих і непрямих витрат на виробництво одиниці про-дукції в планованому періоді. При цьому більша частина ви-трат включається до собівартості одиниці продукції у вигляді

технологічні цілі, визначаються на основі технічно обгрунтова-них норм їх витрат на виробництво одиниці продукції (робіт, по-слуг), яРК1 встаХлеш шд'приемсхвом з урахув^м н^рмальних рівнів використання запасів, пращ, виробничих потужностей і діючих цін. Оцінка запасів здійснюється за одним з таких методів:

=g^^sssssr*"* одинищ ™;

— собівартості перших за часом надходження запасів ^м—задрад

шії^ z^^^z^^sr^в,дходів <за

(елещжчної, теплової тощо) на виробництво одиниці продукції і середньої їх цши (собівартості), що складасться на тдприємстві в планованому році.

дл» „лануЛня витрат бе'руться нормативні ставк,, основної J-

робітної плати, розраховані виходячи з переліку робочих місць і

Витрати на додаткоеу заробітну плату визначаються у розм,ра?, передбачених зак„'„„д£в,им/актам„ V™, коле^ вними договорами підприємств із дотриманням норм і гарантій,

ся згідно з чинним законодавством. На сьогодні вона включає в себе відрахування до Пенсійного фонду (33,2 «/„), фонду со-ціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою праце-здатності (1,1 »/), страх'ування'на випадок безроб'іття (1$ %), страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (від 0,86 % до 13,8 % залежно від класів професійного ризику виробництва, яких налічуєть-

* Непрямі витрати включаються до собівартості окремих видів

бЯИ-2тодІТпТшорційного еіднесення непрямих еитрат до суми осноеної заробітної плати робітникіе, зайнятих у виро-

методом пропорційного еіднесення непрямих еитрат до

Підприємства здійснюють розподіл непрямих витрат одним із заз„аче„Р„х методзв, а за „aJbHOCT, в стрРуктурн„хРшдр„зДІлах підприємства (цехах) окремих дільниць із замкнутим виробницт-вом або дільниць із різним рівнем організащї та автоматизацп -кількома методами відповідно до конкретних структурних під-

до планових кошторисних ставок цих витрат.

До завдань нормування технологічних взрат входять:

— встановлення гранично допустимих норм втрат і норм ви-

нормтехнолопчнихвтрат.

Норма технологічного виходу придатних виробів на операцію визначається як різниця між 100 % і нормою технолопчних втрат.

Технологічні втрати допускається планувати тільки для тих виробів, щодо яких планується відсоток виходу придатних виро-бів з обмеженого кола операщй відповідно до затвердженого пе-реліку.

Для виробництв, на яких має місце змша питомої ваги прида-

ток технолопчного виходу придатних виробів. У цьому випадку в плановому завданні показується вихід товарної продукції і тех-„олопчни/вихідпридатшівироб.в.

Під час виготовлення за самостійними технологічними циклами окремих складальних одиниць, які надходять на загальне складання виробів, показники виходу товарної продукції і придатних виробів плануються і обліковуються за оІремими скішдаль™ одиницями.

Загальновиробничі витрати включаються до планової (нор-мативної) собівартості окремих видів продукції згідно з таким

ПОРй)ДвКиходячи з очікуваного обсягу виробництва на один або де-кілька років визначається нормальний та фактичний рівень виро-бничої потужності і сума змінних та постійних загальновиробни-ч„х в„тратУ Пр„ ць„Уму треба враховувати техніч» хара'ктери-стики, змінний режим, експлуатаційне забезпечення, обсяг виро-бництва та J умови залеж'но від особливостей вибраної ба'зи розподілу. При цьому змінні та постійні загальновиробничі ви-

періодів. Якщо підприємство не веде окремого обліку постійних та змінних витрат, або за обліковими даними неможливо визна-чити фактичної суми таких витрат, то для визначення змшних витрат може бути визначена питома вага цих витрат на одиницю продукщї. Наприклад, витрати на електроенерпю при незмшних тарифах будуть рости прямопропорційно до росту обсягу вироб-„„U, У Уязку з ц„„РсУм„ Р„ш„Р„х витра/моаоуть бу/и ви'зна-чені як добуток обсягу виробництва на суму змінних витрат, роз-рахованих на одиницю продукції;

б) розраховуються коефіцієнти (нормативи) розподілу постій-„их 'таРз„,„„„хУзагаль„„в„Фр„б„„,„х в^рат „а Хницю L„ роз-поділу (на 1 машино-годину, 1 виріб тощо) шляхом ділення суми „остійУих та змшних загіьнов^обничих витрат „р„ Hop„L-

^„У„ЛГИПГ„=ьНПР„Д7™І™ ,==^a=

„п°6Х=уи зТ=^р,„нда, tp= ?;=!*

розрахованою нормою постійних фактичних витрат звітного пег) розрахована норма постійних фактичних витрат звітного перюду порівнюється з сумою постійних фактичних витрат звіт-ного періоду (яка, у свою чергу визначається як різниця між зага-льною сумою фактичних загальновиробничих витрат за звітний період та сумою змінних фактичних витрат цього ж періоду, об-численою „Урямим шляхом'на шдстав, „ер'вшших докуме^).

Постійні фактичні витрати, що не перевищують розрахованої „орми, вважіться р„з„сУділе„„„„ витратами , вклв'ча'ються д„ виробничої собівартості, а надлишок — нерозподіленими постій-ними витратами.

Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних за-гальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичної

ЄЛСумиИзмшних та розподілених постійних загальновиробничих витрат включаються до виробничої собівартості і розподіляються між окремими видами продукції пропорційно до вибраної бази розподГяу за розрахован/ми коефдДтаІ.

У хімічній промисловості, за винятком добувних виробництв, загально-виробн'ич, витрати розподзяяються мГж видам'и „родук: ції пропорційно до суми основних витрат на переробку, включа-

„овних витрат, до явих включаються' матеріальн, ви^ати („аливо й енергія для технологічних цілей), витрати на основну і додат-кову зРар„6ІІ„у плаху, відрахуваккя „а с„Рціаль„е сяракувяяння, „-

^==^^==рат, а ИК„Ж в„-

трат на утримання та експлуатащю устаткування підприємства в цРл„му еУсРум„ю BUUB^HJ в„тратУцехівУос„„в„„г„ в'иробницт-ва; ці ж витрати допоміжних цехів включаються до собівартості

^^^^^^^^^^^

му числі до собівартості робіт, послуг, які виконуються для ін-ших цехів).

Витрати на утримання та експлуатацію устаткуваюи, які не-

ляції, включаються до загальновиробничих витрат і підлягають розподілу на постійні та змінні витрати у загальному порядку з

До собівартості товарів народного споживання загальновиро-бничівитративключаються:

- повністю в цехах, які спеціалізуються на виробництві цих

-частково, коли ці товари виготовляються поряд 3 основною продукщєю у цехах, які не спещалізуються на їх виготовленні. При цьому до собівартості товарів народного шоживання включа-ється відповідна частка загальновиробничих витрат, пов'язаних з виробництвом цих товарів. Для цього складається спещальний розрахунок загальновиробничих витрат нешеціалізованих цехів.

У сезонних виробництвах для визначення планової, фактичної собівартості продукції витрати на обслуговування виробництва обчисл'юютьс/виходячи із злчтвердженого річУного к„штРор„сУ цих витрат, обсягів продукції і норм витрат на одиницю продукції.

S разі змши „'бс/гу проду'кції до'норм витрат вно^ся „еоб-хідні корективи з тим, щоб забезпечити погашення витрат. Якщо

Якщо'сума витрат „а обслуговува/ня в„р„6У„„цтва з'а встанов-леними нормами перевищує фактичні витрати, то до собівартості „родукцй в'ключаютЧся фі^ші витрати."

Інті еиробничі еитрати включаються до собівартості окремих виробів на основі розрахунків їх величини за окремими статтями витрат, зокрема, витрати на проведення епізодичних і періодичних . „^обувГь якосгіїід час .„Цвлення „кремих виробі."

П,д час складання планової (нормативної) калькулящї проду-щії, одержаної у комплексному виробнщтві, в якому з одного

могою одного з методів, рекомендованих нижче. Якщо техноло-гічний процес комплексної переробки сировини складається з кількох переділів і є можливість визначати величину витрат за ци-

У тих випадках, коли із загальної суми витрат комплексного виробництва виділяється частина, що стосується тільки одного продукту, ця частина витрат прямо включається до собівартості відповідного продукту.

продукції, і одержана величина вважається собівартістю ос-„LL „родуктРу. Цей „етод застосовуеться тіль£ за „аяв-ності чітко вираженого основного продукту і невеликої пито-мої ваги попутної продукщї. При цьому повинна забе-зпечуватися економічно обґрунтована оцшка одержаної попу-тнс/продукци.

Планова собівартість попутної продукщї визначається на ос-нові або виробничої собівартості відповідної продукції на відо-

Попутні продукти, одержані в одному цеху і призначені для „одадь^ої перері™ в ініму, розгляда'ютьі як „"„путні нашв-фабрикати. Останні оцінюються виходячи з виробничої собівар-тості, врахованої в цші на сировину, яку вони замшюють (з ура-хуванням вмісту в них основної речовини).

Memo, poloMny „„^«"здстосов'уеться у комплексих виробництвах, де одночасно одержують кілька основних про-дуРкТ1в і вддсухня попухна продЦ. При цьому меход, заРга-

ФіЦ31ЄураВхуванням особливосхей виробницхва Щ коефпценти всхановлююхься виходячи з норм виходу окремих продукхів 3 одиниці сировини, співвідношення вихрах на обробку, сукупних споживчих властивостей одержаних продуктів, фізико-хімічних властивостей одержаної продукції тощо.

Допускається також розподіл загальних витрат пропорщйно до собівартості таких же або аналогічних продуктів, одержаних у відокремлених виробництвах.

У разі одержання в комплексному виробництві кількох ос-новних і попутних продуктів застосовується комбіноеаний метод, в якому поєднуються два описаних вище методи. При цьому із загальної суми витрат спочатку віднімається вартість „опут'ної „родукції, а част„„Ра витрат, Z залишилися, ро'под,-ляється між основними продуктами відповідно до встановле-них коефіцієнтів.

За цим методом в умовах складного (багатопередільного) ком-плексного виробництва собівартість окремих видів продукції ви-значається кількома етапами:

1.         Із загальної суми комплексних витрат віднімається собівар-тістьпопутноїпродукщї.

2.         3 решти суми витрат віднімається частина витрат, що може бути прямо віднесена на відповідні види продукщї.

3.         Залишок витрат розподіляється між продуктами відповідно до встановлених коефіцієнтів або за допомогою спеціальних ко-ефіцієнтів.

4.         Визначається загальна планова величина собівартості від-

™ ,Ж 1t)CpTrpZг=ьIcЯ.0 ВІДН0СЯІЬСЯ

визначе).ню'планової (Іормативної)со'бівартості в„Рр„буУпередуС

обчислення собівартості напівфабрикатів. При цьому у плановій (нормативній) калькулящї видшяється спещальна комплексна стаття, у якій цехи-споживачі відображають собівартість одержа-„их відУцехів „опередньої обробки „Ра„івфа6р„катівР У разі за'сто-сування безнапівфабрикатного варіанта в нормативній калькуля-щївиділяютьсявитрати окремих цехів.

Наведені вище загальні положення про планову калькуляцію застосовуються також і для складання звітних калькуляцій та ха-ракхерш для Д1яльносТ1 промислових шдприемсхв.

Щодо будівельно-монгажних оргашзащи, то методика плануван-ня виробничих витрат дещо інша. Орієкгиром у щй справі повинні служити Методичні рекомендації із формування собівартості будіве-л^о-мо^ааших ро& затвердженZ „'аГом Державн^го ком'ітсу України з будівницгва та архітектури від 16 лютого 2004 р. № 30.

Метою планування виробничої собівартості будівельно-монтаж-них робіт є:

—        визначення витрат, необхідних для виконання будівельно-

зації;

—        визначення ціни тендерної пропозиції, за якою будівельна

організація спроможна збудувати об'скт (виконати роботи), щодо

'Тог^еГодТ^аХіровни™- с„6_, 6УД1В,

ності та з урахуванням зазначених Методичних рекомендацій. Планування собівартості будівельно-монтажних робіт може здій-

:Є==ам.

основі техніко-економічних обгрунтувань та визначатися за стат-тями калькулювання витрат або за елементами витрат. Вихідни-ми даними для таких розрахунків є:

джують'ся;

—        фізичні обсяги видів робіт;

—        виробничі норми витрат на одиницю виміру відповідних видів робіт (конструктивних елементів).

передбачені проектами організації будівництва і проектами ви-

будівельного виробництва.

У разі зміни протягом року проектних рішень, що викликає зишу'обсгі. бУд£едь„о-„^„іж„Р„х робіт, I вартісних показни-ків, цін на матеріальні ресурси тощо, або проведення індексації

заробітної плати, відповідно до законодавства, виробнича собіва-ртість підлягає уточненню.

Витрати на виконання будівельно-монтажних робіт за

придбані на стороні.

своїх шдсобних чи допоміжних виробництв, включається у виро-бничу собівартість будівельно-монтажних робіт за собівартістю їх виготовлення, яка формується відповідно до П(С)БО 16 «Ви-трати».

Витрати за статтею калькулювання «Прямі витрати на о,ла-ту праці» визначаються виходячи із фізичних обсягів робіт, пе-ре'дб^них у проекхно-кошхориснш д^кументацп, ха норм за'храх пращ, що діють в організащї. Основна, додаткова заробітна плата та інші грошові виплати робітникам і лшійному персоналу (нача-льникам дшьниць, виконавцям робіт, майстрам, механікам діль-ниць), що входять до складу виробничих бригад, визначається відповідно до системи оплати праці, що застосовується у даній будівельній організації.

ектах ви),конГння робіт ^/окремих 5вЧ«гш, т/планової каль^у-ляції вартості машино-змін (машино-годин).

Витрати за статтею калькулювання «Відрахування на соціальні заходи» визначаються за кожним видом відрахувань, передбаче-них у Методичних рекомендащях, відповідно до встановлених законодавством норм. Такими видами відрахувань є:

—        обов’язкове державне та додаткове пенсійне страхування;

—        обов’язкове державне сощальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням тапохованням;

—        обов’язкове медичне страхування (на сьогодні відсутнє);

—        обов'язкове державне сощальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спри-чинили втрату працездатності;

—        обов'язкове державне сощальне страхування на випадок безробіття;

—        інші сощальні заходи, передбачені законодавством.

Загальновиробничі витрати визначаються на плановий період

у щлому для будівельної організащї на шдставі кошторисів цих витрат. Розподіл загальновиробничих витрат між об'єктами ви-трат здійснюється з використанням однієї із нижченаведених баз

—        суми прямих витрат на виконання будівельно-монтажних робіт;

—        суми прямих витрат на оплату праці на виконання будіве-

—        трудовитрат на виконання будівельно-монтажних робіт (нормативних або фактичних);

—        відпрацьованого часу на будівництві об'єкта будівельними машинамиімеханізмами.

Витрати на оплату пращ лшійного персоналу та робітників, які зайняті на роботах, що виконуються за рахунок загальновиро-бничих витрат, визначаються виходячи з посадових окладів, та-рифних ставок та систем оплати праці, встановлених у даній бу-дівельній організащї.

Для визначення планової виробничої собівартості окремих об'екТ1в будавницхва (видів будавельно-монхажних роб1Т) скла-дають планові калькуляцп, у яких витрати розраховуються за

грамою робіт). Враховується також зниження витрат, передбаче-них заходами щодо шдвищення технічного й організащйного рі-вня будівельного виробництва. Планова собівартість повинна бути не вищою, ніж відповідна собівартість об'єктів будівницт-ва (видів будівельно-монтажних робіт), передбачена договірною

Тланова виробнича собівартість будівельно-монтажних робіт структурного підрозділу може визначатися як шдсумок планових

?= S^SS SS^ioSS Р^^лу)

Планові витрати за елементом «Матеріальні затрати» мо-жуть обчислюватися одним з наведених способів:

— за планово-розрахунковими нормативами матеріальних ви-трат ш 1 млн гр„РварРт„сУті бушвель/о-монтажних рХт. Так, „„-рмативи розраховуються на підставі аналізу фактичних витрат за минулі перюди з використанням даних бухгалтерського обліку та індексів інфляції за вказані періоди;

-за фТзичними „бсягамР„ укрупнених видів будівельно-монтажних робіт по об'єктах будівництва, включених до плану, планово-розРрахунковими норма^ивами ма^альних ресурслв н'а відповідні види робіт та їх вартості за первісною вартістю або за собівартістю їх виготовлення залежно від того, придбані вони на стороні чи виготовлені власними силами відповідно.

витрат на оплату праці робітників та лінійного персоналу (нача-

завказаніперюди.

Планові витрати за елементом «Відрахування на соціальт за-ходи» обчислюються за кожним видом відрахувань, про які ве-лась мова дещо вище, відповідно до встановлених законодавст-вом норм.

Планові витрати за елементом «Амортизація» обчислюються виходячи із середньомісячної вартості як власних, так і орендо-ваних основних засобів, нематеріальних активів та шших необо-ротних матеріальних активів, на які нараховується амортизація, і середньої Н„РРМ„ амортизаційних ьтріу^і

Середня норма амортизаційних відрахувань визначається ви-ходяч'и з „еРелР,кУ „с„Ров„„х засоб.в, 'ематеріальних актив.в та інших необоротних матеріальних акшвів, що передбачається за-

fZZ ™Г.Уерд= аа ™ == „=Г собів.

Планові витрати за елементом «Інші операційні витрати» об-числюються із застосуванням планово-розрахункових норматипідставі аналізу фактичних витрат за минулий період з викорис-танням даних бухгалтерського обліку.