§ 2. мова і суспільство


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 

Загрузка...

Усім відомо, що найбільше і найдорожче добро кожного народу – це його мова. Вона існує не сама по собі, а в людському суспільстві, у свідомості членів суспільства, реалізується в процесах мовлення (усного чи писемного). Тому доля мови певною мірою залежить від кожного з мовців.

З матеріального погляду в мові, що реалізується в мовленні, не-має нічого, крім звуків, які комбінуються у слова, словосполучення, речення. За цими комбінаціями приховується величезний світ зна-чень – насамперед лексичних, а також граматичних і стилістичних. Саме у значеннях одиниць мови відображені знання про навколиш-ній світ, його структуру, ставлення до нього людей. «Мова народу – це його дух, і дух народу – це його мова» (В.фон Гумбольдт). У мові акумулюється духовна енергія народу; вона є головною ознакою і символом нації.

Через мову ми пізнаємо світ. Наївно вважати, що кожен з нас сприймає світ безпосередньо «таким, як він є». Насправді наше сприйняття світу відбувається крізь призму нашої мови, користу-ючись т.зв. «мовною картиною світу». Підкреслимо, що в кожного народу мовна картина світу своя, неповторна.

Мова – найважливіший засіб спілкування людей, засіб виражен-ня і передавання думок, почуттів, волевиявлень. Звичайно, крім мови вживаються й інші (невербальні) засоби:

а)         міміка;

б)         жести;

в)         рухи тіла;

г)         якість голосу, його діапазон, тональність;

ґ) темп, паузи, різні вкраплення в мову (плач, сміх, кашель тощо);

д)         азбука Морзе (трансформація букв у комбінації крапок і тире

для потреб телеграфної передачі);

е)         азбука Брайля для сліпих;

є) ручна азбука для глухонімих, у якій відповідниками букв є різ-ні конфігурації пальців;

ж)        морська сигналізація;

з)         різні види стенографії;

и) різні форми тайнопису, аж до секретних розвідницьких шифрів.

15

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ І

Людська мова у ролі спілкування має універсальний характер: нею можна передавати все те, що виражається іншими сигналами, систе-мами знаків, наприклад, мімікою, жестами, морськими чи дорожні-ми знаками; разом з тим, жоден із цих засобів спілкування не може конкурувати з мовою щодо повноти, чіткості й обсягу передаваної інформації. Кожен елемент мови має свою значимість лише в єднос-ті та взаємозв’язку з іншими елементами. Головними структурними елементами мови є звуковий склад, лексика, граматичні форми.

Мова – головне знаряддя соціалізації, тобто перетворення біоло-гічної істоти в соціальну, у члена певного суспільства, тому законо-мірною є теза про те, що мова є засобом творення людини як члена соціуму. Не дивно, що на сторінках преси саме сьогодні так часто розглядаються мовні проблеми. Вони, до речі, мають широкий ви-хід у соціальну, економічну, політичну, науково-технічну, культуро-логічну та інші сфери життя окремої особи і суспільства в цілому, і, як наслідок, наявність низки наук про мову як складний феномен.

Насамперед в інтересах мови наука намагається розглянути фе-номен мови з найрізноманітніших сторін. Кошти, вкладені у ви-вчення мови, за короткий час сторицею повертаються суспільству дивідентами у вигляді здобутків науково-технічного прогресу, зміц-нення соціальної і національної злагоди, підвищення культури, ду-ховності, освітнього рівня і матеріального добробуту народу.

Вивченням мови займається лінгвістика (чи мовознавство). Ця наука вивчає мову з погляду її походження, розвитку, функціонуван-ня в суспільстві.

Наука про мову поділяється на інші науки (залежно від того, які складові частини структури мови та в якому аспекті вивчаються). Серед них такі:

•          фонетика – наука про звукову сторону мови;

•          семантика – наука про значення мовних одиниць;

•          лексикологія – наука про словниковий склад мови;

•          дериватологія – наука про способи творення нових слів;

•          морфологія – наука про будову та граматичні форми слів;

•          синтаксис – наука про сполучуваність слів, словосполучення та речення;

•          стилістика – наука про стилі мови та їх функціонування;

•          семіотика – наука про знаки та системи знаків.

16

Українська мова за професійним спрямуванням

Українська мова в житті суспільства

Кожна з цих галузей наук, у свою чергу, поділяється на вужчі наукові напрями, наприклад: лексикологія поділяється на ономасіо-логію, етимологію, лексикографію тощо.

Мова як складний, багатоаспектний феномен пов’язана з такою кількістю позамовних явищ, потребами суспільства та окремої людини, що її вивчення в межах лінгвістики не може бути ні ви-черпним, ні достатнім: потрібне поєднання наук з їх специфічними методами дослідження, особливо ж коли йдеться про явища, що ви-кликають інтерес одночасно кількох галузей знань, так звані пору-біжні, стикові зони.

У ХХ ст. навколо мовознавства сформувався ряд інтердисциплі-нарних наук (це дисципліни, що виникли на межі мовознавства з іншими науками):

•          соціолінгвістика – наука про функціонування мови в сус-пільстві;

•          психолінгвістика – наука про взаємозв’язок мови з психіч-ною діяльністю людини;

•          нейролінгвістика – наука про мовлення людей з відхиленням у психіці;

•          етнолінгвістика – наука про національну специфіку мови;

•          інтерлінгвістика – наука про спілкування в багатомовному світі;

•          лінгвогеографія – наука про ареальне (просторове) розмі-щення мов та діалектів;

•          паралінгвістика – наука про засоби спілкування, що викорис-товують поряд із мовними одиницями: жести, міміку, нека-нонічну фонетику;

•          інженерна лінгвістика – наука про можливості й шляхи за-стосування мови для потреб науково-технічного прогресу.

Однак і цей перелік не вичерпує всіх напрямів наук, що займа-ються вивченням мови. Треба додати сюди кібернетику, семіотику, теорію комунікації, теорію інформації тощо, не кажучи вже про такі старовинні соратниці лінгвістики, як філософія, логіка, психологія, літературознавство, фольклористика, етнографія, теологія.

***

«Історія української мови, як і української нації взагалі, надзви-чайно трагічна й разом з тим повчальна. Вона свідчить про якусь

17

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ І

незбагненну силу українства, здатність його знову й знову відро-джуватись після нищівних, здавалося б, смертельних ударів, ката-строф!», – зазначає Василь Горбачук.1

Мова наша живе, незважаючи на заборони і переслідування впродовж десятиліть і століть:

1720 – указ Петра I про заборону книгодрукування українською мовою;

1754 – указ Катерини II – заборона викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії;

1769 – синод дає розпорядження відібрати українські тексти з писаних церковних книг, вилучити букварі з тих закладів, які їх мали;

1775 – ліквідація Запорозької Січі, яка була фундатором і опорою Києво-Могилянської академії;

1811 – закриття Києво-Могилянської академії. на той час Україна мала 24 друкарні, Росія – 2;

1817 – постанова про викладання в школах Західної України лише польською мовою;

1863 – Валуєвський циркуляр про заборону випуску книг українською мовою;

1876 – указ царя про заборону ввезення українських книжок;

1884 – закрито всі українські театри;

1895 – заборона української дитячої книжки;

1908 – блокується вся українська наука і культура, але за вимогою відомих учених (Фортунатова, Шахматова, Вернадського) з 1905– 1914 рр. було дозволено випускати українські газети;

1914 – указ Миколи II про скасування української преси;

1925 – Пленум ЦК КПРС про “українізацію”, але з 1929 р. (з приходом до влади Кагановича) починається нове гоніння на все українське;

1938 – постанова Сталіна про обов’язкове вивчення російської мови, ця постанова підрубувала коріння національним мовам;

1978 – постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР “О мерах по дальнейшему совершенствованию изучения и преподавания русского языка в союзных республиках”;

1981 – російську мову вивчали у дошкільних закладах і в школах

1Горбачук В. Барви української мови, К.: Видавничий дім «КМ Academia», 1997. – С. 8.

Українська мова за професійним спрямуванням

Українська мова в житті суспільства

з 1-го класу. При цьому класи ділилися на групи, працю викладачів російської мови оплачували на 15% більше, ніж працю вчителів національних мов.

Я. Радевич-Винницький зазначає, що українцям намагалися нав’язати почуття другосортності, меншовартості, гальмували всіма способами розвиток науки і культури, співчували з приводу труднощів оволодіння набутками цивілізації, зумовлених нерозвиненістю української мови, відсутністю усталеної термінології і т. ін., тому пропонували вихід – засвоювати ці набутки опосередковано – з рук сусідів-благодійників. Це і простіше, і дешевше: не треба буде ні власних освітньо-виховних закладів, ні власних засобів масової інформації. Відмовляли у праві зватися народом, що має свої корені, свою самобутню культуру. А мову нашу оголошували діалектом – чи то польської, чи то російської мов, кому як було вигідно. Головне, щоб ми повірили, що «ніякої малоруської мови не було і бути не може», як це чітко і недвозначно сформульовано у Валуєвському циркулярі.

Ідея «взаємозбагачення» мов мала привести до їх злиття, інакше кажучи, до їх поглинання єдиною для всіх російською мовою. Українська мова була витіснена зі сфери виробництва, технічної документації, з ідеологічних установ, навчальний процес у вузах, технікумах і профтехучилищах переведено на російську мову, майже повністю ліквідовано національне кіно, скорочено кількість українськомовних шкіл і дитячих закладів, за бажанням батьків учнів звільняли від вивчення національної мови і, навпаки, обов’язковим було вивчення російської мови.

Не забуваймо, що зі слова починається людина, а з мови починається рід кожного з нас.

Наше завдання берегти, плекати мову, щоб вона не зникла з кону історії, як зникли деякі мови, бо без мови не буде і народу. Пам’ятаймо, що наша мова забезпечує єдність українського народу, розчленованого державними кордонами, розділеного простором, розмежованого соціальними, політичними, релігійними чинниками.

Питання мови – це питання майстерності. Не лише письменникам, а й службовцям потрібно, дошукуючись найточнішого слова, збагачувати свій словниковий запас, дбати про те, щоб мова

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ І

була добірною, барвистою. Головне лихо засміченості мови – використання русизмів. О. Кундзіч вірно зазначає, що псують текст і слова газетних зведень: «свиноматка принесла поросят» (по-українському свиня не приносить, а приводить поросят). У літературі часто читаємо «свиноматки» замість «свині», «конематки» замість «коні», «поголів’я на лузі» замість «череда на лузі», адже невідомо що робити поголів’ю на пасовиську. Слово «поголів’я» вживається у звітах і означає певну кількість одиниць, а не живу худобу.1

Хай повертається у наші серця і душі рідна українська мова, яка розкриває ніжну і замріяну душу господаря ниви, мова, яка відкриває ученому глибину людської мудрості, поетові дає дужі крила, службовцеві – ясність думки і відчуття власної гідності, коли ця думка висловлена усно і на папері чітко, грамотно і ясно.

Запитання і завдання для самоконтролю

Завдання 1. Дайте відповіді на запитання:

1.         Які ви знаєте засоби спілкування людей?

2.         Чому мову вважають найважливішим засобом спілкування?

3.         Яку роль виконує мова в житті суспільства?

4.         Які ви знаєте науки про мову?

5.         Що ви знаєте про інтердисциплінарні науки?

6.         Чому суспільство має берегти, плекати мову?

Завдання 2. Прочитайте текст. Складіть план. Як ви розумієте поняття «рідна мова»? Яку роль виконує рідна мова у формуванні особистості?

Поняття «рідна мова»

Що ж таке рідна мова? Яку мову вважати рідною? … Визна-чення рідної мови подається в книжці Д. Розенталя і М. Телен-кової «Словарь-справочник лингвистических терминов»: «Язык, усваиваемый ребенком в раннем детстве путем подражания окру-жающим его взрослым» (М., 1985. – С. 271). Але воно не дає ви-черпної відповіді. А як бути, якщо дитина з раннього дитинства виховувалась у чужорідному мовному середовищі? На жаль, бага-то мовознавців забуває про те, що рідна мова закладена в людині

1Кундзіч О. Питання мови – це питання майстерності // Горбачук В. Барви української мови, К.: Видавничий дім «КМ Academia», 1997. – С. 196.

Українська мова за професійним спрямуванням

Українська мова в житті суспільства

генетично. Сучасна електроніка фіксує національні особливості плачу новонародженої дитини. То чи маємо ми право байдуже ставитися до свого національного генетичного коду? Чужа мова, насаджена в ранньому віці, гальмує розумовий розвиток дитини: «…учені підтвердили геніальний здогад Вільгельма Гумбольдта, висловлений у ХVIII ст., що мова у вигляді коду існує в нейроклі-тинах людського мозку і генетично передається від батьків до ді-тей. Навчання мови дитиною йде як розшифровка коду. Мало того, мозок людини має ділянки, функціональне значення яких запро-грамоване на майбутнє».

Як стверджував видатний мовознавець О. Потебня, мислення дитини повинно формуватися на ґрунті рідної мови, і поки воно не дозріло, поки не сформувався остаточно мовно-розумовий апарат, двомовність є шкідливою. Давно помічено, що маленькі діти, коли вчаться розмовляти, самі створюють слова та їх форми, іноді не-свідомо за принципами давньоруської мови. Це ще один доказ того, що мова передається генетично з роду в рід, від дідів і прадідів ону-кам. П. Мовчан пише у своїй статті «Мова – явище космічне» (Літ. Україна.– 1989, – № 43, 46–48): «Мова – це п'ята ефірна стихія, яка облягає національний простір, і зменшення її сфери призводить до утворень своєрідних озонних отворів, через які вривається чорна енергія, що деморалізує народ… Мова – це певним чином і антропо-логія. Зміна мови не може не позначитись на зміні антропологічного типу. Зменшується об'єм пам'яті, відповідно зазнають змін і півкулі головного мозку. Якщо замість 40 найменувань криги у балкарців чи 30 назв снігу у ненців уживається лише одна – просто «крига», і просто «сніг», то, зрозуміла річ, це не може не позначитись на всіх параметрах того чи того генотипу».

Ось що таке рідна мова. Пам'ятаймо про це! (З часопису).