§ 30. Доповідь


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 

Загрузка...

Кожен спеціаліст повинен оволодівати мистецтвом публічного виступу, хоча б його основами, тому що в процесі роботи доведеться виголошувати перед співпрацівниками лекції, промови чи доповіді, робити повідомлення.

Чим же різняться значення цих слів?

Звернемося до тлумачного Словника української мови в 11-ти то-мах. Читаємо, що повідомлення – це невеликий публічний виступ, невелика доповідь на якусь тему, 2) папір, документ, у якому про щось повідомляється, сповіщається [СУМ, т.VII, с. 669];

виступ – 1) публічне виголошення промови, заяви, інформації, 2) публікація свого твору, статті або окремого твердження, дум-ки з певного питання, 3) дія, спрямована проти кого-, чого-небудь [СУМ, т. 1, с. 504];

промова – публічний виступ з якого-небудь приводу, 2) текст та-кого публічного виступу [СУМ, т.VIII, с. 234];

Українська мова за професійним спрямуванням

Текст. Найтиповіші наукові тексти.

доповідь – це 1) прилюдне повідомлення на певну тему, 2) рідко – усне або письмове офіційне повідомлення про що-небудь керівни-кові, начальникові [СУМ, т.2, с. 373].

Доповідь – один із найпоширеніших жанрів (форм) усного ви-словлювання. Учені зазначають, що доповідь може бути: 1) політич-ною, 2) діловою, 3) звітною, 4) науковою.

Політична доповідь торкається політичних питань, у ній з’ясовуються суть, причини, наслідки певної політичної події, роз-криваються шляхи розвитку суспільства.

Ділова доповідь, на нашу думку, – це доповідь, офіційне повідо-млення про що-небудь керівникові, начальникові.

Звітна доповідь – це доповідь, яка виголошується під час звіту про роботу якогось органу за певний період.

Наукова доповідь – це доповідь, у якій інформується про наукові спостереження, досліди, їх результати, нові відкриття, зроблено уза-гальнення наукових даних. Звісно, що такі доповіді заслуховують-ся в наукових установах, на різних зібраннях учених конференціях, симпозіумах тощо. Наукова доповідь, зроблена на основі критично-го огляду і вивчення ряду публікацій, називається рефератом (про це нижче).

Кожен із цих видів доповідей вимагає певної підготовки і має свою специфіку написання.

Найпоширенішою є така структура доповіді: вступ, основна час-тина, висновок.

У вступі потрібно визначити тему доповіді, причини її вибору, вказати актуальність проблеми, її значення, сформулювати мету до-повіді, викласти історію питання.

В основній частині – подати характеристику проблеми (виділи-ти основний аспект проблеми, а потім – основні положення, які де-тально і послідовно проаналізувати).

Висновки мають бути чіткими, лаконічними. Рекомендується по-вторити основну думку, а потім підсумувати найбільш важливі по-ложення.

Кажуть, що перші слова оратора повинні завоювати увагу слу-хачів, а останні – посилити ефект виступу. Існує безліч порад допо-відачам, спробуємо їх узагальнити.

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ IV

Поради доповідачам

Підготовку до виголошення доповіді почніть заздалегідь, проду-муючи структуру, зміст, роблячи помітки.

Складіть план доповіді, доберіть приклади, опрацюйте літерату-ру з даної теми.

Часто у науці думки авторів розходяться щодо певної проблеми, узагальніть це у вигляді схеми, таблиці, класифікації тощо. Укажіть свою думку з цього приводу.

Напишіть текст. Спробуйте виголосити доповідь наодинці, перевір-те наголошування деяких слів, уточніть значення незнайомих слів.

Впевнено виходьте на трибуну, уже цим справлятимете позитив-не враження.

Якщо головуючий не подасть стислої інформації про вас і вашу діяльність, зробіть це самі.

Не виявляйте свою знервованість, поспіх, страх. Усе це впливає на слухачів, на їх увагу та зацікавленість. Будьте впевненими, вірте в свої сили.

Впевнено станьте за трибуну, розкладіть свої папери, впевнено і спокійно погляньте на слухачів. Коротка пауза дасть можливість слухачам зайняти свої місця і заспокоїтися. Те, що ви не починаєте говорити, загострить їхню увагу, та й ви самі зможете протягом цієї короткої хвилі заспокоїтися й зосередитися. Ця пауза і ваш прямий погляд справлять позитивне враження ще до того, як ви почнете говорити.

Велике значення має ваш упевнений погляд. Якщо ви лише два-три рази скрадливо глянете на присутніх, то справите враження не-впевненої людини. Легка посмішка викличе доброзичливість з боку слухачів, сприятиме встановленню з ними контакту.

Ніколи не починайте промову словами: “Зараз я вам усім доведу, як ви помиляєтеся, коли думаєте, що...” Більш невдалий вступ годі й придумати. Це налаштує слухачів так, що вони потім не будуть звертати уваги на будь-які аргументи.

Не використовуйте надто часто абстрактні поняття, це вимагати-ме від слухачів великого напруження.

Не поспішайте. Існує межа швидкості, з якою мозок людини може сприймати й засвоювати нові поняття.

Українська мова за професійним спрямуванням

Текст. Найтиповіші наукові тексти.

Намагайтесь встановити контакт зі слухачами та викликати в них інтерес до розмови. Поставте себе на їх місце, стежте за реак-цією в залі. Пояснюючи складні теоретичні проблеми, придумуй-те порівняння, які б допомогли слухачам краще їх зрозуміти. При цьому слід орієнтуватися на слухачів, які мають нижчий рівень знань. Цю останню пораду треба застосовувати обережно, тому що недооцінювати слухачів, викладати матеріал надто спрощено теж не бажано.

Підтримуйте зацікавленість слухачів упродовж усього виступу. Якщо в залі тиша, слухачі сидять спокійно й уважно на вас див-ляться, а дехто з них навіть киває головою на знак згоди, то це означає, що ваш виступ проходить успішно. Якщо ж слухачі пере-шіптуються, проглядають програму, крутяться на своїх місцях, не дивляться на вас, позіхають і навіть «клюють носом», то це неза-перечні ознаки втрати інтересу до лекції. Щоправда, це не означає, що тема доповіді їх взагалі не цікавить. Буває, що деякі частини виступу викладаються не так цікаво, як інші, і через те увага тим-часово згасає. Тому промовець повинен постійно стежити за ре-акцією своїх слухачів. Але це важче, коли слухачами є підлеглі. У цьому разі слухачі не виявляють своєї реакції, а за допомогою міміки часом удають зацікавленість там, де її насправді немає. Не-досвідченому промовцеві важко справлятися зі зниженням уваги слухачів.

Видозмінюйте свій виступ згідно з ситуацією. Безперечно, ста-новище доповідача буде скрутнішим, якщо аудиторія змішана. У та-кому разі перед викладом матеріалу, який частині присутніх знайо-мий, рекомендується зазначити: «Багато з присутніх знайомі з цими питаннями. Дозвольте мені стисло висвітлити їх для тих, хто з ними досі не зустрічався...».

Говоріть тихо, спокійно. Якщо в аудиторії шум, стиште голос.

Слідкуйте за грамотністю свого мовлення.

Аргументуйте деякі положення доповіді прикладами, порівнян-нями, робіть висновки. Інколи будьте дотепними.

Ставте слухачам риторичні запитання. Вони допоможуть активі-зувати увагу слухачів.

Використовуйте методи переконування. До найефективніших

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ IV

методів переконування належать сугестивні (або навіювальні) ме-тоди (навіювання полягає в тому, щоб опосередковано нав'язати іншій особі яку-небудь думку, яка пізніше викликає реакцію, що відповідає певній звичці даної особи). Розповідають, що психолог професор Крейн іноді використовував метод сугестивного переко-нування так: коли гості починали розходитися, він зосереджував свою увагу на одному з відвідувачів, допомагав йому одягти паль-то і подавав капелюха. При цьому непомітно, але рішуче втискував йому в руку парасольку саме тоді, коли увага гостя була зосеред-жена на одяганні й розмові з господарем. Гість здебільшого брав парасольку і простував до дверей. У цю мить Крейн здивовано за-питував, чому це гість забрав його парасольку. Той зніяковіло ви-правдовувався, що зробив це несвідомо. Лише після цього Крейн пояснював свій «психологічний жарт». Успіх сугестивних дій за-лежав від того, наскільки Крейнові вдавалося зосередити увагу гостя на одяганні й розмові і при цьому втиснути парасольку йому в руки саме тоді, коли руки гостя були поза сферою уваги остан-нього. У даному разі мета полягала в тому, щоб навіяти думку в околичну ділянку уваги й викликати реакцію, що відповідає звич-ці брати парасольку, яку подають. Багато разів приятель Крейна брав навчальний посібник, якого давав йому професор і до яко-го вже торкнулися його пальці. Якби йому Крейн подав предмет іншої форми, наприклад скрипку, він би усвідомив, що тут щось не те, і відкинув би таке навіювання. Отже, навіювальні методи переконування полягають не тільки в позитивному формулюванні запитання, а й у поведінці, інтонації та інших виявах особистості мовця. Учені зазначають, що ці психологічні факти, зрозуміла річ, мусить знати й використовувати кожен, хто хоче дієво і переконли-во говорити і цим впливати на людей.

ВиснОВки

Для того, щоб вплинути на аудиторію, промовець повинен бути впевненим у своїх силах, уміти завойовувати повагу слухачів своїм виступом.

1. Його мова має свідчити про те, що він досконало знає предмет і добре підготувався до виступу.

Українська мова за професійним спрямуванням

Текст. Найтиповіші наукові тексти.

2.         Початок доповіді, як ми вже зазначали, має вирішальне зна-чення для створення у слухачів приємного враження.

3.         Жести й міміка доповідача повинні бути невимушеними, а темп мовлення ні монотонним, ні надто швидким.

4.         Службовець повинен постійно тренуватися виступати, робити це частіше і набувати досвіду. Це дозволить почувати себе впевне-ніше, а мовлення ставатиме дедалі невимушенішим і природнішим.

Декілька не: не вживайте надто довгих речень, бо їх набагато важче зрозумі-ти, ніж короткі. Чергуйте довгі речення з короткими.

не знеособлюйте речення, не зловживайте третьою особою од-нини і множини. Наприклад, «було проведено...», «були заплановані подальші заходи» тощо.

не бійтеся вживати форму першої особи множини. Тим самим ви наблизите виклад до рівня знань слухачів, зробите його доступні-шим, пожвавите безособовий опис. За тим описом слухачі зможуть уявити діяльність певних осіб: «Ми провели...», «Ми запланували заходи».

не переобтяжуйте свою мову іншомовними словами, професій-ними термінами, абстрактними поняттями. Можливо, слухачі не мають достатнього рівня професійних знань і доповідь залишить-ся для них незрозумілою (причина – ви не зуміли донести до них інформацію зрозумілою для них мовою).

не зловживайте зайвими подробицями, які заступають головне в розповіді.

не можна надмірно стисло висловлювати важливі думки, бо вони промайнуть повз увагу слухачів. Особливо це стосується пе-реліку по пунктах. Слід мати на увазі, що приклад або порівняння легше запам'ятати, ніж просто назване твердження чи думку.

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ IV

Як правильно сказати українською мовою?

 

Російська сполука     Українська сполука

по два одновременно          по два нараз

по девятьсот  по дев’ятсот

no делам службьі       у службових справах

по делу           у справі

по диагонали по діагоналі

по дипломатическим каналам        дипломатичними каналами

no Днепру (пльіть)    Дніпром (пливти)

по доброте     по доброті

по доверенности      за дорученням; з доручення

по договоренности   за домовленістю

по договору   за договором; за угодою

по докладу     на доповідь

no долгу службьі        виконуючи службовий обов’язок;

по должности           зі службового обов’язку, з обов’язку

по донесениям          за донесеннями; з донесень

по дороге       дорогою; по дорозі

по душам        щиро, відверто

(поговорить,побеседовать) (поговорити,порозмовляти)

по душе (нравиться) до вподоби

по жалобе      на скаргу

по железной дороге (приехать)      залізницею (приїхати)

по заказу        на замовлення

по закону       за законом; згідно із законом