§ 23. науковий стиль


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 

Загрузка...

Цей стиль має своїм завданням точно викласти наукову інформа-цію. Він обслуговує потреби науки, навчання й освіти. Його осно-вною функцією є пізнавально-інформативна функція, доповнена функцією доказовості.

Твір, написаний цим стилем, несе наукове повідомлення, дово-дить його істинність, новизну, цінність.

Цей стиль представлений такими жанрами, як: монографія, під-ручник, стаття, реферат, тези тощо.

«Діагностуючими» словами для текстів наукового стилю є слова-терміни.

У спеціальних наукових термінах концентрується квінтесенція кожної науки. Вони, на думку Ш. Баллі, «є ідеальними типами мов-ного вираження, до яких неминуче прагне наукова мова»1.

Термінологічній лексиці властива інформативність. Терміни до-помагають гранично коротко висловити свої думки. Без них не мож-на обійтися в наукових творах. Ступінь термінологізації наукових творів залежить від:

1)         характеру викладу;

2)         адресації тексту;

3)         ступеня володіння фаховою термінологією автора наукової праці.

Зауважимо, що мова деяких сучасних наукових праць так пере-обтяжена термінами, що стає важкою для сприймання навіть фа-хівцеві.

Ознакою нашого часу є поширення термінів за межами наукових творів. Учені зауважують, що це дає підстави говорити про загальну термінологізацію сучасної мови.

Серед термінологічної лексики багато слів іншомовного похо-дження. Виразною ознакою сучасного наукового стилю є активі-зація органічної для української мови лексики, витіснення на пе-риферію іншомовних варіантів або слів, спільних і для російської мови. Пор.: вада, недолік – дефект, відсоток – процент, ризик – риск, заручник – заложник, оприлюднити – обнародувати, до-вкілля – навколишнє середовище, виявляч – детектор, обертометр – тахометр тощо.

1Баллі Ш. Французька стилістика. – М.: Вища школа, 1961. – С. 114.

137

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ ІІІ

«У сучасних галузевих словниках як термінологічні синоніми фіксуються слова і сполуки, що побутували в науковому стилі 20– 30 років ХХ століття та в колишньому західноукраїнському варі-анті літературної мови: фотографія – світлина, болт – прогонич, перпендикуляр – сторч, сталь – криця, підшипник – вальниця, кар-та – мапа, полюс – бігун, аеродром – летовище, щільність дисло-кацій – густина дислокацій та багато ін.»1.

Спеціалісти-аграрії найчастіше вживають терміни технічні, економічні, ботанічні, хімічні, медичні тощо. Зазначимо, що на національному термінотворенні і терміновживанні залишила свої сліди історія життя нашого народу: часи культу особи, заборони української мови.

Так, загальновідомо, що на 1925–1933 рр. припадає кипучий розвиток нашої оригінальної термінології. Н. Нікуліна зазначає, що загальне уявлення про розмах цієї праці можуть дати слов-ники, підручники, посібники, автори яких «упроваджували у мовну практику низку оригінальних, фахово й мовно виправда-них термінів, народних фразеологізмів, здатних цілком заступи-ти кальковані сусідські, а то і живцем перенесені в українську мову (клапан, буфер), хоча були власне українські слова-терміни (хлипак, відпружник)»2 тих років. Термінологи того часу мали як творчі здобутки, так і поразки в лексиці на позначення предметів і понять автомобілебудування та ремонту машин (погортайте по-радник Задоріна і Артьомова «Що треба знати шоферові на іспи-ті» (1928) і посібник для водіїв А. Бабіча «Вантажні автомобілі ЯГ-3 і ЯГ-4» (1935). Перший виданий за часів «золотого деся-тиліття» українізації, а другий виданий у Харкові «за часів «ма-сового розстрілу» українського науково-технічного слова, коли Інститут мовознавства почав таврувати автентичну автомобільну номенклатуру позначками «архаїчне», «застаріле», «обласне», «діалектне»3).

1Дужик Н. Науковий стиль і сучасні термінологічні проблеми // Українська мова: з минулого в майбутнє. – К., 1998. – С. 125.

2Нікуліна Н. Зіставна характеристика термінів на позначення частин автомобіля в технічній літературі кінця 20-х – початку 30-х років ХХ століття // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. – 2002. – № 4 (48). – С. 89.

1Там саме, с. 90.

138

Українська мова за професійним спрямуванням

Стилістика

Названі вище посібники на позначення одних і тих же понять подавали:

а) різні слова-терміни:

 

Порадник Задоріна і Артьомова     Посібник для водіїв А. Бабіча

«Що треба знати шоферові на         «Вантажні автомобілі яГ-3 і

іспиті» (1928) яГ-4» (1935)

гонок  шатун

люз     зазор

толок (толокові пальці, кільця)        поршень (поршневі пальці, кільця)

хлипак            клапан

гари    пази

хід       шасі

мутра (контрмутра, мутроріз)          гайка (контргайка, гайкоріз)

вальниця        підшипник

гумова кишка гумовий шланг

водяний смок            водяна помпа

пирскавка      шприц

пас      ремінь

відтулина       отвір

переліжка       прокладка

вірвант           хомут

виливанець   болванка

порскач          жиклер

держак            рукоятка

б)         є слова-терміни, запозичені з інших мов, але це більшою мірою

слова, що запозичені: – з німецької мови (у ХIХ ст. саме Німеччина

була країною автомобільного новаторства – у 1885 році Г. Даймлер і

К. Бенц винайшли двигун внутрішнього згоряння): die Mutter – му-

тра, die Spule – шпуля, der Schmirgel – наждак, die Schnecke – шнек,

die Kurbel – корба, die Klammer – клямра;

з польської мови (невелика кількість): pas – пас, blacha – бляха, lina – линва:

– з англійської: lever – лівар.

в)         слова власне українського походження: виливанець (болван-

ка), покрівець (чохол), заволічка (шплінт), притискач (клема), смок

(помпа), пирскавка (шприц), відтулина (отвір), переліжка (проклад-

ка), витворець (якір), масничка (маслянка), кружало (диск), прого-

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ ІІІ

нич (болт). Щодо останніх учені зауважують, що ці терміни, ймо-вірно, не дуже широко використовувалися у професійному мовленні і в 20-30 роки.

Якщо посібник 1928-го року був написаний так, щоб «наблизити наукову мову до звичайної мови народу, щоб наукова фраза, науко-вий термін чи назва самою своєю формою, своїм словотвором були зрозумілі й близькі народові, народній мові», то словники 1935-го року та пізніших років видань відповідали тогочасним політичним вказівкам – «знищити коріння націоналізму на мовному фронті» (так називався виступ Андрія Хвилі).

Сучасним текстам наукового стилю властиві такі ознаки:

•          вживання слів лише в прямому значенні, слів загальновжива-них і слів-термінів;

•          неозначена форма дієслова з -ти (досліджувати, виміряти);

•          іменники із суфіксами -анн(я), -енн(я), -інн(я), напр.: згоряння, взаємопроникнення, розуміння, трамбування, оброблення; абстрак-тні іменники із суфіксами -ість (проникливість, вогкість), -ств(о), -зтв(о), -цтв(о) (новаторство, виробництво), відносні прикметни-ки з суфіксами -ов-, -н- (бізнесовий, виставковий, посадковий, алге-бричний, біномний, синусоїдний), віддієслівні прикметники на -льний замість активного дієприкметника на -учий (-ючий) (друкувальний, коригувальний, узагальнювальний). Зауважимо, що ці моделі лише узвичаюються в галузевих терміносистемах, про що свідчать чис-ленні дублетні форми (термінологізація – термінування, констату-юча частина – констатаційна частина, друкуючий пристрій – дру-кувальний пристрій – пристрій друку) тощо.

Науковці виділяють у науковому стилі три підстилі:

1)         власне науковий,

2)         науково-навчальний,

3)         науково-популярний.

Інколи окремо виділяють ще науково-технічний підстиль. Зазна-чимо, що кожен із цих підстилів має:

– своє конкретне завдання,

– свого адресата,

– свій набір виражальних засобів,

– свої способи їх організації.

Розглянемо особливості кожного із цих підстилів.

140

Українська мова за професійним спрямуванням

Стилістика

Власне науковий підстиль обслуговує вчених, спеціалістів. Він має своїм завданням якнайповніше, якнайточніше, обгрунтовано повідомити наукову інформацію і довести її новизну. Цей стиль від-різняється від інших:

•          насиченістю термінів;

•          використанням довгих складних слів, іншомовної лексики;

•          тематично однорідні слова вживаються досить часто.

Власне науковий підстиль характеризується:

•          частим використанням складнопідрядних речень (найчастіше – з підрядними означальними, додатковими, причини або наслідку):

•          синтаксис відзначається строгою логічністю, книжністю;

•          використанням вставних слів, які підсумовують сказане (отже, таким чином), пов’язують його з наступним викладом (по-перше, по-друге, навпаки, наприклад);

•          переважанням розповідних речень, питальні речення вжива-ються при постановці проблеми, при полеміці;

•          порядок слів прямий (відхилення можливі, а іноді є навіть нор-мою, як наприклад, у ботанічних термінах: береза бородавчаста, береза пухнаста, берізка польова, барвінок малий);

•          частим використанням конструкцій з відокремленими зворотами;

•          безсполучникові складні речення вживані переважно при пере-ліку і класифікації тощо.

Наведемо приклад тексту власне наукового підстилю.

РОль АмОРтиЗАЦіЙнОГО ФОнДУ У ВіДтВОРЮВАльнОмУ ПРОЦЕсі ПЕРЕХіДнОї ЕкОнОміки УкРАїни

2.1. Амортизаційні відрахунки та їх функції

Основний капітал, беручи участь у виробничому процесі, пере-носить на продукцію, що виготовляється, частину своєї вартості, що відповідає його зносу. Цей процес носить назву амортизації. Амор-тизація нараховується як на устаткування, що функціонує, так і на устаткування, яке не працює, якщо бездіяльність спричинена ви-робничими потребами (наприклад, налагодження і ремонт, або воно являє собою резерв чи запас, необхідний для нормального функці-онування виробництва) чи технічними та організаційними причи-нами (простої у неробочі зміни, вихідні та святкові дні, сезонний характер роботи і ін.).

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ ІІІ

Перебування засобів виробництва у таких простоях К. Маркс на-зивав «прихованим станом». Хоча засоби праці не зайняті в цей час виготовленням продукції, величина амортизації, яка переноситься на вартість продукту, визначається втратою в цей період споживної вартості.

Не нараховується амортизація по засобах праці, які переведені на консервацію. Не здійснюються також амортизаційні відрахунки із засобів праці, які знаходяться у тривалому капітальному ремонті, а також по устаткуванню, ще не змонтованому і не зданому в екс-плуатацію.

Що стосується руйнування засобів праці внаслідок незвичайних явищ природи і стихійних лих (пожежі, повені, землетруси), то вони також не підлягають амортизації, тому що ці руйнування не спри-чинені ходом виробництва, не пов’язані з процесом виготовлення продукції.

Для запобігання подібним руйнуванням засобів праці та інших матеріальних цінностей (в їх вартісному виразі) існує страхування, яке нічого спільного з амортизацією не має.

Амортизація відшкодовує не будь-який знос. Передусім аморти-зуються засоби праці матеріального виробництва. У нематеріальній сфері амортизаційні відрахування здійснюються лише в житловому господарстві та інших організаціях і господарствах, які працюють на господарському розрахунку.

Фукс А. Е. Амортизація і оновлення основного капіталу: теорія і практика. – К., 1996. – С. 38.

Зразок аналізу тексту:

Уривок з монографії відображає власне науковий стиль. Бага-то спеціальної економічної термінології: вартість, амортизація, засоби виробництва, консервація. Характерне вживання теперіш-нього часу дієслів в узагальненому значенні: існує, відповідає, а також віддієслівних іменників з суфіксом -нн(я): устаткування, перебування, налагодження, виготовлення, відрахування, руйну-вання, запобігання, страхування. Трапляється нагромадження ро-дових відмінків (пор. руйнування засобів праці). Є книжні слова й звороти: беручи участь у виробничому процесі; специфічні за-чини: що стосується ...; використання безособових дієслів (сто-

Українська мова за професійним спрямуванням

Стилістика

сується, визначається). Переважають складні речення, серед них найчисленнішими є речення з підрядними означальними (1, 2, 4, 5, 6 та ін.), причиновими (7), умовними (2). Є дієприслівникові (беручи участь у виробничому процесі) і дієприкметникові звороти (необхідний для нормального функціонування виробництва, ще не змонтованому і не зданому в експлуатацію). Автор подає побіжне визначення поняття (амортизація), докладний опис амортизацій-них відрахувань та їх функцій.

науково-популярний підстиль

Учені зазначають, що в другій половині ХIХ століття між власне науковим і науково-популярним текстами не було суттєвої різниці. Науково-популярні твори були, по суті, на той час єдино можливи-ми, вони мали вимушений характер, що пояснювалося відсутністю сформованого наукового стилю1.

Популярна форма сучасного наукового твору є вторинною, бо їй передує власне наукова форма викладу (вона стала надто вузь-коспеціалізованою, передбачає складність термінології, специфіку об’єктів досліджень, зрозумілу лише фахівцеві). Отже, виникає необхідність широкої пропаганди досягнень науки, а також – по-треба в літературі, яка б у зрозумілій, доступній формі знайомила масову аудиторію (неспеціалістів) з досягненнями науки і техні-ки, зацікавлювала, залучала до активної діяльності в тій чи іншій галузі. Саме таку функцію і виконує сучасна науково-популярна література.

Основні завдання та функції науково-популярної літератури

полягають у тому, щоб:

•          не просто подати нову наукову інформацію, обгрунтувати її іс-тинність (це функція власне наукової літератури),

•          не тільки ознайомити з основами наук у формі, яка б сприя-ла засвоєнню цих основ як методу дальшого пізнання (це функція науково-навчальної літератури),

•          привернути увагу нефахівця до актуальних проблем тієї чи іншої науки.

Привернути увагу – це значить, що автор має викласти нові на-укові дані у доступній, дохідливій і цікавій формі. Д. І. Писарєв під-1Жанри і стилі в історії української літературної мови. – К.: Наукова думка, 1989. – С. 266.

143

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ ІІІ

креслював: «Хороший популяризатор... може принести суспільству значно більше користі, ніж обдарований дослідник»1.

Цьому підпорядковані організація викладу, добір мовних за-собів («менш строгих і одноманітних, ніж у власне науковому підстилі»). Уся увага автора спрямована на те, щоб подати ма-теріал зрозуміло, тому хід викладу будується від простого до складного, від добре відомого до нового. Учені зазначають, що науково-популярний підстиль близький до художнього і публі-цистичного;

Для науково-популярного підстилю характерними є такі ознаки:

1)         інформація подається вибірково, не в повному обсязі, без аргументації;

2)         наводяться лише факти, положення, які непідготовлений чи-тач (слухач) сприймає як істинні;

3)         якщо читач має певну підготовку, науковість викладу перева-жає над популярністю;

4)         образність, емоційність (експресія) наукового тексту (вико-ристання епітетів, метафор, образних перифраз). Зазначимо, що ця ознака властива як науково-популярному, так і науково-навчальному підстилям. Наукові тексти створюють поети, письменники, філо-софи, люди з великою ерудицією, багатим інтелектом, мисленням. О. С. Мельничук зазначав, що узагальнення і абстракції у свідо-мості людини представлені в умовних знаках, насамперед у знаках мови. Абстрактне ж мислення супроводжується оперуванням чут-тєвими образами, роль яких у мисленні залежить від об’єкта мис-лення, від індивідуальних особливостей мислячого об’єкта. Отже, логічне й образне мислення беруть участь у формуванні наукової думки, тобто причини появи образності лежать у самому характері наукового мислення. Специфіка образності полягає в тому, що вона (образність) насамперед апелює до інтелекту читача, а потім вже до його фантазії.

О. О. Кадомцева2 підкреслює, що у наукових текстах вживаються й справжні образи (метафори) – як засіб вираження складної думки.

1Писарєв Д. І. Літературно-критичні статті. – К.: Держлітвидав України, 1953. – С. 285.

2Кадомцева О. О. Структура и функциональные особенности метафоры в научной речи (на материале философской литературы): Автореф. дис... канд. филол. наук. – К., 1988. – С. 1–16.

144

Українська мова за професійним спрямуванням

Стилістика

М. М. Кожина наголошує на тому, що використання образнос-ті в наукових текстах принципово відрізняється від використання таких засобів у художній літературі: 1) образні засоби в науковій мові мають лише двоплановий, а не багатоплановий характер; 2) метафорам у науковій мові не властивий системний харак-тер, який притаманний їм у художній мові; 3) функції образних засобів у науковій мові принципово відрізняються від функцій образних засобів у художній мові. У художньому творі метафо-ра є одним із важливих елементів загальної системи образів, а в науковій мові образні засоби виступають у допоміжній функції – для пояснення, популяризації, конкретизації – і тому є «сво-єрідними інструкціями», органічно не зв’язаними із загальною мовною системою1.

Метафори вносять у наукові тексти особливий струмінь: «Ко-перник силою свого розуму «зсунув Землю з місця», тобто науково обгрунтував, що Земля рухається навколо Сонця, а не навпаки»; «Переходячи від стенда до стенда, ви, звичайно, звернете увагу на те, що вас веде по павільйону владне і магічне слово – лазер...», «Вихрове електричне поле може збуджуватися не обов’язково в провідниках». Образного переосмислення можуть набувати і при-кметники. Так, для яскравого відображення руху молекул автор порівнює молекули з мандрівниками: «Треба мати на увазі, що частинки твердих тіл зрідка покидають свої місця і переходять на інші. Ось ці мандрівні молекули чи атоми зумовлюють дифузію в твердих тілах» [Гончаренко С.У. Фізика: Пробн. навч. пос. для гімн... – К.: Освіта, 1994. – С. 9]. Таким чином, за допомогою ме-тафор авторам наукових текстів вдається висловити найрізнома-нітнішу гаму думок, пояснити, конкретизувати, з’ясувати сутність того чи іншого явища.

Автори наукових текстів, описуючи сутність складних абстрак-тних явищ, часто звертаються до аналогій (порівнянь), які допома-гають читачеві зрозуміти це явище, сформувати цілісну картину про нього. Н. Ф. Непийвода наголошує на тому, що в основі кожного образу лежить порівняння. Саме тому в науково-технічній терміно-логії є велика кількість термінів-метафор, утворених на основі зі-1Кожина М. Н. Стилистика русского языка. – М.: Просвещение, 1977. – С. 162–163.

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ ІІІ

ставлення (порівняння): черв’ячна передача, ялинковий лабіринт, гвинтовий зуб, утоплений палець тощо1.

Учені зазначають, що до порівнянь частіше вдаються автори під-ручників з ботаніки: «У цитоплазмі міститься хроматофор у вигляді спіральної стрічки. У центрі клітини – округле ядро, ніби підвішене на нитках, що відходять від цитоплазми» [Корчагіна В. О. Ботаніка. Підручник для 5–6 кл. – Рад. шк., 1979. – С. 211].

Терміни подаються описово (якщо дотримуватися сучасних кла-сифікацій термінологічної лексики, у межах якої розрізняються за-гальнонаукові, профільно-спеціальні та вузькоспеціальні, то треба відзначити, що в мові науково-популярної літератури помітно ви-являється тенденція до переважання загальнонаукової, профільно-спеціальної термінології та обмеженого вживання вузькоспеціаль-ної). У ролі своєрідних популярних тлумачень термінів виступають образні перифрази, наприклад: «Ґрунт – це «депо» елементів хар-чування, енергії і вологи», «Ліс – це гігантська «фабрика» чистого, активного, лікувального повітря»2.

Емоційні замінники «депо», «фабрика» подано в лапках, цим підкреслено їх незвичність, метафоричність.

Широко представлені і такі елементи художнього мовлення, як епітети.

Зазначимо, що не завжди елементи художнього і наукового стилів можуть поєднуватися в межах одного мікроконтексту. Наприклад: «Кожна травиця – важливий компонент рослинних угруповань, що підтримує екологічну рівновагу»3.

Поетична травиця звучить дисонансом в одному ряду з рослин-ними угрупованнями та екологічною рівновагою;

5)         вживається фразеологія;

6)         відмінною рисою науково-популярного підстилю, порівняно з власне науковим, є широке ілюстрування висловлюваних положень конкретним матеріалом;

7)         найбільшого поширення набувають прості речення неусклад-неної будови. Складні речення, які зустрічаються, характеризують-ся незначною розгалуженістю їх складових частин. Це пояснюється

1Непийвода Н. Ф. Мова науково-технічної літератури (функціонально-стилістичний аспект). – К.: ТОВ «Міжнар. фін. Агенція», 1997. – С. 140.

2Фещенко П. І., Семенов Б. Г. Природа і відпочинок. – К.: Т-во «Знання» УРСР, 1985. – С. 24. 1Там саме, с. 27.

146

Українська мова за професійним спрямуванням

Стилістика

тим, що в науково-популярній мові науки ослаблена функція дока-зовості. Цілий ряд положень подається як аксіома, без доведення, унаслідок чого відпадає необхідність в їх обгрунтуванні, у складних логічних доведеннях та умовиводах. Короткі неускладнені речення роблять виклад легшим для сприймання, доступнішим.

наведемо приклад тексту науково-популярного підстилю. мАРкЕтинГ і мЕнЕДжмЕнт

За ринкової економіки, де діє закон попиту і пропозиції, у зба-лансованості руху товарів та послуг важлива роль належить марке-тингу. Він являє собою особливий вид підприємницької діяльності, спрямованої на задоволення потреб шляхом обміну.

З позиції сучасних уявлень про ринок маркетинг слід розуміти як процес планування і здійснення задуму товарообміну, ціноутворен-ня, реалізацію цілей, товарів та послуг, управління їх просуванням від виробника до споживача. Маркетингова орієнтація передбачає:

•          облік реальних і потенційних потреб;

•          широкий асортимент виготовленої і реалізованої продукції;

•          планування виробництва і збуту продукції на основі наміче-них цілей.

Роль підприємницького маркетингу полягає у застосуванні дій, що дають можливість зменшити ступінь невідомості й ризику по-тенційних споживачів.

Менеджмент являє собою узагальнення практики раціонально-го управління фермою в комерційних цілях. Фермер як організатор і управлінець одночасно є менеджером, тобто відповідальною і за-цікавленою особою в комерційній діяльності свого підприємства. Але повне впровадження маркетингу і менеджменту неможливе без перебудови діяльності сільського господарства України, його органів на місцях. Вони мають займатися не лише проблемами виробництва продукції, а й усім, що пов’язане з її просуванням від «поля до стану споживача». У цьому аспекті показовий досвід США. До функцій міністерства сільського господарства США вхо-дять: створення й постійне удосконалення тари, техніки заванта-ження, розвантаження, перевезення товарів; правове регулювання та контроль операцій на біржах; розробка стандартів на сільсько-господарські продукти; методи зберігання їх на складах; удоско-

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ ІІІ

налення форм ведення обліку, статистики канцелярської роботи у сільському господарстві тощо.

Дмитренко В. Маркетинг і менеджмент // Сільські обрії. – 1997. – № 1–2. – С. 10–11.

Зразок аналізу тексту

Уривок зі статті, уміщеної в «Сільських обріях», характеризу-ється науковим викладом: чітким, логічним, послідовним. Тексту властива стандартизація у висловах, широке вживання сталих сло-весних формул, наприклад: слід розуміти, на основі, з урахуванням, досягається завдяки. Лексика здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні. Текст ділиться на абзаци. У перших трьох аб-зацах викладено основну думку статті, а в четвертому – наводиться приклад, що є підсумком сказаного вище (У цьому аспекті показо-вий досвід ...). Автор застосовує поділ на пункти. Це сприяє чіткій організації тексту. Речення прості, багато простих поширених ре-чень (З позиції сучасних уявлень про ринок маркетинг слід розуміти як процес планування і здійснення задуму товарообміну, ціноутво-рення, реалізацію цілей, товарів та послуг, управління їх просуван-ням від виробника до споживача). Є складнопідрядні речення з під-рядними означальними (За ринкової економіки, де діє закон попиту і пропозиції, у збалансованості руху товарів та послуг важлива роль належить маркетингу. Роль підприємницького маркетингу полягає у застосуванні дій, що дають можливість зменшити ступінь не-відомості й ризику потенційних споживачів).

У ряді випадків ужиті сталі словосполучення: як організатор і управлінець одночасно, полягає у застосуванні, проблеми виробни-цтва, органи на місцях.

Численні терміни: ринкова економіка, маркетинг, менеджмент, ціноутворення, аспект, біржа, стандарт, менеджер тощо. Наявні типові для наукового тексту віддієслівні іменники на -нн(я): засто-сування, планування, просування, здійснення, управління, узагальнен-ня, ведення та ін. У порівнянні з подібними за тематикою науковими текстами – багато дієслів.

Стаття призначена читачеві, який має певну підготовку, тому на-уковість її переважає над популярністю.

науково-навчальний підстиль виконує специфічну функцію – навчальну. Він займає «проміжне місце між власне науковим і

148

Українська мова за професійним спрямуванням

Стилістика

науково-популярним підстилями. Від першого його відрізняє трохи менша строгість викладу, менша докладність у посиланнях на дже-рела, більш спрощена система доведень, що спрямоване на більшу доступність інформації, обсяг якої визначає програма. Від другого – менша художність, більша послідовність у викладі, строгість»1.

Науково-навчальний стиль має за мету активізувати логічне мис-лення читача (слухача). Звичайно, важливу роль відіграє те, кому адресовано наукову інформацію – студентові, слухачеві курсів тощо. Навчальні підручники для учнів школи, особливо для учнів молодших класів написано популярно, тому цю літературу можна віднести до науково-популярної.

Науково-навчальний підстиль сформувався на кінець ХІХ – по-чаток ХХ століття (його формували такі видатні вчені, як І. Фран-ко, М. Драгоманов, С. Подолинський, К. Михальчук, А. Кримський, В. Гнатюк, І. Верхратський, І. Свєнціцький, М. Сумцов та ін.). У той час українська мова мала вже свою наукову термінологію з ба-гатьох галузей знання, а це давало можливість виражати відповідні наукові поняття. Були вироблені загальнонаукові терміни: абстрак-ція, агент, аналіз, аргументація, аспект, генетичний, дослід, праця, принцип, проблема, процес, розвідка, синтез, система, твір, тео-рія, форма та ін. Цікавим є той факт, що в 1921 році було створено Інститут української наукової мови при Українській Академії наук. Його завданням було збирання термінологічної лексики, створення термінологічних словників тощо.

Наведемо приклад тексту науково-навчального підстилю (фрагмент з підручника): ТОВАРНЕ ВИРОБНИЦТВО. ГРОШІ, ЇХ СУТЬ І ФУНКЦІЇ ... Як же можна виміряти величину вартості товару? Відповідь одна – кількістю витраченої праці або кількістю робочого часу, не-обхідного для його виготовлення. Робочий час, який витрачається окремим виробником (підприємством) на виготовлення якого-небудь товару, називається індивідуальним робочим часом, а вартість, ство-рена ним, – індивідуальною вартістю. Однак величина вартості то-вару визначається не індивідуальними витратами робочого часу, а суспільно необхідним робочим часом, тобто часом, витраченим на

1Стиль і час. Хрестоматія. – К.: Наукова думка, 1983. – С. 136.

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ ІІІ

виготовлення продукту за середніх у суспільстві умов виробництва. Вартість, створена суспільно необхідною працею, називається сус-пільною вартістю товару.

Звідси можна кількісно визначити таку залежність: вартість од-ного товару відноситься до вартості іншого як робочий час, необхід-ний для виробництва даного товару, до робочого часу, необхідного для виробництва іншого:

Вт1/ Вт2 = Pz1/ Рz2.

Проте робочий час змінюється зі зміною продуктивної сили пра-ці. Тому величина вартості товару змінюється залежно від продук-тивності праці.

Продуктивність праці визначається кількістю продуктів, виго-товлених в одиницю часу, або часом, витраченим на виробництво продукту.

Отже, величина вартості товару змінюється прямо пропорційно кількості витраченої на нього праці і обернено пропорційно його продуктивній силі.

Праця може бути більш і менш інтенсивною. Інтенсивність праці – це її напруженість, яка визначається ступенем витрачання робочої сили в одиницю часу. Інтенсивніша праця створює в однаковий час більшу вартість порівняно з працею менш інтенсивною.

Слід підкреслити, що протягом нинішнього століття сталася певна еволюція товарного виробництва. Відбулися істотні зміни у характері праці, споживної вартості й вартості, викликані усклад-ненням суспільних потреб, еволюцією форм власності, зрушеннями у науково-технічному прогресі.

Бобров В. Я. Основи ринкової економіки. – К.: Либідь, 1995. – С. 33 – 34.

Зразок аналізу тексту:

Уривок з підручника, призначеного для студентів вищих на-вчальних закладів, насичений спеціальною термінологією (індиві-дуальний робочий час, індивідуальна вартість, величина вартості товару, суспільна вартість товару, продуктивність праці, інтен-сивність праці, виробник, підприємство тощо), різними науковими термінами (еволюція, прогрес, століття), книжними словами, зво-

Українська мова за професійним спрямуванням

Стилістика

ротами, іменними конструкціями (можна кількісно визначити таку залежність, слід підкреслити, відбулися істотні зміни, викликані ускладненням), віддієслівними іменниками на -нн(я) ( виготовлення, ускладнення). Терміни, які вводяться в словниковий запас студентів пояснюються, подається визначення виміру величини вартості то-вару, продуктивності праці, інтенсивності праці, наводиться фор-мула залежності вартості одного товару від вартості іншого.

Речення чіткі за будовою, здебільшого прості поширені, усклад-нені дієприкметниковими зворотами, багато також складнопідрядних речень (з підрядними означальними, додатковими). Переважають без-особові конструкції (визначається, відноситься, називається, мож-на визначити), а також особовими (інтенсивніша праця створює...).

Запитання і завдання для самоконтролю

Завдання 1. Випишіть із підручника зі спеціальності, з моногра-фії, наукового часопису чи з науково-популярної літератури уривок тексту (1,5–2 сторінки), зробіть його аналіз, використовуючи подані нижче план, таблицю, зразок аналізу.

План аналізу наукового тексту

1.         Точна вказівка на текст, який аналізується (бібліографічні дані праці) або ж ксерокопія тексту (якщо це стаття чи уривок).

2.         Жанр і тема праці.

3.         Для кого розрахована праця?

4.         Ознаки стилю.

5.         Композиція тексту (допоможуть слова і словосполучення

табл.1).

6.         Способи вираження наявної інформації в авторському тексті.

7.         Мовні засоби (описати: терміни, схеми, таблиці, графіки (їх різновиди і роль у праці); наукова фразеологія, цитати, посилання, синтаксичні конструкції (різновиди речень, навести приклади, їх роль), частини мови, які слова і словосполучення використано для поєднання частин у тексті.

8.         До якого підстилю наукового стилю можна віднести аналізо-ваний текст?

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ ІІІ

Конструкції для аналізу наукового тексту, його структури, мовних засобів

структура

тексту, тема,

проблема (ідея)         лексичні засоби і конструкції

Як передано тему     Стаття (монографія) має назву, названа, назва статті – ... Стаття присвячена проблемі, темі, питанню... Тема статті, ця стаття на тему... У статті йдеться про ... Автор монографії розглядає дану проблему... Стаття є узагальненням, викладом, оглядом, аналізом тощо... У статті розглядається (що?), ідеться (про що?), по-дана оцінка, викладений погляд

Як вираже-но наявну інформацію в авторському тексті  Автор розглядає, аналізує, характеризує, дово-дить, порівнює, зіставляє, з’ясовує, підкреслює, посилається на..., зупиняється на..., наголошує на важливості, формулює..., виходить з того, що..., заперечує, торкається, стверджує, критично ставиться (до чого?), ставить завдання, підтверджує висновок фактами, пояснює це тим, що..., причину цього вбачає в тому, що..., вважає, що...

Про композицію тексту        Стаття поділяється на..., починається (чим?), складається з..., завершується (чим?)

Як з’ясовано основну думку, проблему     У статті автор ставить, торкається (таких проблем), висвітлює (такі проблеми), зокрема зупиняється на ... Сутність пробле-ми зводиться до (чого?). У монографії зроблені узагальнен-ня, науково порушено питання про (що?)

Як описати ав-торський текст        У статті викладений погляд на..., викладені дискусійні твердження, суперечливі, загальновідомі істини, цінні відомості, експериментальні дані, зроблено спро-бу довести (щось), переконливі докази, накреслені правильні шляхи, враховано, взято до уваги, сутність цього зводиться до того, що..., необхідно підкреслити, що... Автор переконливо доводить, автор обгрунтовує висновки, не викликає сумнівів той факт (частина), обстоює погляд, наводить приклад, підтверджує цю думку фактами, схвалює, поділяє погляд, визнає здо-бутки, дотримується тієї ж думки тощо

Українська мова за професійним спрямуванням

Стилістика

Як висловити критичні заува-ження

Закінчення

Які засоби для поєднання частин у тексті використано

Виявлено недоліки, автор ігнорує, заперечує, спростовує, випускає з поля зору, не розкриває змісту (чого), не підтверджує висновки фактами, дискусійним є висновок щодо

Автор приходить до висновку, автор робить висновок, на закінчення є підстави стверджувати, сутність ви-кладеного дає підстави твердити (зводиться до...), на основі цього ми переконуємося в тому, що..., узагаль-нюючи сказане, ці дані свідчать... Для поєднання частин інформації: і, також, при цьому, до речі, крім того, більше того, разом з тим;

для зіставлення і протиставлення: а, але, проте, однак, і все ж, з одного боку, навпаки, не тільки (не лише), таким чином, на противагу, з іншого боку...

для узагальнення, висновку: отже, таким чином, одне слово, з цього випливає, що...

для пояснення, уточнення, виділення окремого: на-приклад; так, зокрема; а саме; тільки; лише; причому; притому; лише; навіть;

для зв’язку з попередньою і наступною інформацією: як уже було зазначено, як зазначалось, як було пока-зано, як було доведено, згідно з цим, відповідно до цього, подібно цьому, останній, попередній, наступ-ний, згаданий, зазначений, доведений, викладений, знайдений, сформульований, визначений, перерахо-ваний, наведений, обстежуваний, проаналізований, досліджений;

для введення узагальнюючої інформації: розглянемо такі випадки, наведемо приклад, продовжимо аналіз, з’ясуємо відношення

 

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ ІІІ

Зразок детального аналізу наукового тексту (зроблений студенткою економічного факультету нУБіП України купрій м. В.)

Для аналізу мовних особливостей тексту наукового стилю була обрана книга Ястремського О. І. «Основи теорії економічного ризи-ку»: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальнос-тей вузів. – К.: АртЕк, 1997. –248 с.

Жанр даної роботи – навчальний посібник. У ньому викладені основи теорії економічного ризику, що базуються на класичних те-оріях корисності та споживаної корисності за Дж. фон Нейманом, О. Моргенштерном та Л. Севіджем з використанням доробку київ-ської школи оптимізації. Навчальна функція посібника, крім теорії, представлена також вправами, завданнями різного ступеня склад-ності, предметним та іменним покажчиками для полегшення роботи з книгою, глосарієм основних термінів.

Посібник розрахований на студентів програм бакалавра та спеціаліста з економічних наук. Деякі розділи можуть бути ви-користані студентами магістерських програм. Його призначення – розкрити аудиторії читачів основні поняття теорії економічного ризику, навчити студентів самостійно проводити аналіз ситуації, пов'язаної з ризиком.

Для мови даної праці характерні понятійність, предметність, об'єктивність. Представлені погляди на дану проблему представ-ників різних економічних шкіл і напрямків. Погляди провідних західних економістів Долана, Ліндсея, Нікбахта порівнюються із точкою зору вчених колишнього СРСР Болдирєва, Канторовича, Красникової та ін.

У передмові визначається предмет дослідження, а після змістов-ного викладу основних питань роботу завершують предметний та іменний покажчики, глосарій основних термінів та понять, список рекомендованої літератури.

У побудові тексту простежується логічна послідовність: спочат-ку розглядається суть та роль ризику в економічному житті, умо-ви його виникнення, далі подаються різні методи оцінки ризикової ситуації. Після опису загальних закономірностей мета дослідження звужується до аналізу ролі окремої фірми в умовах ризику, на за-

Українська мова за професійним спрямуванням

Стилістика

вершення описуються способи зменшення ризику та можливості прогнозування нестабільних ситуацій. Відповідно проведено поділ тексту на розділи та підрозділи.

Кожний розділ складається із окремих частин. Постановка про-блеми представлена підпунктами у вигляді питань: що нового? що потрібно знати? що? де? У них подається інформація про те, з чим читач познайомиться після опрацювання розділу, що він має вже знати, та джерела, де більш повно описане дане питання.

Основний текст розділу поділений на параграфи, а ті, у свою чергу, на підпункти. Останні два параграфи мають назви відповідно «Згадаємо прочитане» та «Вправи та завдання». Для систематизації знань пропонується короткий словник основних термінів і понять, подано стислий підсумок розділу.

Внутрішня структура кожного параграфа подібна до структури розділу, унаслідок чого автором досягається систематизація, уза-гальненість інформації, перехід від постановки проблеми до її ви-рішення. Застосовуються та поєднуються такі загальнонаукові ме-тоди пізнання як аналіз і синтез, коли розглядаються окремі частини проблеми, які потім поєднуються в єдине ціле у пункті «стислий підсумок».

Для мови посібника характерні точність, однозначність, лаконіч-ність. Усі терміни вжиті в єдиному значенні, яке зафіксовано у слов-нику в кінці праці. Речення максимально позбавлені емотивності, «зайвих» слів, які не несуть інформаційної функції.

Теоретичні положення роботи обгрунтовано арґументуються, чим досягається їх переконливість. Так, наприклад, для доведення гіпотези щодо намагання продавця отримати в середньому макси-мальний прибуток (с. 17–19) використовується задача про дилера, запропонована Р. Віллером та В. Піплс – ефективність ом.

Для лексики наукової праці характерна насиченість загально-науковими словами як абстрактними, так і термінологічними. Се-ред слів, типових для будь-якої наукової роботи, можна навести такі як аналіз, вплив, висновок та ін. Наявні у тексті терміни на-лежать до сфер економіки, математики та теорії ймовірностей, на перетині яких і виникла теорія економічного ризику. Напри-клад, слова: попит, пропозиція, корисність, благо, доход, витра-ти (економічні терміни), аксіома, базис, функція, графік (мате-

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ ІІІ

матичні), дисперсія, математичне сподівання, частота події (теорії ймовірностей).

Зміст посібника широко проілюстрований фактичним матері-алом: таблицями, графіками, рисунками. Так у роботі налічується 68 рисунків, 46 таблиць, за даними кожної з яких побудовано гра-фік. Таблиці, що ілюструє функцію корисності фірми, визначену на прибутку, відповідає графік. Текст насичений формулами, які дають можливість здійснити практичні розрахунки ризику:

N

U(ς)= ∑psu(x5) (с. 79) або u(с)=min(a1c+β1) (с. 176) та ін.

S=1

Табл.3–5. Функція корисності фірми, визначена на прибутку (C. 94).

Посилання на джерела подаються у підрядковій формі, нумерація зносок у кожному розділі починається з одиниці. Наприклад, на с. 170, 175 відповідно наводяться такі посилання: 1Харрис Л. Денеж-ная теория. – М., 1990. – 702 с., 4Канторович Л. В. Экономический расчет наилучшего использования ресурсов. – М., 1959. – 344 с.

Посилання на закордонні видання зроблено мовою оригіналу.

У списку використаної літератури перелічено 43 роботи з еко-номічного ризику, з яких 16 – закордонні видання, 15 – російські, українські тощо, 12 – переклади зарубіжних авторів.

Аналіз синтаксичних особливостей тексту свідчить про те, що кількість простих і складних речень у ньому майже рівна з не-значним переважанням складних. Наприклад, у перших двох під-параграфах другого розділу налічується 24 складних речення та 23 простих. Останні – поширені та ускладнені або описують певну послідовність математичних дій («Розглянемо приклад» (с. 38) «По-казовою є інтерпретація Теореми 2» (с. 181).

Прості речення часто ускладнені відокремленими членами та зворотами. Розглянемо кілька прикладів: «Не запроваджуючи до-даткових понять, можна висловити деякі попередні міркування щодо характеру розв'язку» (дієприслівниковий зворот, с. 37); «Для більшості менеджерів зменшення збитку більш вагоме, ніж збіль-шення прибутку», (порівняльний зворот, с. 114);

Українська мова за професійним спрямуванням

Стилістика

«Сільськогосподарське виробництво залежить від різних факто-рів, зокрема від економіки» (відокремлений додаток, с. 15). У тексті використано такі типи складних речень:

1)         складносурядні: «Складена лотерея має кілька можливих на-слідків, і лише один може трапитись з певною ймовірністю» (с. 79);

2)         складнопідрядні різних видів:

– означальні: «Перший імпульс, який може виникнути у недо-свідченого менеджера страхової компанії – зменшити страхову ви-нагороду та збільшити страховий внесок» (с. 149);

– з'ясувальні: «Також вважатимемо, що страхова подія трапля-ється для всіх осіб однієї групи разом» (с. 155);

– обставинні:

– місця: «Для фірми, де виробляють товари нееластичного по-питу, ймовірність великих збитків нижча» (с. 84);

– часу: «Існує важливий випадок, коли можна гарантувати існу-вання математичного сподівання» (с. 19);

– порівняльні: «Чим менше відхилення граничних витрат від ціни, тим більший прибуток» (с. 89);

– причинові: «Оскільки інтенсивність програмних способів оби-рається за неповної інформації, то за несприятливих умов оцінка витрат може перевищувати ефект від способу» (с. 187);

– мети: «Для того, щоб бути більш певним у своєму майбутньо-му, власник активу може звернутись до страхової компанії і застра-хувати актив або його частку» (с. 139);

– наслідкові: «Ціни можуть зрости так, що більшості виробників стане невигідно закуповувати сировину» (с. 156);

– умовні: «Якщо фірма має можливість отримувати повну інформа-цію про внутрішні та зовнішні умови її функціонування, то природно вимагати від неї обов'язкового збігу витрат та результатів» (с. 187);

– допустові: «Хоч ефект і перевищує дійсну оцінку витрат, проте можуть виникнути й більш сприятливі обставини» (с. 187).

4. Речення з різними видами зв'язку: «Звернемо увагу на особли-вості взаємозв'язку сумарних та програмних обсягів: якщо програм-ний обсяг замалий, то не завжди можливо надолужити прогаяне за рахунок адаптивних випусків» (с. 118).

Якісний аналіз типів складних речень дає можливість зробити висновок, що у мові наукової праці використовуються майже всі

157

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ ІІІ

різновиди речень, але їх кількісне співвідношення різне. Підрахує-мо кількість складних речень кожного типу в чотирьох підрозділах § 1–4 розділу I:

 

Складносурядних –  4

Складнопідрядних:  

з'ясувальних –           11

означальних –           11

причинових –           4

умовних –      4

порівняльних –         3

часу –  2

Речень з різними видами зв'язку – 7

Отже, у тексті переважають означальні та з’ясувальні речення, а також складні речення змішаного типу.

Серед частин мови домінують іменники, це, насамперед, термі-ни, що називають поняття: бізнесмен, випадок, ступінь, момент, графік та ін., а також відносні прикметники, що виступають у ролі означення: максимальна корисність; програмні, адаптивні випуски; повна інформація; спадна функція.

Дієслів значно менше, особові форми вживаються рідше у порів-нянні з безособовими. Наприклад, «порівняємо графіки сподіваної корисності» (с. 104); складемо аналогічну таблицю» (с. 119) тощо.

Крім того, у тексті наявні дієприкметники та дієприслівники, такі як: отриманий, сподіваний, здійснений, користуючись, споді-ваючись та ін.

Розглянуту роботу обґрунтовано можна віднести до науково-навчального підстилю. Для неї характерна менша строгість викладу матеріалу, більша категоричність термінів, наявність повторів, пи-тальних речень, пояснень, тлумачень, великої кількості простих ре-чень та відсутність надто ускладнених синтаксичних конструкцій. Проведений аналіз її мовних особливостей є підтвердженням того, що вона має всі ознаки, притаманні творам наукового стилю.

У ході дослідження ставилася мета розглянути мовні особливос-ті даної праці та довести, що вона має всі атрибути свого стилю.

Для мови тексту характерна понятійність, предметність, логічна послідовність викладу. Застосовано прийоми аналізу, синтезу, зро-

158

Українська мова за професійним спрямуванням

Стилістика

блено узагальнення та висновки. Вживаються терміни з різних га-лузей науки. Зміст посібника широко проілюстрований фактичним матеріалом: таблицями, графіками, рисунками. У монографії налі-чується 68 рисунків, 46 таблиць, за даними кожної з яких побудова-но графік. Посилання на джерела подані у підрядковій формі.

У списку літератури зазначені 43 роботи з економічного ризику, з них 16 – закордонні видання, 15 – російські, 12 – переклади зару-біжних авторів.

Аналіз синтаксичних особливостей тексту свідчить, що кількість простих і складних речень у ньому майже рівна (з незначним перева-жанням складних). Прості речення часто ускладнені відокремлени-ми членами та зворотами. Складні речення представлені безсполуч-никовими, складносурядними та складнопідрядними різних видів, з переважанням складнопідрядних означальних та з'ясувальних, а також складних речень змішаного типу.

Серед частин мови найбільш уживаними є іменники, відносні при-кметники, безособові дієслова, дієприкметники та дієприслівники.

На основі результатів аналізу тексту можна зробити висновок, що особливості мови розглянутої наукової праці відповідають тео-ретичним засадам наукової стилістики, мові наукових праць.

Сучасний рівень розвитку наукового стилю багато в чому зумов-лений прогресом науки і техніки. Поява нових об'єктів досліджен-ня, розвиток інформаційних технологій викликають до життя нові терміни, поняття, ускладнюють апарат наукової мови. Відповідно зростає необхідність його дослідження та вдосконалення.

Завдання 2. Дайте стилістичну характеристику поданого уривка з тексту.

майно і кошти малого підприємства

Засновники мають право наділяти мале підприємство статутним фондом за рахунок коштів свого фонду розвитку виробництва, а також за рахунок свого статутного фонду. При цьому фонди передаються з ба-лансу засновника або інших державних підприємств на баланс малого підприємства. Мале підприємство на баланс в установленому порядку має придбати або орендує основні фонди, наділяється на договорних умовах засновником обіговими коштами. Формування основних фон-дів і обігових коштів відбувається і за рахунок банківських кредитів.

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ ІІІ

Поряд з іншими формами підтримки малих підприємств для за-безпечення фінансування заходів по створенню нових та розвитку діючих підприємницьких організацій можуть створюватися дер-жавні й регіональні цільові фонди підтримки малого бізнесу. Вони формуються за рахунок добровільних внесків державних, коопера-тивних, громадських та інших підприємств, установ, організацій і громадян, в тому числі іноземних. Кошти відповідних бюджетів можуть в установленому порядку направлятися в указані фонди пе-реважно на стимулювання розвитку пріоритетних видів діяльності малих підприємств.

Поряд з цим, засновник може надавати тимчасову фінансову до-помогу малому підприємству, в тому числі в іноземній валюті, яка підлягає поверненню засновнику в заздалегідь визначені засновни-ком або договором строки.

Основою сталого економічного стану малого підприємства є валовий доход. Із виручки від реалізації продукції в першу чергу покриваються матеріальні витрати і прирівняні до них затрати. Ма-теріальні витрати включають витрати на сировину і матеріали, по-купні вироби і напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, енер-гію, плату за роботу і послуги промислового характеру, виконані сторонніми організаціями.

Іванов Ю. Б., Кравченко Ю. І., Хоменко М. М. Вступ до бізнесу. – К.: Лібра, 1995. – С. 106.

Завдання 3. Довести, що цей текст належить до науково-навчального підстилю.

В економіці вся діяльність так чи інакше пов’язана з виробни-цтвом продукції та її рухом у сферу споживання. Тому будь-який епізод господарського життя характеризується різноманітністю ді-лових відносин, з допомогою яких здійснюється відтворення. По суті, ділові відносини – це вираження того суспільного явища, яке в класичній політекономії прийнято називати виробничими відно-синами. Діяльність будь-якого із суб’єктів виробничих відносин є його особисте «діло», а обмін діяльністю та її результатами, що має місце у різних формах суспільного виробництва, є обмін «ділами», діловий контакт, інакше кажучи, угода.

Бізнес – це ділові відносини між людьми або відносини між

Українська мова за професійним спрямуванням

Стилістика

учасниками діла (справи). Беручи участь у «ділі», люди стають ді-ловими людьми, чи бізнесменами.

У свідомості радянських людей переважало негативне ставлення до бізнесу і бізнесменів. Досить популярною і часто використовува-ною для характеристики мотивів і способів поведінки бізнесменів була цитата із «Капіталу» К. Маркса, що капітал боїться відсутності прибутку чи дуже маленького прибутку, як природа не терпить пус-тоти. Але раз є в наявності достатній прибуток, капітал стає смі-ливим. Забезпечте 10 відсотків, і капітал згоден на будь-яке засто-сування, при 20 відсотках він стає пожвавленим, при 50 відсотках позитивно готовий зламати собі голову, при 100 відсотках він нехтує всіма людськими законами, при 300 відсотках нема такого злочину, на який він не ризикнув би, хоч би під страхом шибениці...

Найбільш просте визначення бізнесу, очевидно, можна дати, від-штовхуючись від етимології самого терміна бізнес – це діло.

У західній економічній літературі домінують системні визна-чення бізнесу. Ось досить типове визначення бізнесу з книги “Кон-цепція бізнесу”, підготовленої вченими університетів Техаса та Іллінойса (США) С. Розенблаттом, Р. Боннінгтоном, В. Нідлсом: “Що таке бізнес? Бізнес – це система ведення діла (справи). Біз-нес – це створення продукції, потрібної людям. Бізнес – це робота. Бізнес – це центральна магістраль у нашій соціально-економічній системі. Бізнес – система, яку ми створили для задоволення наших бажань. Бізнес – це те, як ми живемо”. На нашу думку, бізнес – це система діяльності, де організація виробництва товарів та послуг здійснюється тими, кому належать фактори виробництва, або бізнес – організація економічної діяльності на основі приватної власності з метою отримання прибутку.

А. П. Кісельов. Основи бізнесу: Підручник. – К.: Вища школа. – 1997. – С. 9–10.

Завдання 4. Прочитайте текст. Охарактеризуйте його мовні за-соби. Чи є граматичні помилки в тексті. Якщо є, то які?

Іхтіофауна Голосіївських ставків. Загальна площа чотирьох об-стежених ставів, що розташовані в Голосіївському парку, склада-ла біля 6 га. Встановлено, що за ступенем забруднення ці водойми перебувають у критичному стані, тому якісний та кількісний склад

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ ІІІ

їх рибного населення досить одноманітний та бідний. В цілому з Голосіївських ставках виявлено 8 видів риб, які відносяться до 3 ро-дин. Найчисельнішою родиною є коропові – карась золотий, плітка, товстолоб білий, амур білий, верховка і пічкур. Інші родини мають тільки по одному представнику – колючка трьохголкова та бичок-гонець. Найбільш різноманітний видовий склад риб був у ставку № 1, де були виявлені всі перераховані види риб (став розташований безпосередньо поблизу Голосіївської площі). Він є місцем активно-го відпочинку людей та значного аматорського вилову риби, осо-бливо в зимовий період.

Враховуючи важливість цієї водойми для рекреаційних цілей, став у 1983р. було зариблено спочатку річняками білого товстолоба в кількості 8000 екз., пізніше – підрощеними личинками білого тов-столоба та білого амура в кількості 200000 штук (вселення проводи-лося в меліоративних цілях Інститутом гідробіології НАН України). В інших ставах, окрім карася золотого, верховки та колючки трьох-голкової, які чисельно домінували, вище перерахованих риб не ви-явлено. За виключенням найбільшого ставу, іхтіофауна всіх інших водойм є досить одноманітною та представлена в масі смітними та непромисловими і малоцінними рибами (карась золотий).

 

Ділова людина... Якою вона має бути?

Голос — важливий чинник мистецтва говорити

Більшість ораторів здобули успіх саме через голосові характе-ристики. Так само, як і про зовнішність, у людей складається вра-ження про ваш голос протягом перших хвилин спілкування. Згаду-ючи конкретну людину, ми згадуємо передусім її голос.

Ваш голос важливий так само, як і зовнішність, поведінка й те, що ви говорите (зміст, текст). Це саме той інструмент, за допомогою якого ви спілкуєтеся з громадськістю.

Взаєморозуміння між вами передусім залежить від ваших голо-сових та мовленнєвих показників.

Людський голос — це могутній інструмент. Він може перекона-ти, закохати, завоювати. Але ним ви можете не тільки здобути щи-

Українська мова за професійним спрямуванням

Стилістика

рих прихильників, а й відштовхнути людей, на яких ваша зовніш-ність у перший момент справила позитивне враження.

І тому завжди варто пам'ятати про те, що всі чекають на при-ємний голос.

Окрім усвідомлення того, що у вас приємний голос, це додасть вам упевненості.

Але потрібно пам'ятати, що навіть приємний від природи голос вимагає щоденної свідомої праці. Існують навіть спеціальні курси та семінари з правильної постановки голосу. Для того, щоб бути гар-ним оратором, потрібна правильна вимова, чітка артикуляція, відпо-відна постановка голосу. Ви повинні маніпулювати голосом залежно від ситуації: буде це ділова зустріч, інтерв'ю, презентація чи лекція. Приємний голос сприятиме діловому успіхові і буде підтримувати певний імідж.

Не має значення, який голос у вас від народження. Завдяки прак-тичній роботі ви зможете мати такий голос, який заслуговує ваша професійна майстерність і яскрава індивідуальність. Ви зможете:

•          позбутися іноземного або місцевого акценту, якщо будете ре-тельно стежити за правильністю вимови;

•          уникнути гугнявих звуків, якщо вміло користуватиметеся го-лосовим апаратом;

•          навчитися чітко артикулювати й правильно вимовляти зву-ки;

•          розвинути резонансні коливання в грудях і навчитися гово-рити так, щоб вас чули в останньому ряду аудиторії без що-найменшого напруження з вашого боку;

•          навчитися не говорити під ніс, а перетворитися на красно-мовного вишуканого оратора.

Буває, що ви реально не можете оцінити властивості вашого голосу. Насамперед послухайте його в запису. До того ж існує низка елементів, які є сигналом того, що ваш голос далекий від досконалості: вас час-то просять повторити щойно сказане; в мікрофоні деякі звуки звучать глухо, неприємно й штучно; у вас швидко втомлюється горло; у ваших слухачів починає через деякий час блукати погляд, оскільки ви говори-те на одному тоні; ви втрачаєте контроль над голосом наприкінці дов-гого речення; ви часто, навіть не усвідомлюючи, механічно повторюєте слова та вирази типу «ось», «ну», «так», «отже», «знаєте» і тощо.

Українська мова за професійним спрямуванням

Розділ ІІІ

А ось деякі характеристики професійного голосу. Подумайте, які з цих рис не притаманні вам і які вам потрібно набути. Голос в ора-тора має бути: приємний, вібруючий, спокійний, гарно модульова-ний, низького тембру, щирий, упевнений, інтонаційно забарвлений, виразний, природний.

Зверніть увагу на характеристики поганого голосу й визначте, чи є у вашому голосі ті властивості, яких потрібно позбутися: гуг-нявість, різкість та скрипучість, хриплість, високий пронизливий тембр, плаксивість, невпевненість, тихість, безбарвність, помпез-ність, монотонність.

Отже, самі оцініть власний голос. Вслухайтеся в нього й вирі-шіть, як саме він повинен звучати, бо основна функція голосу все ж комунікативна.

Дбайте про свій голос. Мовний апарат потребує ретельної ува-ги. І тому уникайте надмірної втоми й напруги, розслаблюйте час від часу шийні м'язи. Спокійний голос може лунати тільки зі спо-кійного тіла. Напружене тіло напружує голосові зв'язки, підвищує тон голосу, порушує резонанс і знижує звук. Активна експлуатація голосу вимагає тривалого відпочинку-мовчання. Тому тільки ви від-чули, що голос починає відмовляти, зробіть кілька вправ: глибоко подихайте, прогуляйтеся хоча б недовго, побудьте наодинці і, зви-чайно ж, помовчіть. Теплий чай або вода з лимоном також сприяє комфорту горла. Ви повинні на холоді тримати горло в теплі, щоб захистити його від температурних коливань. Пам'ятайте, що опіку-вання власним голосом – це частина вашого існування (З посіб.).